Постанова
від 19.07.2023 по справі 917/1273/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1273/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

позивача- Кушнаренко С.А., серії ВІ від 15.12.22 № 1098197;

відповідача- не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -фізичної особи-підприємця Дони О. М. (вх. № 910 П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.23 у справі № 917/1273/22 (ухвалене у приміщеннні господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., повний текст складено 07.04.23) та на додаткове рішенння господарського суду Полтавської області від 13.04.23 (ухвалене у приміщеннні господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., повний текст складено 24.04.23) у справі № 917/1273/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава", м. Полтава

до фізичної особи-підприємця Дони Олени Михайлівни, с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область

про стягнення 82 929,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Дони Олени Михайлівни про стягнення 76 392,52 грн., в тому числі: 33 015,49 грн. основного боргу за договором оренди майна від 01.01.2022 № 88, нарахованих на цей борг 4 950,95 грн. пені, 4 432,89 грн. інфляційних втрат, 501,19 грн. 3% річних , а також 33 492,00 грн. штрафу за невиконання обов`язку з повернення об`єкту оренди після розірвання Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на систематичне порушення відповідачем умов договору оренди майна від 01.01.2022 № 88 щодо сплати орендної плати за період з січня 2022 року по 15 серпня 2022 року, дострокове припинення у зв`язку з цим Договору з 15 серпня 2022 року шляхом його розрівананя позивачем в односторонньому порядку відповідно до умов п. 10.1. Договору, а також невиконання відповідачем встановленого п. 9.1. Договору обов`язку з повернення об`єкту оренди після припинення Договору у встановлений строк.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.10.2022 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду, відкрито за нею провадження у справі № 917/1273/22 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20.12.2022 відповідачем до господарського суду Полтавської області надано клопотання вх. № 10067 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.01.2023 позивач подав до господарського суду Полтавської області заяву від 09.01.2023 (вх № 375) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 82 929,94 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди майна № 88 від 01.01.2022, з яких: 33015,49 грн основний борг, 6 882,47 грн пеня, 8 628,60 грн інфляційних втрат, 911,38 грн 3% річних від суми боргу, 33 492,00 грн штрафу та 2 481,00 грн витрат на сплату судового збору.

Господарський суд Полтавської області прийняв вказану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1273/22 задоволено клопотання відповідача вх. № 10067 від 20.12.2022 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.03.23 позивач подав до господарського суду Полтавської області заяву про часткову відмову від позовних вимог, згідно з якою відмовився від вимог про стягнення 6 882,47 грн пені, 8628,60 грн. інфляційних втрат та 911,38 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.03.23 у справі № 917/1273/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Дона Олени Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" 25 039,54 грн. основного боргу, 33 492,00 грн. штрафу, 1 751,09 грн. витрат зі сплати судового збору та 17 645,00 грн. витрат на правову допомогу.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 975,95 грн. основного боргу відмовлено.

Прийнято часткову відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" та закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 882,47 грн. пені, 8 628,60 грн. інфляційних втрат, 911,38 грн. 3% річних.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 13.04.23 у справі № 917/1273/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" на користь Фізичної особи-підприємця Дони Олени Михайлівни 1 440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування висновку про задоволення позову в частині стягнення 25 039,54 грн. основного боргу та відмови в позові в частині вимог про стягнення 7 975,95 грн. основного боргу суд послався на доведеність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за спірний період, окрім безпідставно нарахованої позивачем основної частини орендної плати за липень 2022 року в сумі 7 975,95 грн. внаслідок визначення її загального розміру-16746 грн. на підставі первісної редакції п. 5.1. Договору, без врахування укладеної між сторонами додаткової угоди до Договору від 30.06.2022 № 5, відповідно до умов якої за липень 2022 року розмір основної частини орендної плати становить 8 500,00 грн.

В обґрунтування висновку про задоволення позову в частині стягнення 33 492,00 грн. штрафу суд послався на встановлення факту дострокового припинення Договору з 15 серпня 2022 року шляхом його розрівананя позивачем в односторонньому порядку відповідно до умов п. 10.1. Договору, у зв`язку із систематичним порушенням відповідачем умов Договору в частині сплати орендної плати, невиконання відповідачем обов`язку з повернення об`єкту оренди після припинення Договору та правомірність у зв`язку з цим застосування позивачем за таке порушення передбаченого п. 8.1. Договору штрафу в розмірі двомісячної орендної плати.

Закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 882,47 грн. пені, 8 628,60 грн. інфляційних втрат, 911,38 грн. 3% річних обґрунтовано наявністю передбачених п. 4 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстав для такої процесуальної дії у зв`язку із відмовою позивача від вказаної частини позову.

Стягнення оскаржуваним рішенням 17 645,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу обґрунтувано тим, що позивачем у відповідності до вимог п.1 ч. 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України згідно з умовами договору про надання правової допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг на правову допомогу та їх вартості підтверджено понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн., які відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 129 цього Кодексу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 17 645,00 грн., в той час як доводи відповідача щодо неспівмірності розміру відповідних витрат зі складністю справи, ціною позову та наданим адвокатом обсягом послуг не обґрунтовано жодним доказом чи розрахунком.

Стягнення додатковим рішенням 1 440,00 грн. витрат на користь відповідача обґрунтовано тим, що:

- оскільки при прийнятті рішення по справі не вирішено питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, на підставі п. 1 ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України вказане питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткове рішення;

- відповідачем у відповідності до вимог п.1 ч. 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України згідно з умовами договору про надання правової допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг на правову допомогу та їх вартості підтверджено понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., які відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 129 цього Кодексу підлягають стягненню з позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог -у сумі 1 440,00 грн.

Відповідач - фізична особа - підприємець Дона Олена Михайлівна подала на зазначені рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ці рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині визнаної відповідачем в його контррозрахунку суми заборгованості в розмірі 2267,77 грн. та розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу відповідно до прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на те, що:

- судом не враховано того, що позивачем всупереч ппунктам 6.1.1, 6.1.2, 6.3 Договору 21.07.22 самочинно було закрито двері до орендованого приміщення, що унеможливило доступ орендаря до нього, що підтверджено наявним у матеріалах справи актом про припинення доступу до орендованого приміщення від 21.07.22 (додаток № 8 до відзиву на позов), складеним за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали у відповідача в орендованому приміщенні, і ОСОБА_3 , яка працює в сусідньому приміщенні магазину, а також заявою свідка ОСОБА_1 . Відповідач стверджує, що зазначені дії унеможливили користування орендарем майном та його повернення після розірвання договору, що свідчить про безпідставне нарахування орендної плати після 21.07.22 та застосування до відповідача штрафу за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна після припинення Договору;

- суд неправильно визначив дату розірвання Договору оренди майна від 01.01.2022 № 88, зазначивши, що його було розірвано в односторонньому порядку позивачем з 15.08.22, оскільки розірвання Договору відбулось ще 05.08.22 відповідачем у зв`язку з порушенням відповідачем прав орендаря внаслідок припинення останньому доступу до орендованого приміщення, шляхом надсилання позивачу відповідного листа, докази чого містяться у матеріалах справи;

- при визначення розміру орендної плати за серпень 2022 року і розміру штрафу у вигляді двох місячних плат суд помилково виходив із розміру орендної плати 16746,63 грн., зазначеного в пункті 5.1. Договору в якості місячного розміру орендної плати за приміщення площею 137,2 кв.м. із розрахунку 122,06 грн. за 1 кв.м., внаслідок неврахування того, що додатковою угодою від 30.04.22 № 3, з 01.05.22 розмір площі орендованого приміщення зменшено з 137,2 кв.м. до 96,6 кв.м.;

- суд не врахував, що відповідач з 24.02.22 не споживав жодної теплової енергії в орендованому приміщенні протягом опалювального сезону 2021-2022 років, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому нарахована позивачем вартість змінної частини орендної плати в частині витрат на опалення приміщення за березень 2022 року в сумі 13395,72 грн. є недостовірною;

- суд не надав оцінку наданому відповідачем на вимогу суду контррозрахунку, в якому зазначена обґрунтована сума заборгованості в сумі 2267,77 грн.;

- суд протиправно залишив поза увагою заяву свідка ОСОБА_1 та відмовився викликати її в судове засідання для допиту, пославшись на те, що заява про виклик свідка є похідною від заяви свідка, яка в свою чергу не посвідчена нотаріально, в той час як згідно з ч. 3 ст. 88 ГПК України не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб та їх представників, які дали згоду на їх допит як свідків, а в поданій заяві свідок ОСОБА_1 зазначила про надання згоди на допит як свідка в судовому засіданні у даній справі;

- при вирішенні питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу суд не врахував викладених у клопотанні відповідача про зменшення таких витрат та ненадання позивачем в порушення вимог статті 124 ГПК України попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із позовною заявою та заявою про збільшення позову, неспівмірності розміру вказаних витрат із ціною позову (становлять 30,15% ціни позову), складністю справи та обсягом наданих послуг, наданий позивачем акт приймання-передачі послуг з правової допомоги містить недостовірні відомості про витрачений адковатом час на певні послуги;

- при ухваленні додаткового рішення суд всупереч положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України здійснив розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу непропорційно розміру задоволених вимог.

Також в апеляційній скарзі відповідач просить суд прийняти і долучити у якості доказів оригінал нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_1 від 02.05.23 (реєстровий номер 300), листа пропозиції відповідача від 17.04.23 про підписання акту приймання-передачі приміщення, підписаного відповідачем акту приймання-передачі приміщення, датованого квітнем 2023 року, доказів направлення акту і листа позивачу, доказів отримання зазначених листа і Акту позивачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.23 для розгляду справи № 917/1273/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача -фізичної особи-підприємця Дони О. М. (вх. № 910 П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.23 у справі № 917/1273/22 та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.23 у справі № 917/1273/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 20.07.23 о 10 год. 30 хв.

13.06.23 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 6745) про долучення в якості доказів листа відповіді позивача від 25.04.23 № 30 на пропозицію відповідача щодо підписання акту приймання-передачі приміщення та конверту, в якому його було надіслано разом із трекінгом поштового повідомлення.Також в цьому клопотанні відповідач просить розглядати його апеляційну скаргу за його відсутності.

19.06.23 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7070), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому позивач просить не приймати в якості доказів, документи, долучені відповідачем до апеляційної скарги, оскільки вони не існували на час розгляду справи в суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та заперечив проти клопотань відповідача про долучення додаткових доказів.

Щодо клопотань відповідача про долучення в якості доказів оригіналу нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_1 від 02.05.23 (реєстровий номер 300), листа пропозиції відповідача від 17.04.23 про підписання акту приймання-передачі приміщення, підписаного відповідачем акту приймання-передачі приміщення, датованого квітнем 2023 року, доказів направлення зазначених акту і листа позивачу та їх отримання останнім, листа відповіді позивача від 25.04.23 № 30 на пропозицію відповідача щодо підписання акту приймання-передачі приміщення та конверту, в якому його було надіслано разом із трекінгом поштового повідомлення, колегія суддів відмовляє в їх задоволенні, оскільки вказані документи не існували на час прийняття оскаржуваного рішення, що виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції в порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання, а саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Відповідної правової позиції щодо поданих суду апеляційної інстанції нових доказів , які не існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, дотримується Верховний Суд в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 , від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (далі - Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підриємцем ОСОБА_4 (далі - Відповідач, Орендар) укладено договір оренди майна № 88 (далі Договір, т. 1, а.с. 12-15).

У Договорі сторони, зокрема, узгодили наступні умови :

- Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (далі за текстом - оренда) нежитлове приміщення та обладнання за переліком згідно з актом приймання-передачі обладнання (додаток №3) та акту приймання- передачі частини нежитлового приміщення (додаток №2), які є невід`ємними частинами Договору (далі за текстом - майно) (п. 1.1. Договору);

- Адреса приміщення: м. Полтава, вул. Соборності 26/14; Загальна площа приміщення 137.2 кв.м2 (сто тридцять сім цілих і дві десятих квадратних метрів), згідно з планом (Додаток №1 до Договору) (п. 1.2 та п. 1.3 Договору);

- Передача майна здійснюється за актом приймання - передачі частини нежитлового приміщення (Додаток № 2) та акту приймання- передачі обладнання (Додаток № 3), які підписується уповноваженими представниками Сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду. Нарахування орендної плати та сплати всіх передбачених цим Договором платежів проводиться з дати підписання акту приймання передачі (п. 3.1 та п. 3.2 Договору);

- Договір діє з моменту прийняття майна Орендарем за актами приймання-передачі частини нежитлового приміщення (Додаток № 2) та обладнання (Додаток № 3); до 31 грудня 2022 р., а в частині виконання зобов`язань- до повного їх виконання (п. 4.1 Договору);

- Орендна плата складається з основної та змінної частини. Встановлений розмір основної частини орендної плати складає 122,06 грн. за 1кв.м. в тому числі ПДВ 20 грн. 34 коп. Загальна сума основної частини орендної плати складає 16 746,00 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сорок шість грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 2791 грн. Змінна частина орендної палати складається із суми компенсацій за технічне обслуговування приміщення, забезпечення електроенергією, водопостачання і водовідведення, охорони, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) та інших витрат, які виникають під час дії даного договору (п. 5.1. Договору);

- Розмір основної частини орендної плати підлягає індексації. Основна частина орендної плати індексується раз в рік на початку календарного року, виходячи з розміру річної інфляції, яка складається за попередній рік (п.5.2. Договору);

- Основна частина орендної плати нараховується та сплачується на підставі зазначеного Договору та/ або рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 (десятого ) числа поточного місяця оренди (п. 5.3. Договору);

- Основна частина орендної дати за перший та останній місяць оренді сплачується Орендарем протягом 10 днів з моменту укладення договору на підставі цього договору та/або рахунку. В разі розірвання договору або закінченні строку його дії орендна плата за останній місяць оренди буде зарахована за вказаний місяць оренди (п. 5.4 Договору);

- Сплата змінної частини орендної плати проводиться Орендарем на підставі наданих Орендодавцем рахунків на протязі 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку Орендарем (п. 5.7 Договору);

- В разі наявності у Орендаря заборгованості з орендної плати за попередній розрахунковий період наступні платежі, здійснені Орендарем, зараховуються в погашення заборгованості по орендній платі незалежно від призначення платежу зазначеного Орендарем (п. 5.14 Договору);

- За невчасне повернення орендованого майна Орендар сплачує штраф в розмірі двох місячних сум орендної плати за цим договором (п. 8.1.5 Договору);

- Після закінчення терміну дії договору або дострокового припинення дії договору Орендар зобов`язується протягом 15 (п`ятнадцять) днів підготувати до передачі майно, звільнити приміщення та передати Орендодавцю за актами прийому - передачі. Якщо Орендар не поверне майно та не звільнить орендоване приміщення від рухомого майна, яке належить Орендарю в строк вказаний в даному пункті, Орендодавець має право звільнити дане приміщення від рухомого майна Орендаря самостійно і розпорядитися цим майном на власний розсуд, в тому числі реалізувати майно Орендаря. Орендар підтверджує, що він погоджується на реалізацію майна Орендодавцем та не має у зв`язку з цим ніяких претензій (п. 9.1 Договору);

- Орендна плата сплачується до моменту повернення майна та акту прийому передачі (п. 9.2 Договору);

- дія Договору може бути достроково припинена або розірвана Орендодавцем: за взаємною згодою Сторін, про що укладається додаткова угода до цього Договору; у передбачений чинним законодавством України випадках; у односторонньому порядку у випадках порушення умов Договору; використання Орендарем орендованого, майна не за призначенням; несплати Орендарем орендної плати за один місяць. У випадку одностороннього розірвання договору Орендодавець повідомляє Орендаря письмово, про розірвання Договору (розділ 10 Договору).

- у разі виникнення зазначених у п. 11.1. Договору форс-мажорних обставин, сторони протягом п`яти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору (п. 11.2 Договору).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 137,2 кв.м, за адресою: м. Полтава, вул. Соборності 26/14. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі приміщення від 01.01.22, який підписаний представниками сторін та скріплений печаткою позивача (том справи 1, а.с. 16).

Сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, а саме :

- Додаткова угода №1 від 28,02.22, яка встановлювала розмір основної частини орендної плати з 01 березня 2022 по 30 квітня 2022 в сумі 1000,00 грн. у місяць в т.ч. 166,67 грн. ПДВ (том справи 1, а.с. 17);

- Додаткова угода №2 від 31.03.22 , яка встановлювала інший розмір основної частини орендної плати з 01 квітня 2022. по 30 квітня 2022 в сумі 6860,00 грн. у місяць в т.ч. 1143,33 грн. ПДВ (том справи 1, а.с. 18);

- Додаткова угода № 3 від 30.04.22, яка встановлювала інший розмір основної частини орендної плати з 01 травня 2022 по 31 травня 2022 в сумі 6000,00 грн. у місяць в т.ч. 1000,00 грн. ПДВ. Також сторони дійшли згоди викласти п. 1.3 Договору в такій редакції : загальна площа орендованого приміщення складає 96,6 м.кв. (том справи 1, а.с. 19);

- Додаткова угода №4 від 30.05.22 , яка встановлювала інший розмір основної частини орендної плати з 01 червня 2022 по 30 червня 2022 в сумі 6000,00 грн. у місяць в т.ч. 1000,00 грн. ПДВ (том справи 1, а.с. 20);

- Додаткова угода №5 від 30.05.22, яка встановлювала інший розмір основної частини орендної плати з 01 липня 2022 по 31 липня 2022 в сумі 8 500,00 грн. у місяць в т.ч. 1416,67 грн. ПДВ (том справи 1, а.с. 177).

Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач систематично не виконував взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати (основної та змінної частини), внаслідок чого станом на 04.10.22 його заборгованість з орендної плати за період з січня 2022 по 15.08.2022 склала 33 015,49 грн.

З огляду на наведене, на адресу відповідача позивачем було направлено претензію від 10.08.22 № 64 (т.с. 1, а.с. 125), в якій останній вимагав сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 33015,49 грн. на дату приймання - передачі приміщення і повідомив про розірвання договору з 15 серпня 2022 в односторонньому порядку відповідно до умов п. 10.1. Договору у зв`язку з порушенням зазначеного договірного обов`язку.

Направлення вищезазначеної претензії підтверджується копією чеку Укрпошта (т.с. 1, а.с. 133).

У зв`язку з тим, що зазначені в претензії вимоги відповідачем не виконано, зазначені в ній в якості заборгованості суми не сплачено, орендоване приміщення позивачу не передано, Акт прийому-передачі не підписано позивач звернувся з позовом у даній справі, предметом якого є стягнення 33 015,49 грн. основного боргу за договором оренди майна від 01.01.2022 № 88 зі сплати орендної плати за період з січня 2022 по 15.08.2022, а також 33 492,00 грн. передбаченої п. 8.1. Договору штрафної санкції в розмірі двомісячної орендної плати за невиконання обов`язку з повернення у встановлений строк після розірвання Договору об`єкту оренди.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Згідно з ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірний Договір за своєї правовою природою є договором найму(оренди) майна.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України,орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.10.1. Договору сторони узгодили, що дія Договору може бути достроково припинена або розірвана у односторонньому порядку у випадку порушення умов договору, в т.ч. затримці по сплаті орендної плати більше одного місяця згідно п.6.2 Договору.

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються приписами Цивільного кодексу України щодо регулювання договору найму.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначено вище, пунктом 9.1. Договору сторони встановили обов`язок орендаря після закінчення терміну дії договору або дострокового припинення дії договору протягом 15 (п`ятнадцять) днів підготувати до передачі майно, звільнити приміщення та передати Орендодавцю за актами прийому - передачі. Якщо Орендар не поверне майно та не звільнить орендоване приміщення від рухомого майна, яке належить Орендарю в строк вказаний в даному пункті, Орендодавець має право звільнити дане приміщення від рухомого майна Орендаря самостійно і розпорядитися цим майном на власний розсуд, в тому числі реалізувати майно Орендаря.

Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 8.1.5. Договору за невчасне повернення орендованого майна передбачена штрафна санкція в розмірі двох місячних сум орендної плати за цим Договором.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Господарський суд першої інстанції на підставі належної оцінки сукупності наявних у справі доказів встановив факт систематичного невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань зі сплати орендної плати протягом спірного періоду, правомірність розірвання у зв`язку з цим спірного Договору відповідно до п. 10.1. Договору з 15.08.2022, невиконання відповідачем передбаченого п. 9.1. Договору обов`язку з повернення об`єкту оренди після дострокового припинення Договору у встановлений цим пунктом строк та наявність у зв`язку з цим підстав для застосування за невиконання відповідачем вказаного обов`язку передбаченого п. 8.1. Договору штрафу в розмірі двомісячної орендної плати.

Так, розрахунок заборгованості з основної частини орендної плати за січень та лютий 2022 року правомірно здійснено, виходячи з первісно визначеного в пункті 5.1. Договору розміру орендної плати - 16746 грн., обчисленого як добуток встановленого цим пунктом розміру орендної плати за 1 кв.м. об`єкту оренди-122,06 грн. на його загальну площу, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, зазначених в розрахунку суми позову які не заперечуються останнім.

Розрахунок заборгованості з основної частини орендної плати за березень, квітень, травень, червень 2022 року правомірно обчислено відповідно до фіксованих розмірів зазначеної частини орендної плати, встановлених сторонами на цей період додатковими угодами від 28.02.22 № 1, від 31.03.22 № 2 , від 30.04.22 № 3 від 30.05.22 № 4, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, зазначених в розрахунку суми позову, які не заперечуються останнім.

Натомість, як правомірно встановлено судом першої інстанції, розрахунок заборгованості з основної частини орендної плати за липень 2022 року позивачем здійснено, виходячи з первісно встановленого в пункті 5.1. Договору розміру орендної плати - 16746 грн.,без врахування додаткової угоди Договору від 30.06.2022 № 5, відповідно до умов якої за липень 2022 року розмір орендної плати становить 8 500,00 грн., тобто безпідставно нараховано за відповідний період 8246 грн. основної орендної плати.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом першої інстанції того, що при визначенні розміру орендної плати за період з 01 по 15 серпня 2022 року суд першої інстанції помилково виходив із розміру орендної плати 16746,63 грн. зазначеного в пункті 5.1. Договору в якості місячного розміру орендної плати за приміщення площею 137,2 кв.м. із розрахунку 122,06 грн. за 1 кв.м., внаслідок неврахування того, що додатковою угодою від 30.04.22 № 3 з 01.05.22 розмір площі орендованого приміщення зменшено з 137,2 кв.м. до 96,6 кв.м.

З урахуванням наведеного, позивачем безпідставно нараховано за період з 01 по 15 серпня 2022 року 2 397,58 грн. основної частини орендної плати,

Позивач у відповіді на відзив на позов безпідставно послався на те, що зазначена в п. 5.1. Договору загальна сума основної частини орендної плати -16746 грн. є фіксованим розміром такої орендної плати за місяць, який не залежить від встановленої цим же пунктом Договору розміру основної частини орендної плати за один квадратний метр орендованого приміщення, пославшись на те, що вказана сума є остаточно визначеною сторонами загальною сумою відповідної частини орендної плати за весь об`єкт оренди, а тому має перевагу над розміром орендної плати за 1 кв.м. орендованого приміщення

Колегія суддів зазначає, що зі змісту пункту 5.1. Договору вбачається, що зазначений в ньому загальний розмір основної частини орендної плати за місяць -16746 грн. не є остаточно узгодженим сторонами фіксованим розміром відповідної частини орендної плати, який не залежить від площі орендованого приміщення, оскільки в цьому ж пункті Договору сторонами прямо встановлено розмір орендної плати за 1 кв.м. орендованого приміщення - 122,06 грн., а п. 1.3.Договору визначено його загальну площу -137,2 кв.м., яким і відповідає вказаний загальний розмір орендної плати - є добутком розміру орендної плати за 1 кв.м. об`єкту оренди-122,06 кв.м. на його первісну загальну площу-137,2 кв.м., з чого вбачається волевиявлення сторін на визначення загального розміру основної частини орендної плати за місяць, виходячи з площі переданого орендареві у володіння та користування приміщення з огляду на вже встановлений розмір орендної плати за 1 кв.м. приміщення, тобто шляхом простого арифметичного підрахунку. При цьому в Договорі відсутні положення, що наведений в п. 5.1. Договору загальний розмір основної частини орендної плати за місяць є остаточним визначеним (фіксованим) і не залежить від площі орендованого приміщення.

Інше тлумачення вказаної умови Договору означало би відсутність розумних причин встановлення сторонами розміру основної частини орендної плати за 1 кв.м. орендованого приміщення і суперечило б засадам справедливості, розумності і добросовісності, на яких має ґрунтуватися зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Щодо заборгованості зі змінної частини орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо обгрунтованості її розміру.

Як зазначено вище, змінна частина орендної палати складається із суми компенсацій за технічне обслуговування приміщення, забезпечення електроенергією, водопостачання і водовідведення, охорони, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) та інших витрат, які виникають під час дії даного Договору (п. 5.1. Договору), а її сплата проводиться Орендарем на підставі наданих Орендодавцем рахунків на протязі 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку Орендарем (п. 5.7 Договору).

На обгрунтування розміру заборгованості зі змінної частини орендної плати позивачем до позовної заяви додано договори, за умовами яких виконавцями послуг здійснювалось обслуговування орендованого приміщенння, а саме: водопостачанння (Договір від 01.12.21 № 469-7,т.1 а.с. 21-26), електропостачанння (Договір від 01.01.21 № 22311245, т.1 а.с. 29-32), пожежне спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації (Договір від 28.05.12 № 425 ПС, т. 1 а.с. 33-35), послуги з експлуатаціії житлового будинку та прибудинкової території, Договір від 01.01.13 № 89,т. 1 а.с. 36), опалення орендованого приміщення (Договір від 15.12.11 № 2925 «С»,т. 1 а.с. 27,28), а також рахунки, виставлені відповідними виконавцями, дані яких відповідач поклав в основу помісячних розрахунків змінної орендної плати з урахуванням площі орендованого приміщення .

Відповідач не спростував обсяги та вартість відповідних послуг, зокрема, не надав контррозрахунку чи запереченння щодо певних показників.

На виконання п. 5.7 Договору, позивачем надавались відповідачу рахунки на оплату змінної частини орендної плати. Дана обставина відповідачем визнається, про що зазначено у п. 4 відзиву на позов.

Проте, відповідач наголошує, що сума заборгованості по змінній частині орендної плати, зокрема, щодо відшкодування витрат за опалення не відповідає дійсності, з огляду на те, що з 24.02.2022 відповідач не споживав теплової енергії.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказані доводи, зважаючи на наступне.

В листах №30.1-13/753 від 16.05.2022 та №29-17/2260 від 27.12.2022, які були надані Відповідачу ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго, останнє повідомило, що нарахування послуг з постачання теплової енергії на опалення нежитлового приміщення по вул. Соборній, 26/14 здійснювалося виходячи із правил викладених у Методиці № 315, затвердженої наказом Мінрегіон від 22.11.2018 р. із змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 року № 358.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Методики 358 розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Пунктом 1 розділу 6 Методики 358 визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Тобто, нарахування ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго за спожиту теплову енергію здійснюється з урахуванням показників лічильника, але не нижче мінімального середнього питомого споживання теплової енергії, при цьому також враховується теплова енергія, витрачена на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення будинку.

Позивачем на підтвердження правомірного нарахування відповідачу оплати за комунальні послуги (теплову енергію) суду надано: копіії рахунків ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго, виставлених Позивачу з коригуванням; розрахунок заборгованості з урахуванням зміни площі орендованого Відповідачем приміщення та проведеного ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго коригування; розрахунок оплати за теплову енергію (опалення) по вул. Соборності 26/14, яку повинен був проводити відповідач; копії рахунків, виставлених позивачем відповідачу на оплату теплової енергії, розмір якої розрахований виходячи із даних, що зазначені у рахунках ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго та площі орендованого приміщення. Відповідач зазначені у цих документах дані не спростував.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив твердженння відповідача щодо сплати ним орендної плати за перший і останній місяці оренди на виконання пункту 5.4. Договору, як такі, що не підтверджені жодними доказами, в тому числі платіжними документами чи виписками з банківського рахунку.

Також недоведеними є посилання відповідача на те, що він з 21.07.22 був позбавлений можливості використовувати орендоване приміщення у зв`язку із його самовільним закриттям орендодавцем.

На підтвердження вказаної обставини відповідач надав акт про припинення доступу до орендованого приміщення від 21.07.22 та оригінал заяви свідка ОСОБА_1 від 23.01.2023.

Зазанчені документи не відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

Так, в наданому відповідачем до відзиву на позов Акті про припинення доступу до орендованого приміщення від 21.07.22 (т. 1 а.с. 183) зазначено, що представником ФОП Дона- Довгань Л.А., а також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зафіксовано обставини закриття представниками Орендодавця (ТОВ «Альянс-Полтава) дверей магазину на вулицю представникам ФОП Дони О.М. й відповідно, доступу до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яким ФОП ОСОБА_4 користується на підставі догвоору оренди № 15 .

При цьому в Акті не зазначено ані паспортних даних вказаних осіб, ані інших даних, виходячи з яких суд міг би їх ідентифікувати.При цьому Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності правовідносин представництва між відповідачем та ОСОБА_1 , як про це зазначено в Акті,або трудових правовідносин чи відносин представництва з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , як про це він зазначив в апеляційній скарзі.

Крім цього в Акті зазначено про припинення доступу до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яким ФОП ОСОБА_4 користується на підставі договору оренди № 15, в той час як спірний Договір має інший номер-88, а орендоване за цим Договором відповідачем приміщення має іншу адресу: АДРЕСА_2

До того, ж в розрахунку суми позову позивач зазначив про факт сплати відповідачем у липні орендної плати 07.07.22 -в сумі 10500 грн., 21.07.22-в сумі 4000 грн., та 28.07.22-в сумі 4500 грн., які відповідач на протязі всього тривалого розгляду справи не заперечує та в матеріалах справи відсутні будь-які звернення до правовохоронних органів щодо вчинення відповідних порушень.

Відповідач заперечує вказаний факт вчинення дій з припинення доступу орендарю до орендованого приміщення.

За змістом статті 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Частина перша статті 89 ГПК України встановлює, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Беручи до уваги, що подана відповідачем оригінал заяви свідка ОСОБА_1 від 23.01.2023 не відповідає вимогам вказаної процесуальної норми щодо встановленої форми такої заяви, заява про виклик свідків є похідною від заяви свідка, суд першої інстанції правомірно відмовив у прийняття зазначеної заяви свідка та у задоволенні клопотання про його виклик.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що згідно з ч. 3 ст. 88 ГПК України не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб та їх представників, які дали згоду на їх допит як свідків, а в поданій заяві свідок ОСОБА_1 зазначила про надання згоди на допит як свідка в судовому засіданні у даній справі, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не відноситься до зазначених в наведеній нормі учасників справи, нотаріальне посвідчення підпису яких не вимагається.

Також безпідставними є посилання скаржника на ненадання судом першої інстанції оцінки наданому відповідачем на вимогу суду контррозрахунку, в якому, на думку відповідача, зазначена обґрунтована сума заборгованості в сумі 2267,77 грн., оскільки вказаний контррозрахунок заборгованості ґрунтується на відомостях доданого до нього Акту звірки розрахунків за договором іншим ніж спірний договір від 01.01.16 та за інший ніж спірний період- січень-жовтень 2021 року, а також на обставинах припинення позивачем доступу до орендованого приміщення з 21.07.22 та відсутністю споживання послуг з опалення орендованого приміщення з 01.03.22, в той час як вказані доводи відповідача відхилено судом з вищенаведених підстав.

Крім цього господарський суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на те, що затримки у сплаті орендної плати були спричинені форс-мажорними обставинами - військовою агресією РФ та через введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, за чинним законодавством форс-мажорні обставини можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, але не від виконання зобов`язань, зокрема від сплати відповідачем обґрунтовано заявленої позивачем до стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 22371,91 грн.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 01.06.21 у справі № 910/9258/20, від 21.07.21 у справі № 912/3323/20, від 20.10.21 у справі № 911/3067/20, від 08.07.21 у справі № 910/8040/20, від 31.08.22 у справі № 910/15264/21, від 25.01.22 у справі № 904/3886/21, від 31.08.22 у справі № 910/15264/21, сама по собі обставина непереборної сили (форс-мажору), навіть підтверджена сертифікатом ТПП, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки за змістом наведених положень законодавства, для такого звільнення має бути наявним причиннонаслідковий зв`язок між відповідною непереборною обставиною (подією) і неможливістю виконання зобов`язання у спірних правовідносинах, тобто, що дана обставина безпосередньо вплинула на можливість своєчасного виконання певних зобов`язань.

При цьому колегія суддів наголошує, що, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

З огляду на наведене, сама обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов Договору у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

У п. 11.2 Договору сторони узгодили, що у разі виникнення зазначених у п. 11.1. Договору форс-мажорних обставин, сторони протягом п`яти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Відповідачем не надано суду доказів, що в дотримання п. 11.2. Договору ним було направлено Позивачу письмове повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, а також не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та невиконанням зобов`язань за Договором.

Отже, позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задовленню частково-в сумі 22371,91 грн., а в частині вимог про стягнення решти заявленої суми основного боргу -10643,58 грн. в позові слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо позовних вимог про стягнення 33492 грн. штрафної санкції за невиконання обов`язку з повернення об`єкту оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, у зв`язку з невиконанням зобов`язань по сплаті орендної плати Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію № 64 від 10.08.2022 з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 33 015,49 грн; повідомленням про розірвання Договору з 15.08.2022 р.; вимогою у відповідності до п. 9.1 Договору підготувати та звільнити займане приміщення. Передачу приміщення здійснити 19.08.2022 о 10:00 год. Направлення вищезазначеної претензії підтверджується копією чеку Укрпошта (т.с. 1, а.с. 133) та не спростовано Відповідачем.

Вищезазначені вимоги відповідачем проігноровано, заборгованість в зазначений термін не сплачено, орендоване приміщення Позивачу у встановлений строк та порядок не передано. Доказів у спростування зазначеного Відповідач суду не надав.

Тобто, відповідно до умов п. 10.1.5, 10.1.6 Договору та вищенаведених положень чинного законодавства України, Договір є розірваним з 15.08.22.

Твердження Відповідача що розірвання Договору відбулось 06.08.2022 на підставі заяви орендаря у зв`язку із самочинним обмеженням Орендодавцем доступу Орендаря до орендованого приміщенння судом першої інстанції правомірно відхилено як не підтверджені доказами, зокрема лист про розірвання Договору (том 1, а.с.187) стосується розірвання іншого ніж спірний договір-№ 15 та відповідна вимога ґрунтується на факті самочинного обмеження орендодавцем доступу орендаря до орендованого приміщенння, що, як зазначено вище, є недоведеним.

Як зазначено вище, відповідно до п. 9.1 Договору після закінчення терміну дії договору або дострокового припинення дії договору Орендар зобов`язується протягом 15 (п`ятнадцять) днів підготувати до передачі майно, звільнити приміщення та передати Орендодавцю за актами прийому - передачі.

Пунктом 8.1.5. за невчасне повернення орендованого майна Орендарем встановлена відповідальність у вигляді штрафної санкції в розмірі двох місячних сум орендної плати за цим договором

Відповідач орендоване майно до цього часу не повернув, пославшись на неможливість виконання вказаного обов`язку у зв`язку із самочинним закриттям позивачем вказаного приміщення з 21.07.22, що, як зазначено вище, не підтверджено.

Оскільки,як зазначено вище, додатковою угодою від 30.04.22 № 3 з 01.05.22 розмір площі орендованого приміщення зменшено з 137,2 кв.м. до 96,6 кв.м., при визначенні розміру штрафу в розмірі двох місячних орендних плат позивач помилково виходив із розміру орендної плати 16746,63 грн., зазначеного в пункті 5.1. Договору в якості місячного розміру орендної плати за приміщення площею 137,2 кв.м.

З урахуванням зменшеної площі об`єкта оренди та відповідного розміру орендної плати, розмір штрафу за неповернення орендованого майна мав становити 23581,99 грн. замість нарахованого позивачем 33492 грн., а отже позивачем безпідставно нараховано до стягнення 9910 грн. штрафу.

Отже обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення 22371,91 грн. основного боргу та 23 581,99 грн. штрафу, а в іншій частині позовних вимог про стягнення 10643,58 грн. основного боргу та 9910 грн. штрафу слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо витрат сторін на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 25000,00 грн витрат на правову допомогу. При цьому Позивач зазначив, що після надходження на його адресу відзиву на позов, у нього виникла необхідність в отриманні професійної правничої допомоги в адвоката.

Відповідно до ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, розмір обґрунтованих витрат позивача та відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до наведених положень, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні відповідного розміру судових витрат позивача та відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між ними, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу Украъни України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

З матеріалів справи вбачається, що в заяві про збільшення позову (т. 1 а.с. 220,221) позивач навів орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу на суму 25000 грн.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Зважаючи на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Відповідно до ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.19 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.06.20 у справі № 906/598/19, від 24.11.20 у справі № 911/4242/15.

Відповідач у клопотанні вх. № 3318 від 15.03.2023 просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений розмір не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та наданим адвокатом обсягом послуг.

Разом з цим суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.

Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому в постанові Верховного Суду увід 15.04.2021 у справі № 910/7540/19 наведено висновок, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи позивач надав суду першої інстанції копії :

-Договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.12.2022, за яким адвокат Кушнаренко С.А. здійснює в тому числі представництво інтересів Клієнта ТОВ «Альянс-Полтава» в суді, а порядок та розмір винагороди (гонорару) відображається в актах приймання-передачі наданих послуг;

-Акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 09.01.2023, згідно з яким розмір винагороди (гонорару) адвоката становить 25 000,00 грн,

- ордеру та свідоцтва адвоката.

В Акті приймання-передачі визначено погодинну ставку -1000 грн. та зазначено наступні дані щодо обсягу та вартості наданих адковатом послуг з правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в суді першої інстанції:

-аналіз документів до позовної заяви- 3 год.;

-аналіз відзиву відповідача та документів до нього-5 год;

-усна консультація позивача після аналізу документів до позовної заяви та відзиву відповідача -1 год;

-написання відповіді на відзив-12 год;

-написання заяви про збільшення позовних вимог та проведення розрахунку позовних вимог -3 год.

-складання, ксерокопіювання документів відповіді на відзив та заяви про збільшення позовних вимог 1 год.

Колегія суддів зазначає, що вказані витрати окрім того, що є явно неспівмірними із сумою позову, після відмови позивача від частини позовних вимог (складають 54,4 % остаточних вимог позивача ), в значній частині не є реальними або необхідними для захисту прав позивача.

Так, складання відповіді на відзив охоплює його написання та аналіз відзиву і документів до нього. Ксерокопіювання документів відповіді на відзив є суто технічною дією та охоплюється його складанням. Крім цього зазначена заява по суті справи в значній частині містить доводи, які стосуються частини позовних вимог, від яких позивач відмовився.

Так само не є необхідним для захисту прав та інтересів позивача складання заяви про збільшення позовних вимог, оскільки позивач в подальшому відмовився від збільшеної частини вимог.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що з урахуванням підтвердженої частини послуг та пропорційно до задоволених позовних вимог справедливим є покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу в сумі 7500 грн.

Щодо розподілу витрат відповідача на правову допомогу, який вирішувався додатковим рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

06.04.23 року до суду першої інстанції надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Дони Олени Михайлівни (вх № 3104 від 13.03.2023) про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу по справі № 917/1273/22.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Оскільки судом при прийнятті рішення по справі не вирішено питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд на підставі вказаної вище норми вирішував вказане питання шляхом ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат відповідача.

Суд першої інстанції ухвалою від 06.04.2023 року призначив розгляд заяви про стягнення з позивача витрат на правову (правничу) допомогу у судове засідання на 13.04.2023 на 10:00 год.

12.04.23 від позивача надійшло клопотання вх. № 4615 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки останній вважає, що розмір винагороди (гонорару) адвоката неправомірно збільшений з 12 000,00 грн до 15 000,00 грн та не підтверджений доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.22 між Дона О.М. (далі - замовник) та адвокатом Світалка В.П. (далі - виконавець) укладено Договір № 24 про правову допомогу (далі - Договір; том справи 2, а. с. 106-107).

У Договорі його сторони погодили, зокрема, наступне :

- предметом даного Договору є надання виконавцем замовнику правової допомоги з питань, які становлять для замовника інтерес, а саме : захист законних інтересів замовника у спорі ТОВ Альянс-Полтава щодо стягнення останнім із замовника необґрунтованих договором орендної плати та всіх передбачених договором платежів. Замовник зобов`язується прийняти правову допомогу та здійснити її оплату в розмірі, заздалегідь обумовленому сторонами (п. 1 Договору);

- вартість послуг визначається за домовленістю сторін, але не менше 2 000,00 грн. При укладанні договору виконавцем від замовника отримано аванс в сумі 1 000,00 грн (п. 2.1 Договору);

- надані послуги оформлюються сторонами актом приймання-передачі послуг (який підписується сторонами, п. 2.3 Договору);

- Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору).

14.03.2023 сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 24 про правову допомогу (т.с. 2, а.с. 108). У даній Додатковій угоді сторони Договору дійшли згоди щодо викладення п. 2.3 Договору у наступній редакції : У зв`язку із збільшенням обсягу робіт вартість представлення інтересів замовника в Господарському суді Полтавської області у справі № 917/1273/22 за позовом ТОВ Альянс-Полтава до ФОП Дона О.М. про стягнення коштів становить 15 000,00 грн. Грошові кошти у сумі 12 000,00 грн виплачені замовником виконавцю у повному обсязі. Решту суми замовник сплачує виконавцю до 16.03.2023 року.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги відповідач надав копії :

- Акту приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 28.03.2023. У п. 2 акту сторони погодили, що юридичні послуги надані у повному обсязі, згідно домовленостей і складають 15 000,00 грн. Сторони не мають претензій одна до одної (т.с. 1, а.с. 39-44);

- Детального опису робіт, виконаних адвокатом Світалка В.П. у справі № 917/1273/22 (т.с. 2, а.с. 109);

- ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ № 1111028 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2095 (т.с. 1, а.с. 189-190).

На підтвердження факту понесення відповідачем витрат за послуги адвоката відповідач надав копії квитанцій А-банку від 13.09.2022, від 11.11.2022 та від 14.12.2022 на загальну суму 12 000,00 грн. (т.с. 2, а.с. 111-114).

Крім того, на підтвердження факту понесення відповідачем витрат за послуги адвоката в розмірі 3 000,00 грн відповідач надав банківську виписку по рахунку адвоката за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 (т.с. 2, а.с. 115)

В Акті приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 28.03.2023 та Детальному описі зазначено наступні дані щодо обсягу наданих адковатом послуг з правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в суді першої інстанції:

1. Ознайомлення з матеріалами справи в суді;

2. Отримання на пошті позовної заяви;

3. Узгодження правової позиції з клієнтом;

4. Збір доказів у справі, в т.ч. заяви свідка;

5. Підготовка відзиву;

6. Підготовка трьох адвокатських запитів до ПАКВПТТ «Полтаватеплоенерго» щодо обґрунтованості вартості відшкодування витрат на опалення, заявленої позивачем у змінній частині позовних вимог;

7. Підготовка заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження;

8. Підготовка клопотання про поновлення строку на подання відзиву;

9. Підготовка клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін;

10. Участь в судовому засіданні 14.02.23;

11.Підготовка і подання клопотання про відкладення судового засідання 02.03.23;

12. Підготовка заперечення на відповідь на відзив позивача з додатками;

13. Підготовка заперечення на заяву про збільшення позовних вимог;

14. Підготовка клопотання про зменшення витрат на правову допомогу позивача;

15. Участь в судовому засіданні 16.03.23;

16. Переговори з представником позивача щодо можливості досягнення мирової угоди між сторонами;

17. Участь в судовому засіданні 28.03.23

Колегія суддів зазначає, що вказані витрати окрім того, що є явно неспівмірними із сумою позову, (складають 32,64 % остаточних вимог позивача ) в значній частині не є реальними або необхідними для представництва інтересів відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, отримання на пошті позовної заяви не є правовою допомогою. Збір значної частини доказів у справі стосувався обґрунтування доводів, визнаних судом безпідставними, про що зазначено в мотивувальній частині постанови. Заява свідка не була прийнята судом через невідповідність вимогам закону.

Підготовка трьох адвокатських запитів до ПАКВПТТ «Полтаватеплоенерго» щодо обґрунтованості вартості відшкодування витрат на опалення, заявленої позивачем у змінній частині позовних вимог, також здійснювалось на обґрунтування безпідставних заперечень відповідача в частині споживання опалення .

Значний обсяг відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив позивача містить необґрунтовані заперечення відповідача проти позовних вимог, які відхилено в мотивувальній частині цієї постанови суду апеляційної інстанції.

Переговори з представником позивача щодо можливості досягнення мирової угоди між сторонами не призвели до правового результату.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що з урахуванням підтвердженої частини послуг та пропорційно до задоволених позовних вимог, справедливим є покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись статтями 126,129, 269, пунктом 2 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача -фізичної особи-підприємця Дони О. М. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.23 у справі № 917/1273/22 змінити, виклавши пункти 2,3 його резолютивної частини в наступній редакції:

« 2. Стягнути з фізичної особи-підриємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (вул. Соборності, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 21076355) 22371,91 грн. основного боргу, 23 581,99 грн. штрафу 1715 грн. витрат зі сплати судового збору, 7500 грн. витрат на правову допомогу.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10643,58 грн. основного боргу та 9910 грн. штрафу відмовити».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.23 у справі № 917/1273/22 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (вул. Соборності, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 21076355) на користь Фізичної особи-підриємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2500 грн. витрат на правову допомогу».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Полтава" (вул. Соборності, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 21076355) на користь фізичної особи-підриємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1150 грн. витрат зі сплати судового збору за поданя апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.07.23

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	19.07.2023
Оприлюднено	31.07.2023
Номер документу	112482173
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Тарасова Ірина Валеріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 19.07.2023 по справі 917/1273/22СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —917/1273/22

Постанова від 19.07.2023

Постанова
від 19.07.2023 по справі 917/1273/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД