Рішення

від 28.07.2023 по справі 904/1866/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1866/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/1866/23

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452)

до КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Магдалинівка, вул. Набережна, будинок "1Е"; ідентифікаційний код 34277200)

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 27.03.2023 за вих. №119/07-8733-2023 до Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Магдалинівської селищної ради (далі - відповідач) про стягнення 65.247,31 грн, з яких 46.154,47 грн основної заборгованості, 6.815,68 грн пені, 1.149,44 грн трьох процентів річних та 11.127,72 грн інфляційних втрат.

Фактичною підставою позовних вимог визначено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" від 30.09.2015 №2501.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1866/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023.

Ухвалою від 17.04.2023 позов залишено без руху, оскільки позивач надав неналежні докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача (позов направлено на неправильну адресу).

Через відділ документального забезпечення 24.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із належними доказами направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Ухвалою від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 27.06.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить частково задовольнити позовні вимоги, а саме в частині стягнення основної заборгованості в сумі 46.154,47 грн. В іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою від 28.06.2023 зобов`язано відповідача невідкладно направити на адреси інших учасників справи копію відзиву з доданими до нього документами листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду.

Через відділ документального забезпечення 30.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат просить відмовити.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставка природного газу; настання строку оплати природного газу; фактичної оплати природного газу; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що позивач відповідно до Постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24.12.2019 прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 від 09.12.2020 № 1236" (далі - Постанова КМУ № 1102) набула чинності 26.10.2021.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з 01.10.2021 до 09.12.2021 природний газ на загальну суму 69.137,71 грн, на підтвердження чого надав акт №20260 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року на суму 22.983,34 грн (арк. 23, том 1), який підписаний, зокрема, з сторони відповідача, а а також акт №31226 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 46.154,47 грн (арк. 27, том 1), який не підписаний відповідачем.

За отриманий від позивача природний газ відповідач розрахувався частково, у зв`язку з чим розмір заборгованості складає 46.154,47 грн / фактично за газ поставлений у грудні 2021 року (з 01.12.2021 до 23.12.2021)/.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за період прострочення з 01.02.2022 до 02.06.2022 у сумі 3.085,39 грн та з 03.06.2022 до 31.07.2022 у сумі 3.730,29 грн;

- три проценти річних за період прострочення з 01.02.2022 до 02.06.2022 у сумі 462,81 грн, з 03.06.2022 до 31.07.2022 у сумі 223,82 грн та з 01.08.2022 до 31.11.2022 у сумі 462,81 грн

- інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2022 року до листопада 2022 року у сумі 11.127,73 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 65.247,31 грн, з яких 46.154,47 грн основної заборгованості, 6.815,68 грн пені, 1.149,44 грн трьох процентів річних та 11.127,72 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про постачання природного газу постачальником останньої надії.

Отже двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов`язок надати послуги в установлених обсягах, належної якості і, водночас, споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з 01.10.2021 до 23.12.2022 природний газ на загальну суму 69.137,71грн. Газ поставлений у період з 01.11.2021 до 30.11.2021 відповідач оплатив, а акт №1861 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 46.154,47 грн відповідач і не оплатив, і не підписав.

Суд встановив, що акт №31226 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 46154,47 грн складений за період з 01.12.2023 до 23.12.2021.

Таким чином позивач правомірно нарахував відповідачу заборгованість за грудень 2021 року (з 01.12.2021 до 23.12.2021) на суму 46.154,47грн.

Рахунок на оплату (природний газ) № 1861 (арк. 28, том 1) за газ поставлений у грудні 2021 року позивач направив відповідачу (арк. 30-32, том 1), однак у встановлений договором строк вказаний рахунок не оплачений у повному обсязі (на суму 46.154,47грн).

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, строк оплати природного газу є таким, що настав.

За отриманий від позивача природний газ відповідач розрахувався частково і несвоєчасно, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивач за природний газ поставлений у період з 01.12.2021 до 23.12.2021 складає 46.154,47 грн.

Доказів погашення суми боргу у розмірі 46.154,47 грн відповідач не надав.

При цьому у відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги щодо суми основного боргу у розмірі 46.154,47 грн та просив задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 46.154,47 грн.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відзив на позов підписаний повноважним представником відповідача, а саме його директором Наталією Шульгою.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за грудень 2021 року на суму 46.154,47 грн заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.5 типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.02.2022 до 31.07.2022 на суму 6.815,68 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу заперечив тим, що є бюджетною організацією, витрати на поставку природного газу фінансуються з бюджету Магдалинівської селищної ради, а тому відповідач може відповідати за своїми зобов`язаннями лише в рамках бюджетного року.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6.815,68 грн підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Суд також враховує, що нарахування пені було проведено в межах, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, шестимісячного строку (за період з 01.02.2022 до 02.06.2022 та з 03.06.2022 до 31.07.2022 окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за період прострочення з 01.02.2022 до 30.11.2022 на суму 1.149,44 грн та інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2022 року до листопада 2022 року на суму 11.127,72 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу заперечив тим, що є бюджетною організацією, витрати на поставку природного газу фінансуються з бюджету Магдалинівської селищної ради, а тому відповідач може відповідати за своїми зобов`язаннями лише в рамках бюджетного року.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

У відзиві на позов відповідач посилається на відсутність у нього відповідних коштів для сплати пені, відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки він є бюджетною організацією, витрати на поставку природного газу фінансуються з бюджету Магдалинівської селищної ради, а тому відповідач може відповідати за своїми зобов`язаннями в рамках бюджетного року. Дана заборгованість же виявлена вже у 2022 року, тобто після закінчення бюджетного року.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача з огляду на таке.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОЇ УСТАНОВИ "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Україна, 51100, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Магдалинівка, вул. Набережна, будинок "1Е"; ідентифікаційний код 34277200) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) 46.154,47 грн (сорок шість тисяч сто п`ятдесят чотири грн 47 к.) основної заборгованості, 6.815,68 грн (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять грн 68 к.) пені, 1.149,44 грн (одну тисячу сто сорок дев`ять грн 44 к.) трьох процентів річних, 11.127,72 грн (одинадцять тисяч сто двадцять сім грн 72 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк