Рішення

від 28.07.2023 по справі 908/1317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/91/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2023 Справа № 908/1317/23

м. Запоріжжя Запорізька область

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аполіс», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-А; адреса для листування: 69067, м. Запоріжжя, вул. Сєченова, буд. 33, кв. 11)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15)

про стягнення 235449,57 грн.

Без участі представників сторін

20.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аполіс», м. Дніпро за вих. № 29/1 від 29.03.2023 (вх. № 1436/08-07/23 від 20.04.2023) до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Запоріжжя про стягнення 235449,57 грн. заборгованості за договором на поставку продукції № 8094/16-Д(УЗ) від 09.06.2016, в тому числі 233 280,00 грн. основного боргу, 575,21 грн. 3 % річних та 1594,36 грн. інфляційних втрат.

Пунктом третім прохальної частини позовної заяви позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справу № 908/1317/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1317/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/91/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються ст., ст. 526, 530, 549, 610, 625, 692 ЦК України, на ст.ст. 193, 199, 230, 265 ГК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором поставки в частині повної оплати (з урахуванням здійснення відповідачем попередньої оплати) за поставлений товар в сумі 233 280,00 грн. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованості за договором на поставку продукції № 8094/16-Д(УЗ) від 09.06.2016 в розмірі 233 280,00 грн. основного боргу, 575,21 грн. 3 % річних та 1594,36 грн. інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3531,74 грн.

Ухвалою суду 01.05.2023 у справі № 908/1317/23 відповідачу у строк до 16.05.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати до суду відзив на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову або його визнання; у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу та докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі № 908/1317/23 отримана уповноваженою особою відповідача Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» 05.05.2023.

Отже, суд вважає, що ним вжито заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1317/23. Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 01.05.2023 у справі № 908/1317/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 31.05.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 28.07.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

09.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аполіс» (Постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Мотор Січ» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір № 8094/16-Д (УЗ) на поставку продукції (далі за текстом Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1) позивач зобов`язався поставити, а відповідач оплатити і прийняти Продукцію згідно із Специфікацією.

Розгорнута номенклатура (асортимент) Продукції зазначається в специфікаціях, доданих до цього договору, які є невід`ємними його частинами (п. 1.2 Договору поставки).

Відповідно до Специфікації № 2022/244 від 03.11.2022 до договору № 8094/16-Д (УЗ) від 09.06.2016 предметом поставки є зливки танталові ф90мм аналог марки ЄЛП-1 за ТУ 647 РК 30054230-205-2001 у кількості 13 шт. за ціною 30 000,00 грн. на загальну суму 390 000,00 грн. без ПДВ, всього з ПДВ 468 000,00 грн.

Термін поставки обумовлений протягом 45-ти банківських днів з дати 50 % передоплати (п. 2 Специфікації).

16.12.2022 відповідач здійснив передоплату товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 234 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 677275 від 16.12.2022.

Позивачем товар, визначений у Специфікації № 2022/244 від 03.11.2022, поставлено відповідачу 13.02.2023, про що свідчить накладна № 02/13 від 13.02.2023, підписана обома сторонами, а також товарно-транспортна накладна № 02/13 від 13.02.2023.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки форма розрахунків за заявлену партію Продукції: 50 % попередньої оплати. Залишок 50 % сплачуються протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки Продукції на склад Покупця.

У зв`язку із не оплатою товару в повному обсязі позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 1303 від 13.03.2023 щодо невиконання умов договору в часині оплати товару в розмірі 233 280,00 грн. Претензія отримана відповідачем 13.03.2023, про що свідчить відмітка з вхідним номером УЗ/567 від 13.03.2023.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати товару, стала підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором на поставку продукції № 8094/16-Д(УЗ) від 09.06.2016 в розмірі 233 280 ,00 грн. основного боргу, 575,21 грн. 3 % річних та 1594,36 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Специфікацією № 2022/244 від 03.11.2022 до договору № 8094/16-Д (УЗ) від 09.06.2016, що є невід`ємною частиною Договору поставки, визначена Продукція, що мала бути поставлена: зливки танталові ф90мм аналог марки ЄЛП-1 за ТУ 647 РК 30054230-205-2001 у кількості 13 шт. за ціною 30 000,00 грн. на загальну суму 390 000,00 грн. без ПДВ, всього з ПДВ 468 000,00 грн.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Сторонами обумовлений термін поставки протягом 45-ти банківських днів з дати 50% передоплати (п. 2 Специфікації).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки форма розрахунків за заявлену партію Продукції: 50 % попередньої оплати. Залишок 50 % сплачуються протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки Продукції на склад Покупця.

Передоплату відповідач здійснив в розмірі 234 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 677275 від 16.12.2022.

Як зазначалось вище, позивачем Продукція, визначена у Специфікації № 2022/244 від 03.11.2022, поставлена відповідачу 13.02.2023, про що свідчить накладна № 02/13 від 13.02.2023, підписана обома сторонами, а також товарно-транспортна накладна № 02/13 від 13.02.2023.

Отже, виходячи з умов договору поставки, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо поставки Продукції в обумовлений строк, у свою чергу відповідачем не було своєчасно виконано обов`язок щодо оплати товару, у результаті чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 233 280,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості поставленої Продукції на суму 233 280,00 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 233 280,00 грн. заборгованості за поставлений товар, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних за період з 28.02.2023 до 29.03.2023 в розмірі 575,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1594,36 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, а заявлена сума 575,21 грн. обґрунтована.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 28.02.2023 до 29.03.2023 в розмірі 575,21 грн.

Щодо інфляційних втрат заявлених позивачем, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він здійснений неправильно, оскільки інфляційні втрати нараховані позивачем на кожну дату місяця, а не в середньому за місяць.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що крайній строк оплати товару припав на 27.02.2023, тобто у період з 16 до 31 числа місяця (28 число лютого місяця), розрахунок позивача за один день прострочення в лютому місяці інфляційних втрат є безпідставним, а вимога позивача в цій частині неправомірною.

Разом з тим, здійснивши обрахунок інфляційних втрат за березень 2023 року, суд встановив, що інфляційні втрати, виходячи з обґрунтованої суми боргу, за цей період становлять 3499,2 грн.

Втім, оскільки позивачем заявлена менша сума до стягнення (1594,36 грн.), суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє інфляційні втрати в заявленому позивачем розмірі 1594,36 грн.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аполіс», м. Дніпро, до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Запоріжжя, про стягнення про стягнення 235449,57 грн. заборгованості за договором на поставку продукції № 8094/16-Д(УЗ) від 09.06.2016, в тому числі 233 280,00 грн. основного боргу, 575,21 грн. 3 % річних та 1594,36 грн. інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15; код юридичної особи 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аполіс», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-А; адреса для листування: 69067, м. Запоріжжя, вул. Сєченова, буд. 33, кв. 11; ідентифікаційний код юридичної особи 40398403) заборгованість за договором на поставку продукції № 8094/16-Д(УЗ) від 09.06.2016 в розмірі 233 280,00 (двісті тридцять три) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 575,21 (п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 1594,36 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 36 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15; код юридичної особи 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аполіс», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-А; адреса для листування: 69067, м. Запоріжжя, вул. Сєченова, буд. 33, кв. 11; ідентифікаційний код юридичної особи 40398403) витрати зі сплати судового збору в сумі 3531,74 (три тисячі п`ятсот тридцять одну) грн. 74 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 28» липня 2023 р.

СуддяН.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.