Рішення

від 18.07.2023 по справі 910/4904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2023Справа № 910/4904/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М. за участю секретаря судового засідання Легкої А.С. розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕРОНА"

про стягнення 1 775 712,23 грн., розірвання договору та вилучення об`єкта лізингу.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕРОНА" (далі - відповідач) з вимогою про розірвання Договору фінансового лізингу № FL050-07/18 від 17.07.2018 року та стягнення заборгованості по договору станом на 23.03.2023 року в сумі 1 775 712,23 грн., з яких: - заборгованість за лізинговими платежами - 1 031 158,06 грн.; - пеня - 455 977,48 грн.; - 3% річних - 32 206,03 грн.; - інфляційні втрати - 256 370,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізингу № FL050-07/18 від 17.07.2018 у частині сплати лізингових платежів, з огляду на що просить суд стягнути з відповідача 1 775 712,23 грн. та розірвати вказаний договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

11.05.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач добросовісно, а саме - 45 місяців виконував умови Договору, але зважаючи на військову агресію російської федерації проти України не мав змоги повноцінно здійснювати господарську діяльність, у зв`язку з чим і утворилась заборгованість за Договором. Також зазначив, що позивач в порушення умов Договору рахунки на оплату на електрону адресу відповідача з 01.03.2022 не направляв, відповідач самостійно з 01.07.2022 здійснював оплату за договором на суму 123 000 грн., проте позивач вказані платежі в рахунок лізингових платежів не врахував, а отже вимоги про стягнення заборгованості у розмірі визначеному позивачем задоволенню не підлягають. Зазначив, що відповідно до положення Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 653, 655, 692, 697, 806 ЦК України, у разі розірвання договору у позивача буде відсутній обов`язок надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, зважаючи на той факт, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, у лізингоодержувача відсутній обов`язок зі сплати такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача. Позивач не може одночасно вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу та стягнення лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця відповідно до умов Договору. Вказав, що пеня у розмірі 455 977,48 грн., заявлена до стягнення відповідачем за період з 23.03.2022 до 23.03.2023 є необґрунтованою, а враховуючи положення діючого законодавства, введення воєнного стану на всій території України, настання строків оплати у перші місяці війни, скрутне фінансове становище відповідача, надмірне стягнення з відповідача може призвести до збитковості та неможливості виконання основного зобов`язання за договором, зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині оплати заборгованості з пропуском встановленого строку, мету неустойки стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання, період прострочки, нарахування штрафних санкцій в розмірі - половини вартості товару, стягнення 3% річних та інфляційних втрат у значному розмірі, відповідач вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 90%.

15.05.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

15.05.2023 позивач подав заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позов було доповнено вимогою про витребування у відповідача предмета лізингу.

Ухвалою суду від 29.05.2023 заяву позивача про зміну предмету позову залишено без руху.

08.06.2023 позивач подав заяву про залишення позовних вимог в частині витребування предмета лізингу без розгляду.

Подана заява відповідає встановленим ГПК України вимогам, тому суд її приймає та продовжує розгляд справи з урахуванням вказаної заяви з уточненими позовними вимогами.

У судовому засіданні 27.06.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

17.07.2023 та 18.07.2023 відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням його представника у іншому судовому засіданні. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, оскільки доказів неможливості представити іншого повноважного представника суду не подано.

У судовому засіданні 18.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ» (Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № РЮ50-07/18 від 17.07.2018 року (далі - «Договір»).

31.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕРОНА" (відповідач) було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу РЮ50-07/18 від 17.07.2018 року, у якій сторони прийшли до згоди замінити сторону лізингоодержувача, яким стає Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕРОНА".

Згідно вказаного договору Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов`язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, загальна вартість та строк поставки якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (надалі - Предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, строк лізингу становить 60 (шістдесят) місяців та складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі "Графік"), але не може бути менше одного року.

Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав Предмет лізингу та продавця (постачальника) Предмета лізингу AT "Українська Автомобільна Корпорація" АФ "Гранд Автомотів", ЄДРПОУ 38488445, адреса: 03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 90 (надалі - "Продавець") (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, Договір купівлі-продажу (поставки) укладається Лізингодавцем з Продавцем та набирає чинності після сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно цього Договору.

Умовами п. 2.3. Договору передбачено, що передача Предмета лізингу Лізингоодержувачу здійснюється відповідно до умов Додатку 4 до Договору "Загальні умови фінансового лізингу" (надалі "Загальні умови") та на підставі Акту приймання-передачі (Додаток 3 до Договору). Місце передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу 03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 90.

Згідно з п. 3.1. Договору, вартість Предмета лізингу становить 3 411 900 грн.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу у розмірі 35% (шістдесят відсотків) від вартості Предмета лізингу. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (п. 4.3. та п. 4.4. Договору).

Умовами п. 4.7. Договору передбачено, що оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця в порядку передбаченому умовами цього Договору та п. 5 Загальних умов.

Всі достроково сплачені лізингові платежі, здійсненні без узгодження з Лізингодавцем, зараховуються в рахунок сплати лізингових платежів в день настання строку їх оплати згідно з Графіком з урахуванням черговості визначеної п. 5.8. Загальних умов.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що у разі вилучення у Лізингоодержувача Предмета лізингу та/або розірвання Договору, Лізингоодержувач, крім визначених цим Договором платежів, відшкодовує Лізингодавцю завдані збитки, зокрема, проценти по кредитним договорам (договору), які сплачує Лізингодавець з суми загальної заборгованості Лізингоодержувача за цим Договором.

Умовами пп. 6.1.2. п. 6.1. Договору передбачено, що Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли Лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.6 цього Договору обставин Лізингодавець письмово повідомляє про це Лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо Лізингоодержувач у встановлений Лізингодавцем строк не усуває вчиненні порушення, Лізингодавець має право здійснити наступні дії: розірвати цей Договір та вимагати повернення Предмета лізингу; вилучити Предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (пп. 6.2.1. та пп. 6.2.2. п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) Лізингодавцем цього Договору або вилучення Предмета лізингу раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі (в тому числі авансовий платіж) поверненню не підлягають.

У разі дострокового припинення цього Договору, витрати, пов`язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі. До зазначених витрат відносяться, включаючи, але не обмежуючись наступним: витрати, пов`язані з транспортуванням Предмета лізингу від місця його фактичного знаходження до обраного Лізингодавцем місця реалізації Предмета лізингу, збереження та іншого місця його тимчасового або постійного перебування, витрати пов`язані зі страхуванням Предмета лізингу; витрати, пов`язані зі вчиненням виконавчого напису нотаріуса; судові витрати, відшкодування юридичних дій, спрямованих на примусове вилучення Предмета лізингу; витрати, пов`язані зі зберіганням Предмета лізингу; витрати пов`язані із оцінкою Предмета лізингу, витрати на відрядження працівників Лізингодавця для здійснення дій, пов`язаних з вилученням Предмета лізингу (п. 6.4. Договору).

Згідно з п. 6.5. Договору, у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) припинення Договору нарахування поточних лізингових платежів припиняється в останній день місяця, в якому мало місце дострокове припинення Договору.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами та скріплення печаткою Лізингодавця і діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Строк цього Договору є відмінним від строку лізингу та складається з наступних періодів: період фінансування (проміжок часу з моменту підписання цього Договору до повної виплати Лізингоодержувачем заборгованості Лізингодавцю, визначеної за правилами цього Договору); строк лізингу (період з дня настання першого періоду лізингу до останнього числа місяця останнього лізингового періоду, а у разі дострокового припинення Договору, до останнього числа місця, в якому мало місце дострокове припинення Договору (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 8.3. Договору, зобов`язання Лізингодавця за цим Договором набувають чинності з дня сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу та за умови відсутності заборгованості по сплаті лізингових платежів за іншими договорами фінансового лізингу або оренди між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем.

Умовами п. 10.1. Договору передбачено, що у випадках, непередбачених цим Договором та Додатками до цього Договору, Сторони керуються чинним законодавством України. Положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Умовами Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено Графік платежів.

Сторонами також було погоджено та підписано Додаток № 4 до Договору Загальні умови фінансового лізингу (далі - Загальні умови).

Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок Лізингодавця (п. 5.1. Загальних умов).

Згідно з п. 5.3. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов`язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків від Лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування згідно абзацу другого п. 4.6 Договору на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку до 8 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.4. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу Лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 10 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов`язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був наданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування Предметом лізингу. Недоліки якості та комплектності Предмета лізингу, його втрата, ремонт, технічне обслуговування не звільняють Лізингоодержувача від виконання своїх зобов`язань за Договором, в тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів (п. 5.5. Загальних умов).

Пунктом 5.7. Загальних умов передбачено, що сплата лізингових платежів раніше встановлених Графіком строків не змінює розміру лізингових платежів і строків їх сплати.

Згідно з п. 5.8. Загальних умов, зарахування отриманих Лізингодавцем від Лізингоодержувача грошових коштів здійснюється в такому порядку: 1) відшкодування витрат Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов`язані з ним; 2) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем Договору; 3) доплата авансового лізингового платежу; 4) сплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця: 5) сплата простроченої заборгованості з відшкодування вартості Предмета лізингу; 6) сплата суми поточної заборгованості по нарахованій комісії Лізингодавця: 7) сплата поточної заборгованості по відшкодуванню вартості Предмета лізингу. Лізингодавець має право зарахувати сплачений Лізингоодержувачем авансовий лізинговий платіж, а також передбачені за цим Договором інші платежі в рахунок погашення заборгованості за укладеними договорами лізингу Лізингодавцем та Лізингоодержувачем та договорами лізингу, які будуть укладені Сторонами в майбутньому.

Відповідно до п. 5.9. Загальних умов, заборгованість Лізингоодержувача з погашення вартості Предмета лізингу (несплачена вартість Предмета лізингу) зазначається у Графіку. Вказана сума є базою при здійсненні розрахунків між Лізингоодержувачем та Лізингодавцем у випадку розірвання цього Договору або вилучення Предмета лізингу.

Умовами п. 5.10. Загальних умов передбачено, що у випадку дострокового припинення Договору заборгованість Лізингоодержувача по погашенню вартості Предмета лізингу (несплачена вартість Предмета лізингу) розраховується на перший робочий день місяця, який слідує за місяцем, в якому мало дострокове припинення Договору згідно п. 5.9 цих Загальних умов. Надалі, Лізингодавець формує загальну заборгованість Лізингоодержувача шляхом доповнення до такої заборгованості всіх інших сум, що підлягають сплаті ОСОБА_1 за цим Договором.

Підпунктом 8.1.4. п. 8.1. Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Лізингоодержувач зобов`язаний письмово повідомляти Лізингодавця, зокрема, про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором - у день виникнення обставин, які дають підстави для цього (пп. 8.1.9. п. 8.1. Загальних умов).

Згідно з пп. 8.1.16. п. 8.1. Загальних умов, Лізингоодержувач зобов`язаний у разі дострокового припинення дії Договору та/або прийняття Лізингодавцем рішення про повернення Предмета лізингу, здійснити за власний рахунок доставку Предмета лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншими приналежностями, отриманими згідно Актів приймання-передач, в придатному для експлуатації стані. Предмет лізингу повинен бути повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його зносу за час користування при нормальних умовах експлуатації. Крім того, Лізингоодержувач повинен сплатити Лізингодавцю платежі, визначені в п.п. 10.3.2 цих Загальних умов.

Договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених нижче обставин, зокрема, направлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав, визначених Розділом 6 Договору (пп. 10.2.1. п. 10.2. Загальних умов)

Пунктом 10.3. Загальних умов передбачено, що у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1 цих Загальних умов обставин Лізингоодержувач зобов`язаний: 10.3.1. Повернути Предмет лізингу Лізингодавцю за власний рахунок у визначені Лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу в місця зберігання (знаходження) такого Предмету лізингу без будь-яких погоджень або дозволу Лізингоодержувача з і-покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат; 10.3.2. Сплатити Лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються в загальному порядку згідно п. 5.8 Загальних умов: комісію Лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмета лізингу, визначеної за правилами ч. 5 п.п. 10.3.2 цих Загальних умов; нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; заборгованість Лізингоодержувача зі сплати вартості Предмета лізингу, визначена за правилами п. 5.8 Загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом, в якому має місце дострокове припинення Договору.

Відповідно до п. 10.7. Загальних умов, раніше сплачені Лізингоодержувачем платежі за цим Договором не підлягають поверненню при достроковому припиненні цього Договору.

24.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ» (Лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» (лізингоодержувачем) було підписано Акт приймання-передачі Предмета лізингу, згідно з п. 1 якого, Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у користування Предмет лізингу згідно Специфікації з наведеними нижче характеристиками: Автомобіль MASERATI QUATTROPORTE GRANDSPORT S Q4, 2018, державні номерні знаки: НОМЕР_1 , двигун: НОМЕР_2 , пробіг на момент передачі: 83 км, номер шасі/кузова: НОМЕР_3 .

З моменту підписання цього Акту зобов`язання Лізингодавця з передачі Предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними (п. 4 Акту).

31.05.2019 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно умовами якої в день підписання даної додаткової угоди, лізингоодержувач зобов`язався передати відповідачу предмет лізингу.

Факт передачі предмета лізингу відповідачу підтверджується також поясненнями сторін.

У зв`язку із виникненням простроченої заборгованості у Лізингоодержувача, 01.08.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, згідно з умовами якої, Лізингоодержувач визнає у повному обсязі суму простроченої заборгованості за Договором, яка станом на дату укладання даної додаткової угоди становить 388 253,10 грн. та Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати прострочену заборгованість зазначену у п. 1 даної Додаткової угоди за погодженим сторонами графіком погашення простроченої заборгованості.

15.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.02.2023, в якій повідомило про те, що станом на 13.02.2023, не сплачені чергові лізингові платежі в сумі 947 107,44 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було встановлено, між сторонами було укладено Договір фінансового лізингу.

Відповідно до частини першої ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (частина друга ст. 806 ЦК України).

Пунктом 3 частини другої ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось, п. 5.3. Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов`язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків від Лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування згідно абзацу другого п. 4.6 Договору на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку до 8 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.4. Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу Лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 10 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов`язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був наданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Виходячи з графіку сплати лізингових платежів, а також умов пунктів Загальної частини Договору, суд дійшов висновку, що строк сплати лізингових платежів за період з березня 2022 по березень 2023 років є таким, що настав.

Однак, відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів з оплати лізингових платежів у розмірі 1 031 158,06 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові суми заборгованості.

Посилання відповідача на не врахування позивачем здійснених з 01.07.2022 оплат за договором на суму 123 000 грн. безпідставні, оскільки із розрахунку заборгованості вбачається, що вищевказані суми були відповідно до п. 5.8 Загальних умов були зараховані позивачем.

Враховуючи вище встановлені факти, суд доходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача з оплати лізингових платежів за Договором у розмірі 1 031 158,06 грн., тому позов у цій частині вимог підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на неотримання від позивача рахунків на оплату є також необгрунтованими, оскільки п. 5.3. та п. 5.4. Загальних умов сторонами було передбачено, що у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа (10 числа) поточного місяця Лізингоодержувач зобов`язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків від Лізингодавця.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує наявність заборгованості, зазначаючи, що не мав змоги повноцінно здійснювати господарську та адміністративну діяльність через військову агресію російської федерації проти України, у зв`язку з чим з утворилась заборгованість за Договором.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 455 977,48 грн. пені.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 5.1. Договору, за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, починаючи з першого дня прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами п. 10.1. Договору передбачено, що у випадках, непередбачених цим Договором та Додатками до цього Договору, Сторони керуються чинним законодавством України. Положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Тому посилання відповідача з приводу того, що положення ч. 6 ст. 232 ГК України не застосовуються до вимог про стягнення штрафних санкцій та не може вважатися врегульованим відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України є безпідставними.

Отже, нарахування пені за порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати лізингових платежів за період з 23.03.2022 по 23.03.2023 є правомірним.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований вірно, а вимога про стягнення пені у розмірі 455 977,48 грн. підлягає задоволенню.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 32 206,03 грн. 3% річних та 256 370,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 32 206,03 грн. 3% річних та 256 370,66 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%, суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як зазанчалось, заперечуючи проти заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та зменшення їх розміру до 90%, відповідач зазначав, що заявлена до стягнення відповідачем є необґрунтованою, а, враховуючи положення діючого законодавства, введення воєнного стану на всій території України, настання строків оплати у перші місяці війни, скрутне фінансове становище відповідача, надмірне стягнення з відповідача може призвести до збитковості та неможливості виконання основного зобов`язання за договором.

Також відповідач зазначав, що підставами можливого зменшення є відсутність доказів, які б свідчили про завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині оплати заборгованості з пропуском встановленого строку, мета неустойки стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання, період прострочки, нарахування штрафних санкцій в розмірі - половини вартості товару.

Однак, відповідачем не аргументовано та не надано належних доказів неможливості сплати заборгованості саме через обставини воєнного стану.

Крім того, як зазанчалось, розділом 7 Договору, сторонами погоджені умови звільнення сторони від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), до яких належить, зокрема, війна.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем умов п. 7.2. Договору, відповідно до умов якого сторони зобов`язані письмово, не пізніше 48 годин з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору, а несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили позбавляє відповідну Сторону посилатися на них в майбутньому

Відповідач не надав жодного належного доказу в підтвердження настання форс-мажорних обставин, який містить інформацію щодо неможливості виконання відповідачем конкретних зобов`язань по Договору внаслідок дії таких обставин, із зазначенням конкретної обставини, місця, початку виникнення і строку дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причино-наслідкового зв`язку між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання своїх зобов`язань за Договором.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовними підставами для зменшення розміру відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків за Договором.

Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на те, що аргументи, викладені відповідачем щодо зменшення розміру нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, не підтверджуються відповідними доказами, суд нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат такими, що не підлягають зменшенню.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору фінансового лізингу Договору фінансового лізингу № FL050-07/18 від 17.07.2018, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги про розірвання Договору мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті лізингових платежів у встановлені строки та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Умовами п.п. 8.4.6. п. 8.4. Загальних умов передбачено, що Лізингодавець має право розірвати Договір відповідно до цих Загальних умов, положень Договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини шостої ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 ЦК України.

Частиною першою та третьою ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частини перша та друга ст. 653 ЦК України).

Відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як було зазначено вище, умовами пп. 6.1.2. п. 6.1. Договору сторонами було передбачено, що Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у Лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли Лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1-6.1.6 цього Договору обставин Лізингодавець письмово повідомляє про це Лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо Лізингоодержувач у встановлений Лізингодавцем строк не усуває вчиненні порушення, Лізингодавець має право здійснити наступні дії: розірвати цей Договір та вимагати повернення Предмета лізингу; вилучити Предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (пп. 6.2.1. та пп. 6.2.2. п. 6.2. Договору).

Лізингоодержувач зобов`язаний письмово повідомляти Лізингодавця, зокрема, про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором - у день виникнення обставин, які дають підстави для цього (пп. 8.1.9. п. 8.1. Загальних умов).

Як зазанчалось, 15.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.02.2023, в якій повідомило про наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, яка становить більше 30 днів, та вимагало сплатити суму існуючої заборгованості за лізинговими платежами, а також суми пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 1 590 287,70 грн., а також звернено увагу на умови пп. 6.1.2. п. 6.1. Договору.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, сума заборгованості за лізинговими платежами, а також суми пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем сплачені не були.

Суд зазначає, що факт несплати відповідачем лізингових платежів за спірний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Факт несплати відповідачем лізингових платежів за період з березня 2022 року по березень 2023 року підтверджується матеріалами справи.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у даному випадку обставин істотного порушення умов договору, а відтак, наявність підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу позивача в порядку частини другої ст. 651 ЦК України у зв`язку з істотним порушення договору відповідачем.

Згідно з пунктом 7 частини другої ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу не сплачував лізингові платежі з березня 2022 року, що порушило інтереси позивача, який укладаючи договір з відповідачем розраховував на його виконання та отримання оплат.

Відтак, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, вищенаведені умови укладеного між сторонами Договору та приписи частин шостої ст. 17, п. 7 частини другої ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про розірвання спірного Договору фінансового лізингу, тому вимоги в цій частині вимог також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договору фінансового лізингу № FL050-07/18 від 17.07.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕРОНА".

3. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕРОНА" (04073, м. Київ, пр-кт Степана Бандери, буд. 8, корп. 6, код 41602157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код 41802323) 1 031 158 (один мільйон тридцять одну тисячу сто п`ятдесят вісім) грн. 06 коп. заборгованість за лізинговими платежами, 455 977 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 48 коп. пені, 32 206 (тридцять дві тисячі двісті шість) грн. 03 коп. 3% річних, 256 370 (двісті п`ятдесят шість тисяч триста сімдесят) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 29 319 (двадцять дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 68 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.2023.

Суддя О.М.Ярмак