Ухвала

від 25.07.2023 по справі 910/9658/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.07.2023Справа №910/9658/22За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", м. Київ

2. ОСОБА_1 , Київська область, м. Бровари

3. ОСОБА_2 , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

про скасування державної реєстрації, визнання недійсним рішення, визнання недійсним актів, визнання недійсним договору, визнання недійсним результатів торгів, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Трохимчук В.С. (в порядку самопредставництва);

від відповідача-1: Гордієнко Н.П. (адвокат за ордером серія ВВ№1029795 від 10.03.2023);

від відповідача-2: не з`явились;

від відповідача-3: не з`явились;

від третьої особи: Плясун О.І. (адвокат за довіреністю №448 від 08.02.2023).

ВСТАНОВИВ:

23.09.2022 року Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про: 1) скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 № 29190335 та припинити право власності за ТОВ "ВЕРІС-ФОРМ" (ЄРДПОУ 40219876); 2) визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІС-ФОРМ", оформлене протоколом від 12.01.2016 № 01, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 286,4 кв.м, вартістю 350 000 грн; 3) визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ВЕРІС-ФОРМ" від 21.01.2016, відповідно до якого гр. України ОСОБА_1 передала, а ТОВ "ВЕРІС-ФОРМ" прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з нежилих та підсобних приміщень, загальною площею 286,4 кв.м, вартістю 350 000 грн (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 817457280361); 4) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.1999, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Сиволобовою Г.С., заступником Генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі "Українська біржа "Десятинна" від 15.11.1999 № 0459-632, зареєстрованому в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 07.12.1999 та записаному в реєстрову книгу під № 1534; 5) визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколом № 12/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , затвердженого Генеральним директором ПП "Нива-В.Ш." від 13.02.2013; 6) визнання недійсним акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петровим С.І.; 7) визнання недійсним свідоцтва серії НАС № НОМЕР_1 від 24.12.2015, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., яке зареєстровано в реєстрі за № 807; 8) скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 286,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 24.12.2015 № 27485983 та припинити право власності за ОСОБА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/9658/22 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 03.10.2022 року позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.10.2022 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

17.11.2022 року від позивача до суду надійшла заява про те, що ОСОБА_3 помер, на підтвердження чого до заяви долучено копію актового запису про смерть №9134 від 02.06.2020 року. Позивачем виключено з числа відповідачів по справі ОСОБА_3 .

Ухвалою від 23.11.2022 року було ухвалено звернутись до ДМС України та до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 , а також звернутись до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 .

12.12.2022 року від ДМС України до суду надійшов лист №6.2-8877/6-22 від 30.11.2022 року із зазначенням, що інформацію стосовно ОСОБА_1 можливо отримати у відповідному органі реєстрації.

15.12.2022 року від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до суду надійшла відповідь щодо запитуваної інформації про місце проживання ОСОБА_2

15.12.2022 року від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до суду надійшла відповідь, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрованою не значиться.

Ухвалою від 21.12.2022 року вирішено звернутись до Міністерства соціальної політики України із запитом щодо надання відомостей із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 .

11.01.2023 року до суду від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь із зазначенням адреси ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та призначено підготовче засідання на 14.03.2023.

13.02.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

Підготовче засідання 14.03.2023 не відбулося у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 наступне засідання призначено на 16.05.2023.

03.04.2023 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

25.04.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про продовження строку для подання відзиву.

09.05.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на позовну заяву.

12.05.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.05.2023 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

В підготовчому засіданні 16.05.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження н 30 днів та оголошено перерву до 13.06.2023.

25.05.2023 до суду від позивача надійшли заперечення щодо закриття провадження у справі, відповідь на відзив та заперечення на клопотання про витребування доказів.

06.06.2023 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення.

07.06.2023 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

12.06.2023 до суду від третьої особи надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

В підготовчому засіданні 13.06.2023 судом було оголошено перерву до 25.07.2023.

07.07.2023 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

В підготовче засідання 25.07.2023 відповідач-2 та відповідач-3 не з`явились, про час та місце повідомлялись належним чином.

Дослідивши в підготовчому засіданні матеріали справи, наявне клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, письмові пояснення та заперечення учасників справи щодо закриття, суд ухвалив наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 20 ГПК України визначено перелік справ, які віднесені до юрисдикції господарських судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», нежитловий будинок на АДРЕСА_1 включений до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Також згідно з рішенням Київської міської ради від 06.10.2011 №191/6407 «Про передачу у володіння та користування ПАТ «АК «Київводоканал» нежитловиї будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва», нежитлова будівля на АДРЕСА_1 , площею 396, 6 кв.м., яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває в управління Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації передано у володіння та користування ПрАТ «АК «Київводоканал».

Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на будівлю літ «А» на АДРЕСА_1 площею 396, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1231738280000) зареєстровано:

- право комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради;

- інше речове право - ПрАТ «АК «Київводоканал» наділено правом володіння та користування.

Однак, за повідомленням від ПрАТ «АК «Київводоканал» (третя особа) та Головного слідчого управління Національної поліції України (ГСУ НПУ) позивачу стало відомо, що третя особа звернулася до ГСУ НПУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме за фактом шахрайського заволодіння нежитловою будівлею на АДРЕСА_1 (площею 396, 6 кв.м.).

Так, за інформацією ГСУ НПУ під час досудового розслідування встановлено, що що 11.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. було зареєстровано речове право за Товариством з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм» (відповідач-1) на об`єкт нерухомого майна у місті Києві на АДРЕСА_1 , площею 284,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817457280361). Підставою для державної реєстрації був протокол загальних зборів засновників від 12.01.2016, серія та номер: 01 та акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1. При цьому, місце розташування будівлі №46 співпадає з місцем розміщення будівлі АДРЕСА_1 , тобто є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12022000000000095 від 05.08.2022 №12127/22-41/20836/22-44, місце розташування об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 123173828000 співпадає з місцем розташування об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 817457280361.

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», громадяни України ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 створили Товариство з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», а також визначили статутний капітал у розмірі 1 110 000,00 грн. Також громадянином ОСОБА_1 (відповідач-2) було внесено до статутного капіталу будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 286,4 кв.м., який належить їй на праві приватної власності на підставі протоколу №12/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Так, з протоколу №12/13 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 (відповідач-3) та акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013, вбачається, що при примусовому виконанні рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 07.03.2007 року про стягнення із відповідача-3 на користь відповідача-3 заборгованості в сумі 1 565 220, 00 грн, були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 , за результатом яких ОСОБА_1 визнано переможцем. На підставі зазначених документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В видано відповідачу-2 свідоцтво від 24.12.2015 року, зареєстроване в реєстрі за №807, та зареєстровано за відповідачем-2 право власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.12.2015 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817457280361).

Відповідно до документів, які були в розпорядженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В., право власності на зазначене майно належало попередньому власнику - громадянину ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та громадянином ОСОБА_3 , посвідченого Сиволобовою Г.С., заступником Генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» від 15.11.1999 №0459-632, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 07.12.1999 та записаного в реєстрову книгу під №1534.

Водночас, за інформацією КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , №0459-632 не реєструвався; реєстрова книга №1534 не заводилась; право власності за ОСОБА_2 не реєструвалось.

За інформацією з Державного архіву міста Києва, договору купівлі-продажу нерухомості за реєстраційним №0459-632 року в архіві не виявили.

Згідно з текстом даного договору купівлі-продажу, право власності первісному власнику - ОСОБА_3 належало на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16.10.1999 Головним управлінням житлового забезпечення державної адміністрації м. Києва на підставі наказу №28-С від 13.09.1999, і зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 02.11.1999 за №81.

Проте, за інформацією КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не видавалось.

Також позивач вказав, що з матеріалів кримінальної справи йому стало відомо, що один із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», а саме - ОСОБА_1 , не реєструвала вказане товариство та не була власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, позивач зазначив, що, використовуючи схожість адреси будинку на АДРЕСА_1 , який належить територіальній громаді міста Києва і перебуває у володінні та користуванні третьої особи, учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм» здійснили дії, направлені на заволодіння, шляхом обману, будинком АДРЕСА_1, видаючи його за будинок під АДРЕСА_1 , який фактично не існує, з метою заволодіння речовим правом на земельну ділянку комунальної власності, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .

Так, для обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та вказував, що відновлення становища, яке існувало до незаконної державної реєстрації неіснуючого права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», має відбуватися через усунення відповідних наслідків такого порушення шляхом припинення права власності на будинок площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 817457280361) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру прав.

Обґрунтовуючи підвідомчість даного спору господарським судам, позивач посилався на приписи пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, за якими господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Також позивач вказував, що право власності на будинок АДРЕСА_1 наразі зареєстроване за відповідачем-1, а відтак спір щодо скасування державної реєстрації та припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тоді як решта позовних вимог у даній справі є похідними а їх задоволення залежить від основної вимоги (пред`явленої до відповідача-1).

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тоді як частиною 1 статті 16 цього Кодексу передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як було зазначено вище, справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачена положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року в справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

У позовній заяві позивач зазначає, що тривалий час невстановленими особами вживаються дії щодо незаконного заволодіння нерухомим майном територіальної громади міста Києва, що в кінцевому результаті призвело до реєстрації за відповідчем-1 права власності на будинок АДРЕСА_1 .

З урахуванням вказаних позивачем предмету та підстав позову, його нормативно-правового обґрунтування, а також обставин справи та їх юридичної кваліфікації, суд дійшов висновку про те, що такий позов за своєю суттю не є віндикаційним, а фактично направлений на захист права власності територіальної громади міста Києва і забезпечення правової визначеності щодо речових прав на спірний будинок, що досягається шляхом застосування встановленого пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту цивільних прав та інтересів - відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так, в свою чергу, порушення прав територіальної громади міста Києва (як власника спірного нерухомого майна) позивач обґрунтовував відсутністю у відповідачів (зокрема, у первісного власника нерухомого майна - ОСОБА_3 ) будь-яких речових прав та легітимних правовстановлюючих документів на будинок по АДРЕСА_1 , зокрема, недійсністю первісного договору від 15.11.1999 купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також недійсністю всіх похідних від цього договору актів, правочинів та реєстраційних дій: результатів прилюдних торгів арештованим нерухомим майном, яке перейшло до відповідача-3, оформлених протоколом від 14.02.2013 №12/13; акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013; свідоцтва серії НАС НОМЕР_1 від 24.12.2015, виданого ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не набували права власності на будинок АДРЕСА_1 та не були правомочні у встановленому законом порядку відчужувати цю нерухомість на користь ОСОБА_1 , позивач також просив суд скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 286,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 24.12.2015 № 27485983 та припинити право власності за відповідачем-2 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.1999, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Сиволобовою Г.С., заступником Генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі "Українська біржа "Десятинна" від 15.11.1999 № 0459-632, зареєстрованому в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 07.12.1999 та записаному в реєстрову книгу під № 1534; про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколом № 12/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , затвердженого Генеральним директором ПП "Нива-В.Ш." від 13.02.2013; про визнання недійсним акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.02.2013, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Петровим С.І.; про визнання недійсним свідоцтва серії НАС № НОМЕР_1 від 24.12.2015, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., яке зареєстровано в реєстрі за № 807; про скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 286,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 24.12.2015 № 27485983 та припинити право власності за ОСОБА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пред`явлені до фізичних осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а предметом позову в частині цих вимог є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними.

З огляду на вищенаведені обставини, зважаючи на те, що відповідачами у даній справі за наведеними позовними вимогами є фізичні особи, зокрема, ОСОБА_2 (проміжний власник майна) та ОСОБА_1 (за якою спірне майно було зареєстровано з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), тоді як між означеними сторонами відсутні господарські відносини, беручи до уваги відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору в частині означених вимог господарським судом, а також враховуючи підстави та обґрунтування позовних вимог, які зводяться до скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій щодо відповідачів, вчинених з 1997 року стосовно спірного об`єкта нерухомого майна, суд дійшов висновку про те, що означені вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так, Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 188 Цивільного процесуального кодексу України.

Зазначеним положенням закріплюється право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Також, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Окрім того позивач також просив суд: визнати недійсним акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016, відповідно до якого відповідач-2 передала, а відповідач-1 прийняв до статутного капіталу нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 286, 4 кв.м., вартістю 350 000,00 грн. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 817457280361); визнати недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача-1, оформлене протоколом від 12.01.2016 № 01, в частині внесення відповідачем-2 в рахунок свого вкладу у статутний капітал нерухомого майна, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежилих та підсобних приміщень загальною площею 286, 4 кв.м., вартістю 350 000,00 грн. та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 № 29190335, та припинити право власності за відповідачем-1.

Як вже було зазначено, а також з урахуванням обраного позивачем способу захисту права, вбачається, що суть даного позову зводиться до вимог про скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій, вчинених з 1999 щодо об`єкта нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), а також послідовного припинення права власності відповідачів на цей об`єкт, що виникали в хронологічному порядку фактично з 1997 року, із подальшим закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим, на думку позивача, буде досягнуто правової визначеності в питанні дійсної приналежності речових прав на спірне нерухоме майно певним особам (територіальній громаді міста Києва - права власності, а третій особі - права володіння та користування), оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишиться лише інформація про дійсного власника та користувача цього майна, яким насправді є будівля літ. «Б» на АДРЕСА_1 (а не АДРЕСА_1) загальною площею 286, 4 кв.м.

З урахуванням вищенаведеного, врахувавши предмет та підстави позову, а також його нормативно-правове обґрунтування та обраний позивачем спосіб захисту права, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним акту від 21.01.2016 приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1, про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», оформленого протоколом від 12.01.2016 №01, в частині внесення ОСОБА_1 в рахунок свого вкладу у статутний капітал відповідача-1 спірного нерухомого майна, а також про скасування державної реєстрації і припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм» на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), є похідними вимогами від пред`явлених до фізичних осіб основних вимог щодо скасування відповідних правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій, вчинених з 1999 стосовно спірної нерухомості (зокрема, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.1999, укладеного між первісним власником спірної нерухомості ОСОБА_3 та відповідачем-3, а також вимоги про скасування державної реєстрації за відповідачем-2 права власності на означене нежитлове приміщення та припинення такого права власності із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Окрім того, потрібно зазначити, що жодного іншого обґрунтування чи обставин, фактично крім відсутності у вищевказаних фізичних осіб права власності на нерухоме майно та неможливості його відчужувати за ланцюгом спірних договорів та інших юридичних підстав, позивачем не наведено.

Також, як вже було зазначено, у даній справі усі вимоги фактично об`єднані одним способом захисту - відновлення становища, що існувало до порушення, про що самим позивачем зазначено у позові. Суд звертає увагу на те, що таке відновлення прав, з урахуванням предмета та підстав позову, а також викладених позивачем обґрунтувань, буде можливим лише у разі задоволення вимог позивача щодо скасування усіх правовстановлюючих документів, правочинів та реєстраційних дій, вчинених з 1999 щодо об`єкта нерухомого майна, які є основними вимогами у цій справі. Означені висновки підтверджуються й тим, що у пред`явленому позові позивач просив, зокрема, припинити право власності відповідача-2 на спірну нерухомість із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у той час як задоволення лише вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016 року, а також скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), не спроможне відновити правову визначеність та усі правомочності позивача щодо такого майна, оскільки відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо об`єкта з реєстраційним номером 817457280361) за результатом задоволення таких вимог не буде закрито.

Суд також звертає увагу на те, що спірний акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016 за своєю правовою природою є правочином, що підтверджує волевиявлення його сторін, має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а також є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав, у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу. Разом із тим, стороною цього правочину також є фізична особа - ОСОБА_1 .

Частинами 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, якими наділяється власник корпоративних прав, надає останньому можливість впливати на діяльність такої господарської організації.

З огляду на викладене, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відтак, посилання позивача на приписи пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України як на підставу розгляду спору в даній справі в порядку господарського судочинства суд вважає безпідставними, оскільки ні позовна заява, ні долучені до неї матеріали не містять будь-яких обґрунтувань та доказів на підтвердження порушення корпоративних прав позивача чи Київської міської ради, а також і самої наявності у них означених корпоративних прав.

Отже, спір у цій справі не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, а відтак не є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, тоді як відповідні вимоги, пред`явлені до відповідача-1, що стосуються реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), не є похідними від спору, що виник безпосередньо з корпоративних відносин.

Окрім того, судом враховано висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2022 року в справі № 910/11872/21 (провадження № 12-35гс22).

У цій ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що колегія суддів касаційного суду вважала таким, що потребує уточнення, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений відповідно у пунктах 56, 76 постанов Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року відповідно у справах № 910/4998/20 (провадження № 12-81гс20) та № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), про те, що "спори пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК". На думку колегії суддів касаційного суду, такий висновок розширює поняття корпоративних прав згідно зі статтею 167 ГК України і може мати наслідком застосування норм корпоративного права (у матеріально-правовому розумінні) щодо всіх учасників спорів, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, зокрема й непідприємницьких організацій і товариств.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи процесуальні питання юрисдикційності спору та застосувавши тлумачення пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України як процесуальної норми, що визначає збірне поняття "корпоративним" будь-якого спору, який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, судом було акцентовано на тому, що таке поняття вживається "в розумінні" саме цієї норми. При розкритті змісту цієї процесуальної норми не застосовувалися положення матеріального права щодо визначення "корпоративних прав" згідно зі статтею 167 ГК України та не приймалося рішення щодо правильності застосування судами норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Проте, означені висновки Великої Палати Верховного Суду були сформовані та викладені в ухвалі від 07.12.2022 року в справі № 910/11872/21, предметом розгляду в якій були правовідносини між релігійною організацією та її членом щодо управління такою юридичною особою. Разом із тим, наведені висновки не є універсальними та не підлягають застосуванню в цій справі, оскільки спір у справі № 910/9658/22 безпосередньо не стосується корпоративних прав позивача (щодо діяльності чи управління відповідачем-1), так само як фактично не стосується і реалізації учасниками відповідача-1 корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», у той час як сторони у даній справі не пов`язані між собою ні господарськими відносинами, ні відносинами, пов`язаними з управлінням юридичною особою відповідача-1.

Більше того, вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог щодо визнання недійсним в частині рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», акту приймання-передачі об`єкта нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-1 від 21.01.2016 року, а також скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), а за правилами цивільного судочинства - в іншій частині позовних вимог, які є основними по відношенню до попередніх, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Неприпустимість такого поділу невідривно поєднаних між собою вимог також висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року в справі № 469/1346/18.

Також потрібно зазначити, що вирішення вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 №29190335, та припинення права власності за відповідачем-1, прямо не віднесено законом до господарського судочинства, тоді як така вимога є похідною від попередніх вимог позивача, пред`явлених до фізичних осіб, та безпосередньо залежить від вирішення основних вимог.

Таким чином, суд звертає увагу, що спір у даній справі не є корпоративним, а між сторонами відсутні господарські правовідносини в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, які є визначальним при віднесенні такого спору до компетенції господарських судів. Відтак, незважаючи на наявність в одного з відповідачів статусу юридичної особи, суд дійшов висновку про помилкове визначення позивачем належності цього спору, який містить ряд пов`язаних між собою позовних вимог, до господарської юрисдикції.

Щодо заперечення позивача на клопотання відповідача-1 закриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

Так, у наведених запереченнях позивач вказуває, що ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Києва є скасування незаконної державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм», яке наразі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва, результатів прилюдних торгів та договору купівлі-продажу, який був укладений за участю фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у даному випадку є похідними позовними вимогами, спрямованими на встановлення факту недійсності таких документів, з метою недопущення в майбутньому їх повторного використання.

Однак наведені заперечення не спростовують вищенаведених висновків суду, в тому числі щодо визначення основних та похідних вимог у даній справі, з урахуванням хронології вчинених відносно спірного нерухомого майна дій щодо його відчуження та державної реєстрації прав. Такі заперечення позивача лише підтверджують неможливість ефективного захисту прав територіальної громади міста Києва на спірне нерухоме майно без, зокрема, визнання недійсним свідоцтва, результатів прилюдних торгів та договору купівлі-продажу, оскільки саме задоволення таких основних вимог спроможне у подальшому не допустити повторного використання означених документів та реєстрації речових прав на спірне майно за третіми особами.

Разом з тим суд звертає увагу позивача на те, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Водночас вимога щодо встановлення певних фактів, про яку вказував позивач у поданих запереченнях (у тому числі встановлення факту недійсності документів), взагалі не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом враховано посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 року в справі № 823/2042/16, від 28.11.2018 року в справі № 823/1508/16, від 16.01.2019 року в справі № 823/692/17, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.01.2021 року в справі № 925/1222/19, за якими спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна, та має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Проте наведені висновки не свідчать про підвідомчість спору в справі № 910/9658/22 (в якій вимоги про скасування державної реєстрації речових прав є похідними від інших вимог, що належить розглядати за правилами цивільного судочинства), господарським судам.

Означені висновки також підтверджуються змістом норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на приписи якого позивач посилався.

Так, за частиною 3 статті 26 цього Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

У той же час відповідно до частини 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Відтак, вирішення питання (вимог) щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, а також правової долі документів, на підставі яких за відповідачем-2 та відповідачем-1 послідовно проводилася державна реєстрація прав на спірну нерухомість, є первинним та основним по відношенню до скасування державної реєстрації та припинення права власності відповідача-2 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс-Форм» та подальшого закриття відповідного розділу Державного реєстру, оскільки в цьому випадку саме вирішення питання щодо речових прав відповідачів - фізичних осіб та чинності відповідних належних їм правовстановлюючих та правопідтверджуючих документів є передумовою для закриття такого розділу.

Посилання позивача на висновки, викладені Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в решті вказаних Департаментом постанов (зокрема, у справах № 910/1733/18 від 02.10.2018, № 125/703/16-ц від 21.02.2018, № 925/308/18 від 12.05.2020, № 922/815/21 від 18.10.2021), не є релевантними до спірних правовідносин та врахуванню не підлягають, оскільки такі висновки стосуються визначення підвідомчості справ у спорах щодо приватизації державного (комунального) майна та спорах, пов`язаних із забезпеченням виконання основних зобов`язань (де сторонами є юридичні особи, а стороною в договорі забезпечення - фізична особа), тобто спорів, щодо яких у статті 20 Господарського процесуального кодексу України є пряма вказівка на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, заперечення проти закриття провадження у даній, так само як і подібні за змістом заперечення третьої особи, визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Наведеними положеннями додатково підтверджується підвідомчість цього спору (зокрема в частині й похідної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з нежилих та підсобних приміщень площею 286, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 817457280361), проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича від 11.04.2016 №29190335, та припинення права власності за відповідачем-1 на це нерухоме майно) судам цивільної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд на виконання частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз`яснює позивачу, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

У зв`язку з закриттям провадження у даній справі, розгляд клопотання відповідача-1 про витребування доказів судом не здійснюється.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм" про закриття провадження у справі № 910/9658/22 задовольнити.

2. Провадження у справі №910/9658/22 за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріс-Форм", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про скасування державної реєстрації, визнання недійсним рішення, визнання недійсним актів, визнання недійсним договору, визнання недійсним результатів торгів, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації закрити.

3. Роз`яснити Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст ухвали підписано 28.07.2023

Суддя Cергій МОРОЗОВ