Ухвала

від 28.07.2023 по справі 915/1148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

28 липня 2023 року Справа № 915/1148/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви: Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 14333937)

про видачу судового наказу

про стягнення з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України (55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, вул. Елеваторна, буд. 10) заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2 679,70 грн,

В С Т А Н О В И В:

18.07.2023 Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 18.07.2023 (вх. № 9501/23) про видачу судового наказу, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХЛІБНА БАЗА № 76» ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (ДП «ХЛІБНА БАЗА №76») ЄДРПОУ: 38110918, на користь на користь ПрАТ «ВФ Україна» (ЄДРПОУ 14333937, рахунок НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805) заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2 679,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 268.40 грн.

В обґрунтування поданої заяви про видачу судового наказу заявник зазначив, про те, що між ПрАТ «ВФ Україна» (23.05.2017 перейменоване із ПрАТ «МТС Україна», яке є правонаступником ЗАТ «Український мобільний зв`язок») та ДП «ХЛІБНА БАЗА №76» була досягнута згода з усіх істотних умов і укладено Договори про надання послуг мобільного зв`язку, які додаються. З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку Боржнику було присвоєно особовий рахунок. У зв`язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) абоненту було присвоєно особовий рахунок НОМЕР_2 .

Заявник зазначає, що одна із сторін Договору - ПрАТ «ВФ Україна», здійснила фактичні дії, щодо виконання Договору в повному обсязі. При цьому, станом на дату подання даної заяви Боржник не оплатив отримані ним послуги зв`язку ані самостійно, ані на підставі надісланих Заявником на його адресу рахунків, виставлених із 30.11.2020р. На підставі цього та відповідно до умов Договору Боржник був відключений від мережі зв`язку ПрАТ «ВФ Україна». На адресу Боржника 23.04.2021року Заявником була надіслана претензія № С 295374249094/04 з проханням терміново сплатити суму заборгованості. Проте, Боржник залишив її без задоволення.

Таким чином, товариство зазначає, що сума заборгованості ДП «ХЛІБНА БАЗА №76» перед ПрАТ «ВФ Україна», яка виникла з 16.02.2021 на момент звернення до суду із заявою становить 2 679,70 грн.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з таким:

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Суд вважає за необхідне зауважити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд має встановити обставини виникнення або порушення права грошової вимоги зокрема, й саме в тій сумі, щодо стягнення якої подано відповідну заяву, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

З огляду на вищевказане, суд зазначає таке.

По-перше, суд звертає увагу заявника на те, що за текстом заяви про видачу судового наказу, товариство посилається на наявність укладених між сторонами в письмовій формі договорів, на підставі яких і пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості.

При цьому, до заяви б/н від 18.07.2023 (вх. № 9501/23) про видачу судового наказу Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» надано копії перших сторінок Договорів про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку (№ 5198969/1.12098301 від 29.09.2010, № 5198974/1.12098301 від 29.09.2010, № 5666355/1.12098301 від 10.01.2012, № 5198962/1.12098301 від 29.09.2010, № 5198966/1.12098301 від 29.09.2010, № 5198961/1.12098301 від 29.09.2010, № 5198964/1.12098301 від 29.09.2010, № 5198970/1.12098301 від 29.09.2010, № 5198963/1.12098301 від 29.09.2010, № 295374249094/395391210113 від 02.03.2016) та Договорів про надання послуг мобільного зв`язку (№ 4739065/1.12098301, № 5326667/1.12098301, № 6326687/1.12098301, № 5326691/1.12098301, № 5544110/1.12098301).

Суд наголошує, що кожен з наведених договорів містить у правому нижньому куті аркуша посилання на «продовження тексту Договору на 2-й сторінці». Водночас, позивачем не надано суду продовження тексту жодного із вищевказаних договорів.

Вказане свідчить про те, що товариством, в порушення приписів п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, не додано до заяви про видачу судового наказу копій повних текстів усіх договорів, укладених в письмовій (в тому числі електронній) формі, за якими пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

По-друге, суд зауважує, що Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» не надано доказів на підтвердження права безспірності заявленої грошової вимоги.

Так, заявником надані копії рахунків за телекомунікаційні послуги (за розрахунковий період 01.11.2020-03.11.2020 на суму 1764,60 грн, у якому також зазначена заборгованість станом на 30.11.2020 у розмірі 1759,70 грн; за розрахунковий період 01.12.2020-31.12.2020 на суму 115,00 грн, у якому також зазначена заборгованість станом на 31.12.2020 у розмірі 1874,70 грн; за розрахунковий період 01.01.2021-31.01.2021 на суму 805,00 грн, у якому також зазначена заборгованість станом на 31.01.2021 у розмірі 2679,70 грн) без доказів їх направлення/вручення абоненту.

Аналогічно, до матеріалів справи не надано доказів направлення абоненту претензії № С295374249094/04 від 23.04.2021 із вимогою погасити заборгованість в сумі 2679,70 грн, яка адресована Державному підприємству «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України.

Вказане свідчить про те, що товариством, в порушення приписів п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, не додано до заяви про видачу судового наказу доказів, які доводять відсутність спору щодо заявлених вимог станом на момент звернення до суду та виникнення у нього права грошової вимоги до боржника у заявленому розмірі.

З урахуванням викладених вище обставин та норм процесуального права у сукупності, суд відмовляє Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» у видачі судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2 679,70 грн, за заявою б/н від 18.07.2023 (вх. № 9501/23) про видачу судового наказу у справі № 915/1148/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова