Рішення

від 17.07.2023 по справі 916/1792/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1792/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Боднарук І.В.,

розглянувши справу № 916/1792/23

за позовом Міністерства оборони України (03168, Одеська обл., місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінккор» (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 22; ЄДРПОУ 38194207)

про стягнення 12 677 928,83 грн;

представники сторін:

від позивача Добров Ю.І.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міністерство оборони України, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінккор», в якому просить стягнути з відповідача кошти за невиконані роботи у сумі 12 677 928,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладання між Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та відповідачем 14.09.2017 Договору генерального підряду № 49/17 про закупівлю робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с.Дачне, Одеська область, Шифр Д-2/280-2. Вказує на укладання додаткових угод до договору, перерахування відповідачеві 31391708,53грн. за виконання передбачених договором робіт, встановлення Південним офісом Державної аудиторської служби України розбіжностей між визначеним у актах обсягом робіт у порівнянні з фактично виконаним, внесення Військовою прокуратурою Південного регіону України за вказаним фактом відомостей До Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160690000206 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального Кодексу України. Також зазначає, що позивач є правонаступником припиненої юридичної особи - Південного територіального квартирно - експлуатаційного управління. Посилається на висновок додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 20-3719 від 19.10.2020, призначеної під час досудового розслідування кримінального провадження, якою встановлено завищення вартості будівельних робіт на суму 12677928,83грн.

Ухвалою від 08.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/1792/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 05.06.2023.

В судове засідання 05.06.2023 з`явився лише представник позивача, відповідач не з`явився. Протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.06.2023

16.06.2023 до суду надійшла заява директора відповідача від 16.06.2023 вих. № 16/06-23 про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до відмітки представника відповідача на вказаній заяві, з матеріалами справи він ознайомився 20.06.2023.

В підготовчому судовому засіданні 21.06.2023 представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового засідання. Вказане клопотання судом задоволено протокольною ухвалою, судове засідання призначено на 30.06.2023.

21.06.2023 представник відповідача повторно ознайомився з матеріалами справи відповідно до додатково поданої заяви.

29.06.2023 до канцелярії суду надійшла заява відповідача про перенесення судового засідання з посиланням на хворобу директора Covid-19. Вказана заява судом задоволена, судове засідання відкладено на 17.07.2023.

17.07.2023 від директора відповідача до канцелярії суду надійшла ще одна заява про перенесення судового засідання через знаходження директора на лікарняному, звільнення заступника директора та відсутність посади юриста. Вказана заява судом залишена без задоволення з урахуванням відсутності доказів обставин, на які посилався заявник, повторного характеру направлення такої заяви, відсутності доказів неможливості з об`єктивних причин організувати представництво інтересів відповідача під час розгляду судом справи.

17.07.2023 в судовому засіданні за результатами розгляду справи по суті, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та відповідачем 14.09.2017 був підписаний Договір генерального підряду № 49/17 «про закупівлю робіт з будівництва будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с.Дачне, Одеська область. Шифр Д-2/280-2.»

Відповідно до п.1.1 договору, відповідач зобов`язався в межах динамічної договірної ціни виконати на свій ризик власними та залученими силами комплекс робіт з будівництва казарми за вказаною адресою та здати об`єкт готовим до експлуатації Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити вказані вище роботи.

Таким чином, між підписантами договору фактично виникли правовідносини, притаманні договору будівельного підряду.

На підставі наказу Міністерства оборони України № 303 від 31.08.2020 «Про припинення Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління» припинено вказану юридичну особу, правонаступником всіх прав та обов`язків визначено Міністерство оборони України.

Згідно з ч.1 ст.875 Цивільного Кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Ч.2 вказаної статті визначає, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору були укладені наступні додаткові угоди - № 1 від 02.10.2017 (а.с. 31), № 2 від 10.11.2017 (а.с. 32), № 3 від 19.12.2017 (а.с. 33), № 4 від 23.03.2018 (а.с. 34), № 5 від 27.12.2018 (а.с. 35). Згідно з останньою додатковою угодою № 5 загальна вартість доручених до виконання робіт склала 33177777,77грн., (п.15.1 договору), при цьому з тексту договору вбачається, що виконання всіх робіт передбачено здійснити у період з 2017 по 2019 роки включно (п.3.4 договору).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Доказів оскарження або визнання недійсним договору з додатковими угодами суду не надано, у цій справі що розглядаються таких вимог не заявлено, тому суд керується ст.204 Цивільного Кодексу України щодо презумпція правомірності правочину. Згідно з вказаною нормою права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач зазначає про здійснення оплати відповідачеві платіжними дорученнями №№ 167 від 05.10.2017, 909 від 29.11.2018, 908 від 29.11.2018, 906 від 29.11.2018, 612 від 19.10.2018, 611 від 19.10.2018, 610 від 19.10.2018, 526 від 03.10.2018, 193 від 26.06.2018, 47 від 05.05.2018, 39 від 27.04.2018, 382 від 20.12.2017, 381 від 20.12.2017, 321 від 12.12.2017, 298 від 05.12.2017, 236 від 09.11.2017, 235 від 09.11.2017, 192 від 18.10.2017, 179 від 12.10.2017, 173 від 09.10.2017, 18 від 02.04.2018, 636 від 26.10.2018, 907 від 29.11.2018 на загальну суму 31391708,53грн. Факт здійснення оплати та загальний розмір отриманих сум відповідачем не спростовується.

До матеріалів справи надано Висновок експертів додаткової судової комісійної будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 120121 70500001454 від 19.10.2020 № 20-3719. Експертиза була призначена 15.05.2020 постановою старшого слідчого в ОВС Слідчого Управління ГУНП в Одеській області Ноздрачова О.В.

Згідно з висновками експертів, загальна вартість фактично не виконаних будівельних робіт станом на 15.08.2019 по об`єкту «Будівництво будівлі казарми у військовому містечку Дачне-2, с.Дачне, Одеська область. Шифр Д-2/280-2» за договором генерального підряду № 4/17, укладеним 1 4.09.2017 між замовником Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (код ЄДРПОУ 24981994) та генпідрядником ТОВ «Лінккор» (код ЄДРПОУ 38194207), що включені у акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) становить 12677928,83грн.

Пунктом 4.13 договору сторони передбачили, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших посилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право вимагати, а Підрядник зобов`язаний скоригувати суму, що підлягає сплаті, а у випадках, коли такі порушення були виявлені після оплати відповідних актів виконаних робіт повернути кошти на рахунок Замовника протягом 3-х робочих днів.

Відповідач не надав жодних доказів на спростування наведених позивачем у позові обставин стосовно умов договору, факту і розміру отримання оплати, обсягу фактично виконаних робіт на момент розгляду судом справи.

За таких обставин, з урахуванням принципу змагальності сторін у судовому процесі, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення його майнових прав з боку відповідача внаслідок завищення обсягів виконаних робіт, а вимоги позивача про стягнення 12 677 928,83 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства оборони України (03168, Одеська обл., місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінккор» (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 22; ЄДРПОУ 38194207) про стягнення 12 677 928,83 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінккор» (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 22; ЄДРПОУ 38194207) на користь Міністерства оборони України (03168, Одеська обл., місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) отримані за фактично невиконані роботи кошти у сумі 12 677 928,83 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 190 168,93 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 липня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков