Рішення

від 28.07.2023 по справі 922/2159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2159/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІМЕР-ПАК (51934, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА (61033, м. Харків, вул. Тахіатаська, буд. 3) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІМЕР-ПАК звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА, в якому просить:

1) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА (61033, Харківська область, місто Харків, вулиця Тахіатаська, будинок 3, код ЄДРПОУ 35856533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІМЕР-ПАК (51934, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Запорізька, будинок 5, квартира 2, код ЄДРПОУ 39848678) грошові кошти в сумі 86 496,22 ( вісімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 22 коп., що становить:

- 55 200, 00 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті) грн, 00 коп. основного боргу;

- 3% річних у сумі 4 806 (чотири тисячі вісімсот шість) грн. 79 коп.,

- інфляційні втрати у сумі 26 489 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 43 коп.;

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА понесені Позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару на суму 55 200,00 грн., який був оплачений позивачем, та неповерненням суми передоплати за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2159/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як вказує позивач, 29 квітня 2020 року між ТОВ «УКРПОЛІМЕР-ПАК (Позивач, Покупець) та ТОВ «АРТЕГО» (Постачальник), був укладений господарський договір, предметом якого була поставка товару під назвою «Поліетилен гранульований», в кількості 5000 кілограмів, на загальну суму 138 000, 00 грн.

Згідно усних домовленостей, які були досягнуті між ТОВ «УКРПОЛІМЕР-ПАК» та ТОВ «АРТЕГО», поставка вищезазначеного товару повинна була бути здійснена в строк до 30 квітня 2020 року включно.

Сторони досягли всіх істотних умов договору, домовились про вартість товару, строки його поставки, а також про спрощений порядок укладення договору, шляхом обміну рахунку на оплату товару, подальшої оплати товару на умовах 100% передплати та подальшої поставки товару в строк не пізніше 30 квітня 2020 року,

Так, згідно виставленого ТОВ АРТЕГО рахунку № СФ - 0000013 від 29.04.2020 року, ТОВ «УКРПОЛІМЕР-ПАК» 29.04.2020 року здійснило 100% попередню оплату вартості товару під назвою «Поліетилен гранульований» в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ». Підтвердженням факту перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «АРТЕГО» являється платіжне доручення № 254 від 29.04.2020 року на суму 138 000,00 грн..

04.10.2021 року ТОВ «АРТЕГО» змінило власну назву на Товариство з обмеженою відповідальністю ««ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА», одночасно змінивши юридичну адресу та керівника.

Вищевказана інформація підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які додані до позову.

Позивач зазначає, що Відповідачем, як Постачальником, було грубо порушено зобов`язання за договором поставки товару та відповідно порушено норми господарського та цивільного законодавства, з приводу добросовісного виконання зобов`язання, так як ні станом на 30 квітня 2020 року, ні станом на момент складання позову оплачений товар поставлений частково, а саме поставлено лише 3 000 кг товару під назвою «Поліетилен гранульований» на суму 82 800, 00 грн. Факт поставки Товару «Поліетилен гранульований» в кількості 3 000 кг та відповідно прийняття його Позивачем підтверджено видатковою накладною № РН- 0000013 від 29.04.2020 року. Остаточна партія в кількості 2 000 кг. на суму 55 200 грн. не надійшла.

З метою зобов`язання Відповідача виконати умови договору поставки, 13 травня 2020 року на адресу ТОВ «АРТЕГО» (актуальна назва ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА»), цінним листом з описом вкладення була направлена Вимога від 08.05.2020 року. Проте, вказана вимога Відповідачем не отримана та повернута Позивачеві у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

06.06.2020 року на адресу ТОВ «АРТЕГО» (актуальна назва ТОВ «ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА»), цінним листом з описом вкладення була направлена вимога від 03.06.2020 року.

Згідно умов Вимоги від 03.06.2020 року, Позивач вимагав не пізніше 7 днів з моменту її отримання повернути грошові кошти у розмірі 55 200 грн., або здійснити поставку різниці недопоставленої партії товару («поліетилен гранульований»). Вимога від 03.06.2020 року отримана Відповідачем 12 червня 2020 року.

Згідно «Відповіді на вимогу від 03 червня 2020 року», за вихідним номером 18/06/20 від 18.06.2020 року, Відповідач послався на відсутність домовленостей про строки поставки товару та при цьому зазначив, що в зв`язку з введення карантину на території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020року № 392, що на думку Відповідача являється форс-мажорними обставинами, відсутня можливість виготовлення та постачання товару.

28.07.2020 року, на адресу Відповідача втретє була направлена вимога про виконання господарського зобов`язання від 23.07.2020 року, яка отримана Відповідачем 03.09.2020 року. Вимога від 23.07.2020 року, незважаючи на її отримання, Відповідачем була повністю проігнорована.

Відповідачем не було здійснено поставку в повному обсязі та не повернуто на рахунок Позивача отримані грошові кошти попередньої оплати у розмірі 55 200,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить стягнути з відповідача 86 496,22 грн., з яких: 55 200, 00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 4 806, 79 грн. 3% річних, 26 489, 43 грн. інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підтвердженням такого волевиявлення є виставлення відповідачем рахунку на оплату товару, здійснення позивачем попередньої оплати та часткова поставка відповідачем товару.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку № СФ - 0000013 від 29.04.2020 року за товар у кількості 5 000 кг. на суму 138 000, 00 грн. позивачем 29.04.2020 року здійснено 100% попередню оплату вартості товару під назвою «Поліетилен гранульований». Підтвердженням факту перерахування грошових коштів на рахунок відповідача є платіжне доручення № 254 від 29.04.2020 року на суму 138 000,00 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем частково було здійснено поставку 3 000 кг товару під назвою «Поліетилен гранульований» на суму 82 800, 00 грн. Факт поставки Товару «Поліетилен гранульований» в кількості 3 000 кг та відповідно прийняття його Позивачем підтверджено видатковою накладною № РН- 0000013 від 29.04.2020 року.

В той же час, матеріали не містять доказів поставки відповідачем товару в кількості 2 000 кг на суму 55 200,00 грн.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу Україниодностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи той факт, що строки поставки між сторонами були погоджені в усній формі, суд вважає, що в даному випадку необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, судом встановлено, що 03.06.2020 на адресу відповідача була направлена вимога, в якій позивач вимагав не пізніше 7 днів з моменту її отримання повернути отримані грошові кошти у розмірі 55 200 грн., або здійснити поставку різниці недопоставленої партії товару («поліетилен гранульований»).

Враховуючи те, що Вимога від 03.06.2020 року отримана Відповідачем 12.06.2020, відповідач мав поставити товар або повернути суму попередньої оплати в розмірі 55 200,00 грн. у строк до 19.06.2020 включно. Починаючи з 20.06.2020 (тобто через сім днів) у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання, оскільки товар поставлений не був та сума попередньої оплати позивачу не була повернута.

Отже, факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару є підставою для стягнення авансу, який був сплачений в рахунок поставки товару та який не був поставлений зобов`язаною особою, тобто Відповідачем.

Щодо посилання відповідача у відповіді на вимогу на форс-мажорні обставини, слід звернути увагу, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Проте, відповідачем до матеріалів справи не було надано жодного доказу виникнення для нього форс - мажорних обставини.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів поставки товару або повернення попередньо сплаченої позивачем за поставку грошової суми не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 55 200,00 грн. (суми попередньої оплати) підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 4 806, 79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 26 489, 43 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до розрахунків позивача, на суму попередньої оплати у розмірі 55 200,00 грн. за період з 20.06.2020 по 15.05.2023 нараховано 3% річних у сумі 4 806, 79 грн. та інфляційні втрати у сумі 26 489, 43 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4 806, 79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 26 489, 43 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА (61033, Харківська область, місто Харків, вулиця Тахіатаська, будинок 3, код ЄДРПОУ 35856533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІМЕР-ПАК (51934, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Запорізька, будинок 5, квартира 2, код ЄДРПОУ 39848678) 55 200, 00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 4 806, 79 грн., інфляційні втрати у розмірі 26 489, 43 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРПОЛІМЕР-ПАК (51934, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Запорізька, будинок 5, квартира 2, код ЄДРПОУ 39848678).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНД ПОЛІМЕР УКРАЇНА (61033, Харківська область, місто Харків, вулиця Тахіатаська, будинок 3, код ЄДРПОУ 35856533).

Повне рішення складено "28" липня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/2159/23