Рішення

від 28.07.2023 по справі 160/11382/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року Справа № 160/11382/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, Дніпропетровське обласне відділення ФСЗ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСС" (далі відповідач, ТОВ "АГРОСС"), в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСС» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 890 312,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 11 осіб. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 890 312,31 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито провадження у справі за позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.06.2023 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він не погоджується з аргументами наведеними у позові, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначає, що ТОВ «АГРОСС» вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а сам факт не працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи. Більш того, обов`язок підприємства по створенню робочих місць інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. На підприємство покладається обов`язок тільки самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. Позивач всупереч нормам закону вчасно не надав розрахунку, тоді як за законом адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Згідно з додатком до позову, а саме квитанцію про надсилання відповідачеві було надіслано 17.04.2023 року, тобто після того, як сплив термін сплати адміністративно-господарських санкцій. Більш того, у статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Відповідач за 2022 рік (воєнний стан, епідемія ковід, значне дорожчання палива, газу, електроенергії) прибутку не отримав, а навпаки поніс збитки у розмірі 10 562 400 гривень. Для роботодавців, які використовують найману працю, статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон № 875) визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності працюючих, Про створення робочому місці для інваліда та наявності вакантного місця потрібно інформувати службу зайнятості шляхом подання звіту за формою № 3-ПН. Якщо особи з інвалідністю не направлялися центром зайнятості на підприємство для працевлаштування або направлялися, але з різних причин відмовилися від працевлаштування, то в цьому випадку вина роботодавця в не працевлаштуванні інвалідів відсутня і немає підстав для застосування до нього адміністративно- господарських санкцій. Роботодавець, створивши робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію. Відповідач (ТОВ «АГРОСС») виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для інвалідів, покладений на нього законодавством, повною мірою. Зокрема, було створено робочі місця для інвалідів та проінформовано центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для інвалідів. Зазначає що, у відповідності до норм чинного законодавства відповідач (ТОВ «АГРОСС») створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевого центру зайнятості. Окрім того, регулярно публікувалися вакансії ( в тому числі для осіб з інвалідністю) на сайтах пошуку роботи, публікації цих вакансій додаємо. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство відповідача, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

20.06.2023 року шляхом електронного зв`язку позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 272 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСС» повинна складати 11 осіб. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XIІ нормативу, становить 11 осіб, проте у відповідача працювали тільки 7 осіб з інвалідністю. Так, із наданих відповідачем додаткових документів встановлено, що ТОВ «АГРОСС» наказом №1 від 03.01.2022 року, створило додаткові робочі місця для працевлаштування інвалідів на 2022 рік у кількості 11 робочих місць. Виходячи із положень Наказу №316 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідач у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії (04.01.2022 - наступний день після створення робочих місць), повинен був подати до центру зайнятості звіт форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто, у строк по 07.01.2022 включно. Проте, у вказаний строк з 04.01.2022 по 07.01.2022 відповідач такого звіту форми №3-ПН до центру зайнятості не подав, що підтверджено самим відповідачем з доданого до відзиву на позовну заяву копією звіту за формою №3-ПН тільки на 1 вакансію (слюсар-електрик з ремонту електроустаткування), поданого згідно відбитки печатки Кам`янського міського центру зайнятості лише 20.07.2022. Таким чином, з наведених обставин та досліджених приписів чинного законодавства у їх сукупності, вбачається, що відповідач не виконав свого обов`язку, встановленого наказом №316 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та 04.01.2022 по 07.01.2022 після відкриття 11 вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто, не повідомив центр зайнятості, що є порушенням вимог вищенаведених приписів законодавства.

21.06.2023 року відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що Товариство вживало усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а сам факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи. Згідно із наказом Відповідача від 03.01.2022 року № 1 "Про створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2022 рік", заплановано створити 11 додаткових робочих місць на підприємстві на виконання вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". На протязі року було видано ще 5 наказів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та направлені відповідні звіти форми 3-ПН. На адресу центру зайнятості відповідачем направлялись звіти за формою 3- ПН про наявність вакансій, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів у 2022 році, звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» подавалась у строк не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто Відповідач виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Тобто, твердження позивача у відповіді на відзив про те, що відповідач нібито порушив норми Наказу № 316 не є таким що відповідає дійсності. Як вбачається з додатків до відзиву на позовну заяву відповідач надав 6 наказів за 2022 рік про створення робочих місць для осіб з інвалідністю. Наказ № 1 (план на рік, загальний) від 03.01.2022 року - про створення 11 робочих місць на протязі року, наказ № 10 від 04.01.2022 року - про створення 3-х робочих місць для інвалідів, наказ № 92 від 20.06.2022 року - про створення 3-х робочих місць для інвалідів, наказ № 120 від 19.07.2022 року - про створення 3-х робочих місць для інвалідів, наказ № 151 від 25.09.2022 року - про створення 1-го робочого місця для інвалідів, наказ № 172 від 01.11.2022 року - про створення 1-го робочого місця для інвалідів. Всі зазначені накази про створення робочих місць для інвалідів свідчать про відкриття вакансій, а наявність копій поданих звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій поданих у строк не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії (це підтверджують печатки Кам`янського міського центру зайнятості на формах 3-ПН), свідчать про те, що відповідач виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). У матеріалах справи наявні як всі 6 наказів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та і 13 звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для осіб з інвалідністю. Більш того, на сторінці 5, абзац 3 відповіді на відзив, позивач зазначає, що у ТОВ «АГРОСС» у 2022 році працювало 7 осіб з інвалідністю. Це протирічить не тільки заявленим позовним вимогам, розрахунку штрафних санкцій, а й взагалі будь-якій логіці.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, в порядку визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2 Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

-про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

-необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 №14-1 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 №17, позивачем у формі електронного документу через електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСС", на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

За надісланим відповідачу розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 272 особи, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, ТОВ "АГРОСС" повинна складати 11 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 особа, що є менше ніж встановлено нормативом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ за 11 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 890312,31 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив визначені позивачем адміністративно-господарські санкції у розмірі 890312,31 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлений позовних вимог суд виходить з наступного.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України від 21.03.1991 № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (тут і надалі Закон № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм , обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

-у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

-у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

-у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

-у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

-у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).

Згідно із ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України "Про зайнятість населення".

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» випливає, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (тут і надалі Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, також подають (надсилають) копію довідки органу державної податкової служби про включення їх до реєстру неприбуткових установ. Оригінал довідки пред`являється під час подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі надсилання звіту поштою копія довідки засвідчується нотаріально.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 Про затвердження форм звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до п. 5 розділу І наказу №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Так, з наданих відповідачем документів вбачається, що наказом № 1 від 03.01.2022 року на виконання вимог ст. 19 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні вирішено на протязі 2022 року створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 11 робочих місць.

Наказом № 10 від 04.01.2022 року створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості три робочі місця,

04.01.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 05.01.2022р., яким підтвердив актуальність 3-х вакансій для працевлаштування особі з інвалідністю.

14.03.2022 року відповідач направив до Кам`янського міського центру зайнятості звіт форми 3 ПН, яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

Вказаний лист був направлений на адресу центру зайнятості шляхом електронного зв`язку 14.03.2022 року.

16.03.2022 року відповідач направив до Кам`янського міського центру зайнятості звіт форми 3 ПН, яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

Вказаний лист був направлений на адресу центру зайнятості шляхом електронного зв`язку 16.03.2022 року.

18.03.2022 року відповідач направив до Кам`янського міського центру зайнятості звіт форми 3 ПН, яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

Вказаний лист був направлений на адресу центру зайнятості шляхом електронного зв`язку 18.03.2022 року.

23.05.2022 року відповідачем було заповнено та надано Кам`янському міському центрі зайнятості звіт форми 3 ПН, яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

Наказом № 92 від 20.06.2022 року створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості три робочі місця.

23.06.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 23.06.2022р., яким підтвердив актуальність 3-х вакансій для працевлаштування особі з інвалідністю.

Наказом № 120 від 19.07.2022 року створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості три робочі місця.

20.07.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 20.07.2022р., яким підтвердив актуальність 3-х вакансій для працевлаштування особі з інвалідністю.

23.08.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 24.08.2022р., яким підтвердив актуальність 3-х вакансій для працевлаштування особі з інвалідністю.

Наказом № 151 від 25.09.2022 року створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одне робоче місце.

26.09.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 26.09.2022р., яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

11.10.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 21.10.2022р., яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

Наказом № 172 від 01.11.2022 року створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одне робоче місце.

02.11.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 02.11.2022р., яким підтвердив актуальність 3-х вакансій для працевлаштування особі з інвалідністю.

07.12.2022 року відповідачем було заповнено звіт форми 3 ПН, який, відповідно до штампу зареєстрований в Кам`янському міському центрі зайнятості 17.12.2022р., яким підтвердив актуальність 1-єї вакансії для працевлаштування особі з інвалідністю.

Отже, судом встановлено, що відповідач після створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю вчасно, напротязі 3-х днів з дня відкриття вакансій інформував в Кам`янський міський центр зайнятості про наявність актуальних вакансій, про що свідчать зазначені вище звіти 3-ПН.

Однак, вказані обставини залишилися позивачем поза увагою.

Твердження позивача, що із наданих відповідачем додаткових документів встановлено, що ТОВ «АГРОСС» наказом №1 від 03.01.2022 року, створило додаткові робочі місця для працевлаштування інвалідів на 2022 рік у кількості 11 робочих місць. Виходячи із положень Наказу №316 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідач у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії (04.01.2022 - наступний день після створення робочих місць), повинен був подати до центру зайнятості звіт форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто, у строк по 07.01.2022 включно. Проте, у вказаний строк з 04.01.2022 по 07.01.2022 відповідач такого звіту форми №3-ПН до центру зайнятості не подав, судом відхиляються з огляду на встановлені вище обставини.

Крім того, судом досліджено зміст наказу № 1 від 03.01.2022 року, з якого вбачається, що на виконання вимог ст. 19 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні Товариством вирішено на протязі 2022 року створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 11 робочих місць.

Тобто цей наказ письмово підтверджує намір відповідача створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак не підтверджує факт відкриття такої вакансії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю в тому числі і центри зайнятості.

Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18, від 17.09.2020 у справі № 160/4443/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вживання заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Отже, відповідно до встановлених обставин справи відповідач у 2022 році здійснив усі залежні від нього заходи по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та створенню ним вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем належним чином доведено, що правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСС" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Медична, буд. 3, кв. 22, код ЄДРПОУ 25013096) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2023р.

Суддя О.М. Неклеса