Рішення

від 27.07.2023 по справі 280/3637/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2023 року Справа № 280/3637/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі-відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач 3), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.03.2023 № 083950016576 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2);

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.05.2023 № 083950016576 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 30.07.1982 по 30.10.1982 на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування» наладчиком машин лиття під тиском, з 22.01.1985по 27.10.1986 на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування» слюсарем-інструментальщиком по ремонту оснащення в гарячому стані, з 27.10.1986 по 18.01.1999 на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування», яке з 04.02.1994 було перейменовано у ВАТ „Запорізький арматурний завод, слюсарем-ремонтником на гарячих ділянках робіт, з 11.12.2000 по 31.08.2002 на ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» слюсарем-ремонтником, з 01.09.2002 по 18.06.2003 на ВАТ „Запорізький арматурний завод слюсарем-ремонтником, здійснивши призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) з дня первісного звернення за пенсією до територіального органу ПФУ, тобто з 27 лютого 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звертався двічі до відповідачів із заявою про визначення підстав для призначення пільгової пенсії по Списку № 2, але відповідачі повідомили, що пенсійний вік становить 59 років, а страховий стаж 28 років 1 місяць 13 днів, є недостатніми, бо повинен становити 29 років, а стаж за Списком № 2 відсутній. Також відповідачі зазначили, що не зараховані до пільгового стажу періоди його роботи з 30.07.1982 по 30.10.1982, з 22.01.1985 по 27.10.1986, з 27.10.1986 по 18.01.1999 , з 11.12.2000 по 31.08.2002, з 01.09.2002 по 18.06.2003, оскільки надані документине відповідають формі додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявною трудового стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»та ліквідатор є неуповноваженою особою для видачі подібних довідок на сьогодні. На думку позивача, при зверненні до відповідачів із заявою про визначення підстав для призначення пільгової пенсії по Списку № 2 він надав усі необхідні документи, що підтверджують його роботу у шкідливих умовах праці, а тому вважає дії відповідачів щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду протиправними.

Ухвалою суддівід 06.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою судуд від 27.07.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд даної справи з викликом сторін за участі представника у режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідачем 1 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивача недостатньо необхідного пенсійного та страхового стажу, а до пільгового стажу по Списку № 2 неможливо зарахувати періоди роботи позивача з 30.07.1982 по 30.10.1982, з 22.01.1985 по 27.10.1986 , з 27.10.1986 по 18.01.1999, з 11.12.2000 по 31.08.2002, з 01.09.2002. по 18.06.2003, оскільки довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана ліквідатором ПАТ „Запорізький арматурний завод Остриком С.Ю. від 17.04.2023 № 02-01/01 на підтвердження пільгового стажу не відповідає формі додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 та видана неуповноваженою особою, а періоди мають недоліки щодо атестації. Окрім того, питання призначення чи не призначення пенсії є дискреційними повноваженнями Пенсійного фонду України. Просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідачем 2 та відповідачем 3 30.06.2023 подано до суду відзив, у якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що управління здійсювали свої повноваження в межах та у спосіб передбаченийКонституцією Українита Законами України, відповідно до вимог частини 2 ст. 19 Конституцїї України з урахуванням порядку № 637 затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушено.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, 27.02.2023 позивачзвернувся до Головного управління Пенсійного фонду Українив в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій областівід 08.03.2023 № 083950016576 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2, документів щодо результатів атестації робочих місць, пенсійний вік становить 59 років, а страховий стаж 28 років 1 місяць 13 днів, який є недостатнім, бо повинен становити 29 років, а також документів щодо повноважень ліквідатора ПАТ „Запорізький арматурний завод.

16.05.2023, позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту«б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України№ 1-р/2020 від 23.01.2020, ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням Відповідача 3від 24.05.2023 № 083950016576 повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком а пільгових умовах.

Так, у вказаному рішенні про відмову зазначено лише підставу: «відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах… для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. До пільгового стажу не враховано періоди роботи на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування», ВАТ „Запорізький арматурний завод згідно довідки № 02-01/01 від 17.04.2023, яка видана ліквідатором ПАТ «ЗАЗ» не має законних підстав, оскільки даних, які знаходяться в ЄДРЮОФП та громадських формувань, 12.05.2016 внесено запис про банкрутство згідно рішення суду. Тому даний ліквідатор втратив юридичну силу щодо видачі будь-яких документів по даному підприємству.» Також, зазначено, що «пільговий стаж по Списку № 2 00 років 00 місяців 00 днів.»

Отже, до пільгового стажу позивача не були враховані періоди його роботи з 30.07.1982 по 30.10.1982 на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування» наладчиком машин лиття під тиском, з 22.01.1985 по 27.10.1986 на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування» слюсарем-інструментальщиком по ремонту оснащення в гарячому стані, з 27.10.1986 по 18.01.1999на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування», яке з 04.02.1994 було перейменовано у ВАТ „Запорізький арматурний завод, слюсарем-ремонтником на гарячих ділянках робіт, з 11.12.2000 по 31.08.2002 на ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» слюсарем-ремонтником, з 01.09.2002 по 18.06.2003 на ВАТ „Запорізький арматурний завод слюсарем-ремонтником через те, що довідку на підтвердження пільгового стажу видано неуповноваженою особою, а саме колишнім ліквідатором, який до сьогодні через обгрунтовані підстави (брак місця в архіві міста Запоріжжя) вимушений зберігати у себе всі архівні документи ліквідованого підприємства - ПАТ „Запорізький арматурний завод та має печатку цього підприємства.

Вважаючи дії та рішення відповідачів необґрунтованими та протиправними, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначеніЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини першої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно із пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пунктів 1, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г»статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року№ 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах…» (пункт 3 рішення).

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно, Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналогічна за змістом норма викладена у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/2, які суд, згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України, повинен враховувати при розгляді даної справи, оскільки вона підпадає під визначені ознаки типовості у зразковій справі № 360/3611/20.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).

Відповідно до копії трудової книжки позивача - ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.07.1982, останній у спірні періоди працював:

- з 30.07.1982 по 30.10.1982 за професією наладчиком машин лиття під тиском по 3-му розряду у цеху кольорового лиття на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування» - згідно Наказу № 243 від 29.07.1982 (Вказана професія передбачена за Списком № 2 у розділі XV «Металообробка» підрозділу 1а «Ливарне виробництво. Робітники», «слюсарна гарячих ділянках робіт» згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (Записи у трудовій книжці № 2 та № 3);

- з 22.01.1985 по 18.01.1999 на Запорізькому виробничому об`єднанні «Арматуробудування», яке з 04.02.1994 було перейменовано в ВАТ „Запорізький арматурний завод. Підстава: Наказ Мінмашпрома від 28.01.1994 № 104 (Записи у трудовій книжці № 5-10) за наступними професіями:

- з 22.01.1985 по 27.10.1986 за професією слюсар-інструментальщик по ремонту оснащення в гарячому стані по 3-му розряду у цеху кольорового лиття згідно Наказу № 28 від 21.01.1985 Вказана професія відповідає за Списком № 2 у розділі XV «Металообробка» підрозділу 1а «Ливарне виробництво. Робітники», «слюсарна гарячих ділянках робіт» згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 (Запис у трудовій книжці № 5);

- з 27.10.1986 по 18.01.1999 був переведений в чавуноливарний цех за професією слюсар-ремонтник на гарячих ділянках робіт по 4-му розряду згідно Наказ № 270 від 27.10.1986 запис у трудовій книжці № 6. Вказана професія передбачена за Списком № 2 у розділі XV «Металообробка» підрозділу 1а «Ливарне виробництво. Робітники», «слюсарна гарячих ділянках робіт» згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, за Списком № 2 у розділі XIV «Металообробка» підрозділу 5а «Ливарне виробництво. Робітники», код 2150100а-18559 «слюсар-ремонтник» згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, а також за Списком № 2 у розділі XIV «Металообробка» підрозділу 5а «Ливарне виробництво. Робітники», код 2150100а-18559 «слюсар-ремонтник» згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (Записи у трудовій книжці № 6-10).

- з 11.12.2000 по 31.08.2002 працював у ливарному цеху за професією слюсарем-ремонтником по 5-му розряду в ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» - згідно записів у трудовій книжці № 17 та № 18 за Наказом № 450 від 08.12.2000. Вказане підприємство/юридична особа перебувало на території ВАТ „Запорізький арматурний завод (відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП) і записи № 17-20 у трудовій книжці зроблені однією особою/одним й тим самим керівником Відділу кадрів цих підприємств: як від ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ», так й від ВАТ „Запорізький арматурний завод ОСОБА_2 . Вказана професія передбачена за Списком № 2 у розділі XIV «Металообробка» підрозділу 5а «Ливарне виробництво. Робітники», код 2150100а-18559 «слюсар-ремонтник» згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162;

- 31.08.2002 згідно запису у трудовій книжці № 18 за Наказом № 190 від 29.08.2002 був звільнений з ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» за переведенням до ВАТ „Запорізький арматурний завод.

Щодо періоду роботи позивача у ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 23848951), то окрім записів № 17 і № 18 у трудовій книжці, архівне управління Запорізької міської ради надало архівні довідки від 26.04.2023 № 04-22/17, від 26.04.2023 № 04-22/18 та архівний витяг від 26.04.2023 № 04-22/19, підтверджують період його роботи в ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» з 11.12.2000 по 31.08.2002. В архівному витягу архівного управління Запорізької міської ради від 26.04.2023 № 04-22/19 зазначено, що «Акціонерне товариство «Запоріжтехкомплект» Приказ (распоряжение) № 450 о приеме на работу 08 декабря 2000 р. ОСОБА_1 Зачислить на работу с 11 декабря 2000 г. Цех № 10 профессия слесарь-ремонтник 5 р. Виды работ с повышенной опасностью в соответствии с «Перечнем…» утвержденным Госнадзорохрантруда Украины (приказ № 123 от 30.11.1993 г.) с указанием порядкового номера по «Перечню»: п. № 112. Монтаж, наладка, техобслуживание, ремонт технологического обородувании.» (так у документі). Підстава: фонд 1204, оп. 1-ОС, спр. 118, арк. 107.»

- з 01.09.2002 по 18.06.2003 працював за переведенням з ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ» до ливарного цеху слюсарем-ремонтником по 5-му розряду у ВАТ „Запорізький арматурний завод за Наказом № 9 від 30.08.2002 (записи у трудовій книжці № 19 та № 20 та у записі № 19 зазанчено «Список 2 розділ 14, підрозділ 1а, код 2150100а-18559»). Вказана професія передбачена за Списком № 2 у розділі XIV «Металообробка» підрозділу 5а «Ливарне виробництво. Робітники», код 2150100а-18559 «слюсар-ремонтник» згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а також за Списком № 2 у розділі XIV «Оброблення металу» підрозділу 14.5а «Покриття металів гальванічним способом. Робітники», код 14.5а «слюсар-ремонтник» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Із наведених записів у трудовій книжці можливо встановити період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах; місце роботи та посаду; відомості про переведення; підставу звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці, а також проведення атестаціїї робочого місця (запис № 19).

Згідно довідки від 17.04.2023 № 02-01/01, виданої колишнього ліквідатора ПАТ „Запорізький арматурний завод ОСОБА_3 , який до сьогодні через обгрунтовані підстави (брак місця в архіві міста Запоріжжя) вимушений зберігати у себе всі архівні документи ліквідованого підприємства - ПАТ „Запорізький арматурний завод та має печатку цього підприємства, позивач протягом всього часу роботи на Запорізькому арматурному заводі (за різніми назвами) працював повний робочий день за професіями, посадами, що перебачені Списком № 2.

Рішеннями відповідача 2 та відповідача 3 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за списком № 2, оскільки довідка від 17.04.2023 № 02-01/01 не відповідає формі № 5 Постанови Кабінету Міністрів № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а також, що довідка видана неуповноваженою особою, яка втратила повноваження ліквідатора ПАТ „Запорізький арматурний завод.

Суд зазанчає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Таким чином, відповідачі жодним чином не обґрунтували необхідність надання позивачем уточнюючих довідок за умови наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Проте, на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Отже, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у ЄДРСР 72366973) (ВС/КАС у справі № 127/9055/17 від 06 березня 2018 р.).

Щодо атестації робочих місць позивача згідно Списку № 2 за весь час його роботи на «Запорізькому виробничому об`єднанні арматуробудування», ВАТ „Запорізький арматурний завод, ЗАТ «ЗАПОРІЖТЕХКОМПЛЕКТ», суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442та «Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктами 4, 10 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пунктів 3, 4.2, 4.4 «Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

При застосуванні списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до її проведення, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що навіть проведення чи не проведення атестації не може бути підставою для зарахування до пільгового стажу періоду роботи на відповідній посаді на підприємстві.

Відповідачу 2 та відповідачу 3 була надана копія Наказу ВАТ«Запорізький арматурний завод» «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове забезпечення» від 13.02.1995 № 28 разом з копією витягу з Переліку атестованих робочих місць за Списком № 2, а також копію Наказу ВАТ«Запорізький арматурний завод» «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці для визначення права робітників на пільгове забезпечення» від 08.06.2000 № 19. До того ж, у записі № 19 трудової книжки позивача містяться відомості про переведення до ВАТ«Запорізький арматурний завод»та атестацію робочого місця за професієюслюсаря-ремонтника по 5-му розряду у ливарному цеху згідно наказу від 08.06.2000 № 19, а тому до цього наказу витяг з Переліку атестованих робочих місць за Списком № 2 надавати не потрібно, бо у записі № 19 в трудовій книжці зазначено «Список 2 розділ 14, підрозділ 1а, код 2150100а-18559». До того ж, від Державного архіву Запорізької області отримані копії наказів Запорізького виробничого об`єднання «Арматуробудування»/виробничого об`єднання «Запоріжпромарматура» та ВАТ«Запорізький арматурний завод» про проведення атестацій робочих місць, починаючи з 1982 року.

Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року по справі № 376/1528/17 (провадження № К/9901/15845/18) зазначено, що «відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.»

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, щоспірні періоди роботи позивача з 30.07.1982 по 30.10.1982, з 22.01.1985 по 27.10.1986, з 27.10.1986 по 18.01.1999 , з 11.12.2000 по 31.08.2002, з 01.09.2002 по 18.06.2003, повинні бути зараховані відповідачем 3 до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.03.2023 № 083950016576 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.05.2023 № 083950016576, оскільки відповідачі приймаючи їх дійшли хибних висновків щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи позивача з 30.07.1982 по 30.10.1982, з 22.01.1985 по 27.10.1986, з 27.10.1986 р. по 18.01.1999, з 11.12.2000 по 31.08.2002 , з 01.09.2002 по 18.06.2003.

Крім того, судом встановлено, що з урахування спірних перодів роботи з 30.07.1982 по 30.10.1982., з 22.01.1985 по 27.10.1986 , з 27.10.1986 по 18.01.1999, з 11.12.2000 по 31.08.2002, з 01.09.2002 по 18.06.2003 позивача наявний стаж роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2згідност. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,не менше 12років6 місяців на зазначених роботах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно допункту 2 частини другоїстатті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», набув права напризначення пенсії на пільгових умовах, як працівнику,зайнятого повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України,оскількидосягвідповідного віку55 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), має у наявності страховийстаж не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, враховуючи спірні періоди.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №22-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

У зв`язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуто заяву позивача від 27.02.2023, про призначення пенсії, а подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області розглянуто заяву позивача від 16.05.2023 про призначення пенсії, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, проте обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім того, і за приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписамист.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувсядо суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язаннявідповідача 2-Головногоуправління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового періоду за Списком № 2 період роботиз 30.07.1982 по 30.10.1982, з 22.01.1985 р. по 27.10.1986, з 27.10.1986 по 18.01.1999, з 11.12.2000 по 31.08.2002 з 01.09.2002 по 18.06.2003 та призначитипозивачупенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з 27.02.2023,відповідача 1 здійснити її виплату, щоє дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно вимогстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницкій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, якими прийнято спірні рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , гуртожиток РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.03.2023 № 083950016576 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.05.2023 № 083950016576 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 30.07.1982 по 30.10.1982, з 22.01.1985 по 27.10.1986, з 27.10.1986 по 18.01.1999, з 11.12.2000 по 31.08.2002, з 01.09.2002 по 18.06.2003 до стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією 27.02.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної з 27.02.2023 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610 гривень 40 копійк.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610 гривень 40 копійк.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова