Рішення

від 28.07.2023 по справі 320/13760/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2023 року № 320/13760/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.09.2022 року №72778347/35369318 про відмову у реєстрації податкової накладної №809 від 27.01.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» №809 від 27.01.2022 датою її фактичного подання;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.09.2022 №7278345/35369318 про відмову у реєстрації податкової накладної №882 від 29.01.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» №882 від 29.01.2022 датою її фактичного подання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну датою подання для реєстрації.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним, при цьому просить суд зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою її фактичного подання на реєстрацію.

Позивач з рішенням суб`єкту владних повноважень не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягають скасуванню з тих підстав, що чинним законодавством не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, представник позивача звертає увагу, що надаючи юридичну оцінку оскаржуваним рішенням про відмову позивачу в реєстрації податкових накладних, необхідно врахувати, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини, невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативних для позивача рішень з підстав невиконання ним вимог.

На день розгляду справи по суті відповідачі не скористались своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідачі із заявами про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість їх подання з об`єктивних причин - клопотання не подавали. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачами ухвали про відкриття провадження у справі сплинув встановлений судом строк, а відповідачі жодних заяв та клопотань в цій справі не подавали, будучи обізнаними про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши позовну заяву, наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивачем складено податкові накладні №809 від 27.01.2022, №882 від 29.01.2022 та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Рішеннями від 01.09.2022 року №72778347/35369318, від 01.09.2022 №7278345/35369318 про відмову в реєстрації податкових накладних №809 від 27.01.2022, №882 від 29.01.2022 контролюючий орган відмовив позивачу у реєстрації вказаних вище податкових накладних.

Підставою для відмови слугувало те, що платником податків не надано повний пакет документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних протиправними, позивачем було направлено до Державної податкової служби України скаргу на рішення комісії ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак таку скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови у реєстрації податкової накладної, вважає його протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно з підпунктами «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

В свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок №1246.

У відповідності до п.2 Порядку № 1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10 ст.201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Відповідно до п.14 Порядку №1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У спірному рішенні підставою для відмови відповідач зазначив, що платником не надано достатній пакет документів для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Втім, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано копії бухгалтерських документів, якими підтверджується законність та реальність господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що в рішеннях наявних в матеріалах справи на підставі яких в подальшому були прийняті оскаржувані рішення, відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Крім того, суд зауважує, що оскаржуване рішення містить лише загальні твердження: «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити)», проте не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування/податкових накладних», в той час як відповідно до форми даних рішень зазначено, що уповноважена особа податкового органу повинна підкреслити документи, які не надано та в пункті «Додаткова інформація» зазначити конкретно, які документи не були надані суб`єктом господарювання.

З наданих позивачем документів встановлено, що правочин між позивачем та його контрагентом був належним чином задокументований, оформлений з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства та відображено в податковій звітності позивача, а отже є реальним, товарним, оплатним та таким що відбувся в дійсності.

Крім того, суд зауважує, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентом(-ами) суд вбачає безпідставними, оскільки у даній категорії справ суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

З урахуванням сталої практики Європейського Суду зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідач не дотримався принципу «належного урядування», оскільки чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів не було вказано, чим порушено право позивача на належний захист своїх інтересів.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у постановах від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, Верховний Суд наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Дослідивши подані позивачем документи, суд вважає їх достатніми для прийняття рішення про реєстрацію вищевказаної податкової накладної.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia»).

Суд звертає увагу відповідача, що останньому були надані усі необхідні документи для підтвердження реальності господарських операцій позивачем за результатами якої було складено відповідні податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправнии, оскільки платником податків надані відповідачу всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарських операцій, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні/розрахунки коригування.

Суд вважає, що зважаючи на наявність у позивача, передбачених чинним законодавством України, документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій за результатами яких було складено податкові накладні та на те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.09.2022 року №72778347/35369318, від 01.09.2022 №7278345/35369318 про відмову у реєстрації податкових накладних №809 від 27.01.2022, №882 від 29.01.2022 і задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно позовної вимоги в якій позивач просить зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» №809 від 27.01.2022, №882 від 29.01.2022 датою її фактичного подання, суд зазначає наступне.

Приписами п.19, 20 Порядку №1246, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.

Водночас, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, яке існувало до виникнення спірних правовідносин буде зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» податкові накладні №809 від 27.01.2022, №882 від 29.01.2022 датою їх фактичного подання.

Отже, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, не враховуючи похідних позовних вимог, які не передбачають сплату судового збору, оскільки вимога до співвідповідача - Державної податкової служби України в цій справі щодо зобов`язання зареєструвати податкові накладні є похідною, а рішення і дії Державної податкової служби України в даній справі по відношенню до позивача не вчинялись та не були предметом оскарження, суд присуджує на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки підстави для стягнення судового збору з Державної податкової служби України за таких обставин відсутні.

Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.09.2022 року №72778347/35369318 про відмову у реєстрації податкової накладної №809 від 27.01.2022.

Зобов`язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» (адреса: 02217, місто Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 18, офіс 9, код ЄДРПОУ 35369318) №809 від 27.01.2022 датою її фактичного подання.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.09.2022 №7278345/35369318 про відмову у реєстрації податкової накладної №882 від 29.01.2022.

Зобов`язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» (адреса: 02217, місто Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 18, офіс 9, код ЄДРПОУ 35369318) №882 від 29.01.2022 датою її фактичного подання.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФОРТЕЦЯ» (адреса: 02217, місто Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 18, офіс 9, код ЄДРПОУ 35369318) судовий збір в розмірі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень нуль копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19/, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.