Постанова

від 21.06.2023 по справі 340/451/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2023 року м. Дніпросправа № 340/451/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року в адміністративній справі №340/451/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, третя особа: Новгородківський районний суд Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області (далі відповідач, ТУДСА), третя особа: Новгородківський районний суд Кіровоградської області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати йому суддівської винагороди за грудень 2022р. та січень 2023р.; стягнути з ТУ ДСА України в Кіровоградській області на його користь суддівську винагороду за грудень 2022р. та за січень 2023р. в сумі 236 584,04 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди в сумі 118 292,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області. На підставі наказу голови суду від 10.10.2022р. №28/к його увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи та посади. З 10.10.2022р. він перебуває у складі Збройних сил України у зв`язку з мобілізацією. В жовтні 2022 року дізнався про припинення нарахування та виплати йому суддівської винагороди. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплату суддівської винагороди, позивач зазначає, що зміни, внесені до ст.119 КЗпП України Законом від 01.07.2022р. №2352-ІХ, суперечать положенням ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" яка є імперативною нормою щодо визначення суддівської винагороди та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами. Позивач вказує, що відповідач без наявних правових підстав переніс питання щодо регулювання виплати суддівської винагороди зі ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на ст. 119 КЗпП України.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року та січень 2023 року.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року та січень 2023 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підстави застосування відповідачем частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) у спірних правовідносинах, не було враховано судом першої інстанції та неправильно застосовано норми матеріального права.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини 3 статті 119 КЗпП України, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року.

Вказаний Закон України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ є чинним, неконституційним не визнавався, а отже є обов`язковим до виконання. Таким чином, починаючи з 19.07.2022р. не зберігається середній заробіток за особами, визначеними в частині 3 статті 119 КЗпП України.

За загальним правилом, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, застосуванню підлягають положення загального законодавства, зокрема норми трудового законодавства. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі № 340/301/20 та від 03.06.2020 року у справі № 200/9642/19-а.

Позивач увільнений від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України з 10.10.2022 року зі збереженням місця роботи, посади, відповідно до наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 року № 28/к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації». Наказ видано відповідно до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Увільняючи позивача від роботи з 10.10.2022р. у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних сил України, Новгородківський районний суд Кіровоградської області керувався частиною 3 статті 119 КЗпП України, про що прямо зазначено у наказі від 10.10.2022 року № 28/к та зазначив про збереження місця роботи і посади. Таким чином, позивач у наказі підтвердив , шо середній заробіток (суддівська винагорода) на час призову по мобілізації за ним не зберігається.

На виконання вимог частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 року № 28/к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації», апелянтом з 10.10.2022р. припинено виплату суддівської винагороди.

Названий наказ не оскаржений позивачем в установленому законом порядку, а тому підлягає виконанню відповідачем.

Враховуючи те, що відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 10.10.2022 року припинено на підставі наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 року № 28/к та законність зазначеного наказу позивачем не ставиться під сумнів, так як позивачем він не оскаржується, Територіальне управління не допустило протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди в оскаржуваний період за грудень 2022 року та січень 2023 року, що як наслідок свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, з 10.10.2022 року середня заробітна плата позивачеві не виплачувалася на підставі Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізаціі трудових відносин» та наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 року № 28/к «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ».

Також, відсутні законні підстави застосовувати норму частини 3 статті 119 КЗпП України лише в окремій її частині (в частині увільнення від роботи), а в частині виплати - керуватися статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, Закон України № 2352-ІХ чи інший нормативно-правовий акт не містить винятків, відповідно до яких у випадку належності судді до осіб, визначених в частині 3 статті 119 КзпП України, за ним зберігається середній заробіток, позаяк статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У період несення військової служби позивачеві має виплачуватися грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює на посаді судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області.

Наказом голови Новогородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022р. №28/к позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади до дня фактичної демобілізації відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (а.с.12).

Факт перебування позивача на військовій службі підтверджується довідкою №689/3 від 12.10.2022р. (а.с.13).

Відповідно до довідки №92 від 01.11.2022 року встановлено, що 10 жовтня 2022 виплата суддівської винагороди позивачу припинено (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди інших Законів, в т.ч. Закону України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до частини 3 статті 119 КЗпП України, згідно з якими припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

В свою чергу, положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають складові суддівської винагороди та розміри посадового окладу судді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до призову по мобілізації до Збройних сил України отримував суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено випадки коли під час відрядження за суддею зберігається виплата суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат у зв`язку зі здійсненням таким суддею судочинства.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди.

Натомість ці питання врегульовані статтею 119 КЗпП України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.

Частиною 3 статті 119 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

У подальшому, Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини 3 статті 119 КЗпП України, згідно з якими у частині 3 статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Вказаний Закон набрав чинності з 19.07.2022 року.

Тобто, з 19.07.2022 року припинено нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Частинами 1 та 4 статті 148 Закону №1402 України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, частиною 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 року № 28/к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації», на підставі частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивача увільнений від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України з 10.10.2022 року зі збереженням місця роботи, посади.

Отже, увільняючи позивача від роботи з 10.10.2022р. зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних сил України, Новгородківський районний суд Кіровоградської області за підписом позивача, зазначив про збереження місця роботи і посади.

Таким чином, Новгородківський районний суд Кіровоградської області у наказі не зазначив про збереження за позивачем на час призову по мобілізації суддівської винагороди (середнього заробітку).

На виконання вимог частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, Закону України від 01.07.2022р. № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2022 року № 28/к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації», відповідачем з 10.10.2022р. припинено виплату суддівської винагороди на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації.

Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, у свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди інших Законів, в т.ч. Закону України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до частини 3 статті 119 КЗпП України, є безпідставним з огляду на таке.

Як зазначалось вище, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації і т.і. та виплати суддівської винагороди в цей період.

Перебуваючи на військовій службі в жовтні 2022 року, позивач не здійснював судочинство.

А норма частини 3 статті 119 КЗпП України, за якою позивачу виплачувалась би середня заробітна плата або грошове забезпечення перестала існувати з набранням Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» чинності.

Відповідачем як розпорядником бюджетних коштів виплату позивачу суддівської винагороди (середнього заробітку) на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 10.10.2022 року припинено на підставі наказу від 10.10.2022 року № 28/к та законність зазначеного наказу позивачем не ставиться під сумнів, оскільки позивачем вказаний наказ не оскаржується.

Відтак необґрунтованими є доводи позивача та висновок суду першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року в адміністративній справі №340/451/23 - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року в адміністративній справі №340/451/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, третя особа: Новгородківський районний суд Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, третя особа: Новгородківський районний суд Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко