Постанова

від 20.06.2023 по справі 320/5770/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5770/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочко Є.О.,

за участі секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олан Агро» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОЛАН АГРО» (далі - позивач, ТОВ «ОЛАН АГРО») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2021 № 00106511808.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ОЛАН АГРО» за лютий 2021 року.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 06.04.2021 №4707/10-36-18-08.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 46.1 ст. 46 та п. 47.1.1 ст. 47 п. 200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, пп 4 п. 5 розд. V наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 № Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у зв`язку з чим відповідно до пп 54.3 ст. 54 та пп 200.14 ПК України ТОВ «ОЛАН АГРО» по декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 невірно визначено звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі акту перевірки від 06.04.2021 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2021 № 00106511808.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України вибрано вірну форму декларації, заповнено всі графи, своєчасно її подано, а ГУ ДПС у Київській області прийнято податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками, що підтверджується квитанціями № 1 від 22.03.2021 та № 2 від 22.03.2021.

Так, податковим органом прийнято пакет документів та звіт без зауважень, що підтверджує факт правильності показників, вказаних в поданій податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року, у тому числі і у Додатку № 2 Таблиця 1 податкової декларації з податку на додану вартість.

Однак, як було встановлено згодом, під час проведення камеральної перевірки, позивачем помилково не зазначено податковий період, в якому виникло від`ємне значення.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що відхилення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) складає 2 485 407 грн, при цьому за даними платника зазначено сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (податкового) періоду складає 2 485 407 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, з податкових декларацій з податку на додану вартість за попередні періоди слідує, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду виникла не в лютому 2021 року, як зазначено в акті камеральної перевірки від 06.04.2021, а в попередніх періодах, а саме жовтні 2020 року у розмірі 853387, 00 грн, у листопаді 2020 року у розмірі 682966, 00 грн, у грудні 2020 року у розмірі 782854, 00 грн, у січні 2021 року у розмірі 74437, 00 грн, у лютому 2021 року у розмірі 91763, 00 грн на час оплати митних платежів до державного бюджету під час здійснення імпортних господарських операцій, які зараховані як податковий кредит з податку на додану вартість.

Вказане свідчить про те, що висновки в акті камеральної перевірки не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам.

Так, судом першої інстанції було ретельно досліджено проведені позивачем у спірний період господарські операції, в тому числі оплату митних платежів, які супроводжували виконання даних операцій. При цьому, апелянт жодним чином не спростовує та не заперечує реальність господарських операцій позивача.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума митних платежів за жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року та листопад 2021 року сплачена позивачем за весь період у розмірі 3929200, 00 грн.

Тобто, це сума грошових коштів за вказані періоди, яка формує (складає) від`ємне значення, яке включено до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, та яка сформована з дотриманням вимог Податкового кодексу України та відображена в декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року.

Отже, позивачем у процесі здійснення ним господарської діяльності сформовано правомірно податковий кредит у розмірі 2485407, 00 грн за жовтень 2020 року на суму 853387, 00 грн, за листопад 2020 року на суму 682966, 00 грн, за грудень 2020 року на суму 782854, 00 грн, за січень 2021року на суму 74437, 00 грн, за листопад 2021 року на суму 91763, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що актом перевірки не встановлено неправильності розрахунку суми від`ємного значення з податку на додану вартість.

Єдиним аргументом, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, є помилкове не зазначення у податковій декларації податкового періоду, у якому виникло від`ємне значення.

Тобто, в даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, має місце лише некоректне заповнення зазначеного рядка.

Однак, колегія суддів зауважує, що допущена описка щодо звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення, жодним чином не вплинула на правильність розрахунку суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за лютий 2021 року.

Крім того, правомірність декларування позивачем суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за лютий 2021 року повністю підтверджується первинними документами.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено порушень положень пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України стосовно формування податкового кредиту та декларування суми від`ємного значення, яке враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за лютий 2021 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 30.06.2023 року.