Ухвала

від 28.07.2023 по справі 120/8450/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 липня 2023 року

м. Київ

справа № 120/8450/20-а

провадження № К/990/24686/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

13 липня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі автор, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження рішення, вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», викладений в постанові від 01 вересня 2022 року у справі №120/8450/20-а.

Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції положення частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» зазначає про невжиття відповідачем заходів щодо пошуку відповідної підходящої роботи та не зробив жодної пропозиції щодо працевлаштування.

Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій в цій справі, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що даний спір виник у зв`язку із непоновленням позивача на попередній посаді або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації після звільнення з посади виконуючого обов`язки старости Качанівського старостинського округу у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету сільської ради, а також невиплатою йому середнього заробітку на період працевлаштування.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 червня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Зазначені судові рішення оскаржувалися позивачем у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року в цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не було з`ясовано, чи існувала у Війтівецькій сільській раді Хмільницького району Вінницької області посада, яку позивач обіймав до обрання його головою сільської ради, тобто спеціаліста землевпорядника, а також чи пропонувалась вона позивачу (у разі існування).

З обсягу встановлених судами фактичних обставин неможливо також встановити, чи пропонувалась ОСОБА_1 (отримувалась згода позивача) рівноцінна робота (посада) на іншому підприємстві, в установі, організації.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 12 квітня 2023 року встановив, що на момент звільнення позивача не існувала у Війтівецькій сільській раді Хмільницького району Вінницької області посада спеціаліста землевпорядника.

Крім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів існування на іншому підприємстві, в установі, організації рівноцінної роботи (посади), тій, яку позивач обіймав до обрання у 2010 році головою сільської ради, констатувавши неможливість неможливість надання позивачу відповідної роботи (посади) після його звільнення з виборної посади.

Крім того, судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 серпня 2020 року у справі №174/445/16-а, від 26 грудня 2019 року у справі №570/3880/16-а та від 09 грудня 2020 року у справі №275/318/16-а щодо застосування положень статті 33 Закону № 93-IV.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 120/8450/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович