Рішення

від 28.07.2023 по справі 368/947/22

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/947/22

2/368/132/23

Рішення

Іменем України

"28" липня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І, при секретарі Марчук Н.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької територіальної громади Обухівського району Київської області про визнання права власності на дві земельні ділянки в порядку спадкуванння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просив визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 3,8107 га. кадастровий номер 3222285400:03:07:0001, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Липовецької сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 3,8101 га. кадастровий номер 3222285400:03:307:0019, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Липовецької сільської ради Обухівського району Київської області.

Мотивував позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, що належало померлій.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки.

Заповіт був посвідчений 03 серпня 2004 року секретарем виконавчого комітету Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, зареєстрований в реєстрі за №23 та на час смерті спадкодавця не скасований.

Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку в спадковому майні не має.

Отже, позивач являється єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_2 .

У встановленому законом порядку ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , але через відсутність належних документів на спадкове майно йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та рекомендовано для вирішення питання прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернутися до суду.

Відтак, позивач позбавлений можливості успадкувати та оформити спадкове майно в порядку, визначеному законом, внаслідок чого змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Положеннями статей 4 ЦПК України та 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч. 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Зі змісту заповіту, складеного 03 серпня 2004 року ОСОБА_2 вбачається, що спадкодавець на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким належне їй майно: державний акт на право приватної власності на землю І-КВ 1 14535 розміром 3.81 га,, державний акт КВ №107718 розміром 3,81 га. та майнові паї розміром 12847 грн. та розміром 2519 гри. заповіла ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Положеннями ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності па земельну ділянку посвідчується державним актом.

З роз`яснень, наведених в п.п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24- "53/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну" ділянку із порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Аналізуючи викладене, вбачається, що за життя спадкодавець у відповідності до вимог діючого на той час законодавства оформила (зареєструвала) своє право власності на земельні ділянки, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, виданими 02 березня 2004 року та від 10 червня 2001 року, який був 10 квітня 2012 року переоформлений на спадкодавця в порядку спадкування.

За таких обставин, вбачається наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на земельні ділянки, що належали його бабусі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача - адвокат Шумський І.С. в судовому засіданні дав пояснення про підтримання позову з вказаних вище підстав і після перерви в судовому засіданні не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позов підтримав та просив задоволити.

Представник відповідача - Кагарлицької міської ради в судове засідання не з`явився, надіслали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся відповідача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 10.11.2020 року.

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, що належало померлій, а саме: земельну ділянку площею 3,8107 га. кадастровий номер 3222285400:03:07:0001, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Липовецької сільської ради Обухівського району Київської області; земельну ділянку площею 3,8101 га. кадастровий номер 3222285400:03:307:0019, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Липовецької сільської ради Обухівського району Київської області.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений Таран Г.Г., секретарем виконавчого комітету Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області 03 серпня 2004 року за реєстровим №23. За вказаним заповітом спадкодавець зробив розпорядження: а саме: заповів державний акт на право приватної власності на землю І-КВ№114535 розміром 3,81 га, державний акт КВ№107718 розміром 3,81 га та майнові паї розміром 12847 грн. та розміром 2519 грн. ОСОБА_1 .

Спадкодавець заповів два державні акти на право приватної власності на землю, що є документами , а не спірними земельними ділянками.

Відповідно до статті 1225ч.1ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ст.. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У встановленому законом порядку ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Державний нотаріус Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області Л.І. Грачова відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рекомендувала для вирішення питання щодо видачі свідоцтв про право на спадщину звернутися до суду. Відмову мотивувала тим, що: «В матеріалах спадкової справи знаходиться заповіт від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Таран Г.Г., секретарем виконавчого комітету Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області 03 серпня 2004 року за реєстровим №23, за яким спадкодавець зробив розпорядження: а саме: заповів державний акт на право приватної власності на землю І-КВ№114535 розміром 3,81 га, державний акт КВ№107718 розміром 3,81 га та майнові паї розміром 12847 грн. та розміром 2519 грн. Відповідно до п.п. 2.1,2.2,.2.3, п.2 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: щодо вимог до змісту заповіту, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Відповідно до п.4 ст. 1236 Цивільного кодексу України: чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно копії спадкової справи №10/2021 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається що у встановленому законом порядку ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Також, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як спадкоємицею за законом другої черги є рідна сестра спадкодавиці - ОСОБА_5 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї племінниці ОСОБА_4 , що підтверджується заявою від 20.04.2021 року про відмову ОСОБА_5 від прийняття спадщини.

Тобто, враховуючи вище зазначене належними відповідачами у справі є спадкоємці померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а не Кагарлицька територіальна громада Обухівського району Київської області.

Виходячи із ст. 175 ЦПК, де йдеться про зміст позовної заяви, саме позивач встановлює відповідача у справі. Пред`являючи позовну заяву, позивач може зазначити відповідачем особу, яка не є носієм спірного обов`язку, тобто неналежного відповідача.

При пред`явленні позову суд не може встановити, чи є позивач або відповідач належними сторонами, оскільки при пред`явленні позову вони є передбачуваними суб`єктами спірних матеріальних правовідносин і питання про їхню належність до справи вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих доказів у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення, невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Водночас позивач всупереч вимогам ч. 1-3 ст. 51 ЦПК України своїм процесуальним правом на внесення клопотання про заміну первісних відповідачів належними відповідачами, або залучення у справі як співвідповідачів, не скористався, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу суд позбавлений можливості самостійно вчинити дані процесуальні дії. Тому, з урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи і позивач не довів, що спадкодавець заповіла йому спірні земельні ділянки, а тому наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 23, 48, 51, 81, 175, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1218, 1223 ч.1, 1225 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволення позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 28.07.2023 року.

Суддя В.І. Кириченко