Рішення

від 28.07.2023 по справі 755/8755/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2023 р.

м. Київ

справа № 755/8755/23

провадження № 2/755/4623/23

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Будівництва» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить визнати за нею майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що 23.10.2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Класика Будівництва» укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань № КБ 2/8/810 та нотаріально посвідчений Попередній договір, за умовами яких відповідач зобов`язався укласти основний Договір купівлі-продажу квартири протягом ІІ кварталу 2019 року та позивачем за Попереднім договором сплачено 405 637,00 грн., що є остаточною сумою Договору і не підлягає зміні Однак, ураховуючи повне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, та у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо укладення Основного договору купівлі-продажу квартири, оформлення права власності позивача на вказаний об`єкт нерухомості, позивачу належать майнові права на цей об`єкт нерухомості, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Будівництва» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ТОВ «Класика Будівництва» не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 26 червня 2023 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до положення статей 2, 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»)

Судом встановлено, що 23.10.2018 року між ТОВ «Класика Будівництва» та ОСОБА_1 укладено Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., зареєстровано в реєстрі за № 1599, за умовами якого сторони зобов`язались укласти Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Плановий строк введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2018 року; сторони зобов`язались укласти Основний договір протягом ІІ кварталу 2019 року. (а.с. 15-18)

Крім того, 23.10.2018 року між ТОВ «Класика Будівництва» та ОСОБА_1 укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язання купівлі-продажу майнових прав № КБ 2/8/810 для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно Попереднім договором від 23.10.2018 року. Розмір грошових коштів, які сплачуються відповідно до умов цього Договору становить 405 637,00 грн. Сума грошових коштів, встановлена Сторонами Договору, є остаточною і не підлягає зміні. В момент укладення основного Договору до його нотаріального посвідчення за умови належного і повного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань, сторони домовились зарахувати як оплату 37,91 кв.м. об`єкту нерухомості квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 11-12)

За даними квитанції № РN 141 від 23.10.2018 року ОСОБА_1 за Договором про забезпечення виконання зобов`язання купівлі-продажу майнових прав № КБ 2/8/810 від 23.10.2018 року сплачено 405 637,00 грн. (а.с. 19)

Як передбачено ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно із ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто основний акт цивільного законодавства України фактично визначив три моменти виникнення права власності на об`єкт новоствореного нерухомого майна: один безумовний - момент завершення будівництва, та два випадки, які діють у разі якщо вони прямо передбачені законодавством - момент прийняття майна до експлуатації та момент його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» новозбудовані об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється. Згідно із ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, чинним на сьогодні законодавством для нерухомого майна передбачена процедура його державної реєстрації, яка міститься у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

За змістом положень статей 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення Договору інвестування, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до положення статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання за позивачем ОСОБА_1 майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , - з підстав виконання позивачем умов Попереднього договору від 23.10.2018 року та Договору про забезпечення виконання зобов`язання купівлі-продажу майнових прав № КБ 2/8/810 від 23.10.2018 року, сплати покупцем відповідачу встановленої Договорами вартості 37,91 кв.м. загальної площі об`єкту фінансування, передача якого покупцю у власність гарантована відповідачем після завершення будівництва спірного об`єкту нерухомості.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здачі відповідачем спірного об`єкту нерухомості в експлуатацію, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем ОСОБА_1 майнових прав на однокімнатну квартиру 37,91 кв.м., - оскільки за Попереднім договором від 23.10.2018 року та Договором про забезпечення виконання зобов`язання купівлі-продажу майнових прав № КБ 2/8/810 від 23.10.2018 року позивач набула всіх прав та обов`язків інвестора за умовами зазначеного Договору, сплативши відповідачу стовідсоткову вартість, передбачену Договором про забезпечення, загальної площі спірного об`єкту інвестування, розташованого за вищевказаною адресою, чим придбала право набути у власність об`єкт інвестування після здачі будівлі в експлуатацію, що, відповідно, засвідчує правомочність позивача отримати право власності на проінвестований об`єкт нерухомості в майбутньому.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 року по справі № 1522/16455/12, якою досліджувались аналогічні правовідносини, Судом зроблено наступні висновки: «Установивши під час розгляду справи, що відповідач - ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало належним чином узятих за договором зобов`язань, хоч позивачі і сплатили пайові внески в повному обсязі, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачами майнових прав на спірні квартири.»

Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц (провадження № 14-614цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц (провадження № 14-146цс19) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Будівництва» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи повне задоволення двох позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», суд присуджує до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 15, 16, 179, 182, 190, 331, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 2-5, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Будівництва» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Будівництва» (Код ЄДРПОУ 32918429, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28 липня 2023 року.

Суддя: В.І. Галаган