Рішення

від 28.07.2023 по справі 202/12998/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/12998/23

Провадження № 2-а/202/70/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в якому позивач просить: визнати протиправними дії Інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Ільченком Олегом Олександровичем щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення від 3 липня 2023 року до повідомлення серії ІД № 01220929 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 03 липня 2023 року Інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Ільченком Олегом Олександровичем виписано повідомлення про винесену постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ІД 01220929 від 03 липня 2023 року, м. Дніпро вул. Володимира Мономаха (Московська) 10-12 громадянину ОСОБА_1 - власнику транспортного засобу ТОYOTA державний номер НОМЕР_1 , яким позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Позивач вважає, що зазначені повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності та постанова винесенні з порушенням процесуального та адміністративного права й підлягають скасуванню з наступних підстав.

Оскаржувану постанову прийнято на підставі обставин, зафіксованих та письмово викладених інспектором з паркування, але які не відповідають фактичним обставинам. Так, позивач є інвалідом війни 3 групи і його транспортний засіб Toyota, НОМЕР_2 був обладнаний спеціальним знаком водій з інвалідністю 7.17 ПДР.

З роздруківок фотознімків зроблених відповідачем, які розміщені на сайті Дніпровської міської ради ipkp.dniprorada.gov.ua із зображенням автомобіля позивач вбачається, що автомобіль позивача 03.07.2023 року о 15 год. 46 хв. був розташований на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська) 10-12 в м. Дніпрі. Разом з тим, доказів того, що на вказаному майданчику наявні місця, призначені для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, що повинні становити не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, відповідачем не надано.

Таким чином, позивача зазначає, що він як особа яка має пільги, не порушував вимоги абз. 2 п.26 Правил паркування транспортного засобу, а відповідач не надав доказів, що підтверджують правомірність його постанови.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

19липня 2023року відпредставника Інспекціїз питаньконтролю запаркуванням Дніпровськоїміської ради,надійшов відзивна позовнузаяву вякому останнійпросив відмовитиу задоволенніпозовних вимог.Зазначив,що 03.07.2023року інспекторомз паркуваннявідділу контролюза стоянкоюі зупинкоюІнспекції зпитань контролюза паркуваннямДніпровської міськоїради ІльченкомО.О.,було виявленоадміністративне правопорушення,передбачене ч.1ст.152-1КУпАП,а самепорушення правилзупинки,стоянки тапаркування стоянкитранспортного засобуToyota,державний номер НОМЕР_2 ,03.07.202315:46:39,м.Дніпро,вул.Володимира Мономаха(Московська)10-12,без дотриманнявимог п.15ПДР.Після встановленнявідповідальної особи,інспектором буловинесено постановупро накладенняадміністративного стягненнясерії 1ДІ № 00374345 від 07.07.2023 року. Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

14 липня 2023 року позивач через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності на майданчику для платного паркування, що знаходиться за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська) 10-12 в м. Дніпрі місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, що повинні становити не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розмітко, що підтверджуйтеся наданим запитом відповідача до ТОВ «Парк сервіс груп» за №3/9-1266 від 11.07.2023 року. За таких обставин, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконним.

24 липня 2023 року від представника Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, надійшло клопотання про долучення документів, щодо обладнання паркувального майданчика за адресою м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха (Московська) 10-12.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За нормою п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 01220929, повідомлено власника про те, що інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Ільченком О.О., в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, парування транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , 03.07.2023 15:46:39, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха (Московська) 10-12, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 Кодексу Украхни про адміністративні правопорушення, п. 15 Правил Дорожнього руху. Також зазначено, що відносно власника транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, копію якої буде направлено на адресу реєстрації власника транспортного засобу.

07 липня 2023 року інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Ільченком О.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00374345 до повідомлення серії ІД № 01220929, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн..

Як зазначено у вказаній постанові, ОСОБА_1 03.07.2023 15:46:39, транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_2 здійснив користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха (Московська). 10-12 з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більше як 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим пооушив вимоги п. 15 ПДР

Правомірність дій посадової особи Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради щодо складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 07 липня 2023 року.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X;Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII;Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306;Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання» від 14 листопада 2018 року № 990.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою ст. 152-1 КУпАП вказано, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою і другою ст. 152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152-1 КУпАП.

Позивачем було здійснено паркування його транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Підставою відсутності у своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152-1 КУпАП, позивач вказує, що він є інвалідом війни ІІІ групи, а чинним законодавством передбачено надання пільг, зокрема, водіям з інвалідністю щодо здійснення безоплатного паркування.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Закон - № 875-ХІІ) власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Відповідно до пп. ґ п. 30.3 ПДР розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Відповідно до пп. Д п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира(крім водіїв з явними ознака и інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до приписів пп.е п.2.9 ПДР водієві забороняється користуватися розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність ( крім водіїв з явними ознака інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до ч. 10 ст. 30 цього Закону порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 53 від 31 січня 2018) затверджено «Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів» (далі - Порядок № 585).

Даний Порядок встановлює механізм як надання, так і отримання пільг водіями з інвалідністю на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання), спрямований на реалізацію положень ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Пунктом 2 Порядку №585 визначено категорію осіб, яким надається право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів це, зокрема, водії з інвалідністю, водії, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).

Також, зазначеним вище Порядком детально визначено механізм отримання пільг, обов`язки та повноваження органів місцевого самоврядування.

Так, пункт 4 Порядку встановлює, що документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.

Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» (п.5 Порядку № 585).

Отже, соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами. Такий захист полягає, зокрема, у наданні, встановлених законодавством України, пільг таким особам на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус. Так, на власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування покладено обов`язок забезпечення виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують, зокрема, водії з інвалідністю, які у свою чергу мають право встановлювати на транспортному засобі розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Суд звертає увагу, що Порядком № 585 імперативно визначено, що для безоплатного паркування водієм з інвалідністю транспортного засобу на відповідному місці для безоплатного паркування, в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу повинен бути розміщений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Тобто, у разі не дотримання вказаних вимог, а саме розташування транспортного засобу за відсутності на ньому розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю», отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно бути сплачено на загальних підставах.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскарженого рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними докази.

В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивачем зазначено, що належний йому транспортний Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 обладнаний розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю", який розміщений на лобовому склі даного транспортного засобу, оскільки позивач є інвалідом війни третьої групи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , видного 25.08.2020 року, з терміном дії до 01.09.2023 року, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю третьої групи.

Факт наявності на належному позивачу автомобілі Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" підтверджується дослідженими судом зображеннями на фотознімках, зроблених інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Ільченком О.О., що розміщені на сайті Дніпровської міської ради ipkp.dniprorada.gov.ua .

При цьому, з наданих суду доказів неможливо встановити, чи запарковано позивачем належним йому автомобіль на місці паркування призначеному для осіб з інвалідністю, чи на звичайному паркувльному місці. Отже, відповідачем не доведено факт порушення правил розміщення транспортного засобу особи з інвадідністю на паркувальному майданчику.

Також суд зазначає, що відповідачем у постанові встановлено факт порушення позивачем п. 15 ПДР України, яким врегульовано правила стоянки тазупинки транспортних засобів. Водночас, позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, санкція якої визначена за порушення правил паркування транспортних засобів.

Враховуючи викладене, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.152-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові про накладення адміністративного стягнення, та не підтверджується жодними іншими доказами.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду, позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення, яке інспектор вважав встановленим в оскаржуваній постанові.

За таких обставин, враховуючи що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Щодо вимоги про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи обсяг повноважень суду, визначений у зазначеній статті КАС, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту у справі є скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому в задоволенні вимоги про визнання протиправними дій інспектора, необхідно відмовити.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 7, 9 152, 222, 247, 251, 258, 276, 283, 284, 293 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частков.

Постанову посправі проадміністративне правопорушеннясерії 1ДІ № 00374345 від 07.07.2023 року, винесену інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Ільченком Олегом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КпАП України та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.152-1 КУпАП - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя О.М. Мачуський