Рішення

від 19.07.2023 по справі 456/444/22

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/444/22

Провадження № 2/456/96/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Зозуляк К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийського ліцею «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та просить визнати незаконним та скасувати наказ НВК «Школа І ступеня гімназія ім. Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» від 08.11.2021 № 156-К «Про відсторонення від роботи вчителів НВК» в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 , вчителя німецької мови, та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного допущення до роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що наказом Української гімназії ім. Митрополита А.Шептицького від 01.09.2002 № 106 ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача німецької мови. З моменту прийняття вона сумлінно виконувала свою роботу, в повній мірі дотримувалась посадової інструкції, будь-яких заходів стягнень до неї не застосовувалось. Разом з тим, наказом НВК «Школа 1 ступеня - гімназія ім. Митрополита А.Шептицького м. Стрия» від 08.11.2021 № 156-К «Про відсторонення від роботи вчителів НВК» ОСОБА_1 відсторонили від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Вказаний наказ вважає незаконним, прийнятий з порушенням чинного законодавства та основоположних принципів, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне. Так, відповідно до наказу про відсторонення від 08.11.2021 підставою його прийняття був наказ від 21.10.2021 про попередження про відсторонення від роботи працівників НВК, які не пройшли обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, який був наданий позивачці для ознайомлення 08.11.2021, тобто у день фактичного відсторонення від роботи одночасно з наказом «Про відсторонення від роботи вчителів НВК» № 156-К від 08.11.2021, що підтверджується розпискою. Водночас, не зважаючи на те, що позивачку не було вчасно повідомлено про можливе відсторонення, 08.11.2021, тобто в день вручення оспорюваного наказу, ОСОБА_1 повідомила, що готова пройти негайно ПЛР тест. В свою чергу, директор не погодився на це та вимагав тільки сертифікат з двома дозами, а не ПЛР тест чи довідку про відтермінування вакцинації. Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач порушив усталений принцип правової визначеності, адже такий був прийнятий всупереч законному порядку дій, який передбачав альтернативні варіанти, окрім вакцинації, тому позивачка звертається до суду з позовом про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

12.07.2023 надійшли письмові пояснення представника відповідача адвоката Карпінець В.Ю., якими обґрунтовується підставність відсторонення позивачки від роботи. Так, зазначається, що ОСОБА_1 була вчителькою німецької мови в старших класах (з 5 по 11 клас). Всього 20 класів німецької мови у старших класах (220 дітей), з яких у 10 класах безпосередньо викладала позивачка, а це 110 учнів. Також ОСОБА_1 станом на 2021 навчальний рік була класним керівником 2(6)В класу (30 дітей). З 08.11.2021 та до кінця року у гімназії була тільки очна форма навчання. Невідсторонення ОСОБА_1 , яка у прямій формі, відмовившись від вакцинації, контактувала б з дітьми старших класів, в тому числі з дітьми, котрі мали складні форми астми та гострого синуситу, становило б пряму загрозу зараження COVID-19. До навчального процесу було допущено 49 вчителів старших класів (5-11 класи) з 50 вчителів, тобто за винятком лише ОСОБА_1 . Умови праці: викладання в різних кабінетах гімназії, що по АДРЕСА_1 , перебування на кафедрі іноземної мови (кабінет № 102) та в кабінеті адміністрації школи (кабінет № 201). Отже, створювалася реальна загроза 220 учням школи, які були невакциновані, та 49 вчителям, які були вакциновані, але могли повторно заразитися в разі перебування невакцинованого працівника ОСОБА_1 на робочому місці в період відновлення очної форми навчання з 08.11.2021. Просить також врахувати сформовану судову практику в аналогічних правовідносинах та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2022 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /Т. 1 а.с. 62/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.02.2022 позовну заяву про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без руху і надано термін для усунення недоліків /Т. 1 а.с. 63-64/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.03.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи повернуто позивачці /Т. 1 а.с. 68/.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22.09.2022 скасовано ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.03.2022, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи повернуто позивачці та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. З мотивувальної частини вказаної постанови встановлено, що суд при вирішенні питання про повернення позовної заяви не врахував відсутність даних про отримання позивачкою ухвали від 07.02.2022 про залишення її позовної заяви без руху /Т. 1 а.с. 94-96/.

10.10.2022 справу повернуто до Стрийського міськрайонного суду Львівської області та передано судді Гулі Л.В.

Оглядом матеріалів цивільної справи № 456/444/22 встановлено, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху 15.02.2022 за вих. № 3194/2022 надіслано позивачці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 для виконання /Т.1 а.с. 65/.

Згідно з відстеженням поштового відправлення № 8240008860009 таке не вручено позивачці ОСОБА_1 під час доставки з відміткою «інші причини», відтак недоліки, вказані в ухвалі від 07.02.2022, позивачкою не усунуто /Т. 1 а.с. 67/.

У зв`язку із зазначеним ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2022 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали від 07 лютого 2022 року продовжено на десять днів з дня отримання позивачкою копії ухвали, яку позивачка отримала на електронну пошту /Т. 1 а.с. 101/.

26.10.2022 ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви /Т.1 а.с. 108-130/.

Ухвалою від 31.10.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу /Т. 1 а.с. 131/.

Ухвалою від 29.12.2022 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року /Т. 1 а.с. 158-159/.

Представником позивачки адвокатом Дурдою Ю.В. 31.03.2023 подано клопотання про зміну назви відповідача, 04.04.2023 про поновлення провадження у справі /Т. 1 а.с. 160-252/.

Ухвалою від 10.04.2023 поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу /Т. 2 а.с. 9/.

Ухвалою від 21.04.2023 задоволено клопотання представника позивачки адвоката Дурди Ю.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції /Т. 2 а.с. 15/.

Ухвалою від 25.04.2023 справу розглядом відкладено на 08.05.2023 /Т. 2 а.с. 16/.

Розгляд справи по суті відбувся 19.07.2023 за участі представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Дурди В.Ю. (в режимі відеоконференції) та представника відповідача адвоката Карпінець В.Ю.

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Дурда Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача Стрийського ліцею «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області Король В.М. та адвокат Карпінець В.Ю. позов заперечили з підстав, наведених у поясненнях.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст.81ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 01.09.2002 позивачка ОСОБА_1 постійно працює на посаді вчителя в Навчально-виховному комплексі «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия», на даний час Стрийський ліцей «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, з відповідним тижневим навантаженням, про що свідчить наказ № 106 від 01.09.2002 та копія трудової книжки НОМЕР_1 /Т. 1 а.с. 11-14, 16, 123-125/.

Також судом встановлено, що 11.10.2021 позивачка ОСОБА_1 за вх. № 5 та № 5/1 направила на адресу відповідача заяви про відмову від проведення щеплень від COVID-19 /Т. 1 а.с. 22-23, 146-147/.

Відповідно до наказу директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 194 від 13.10.2021 «Про організацію осінніх канікул для учнів 1-11-х класів НВК у 2021/2022 навчальному році» з 18.10.2021 по 31.10.2021 для учнів 1-11-х класів організовано осінні канікули /Т. 1 а.с. 153/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» від 21.10.2021 «Про попередження про відсторонення від роботи працівників НВК, які не пройшли вакцинацію» попереджено про відсторонення працівників НВК, які не мають відповідного щеплення від Covid-19 або ПЛР-тесту, чи довідки по відтермінування вакцинації. ОСОБА_1 21.10.2021 відмовилась від ознайомлення із вказаним наказом, про що свідчить відповідний запис на наказі та акт про відмову від ознайомлення від 21.10.2021 /Т. 1, а.с. 17, 126, 148-149/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 201 від 05.11.2021 «Про відновлення навчання в НВК» відновлено очне навчання для учнів 5-11 класів в НВК з 08.11.2021 /Т. 2 а.с. 49/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 156-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи вчителів НВК», керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236, ОСОБА_1 , вчителя німецької мови, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: наказ про попередження про відсторонення від роботи працівників НВК, які не пройшли обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, наказ № 193 від 21.10.2021. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 08.11.2021 /Т. 1 а.с. 18, 127/.

Актом про випадки ухилення або відмови працівників від проходження щеплення проти COVID-19 зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовилася від щеплення проти COVID-19, у зв`язку з чим було прийнято рішення про її відсторонення до усунення обставин, що обумовили її відсторонення /Т. 1 а.с. 152/.

08.11.2021 позивачка ОСОБА_1 за вх. № 6 направила на адресу відповідача заяву про незгоду з наказом про відсторонення від роботи /Т. 1 а.с. 21/.

Вищенаведене стало причиною звернення ОСОБА_1 із заявою від 08.11.2021 до Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області /Т. 1 а.с. 19-20/.

Обгрунтовуючи свою позицію, позивачка ОСОБА_1 покликалась на відсутність норм про обов`язкове щеплення у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, положенні про порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов`язків, положенні про преміювання працівників освіти м Стрия за високу результативність роботи, посадовій інструкції вчителя іноземної мови /Т. 1 а.с. 25-61/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 28 від 25.01.2022 «Про перевід учнів 5-11 класів на дистанційне навчання» з 26.01.2022 переведено учнів 5-11 класів на дистанційне навчання у зв`язку із великою кількістю, а саме: 50%, захворюваності учнів. Організувати дистанційне навчання по 04.02.2022 /Т. 2 а.с. 114 на звороті/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 29 від 07.02.2022 з 08.02.2022 переведено учнів 1-4 класів на очну форму навчання, учні 5-11 класів залишаються на дистанційному навчанні з метою запобігання розповсюдженню на території Стрийської територіальної громади гострої респіраторної хвороби COVID-19 /Т. 2 а.с. 115/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 37 від 11.02.2022 «Про продовження дистанційного навчання для учнів 5-11 класів» з 14.02.2022 по 18.02.2022 продовжено навчання учнів 5-11 класів за дистанційною формою навчання з метою запобігання розповсюдженню на території Стрийської територіальної громади гострої респіраторної хвороби COVID-19 /Т. 2 а.с. 115 на звороті/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 38 від 18.02.2022 «Про відновлення навчання для учнів 5-11 класів» з 21.02.2022 відновлено очне навчання для учнів 5-11 класів у зв`язку із стабілізаціє захворюваності на коронавірус /Т. 2 а.с. 116/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 39 від 24.02.2022 «Про перевід учнів 1-11 класів на дистанційне навчання» з 24.02.2022 переведено учнів 1-11 класів на дистанційну форму навчання /Т. 2 а.с. 116 на звороті/.

Наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 40 від 28.02.2022 «Про канікули для учнів 1-11 класів» з 28.02.2022 по 11.03.2022 організовано канікули для учнів 1-11 класів /Т. 2 а.с. 117 на звороті/.

Згідно з довідкою про доходи № 160 від 15.11.2021 ОСОБА_1 дійсно працює в НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» з 01.09.2002 за основним місцем роботи та займає посаду вчителя. Загальна сума доходу за період з 01.05.2021 по 31.10.2021 становить 104822,29 грн /Т. 1 а.с. 15/.

Згідно з рішенням Стрийської міської ради Львівської області № 1218 від 11.08.2022 «Про перейменування закладів загальної середньої освіти та затвердження їх Статутів у новій редакції» НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» перейменовано на Стрийський ліцей «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області /Т. 1 а.с. 154-155/.

Також судом встановлено, що відповідно до наказу НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 10-к від 14.02.2022 ОСОБА_1 , вчителя німецької мови, допущено до роботи з 14.02.2022 на підставі довідки про тимчасовий проти показ до вакцинації проти COVID-19 терміном до 30.04.2022. Підстава: медична довідка форми № 028-1/0 /Т. 1 а.с. 120, Т. 2 а.с. 117 на звороті/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з незгодою позивачки із відстороненням від роботи у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, відсутності довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень чи негативних результатів ПЛР та антиген-тестування.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу законівпро працюУкраїни (далі - КЗпП України), Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII), Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» (далі - Закон № 555-IX), Закону України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення» (далі - Закон № 4004-XII), наказу МОЗвід 04.10.2021№ 2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням» (далі - Наказ) та постанови КМУвід 09.12.2020№ 1236«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (далі - Постанова).

Так, стаття 3Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

За змістом статті 5 Закону № 2801-XII державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з приписами пункту «г» частини 1 статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Відповідно до вимог пунктів «а» та «б» частини 1 статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Закон №1645-III (Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб») визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Так, згідно з положеннями ст.1Закону №1645-III протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Положеннями ч. 1, 3 ст.11Закону №1645-III встановлено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст.12Закону №1645-III профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Водночас, ч. 2, 3 ст.12Закону №1645-III передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Таким чином, з конструкції та змісту норми ст.12Закону №1645-III вбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

Відповідно до приписів частини 1 статті 46КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і в інших нормативно-правових актах.

Щодо тлумачення поняття «законодавство», яке вжите у КЗпП України, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року в справі № 17/81-97 (№ 12-рп/98), в якому КСУ зазначив, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному в значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законівпро працюУкраїни термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, який набув чинності 08.11.2021, затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Зокрема, це працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16.09.2011 № 595.

До протипоказань належать: наявність алергії (анафілактичної реакції); вагітність; тяжка імуносупресія/імунодефіцит; гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 C тощо. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем (пункт 3 Переліку № 595).

08.11.2021 набули чинності зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, внесені постановою КМУ від 20.10.2021 № 1096, згідно з якими керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерстваохорони здоров`явід 4жовтня 2021року №2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12Закону України"Прозахист населеннявід інфекційниххвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1Закону України«Про оплатупраці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (пункт 41-6 Постанови).

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 26 серпня 2021 року № 9 затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на приписи ч. 4 ст.10ЦПК України суд враховує норми ст.8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні «Соломахін проти України» від 15.03.2012 (заява № 24429/03), яке є частково релевантним у спірних правовідносинах, ЄСПЛ зазначив, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) ЄСПЛ нагадав, що держави зобов`язані ставити найкращі інтереси дитини в центр усіх рішень, а захист дитини від серйозних захворювань у більшості випадків досягається завдяки повному графіку щеплень. Ті, кому їх неможливо призначити, опосередковано захищені, доки в суспільстві підтримується необхідний рівень охоплення вакцинацією. Таким чином, коли політики добровільної вакцинації недостатньо для досягнення та підтримання колективного імунітету, або колективний імунітет не допомагає через природу захворювання (наприклад, правця), національні органи влади можуть обґрунтовано запровадити політику обов`язкової вакцинації з метою досягнення належного рівня захисту від серйозних захворювань. Також ЄСПЛ звернув увагу на те, що обов`язкова вакцинація не є абсолютною - за наявності протипоказань можливі винятки, і навіть у разі відмови примусова вакцинація не допускається, мова йде про «примушення» у формі адміністративного штрафу за відмову.

Окрім цього, суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, які існують між сторонами, правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 337/3087/17 (2-а/337/236/2017). Зокрема Верховний Суд зазначив, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах освіти з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року в справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

У постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивачка ОСОБА_1 працює в Стрийському ліцеї «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області на посаді вчителя німецької мови.

На виконання вимог наказу МОЗУкраїни від04.10.2021№ 2153 та постанови КМУвід 09.12.2020№ 1236 директор НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» 08.11.2021 наказом № 156-к відсторонив ОСОБА_1 від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, якому передував наказ № 193 від 21.10.2021 «Про попередження про відсторонення від роботи працівників НВК, які не пройшли вакцинацію». Актом від 21.10.2021 зафіксовано відмову позивачки письмово засвідчити ознайомлення з цим наказом.

Позивачка та її представник адвокат Дурда Ю.В., аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликаються на те, що обов`язковість профілактичного щеплення проти COVID-19 законом не передбачена, тому відсторонення її від посади є незаконним, окрім цього відповідачем порушено порядок повідомлення про відсторонення працівника від роботи.

Водночас, представник відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликаються на те, що профілактичне щеплення проти COVID-19 для позивачки як вчителя закладу загальної середньої освіти є обов`язковим, оскільки це передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, а відсторонення її від роботи у зв`язку з відсутністю відповідного щеплення передбачено постановою КМУвід 09.12.2020№ 1236 (з відповідними змінами). Наведені нормативно-правові акти є обов`язковими до виконання.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи позивачки та її представника адвоката Дурди Ю.В. помилковими, аргументи представників відповідача належним чином обґрунтованими та мотивованими.

Суд критично оцінює доводи позивачки та її представника стосовно того, що проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не становить загальнообов`язкового характеру, а тому не підпадає правовому регулюванню нормами статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Так, системний аналіз норм статті 12Закону №1645-III та норм статті 27Закону №4004-XII дозволяє дійти висновку, що наведений у цих статтях перелік хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним і профілактичні щеплення від інших хвороб, за певних (встановлених у цих нормах) обставин, можуть бути також обов`язковими.

Відсутність у законі в переліку хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, коронавірусної хвороби (COVID-19), не дає підстави стверджувати, що щеплення проти цієї хвороби не є обов`язковим для певних працівників, оскільки це питання, на переконання суду, може бути врегульовано не тільки законом, але й іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема наказами МОЗ як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням. І ці накази є обов`язковими до виконання всіма, кого вони стосуються.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України. Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказом МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів, що вона станом на 08.11.2021 мала такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування, тобто наявності в неї абсолютних протипоказань до проведення вищевказаного профілактичного щеплення, підтвердженого медичним висновком, виданим закладом охорони здоров`я.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивачки від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, що є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положень статті 117 Конституції України.

Суд зауважує, що профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на Covid-19 не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить. Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти Covid-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти Covid-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження Covid-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню Covid-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником закладу загальної середньої освіти та належить до працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від Covid-19. За змістом посадових обов`язків її праця передбачає щоденний контакт як з іншими працівниками навчального закладу, так із здобувачами освіти, які перебувають у ньому. Зокрема, наказом директора НВК «Школа І ступеня гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького м. Стрия» № 201 від 05.11.2021 «Про відновлення навчання в НВК» відновлено очне навчання для учнів 5-11 класів в НВК з 08.11.2021 у зв`язку з тим, що майже всі працівники пройшли повний курс вакцинації (дві дози). З наданої відповідачем інформації судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є вчителем німецької мови в старших класах (з 5 по 11 клас). В Стрийському ліцеї «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області є 20 класів німецької мови (220 дітей), з яких у 10 класах безпосередньо викладала позивачка, а це 110 учнів, в тому числі діти, котрі мали складні форми астми та гострого синуситу. Також ОСОБА_1 станом на 2021 навчальний рік була класним керівником 2(6)В класу (30 дітей).

Відтак застосуванню до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи передбачало конкретну індивідуальну оцінку виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивну необхідність під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми (учнями, які були невакциновані, та іншими викладачами, а це 49 вчителів, котрі були вакциновані, але могли повторно заразитися).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивачки про допуск її до навчального процесу шляхом дистанційної участі в ньому.

Позивачка була ознайомлена з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти Covid-19. Також позивачку було попереджено про відсторонення працівників від роботи, які не мають відповідного щеплення від Covid-19 або ПЛР-тесту, чи довідки по відтермінування вакцинації.

Під час судового засідання судом встановлено, що позивачка здійснила усвідомлений вибір щодо відмови від загальнообов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Такий вибір ОСОБА_1 був самостійним і таким, що відповідав волі останньої.

В даному випадку індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі учнів, які здобувають освіту в цьому навчальному закладі та мають право на безпечний освітній процес і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації; інших працівників цього ж закладу освіти, які здійснили у встановленому державою порядку щеплення до 08 листопада 2021 року. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета: загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Держава, встановивши відсторонення від виконання посадових обов`язків педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, шляхом видання відповідних нормативних актів, реалізувала свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі як самих учнів, так і педагогічний колектив.

Водночас суд враховує те, що позивачка була належним чином повідомлена про необхідність проходження загальнообов`язкового профілактичного щеплення. Таке повідомлення було проведено у розумний строк, відтак позивачці був наданий повноцінний час на проходження останнього.

Суд звертає увагу, що саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти Covid-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти Covid-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Судом встановлено, що позивачка не надала роботодавцю документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від Covid-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти Covid-19.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність підтвердження факту проходження позивачкою обов`язкового щеплення та відсутність медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації є підставою для її відсторонення, яке можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення.

Тому належить зробити висновок, що на виконання вимог ст.46КЗпП України роботодавець із власної ініціативи за наявності законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і власне невакцинованого працівника.

Суд зазначає, що відмова від вакцинації є правом громадянина, але, як будь-яке право, в деяких ситуаціях це право може бути обмежено. Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства і обумовлено насамперед необхідністю поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю функціонування суспільства і держави.

Відтак дії відповідача як роботодавця в цьому випадку були пропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила відсторонення працівника від роботи.

Щодо твердження позивачки про порушення права на працю.

Суд зазначає, що право позивачки на працю, визначене статтею 43 Конституції України, не порушено, оскільки трудовий договір з нею не припинений і за нею зберігається робоче місце, а відсторонення її від роботи проведено відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України, оскільки ця норма є бланкетною і відсилає до законодавства, яке тлумачиться у широкому розумінні і включає у себе як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти, що містить інші випадки, не передбачені нормою ст. 46 КЗпП України, за наявності яких допускається відсторонення працівника від роботи.

Також суд констатує, що інтереси позивачки не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян, і у співвідношенні статей 3 та 43Конституції України саме стаття 3Конституції України має пріоритет.

Відповідно до статті 26Закону України«Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи оскаржуваний наказ, суд вважає його законним, оскільки такий винесений уповноваженою особою відповідно до вимог законодавства, з дотримання встановленого порядку. Доказів протилежного позивачкою не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови №2Пленуму ВерховногоСуду Українивід 12.06.2009«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, в тому числі й у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому судові витрати, понесені позивачкою, слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Стрийського ліцею «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 липня 2023 року.

Суддя Л.В.Гула