Рішення

від 13.07.2023 по справі 753/15147/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15147/22

провадження № 2/753/187/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Мелещенковій А.С., Грицишині А.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_6.

представника відповідача 2 Вознюка В.А.

інші учасники справи не з`явилися,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Перша», товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистик», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «СК «Перша», відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистик» (далі - ТОВ «І-Транс Лоджистик», відповідач 2) в якому просить суд:

- стягнути з відповідача 1: суму у розмірі 140 084,04 грн на відшкодуванням майнової шкоди; 138,95 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 3 000,00 грн витрати за проведення експертного дослідження;

- стягнути з відповідача 2 суму у розмірі 49 986,05 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 січня 2020 року близько 06:00 год ОСОБА_2 керував технічно справним автопоїздом у складі фургона «RENAULT MAGNUM AE 440», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом на автодорозі «Київ-Одеса» у напрямку міста Києва, та порушив Правила дорожнього руху (далі - ПДР), унаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Opel COMBO», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «RENAULT MAGNUM AE 440», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та причіпа станом на 29 січня 2020 року була застрахована у ПрАТ «СК «Перша».

Позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля «Opel COMBO» - ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер. Позивач, також отримав тілесні ушкодження, які відповідно до медичних висновків віднесені до легких тілесних ушкоджень. Разом з тим, на своє лікування позивач витратив близько 20 000,00 грн, однак документально може підтвердити суму у розмірі 7 095,55 грн. Відповідач 1 відшкодував йому витрати на лікування у розмір 4 316,55 грн. Тому позивач заявляє про відшкодування невиплаченої суми на своє лікування у розмірі 2 779,04 грн.

Крім того, внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль «Opel COMBO», власником якого є позивач. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 29 березня 2021 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Opel COMBO», становить 137 305,00 грн.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні ДТП, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, і призначено покарання. Вироком встановлено, що ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП, працював водієм у відповідача 2, того ранку на замовлення роботодавця виконував рейс.

Крім того, позивачу завдано моральну (немайнову) шкоду, яку він оцінює в сумі 50 000,00 грн, яка полягає у його психічних переживаннях, які він переніс під час ДТП, порушення звичного стану життя, у зв`язку із відсутністю автомобіля до цього часу, незручності, які він переніс у зв`язку з розслідуванням справи та розглядом кримінального провадження у суді майже два роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача 1, позивач вказує, що звертався до страхувальника із заявою про отримання виплати страхового відшкодування, однак листом від 07 вересня 2022 року отримав повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування через те, що цю заяву подано більше ніч через рік з моменту скоєння ДТП, з посилання на пункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач вказує, що не міг звернутися із заявою про виплату страхового відшкодування в річний строк, адже вирок суду, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні ДТП, винесено лише 03 грудня 2021 року, а до того часу фактично не було встановлено винуватця цієї події.

Позивач стверджує, що річний термін звернення із заявою про виплату страхового відшкодування він пропустив з поважних причин та незалежних від нього обставин.

Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача 2, позивач вказує, що на момент скоєння ДТП, водій ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки у ТОВ « І-Транс Ложистик». Отже, саме відповідач 2 повинен відшкодувати йому моральну шкоду.

Посилаючись на порушення положень статей 23, 1167, 1172 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд стягнути: з відповідача 1 кошти у розмірі 140 084,04 грн на відшкодуванням майнової шкоди, 138,95 грн - відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 3 000,00 грн - витрати за проведення експертного дослідження; з відповідача 2 кошти у розмірі 49 986,05 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідач 1 у лютому 2023 року подав до суду відзив у якому вимоги позову не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

У відзиві вказує, що Поліс АО-3089788, яким застрахований транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , укладений ПрАТ «СК «Перша» у відповідності із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі встановленою у ньому франшизою у сумі 1 000,00 грн та лімітом відповідальності за шкоду спричинену майну у розмірі 100 000,00 грн.

06 вересня 2022 року на електрону адресу ПрАТ «СК «Перша» надійшла від позивача заява про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на положення статті 29, пункту 32.7 статті 32, підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач 1 вказав на обов`язок позивача повідомити страхувальника про настання страхового випадку на протязі року. Однак ДТП сталося 29 січня 2020 року, а позивач звернувся до страхової компанії лише 06 вересня 2022 року. Отже, ПрАТ «СК «Перша» не має обов`язку виплачувати страхове відшкодування позивачу у разі пропуску останнім однорічного строку на подання відповідної заяви.

Відповідач 1 звертає увагу суду, що посилання позивача на те, що вирок суду винесено 03 грудня 2021 року, не можна вважати поважною причиною неподання заяви про страхове відшкодування у визначений законом строк, оскільки під час кримінального провадження позивач знав, що автомобіль «Рено» забезпечений у ПрАТ «СК «Перша».

Крім того, позивач порушив пункт 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не повідомив страховика у передбачені строки про страховий випадок, чим позбавив страхову компанію права оглянути пошкоджений автомобіль.

ДТП сталося 29 січня 2002 року, автомобіль оглянуто та складено Звіт про оцінку 29 березня 2021 року, відповідачу не зрозуміло де автомобіль перебував рік, а тому Звіт може містити недостовірну інформацію та не може бути належним та допустимим доказом.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача 1 до суду не з`явився, у відзиві просив справу розглянути за відсутності представника.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні позов визнав частково у розмірі 10 000,00 грн. Вказав, що доводи відповідача 1, викладені у відзиві, заслуговують на увагу.

Посилався на те, що в матерріалах справи відсутній висновок експертизи про розмір моральної (немайнової) шкоди. Сума 10 000,00 грн - це сума, яку відповідач 2 визнає та готовий відшкодувати.

Відзив на позовну заяву відповідача 2 не подав.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, день, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заперечень на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

? 07 грудня 2022 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача, витребувано докази /а.с . 70-72/.

?01 лютого 2023 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками /а.с.78-90/.

? 17 березня 2023 року надійшло повідомлення від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо місця відбування покарання ОСОБА_2 /а.с. 122/.

? 29 березня 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті /а.с.134-135/.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «І-Транс Лоджистик» на посаді водія автомобільних засобів в період з 14 травня 2018 року по 12 березня 2020 року (а.с.19).

ТОВ «І-Транс Лоджистик» станом на 29 січня 2020 року користувалося автофургоном «RENAULT MAGNUM AE 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «OMAR 20W82P», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підставі договору оренди (а.с. 19-21).

Полісом № АО/2089788 та полісом № АО/2089788 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений автомобіль «RENAULT MAGNUM AE 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп «OMAR 20W82P», реєстраційний номер НОМЕР_3 страхувальник - ТОВ «І-Транс Лоджистик», страховик - ПрАТ «СК «Перша». За умовами Полісів страхова сума на одного потерпілого відшкодовується: у разі завдання шкоди життю і здоров`ю - 200 000,00 грн, майну - 100 000,00 грн, розмір франшизи становить 1 000,00 грн (а.с. 85-86).

Встановлено, що 29 січня 2020 року близько 06:00 год ОСОБА_2 керував технічно справним автопоїздом у складі фургона «RENAULT MAGNUM AE 440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «OMAR 20W82P», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухався у праві смузі руху на 73 км автодороги «Київ-Одеса» у напрямку міста Києва. ОСОБА_2 порушив вимоги пунктів 2.3б, 10.1, 10.4, 10.6 ПДР, зокрема: не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою; перед початком маневру розвороту із правої смуги не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; розпочав здійснювати розворот із правої смуги (не з крайньої лівого положення), не надавши перевагу у русі попутному автомобілю «OPEL COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у лівій смузі; при виконані маневру розвороту з правої смуги (не з крайнього лівого положення) для забезпечення безпеки не звернувся за допомогою до інших осіб та створив небезпеку для руху вказаному автомобілю «OPEL COMBO», який рухався у лівій смузі руху, що призвело до зіткнення даного автомобіля із задньою лівою боковою частиною причепа до транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

Унаслідок ДТП пасажир автомобіля «OPEL COMBO», потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер.

Порушення ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3б, 10.1, 10.4, 10.6 ПДР перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП та настання наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_3 .

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, який ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року залишено без змін, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами (а.с.13-17).

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення № 1 Комунального некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Дарницького району міста Києва встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 29 січня 2020 року по 10 лютого 2020 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс мозку. Множинні садна обличчя. Забійна рана спинки носа. Забій садна м`яких тканин, л/променевого зап`ястного суглобу. Перебував за кермом автомобіля та потрапив у ДТП на трасі «Одеса-Київ» близько 06:15 год 20 січня 2020 року (а.с.22-23).

Відповідно до висновку № 307, складеного за результатами проведеної експертом Київського обласного бюро Судово-медичної експертизи (Васильківське районне відділення) експертизи у період часу з 19 листопада 2020 року по 18 грудня 2020 року, встановлено, що тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_4 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я (ас 50-51).

Позивач долучив до матеріалів справи копії квитанції про придбання в період з 29 січня 2020 року по 16 лютого 2020 року медичних препаратів (а.с. 25-26).

Власником автомобіля «OPEL COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску є ОСОБА_1 (а.с.12).

Зі Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 29 березня 2021 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «OPEL COMBO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 станом на 29 березня 2021 року становить 137 305, 00 грн (а.с. 27-42).

Згідно з квитанцією від 22 березня 2021 року № 2499418, ОСОБА_1 оплачено витрати за проведення експертного дослідження ФОП ОСОБА_5 у розмірі 3 000,00 грн (а.с 43).

Із листа ПрАТ «СК «Перша», наданого 13 квітня 2021 року на запит адвоката, встановлено, що про страховий випадок, який настав 29 січня 2021 року страховика було повідомлено телефонним дзвінком на гарячу лінію (а.с. 46).

Листом від 07 вересня 2022 року ПрАТ «СК «Перша» повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення страховика, про відмову у виплаті страхового відшкодування. Підставою відмови у здійсненні страхового відшкодування вказано неподання заяви про страхове відшкодування протягом одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого з моменту ДТП (а.с. 47).

Щодо відшкодування майнової шкоди

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено наступні висновки.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що навіть у разі пропуску потерпілою особою строку, встановленого у статті 37 Закону № 1961 IV, остання вправі звернутися із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої у ДТП, в судовому порядку безпосередньо до страховика, у разі, якщо розмір завданої шкоди не перевищує ліміт страхового відшкодування, за наявності поважних причин несвоєчасного звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду України викладеної у постанові в справі №640/15546/17 від 19.01.2022 року, який суд у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене відмова страховика у здійсненні виплати з підстав недотримання строку звернення є такою, що порушує захищене статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту.

Наявність засобу юридичного захисту в розумінні ст. 13 поряд із закріпленням обґрунтованості вимог повинно забезпечувати можливість відшкодування шкоди. Розгляду підлягають усі процедури: як судові, так і позасудові. Формальні засоби юридичного захисту, що перешкоджають розгляду скарги за суттю, у тому числі судові перегляди, можуть не задовольняти вимоги ст. 13. Характер засобу юридичного захисту, необхідного для дотримання ст. 13, залежить від природи можливого порушення. В більшості випадків буває достатньо відшкодування.

Тобто тривалість розгляду кримінальної справи та встановлення винуватця ДТП, яка мала місце 29 січня 2020 року не може бути підставою для позбавлення позивач права на вирішення по суті питання про відшкодування завданої майнової шкоди у наслідок ДТП.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог до ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування майнової шкоди, суд виходить з того, що позивач довів своє право на отримання страхового відшкодування у розмірі, визначеному договором страхування (полісом), однак пропустив строк, визначений підпунктом 34.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через незалежні від нього обставини (вирок суду, яким встановлено винного у ДТП оголошено 03 грудня 2021 року, який набрав чинності 15 лютого 2022 року). Відтак, позивач, отримавши відмову страховика (відповідача 1) у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи ( ОСОБА_2 ).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої майну позивача та необхідність стягнення з ПрАТ «СК «Перша» у межах страхової суми на одного потерпілого (100 000,00 грн), визначеної у договорі обов`язкового страхування (полюс), за вирахуванням франшизи (1 000,00 грн).

Отже, стягненню з відповідача 1 підлягає: сума у розмірі 99 000 - відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та 3 000,00 грн - витрати за проведення експертного дослідження, а всього 102 000,00 грн.

При цьому доводи відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву, у частині невідповідності вимогам статей 77-78 ЦПК України Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 29 березня 2021 року, суд до уваги не бере, оскільки відповідач 1 не довів, що цей доказ одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Незгода відповідача 1 із визначеним у Звіті розміром матеріального збитку, із посиланням лише на те, що огляд автомобіля проведено через рік, не може бути підставою для визнання цього доказу неналежним. Правом на заявлення клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач 1 не скористався.

У частині вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної здоров`ю позивача у розмірі 2 779,04 грн, заявленої до відповідача 1, суд вважає за потрібне відмовити за недоведеністю вимог.

Щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Моральна шкода, заподіяна ОСОБА_1 , виразилася у значному нервовому стресі перенесеному на місці ДТП, спричиненої винними діями водія ОСОБА_2 та душевних переживаннях за своє життя і здоров`я; в отриманих та триваючих до цього часу моральних стражданнях у зв`язку з порушеним його прав власника через значно пошкоджений власний автомобіль, відновлення якого є значним; крім того, у позивача, було порушено нормальний спосіб життя у зв`язку з неможливістю розпоряджатись своєю власністю, використовувати власний автомобіль за призначенням - порушено право власності позивача.

Суд врахував пояснення представників сторін щодо завданої моральної шкоди, врахував засади розумності та справедливості, наявність встановлених фактів, тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди на користь позивача у розмірі 15 000 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 2, як відповідальної особи в силу вимог частини другої статті 1172 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 26-1 Закону № 1961-ІV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Разом із тим страхова сума - це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 1 ст. 9 Закону № 1961-ІV).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 4 ст. 9 зазначеного Закону). Порядок та розмір страхової виплати визначається відповідно до статей 23 - 25 Закону.

Так, п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

Як установлено п. 24.1 ст. 24 вказаного Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані, зокрема, з придбанням лікарських засобів.

Водночас, позивачем не доведено належними доказами розмір шкоди, заподіяної його здоров`ю, оскільки в чеках, що долучені до матеріалів справив вказані ліки, що придбавалися не за призначенням лікаря (а.с. 24-26). Крім того, деякі чеки є нечитабельними в окремих частинах, що позбавляє можливості встановити їх зміст.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, на користь позивача з відповідача 1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн, витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 3 000,00 грн, а всього 102 000,00 грн.

З відповідача 2 на користь позивача підлягає стягнень моральна шкода у розмірі 15 000,00 грн.

В іншій частині позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Перша» (код ЄДРПОУ 31681672, м. Київ, вул. Фізкультури, 30) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн., витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 3000,00 грн., а всього 102 000,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «І-Транс Лоджистик» (код ЄДРПОУ 41413778, м. Київ, вул. Алматинська, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 15 000, 00 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.07.2023.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.