Рішення

від 31.07.2023 по справі 147/681/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/681/23

Провадження № 2/147/202/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Управління Активами"</a>, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Зборівський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під номером 39215, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідаольністю "Фінансова компанія "Управління Активами" заборгованості в розмірі 11699,05 грн. та стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Управління Активами" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати: на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. та судовий збір в сумі 1073,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. вчинено виконавчий напис №39215 від 22.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами". Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис, тим, що позивач є боржником за кредитним договором. ОСОБА_1 вважає, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону зокрема Порядку та ст. 88, 89 ЗУ "Про нотаріат" та повідомляє, що на сьогоднійшній день редакція Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Починаючи з 22.07.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин. Позивач зазначає, що відповідне право стягувача за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Ухвалою суду від 02 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса №39215 від 22.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідаольністю "Фінансова компанія управління активами" заборгованості в розмірі 11699,05 грн.

Ухвалою суду від 31 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С. К.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, 14 липня 2023 року надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позов підтримує та наполягає на його задоволенні. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія управління активами" у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи вчасно та належним чином. 19 липня 2023 року від директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С. К. надійшла заява про визнання позовних вимог (в порядку ст.206 ЦПК України) у якій відповідач визнає позовні вимоги та просить відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача лише 50% сплаченого ним судового збору, а решту 50% повернути позивачу з державного бюджету. Також, 19 липня 2023 року від директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С. К. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (в порядку ч.6 ст.137 ЦПК України) у якому просить: судові засідання слухати за відсутності представника відповідача, цивільну справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають ролзподілу між сторонами з 6000 грн до 3000 грн.

Треті особи в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин. Письмові пояснення щодо позову не надавали.

20 червня 2023 року від В. о. начальника Зборівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Софії Ноги надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи, від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни витребувані відповідно до ухвали суду письмові докази не надійшли.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дійшов наступних висновків:

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованності з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Відповідно положень до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів 1.1 -1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з тексту оскаржуваного Виконавчого напису, останній, вчинено на підставі п.2 вищевказаного Переліку під назвою "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно Постанови КМУ№1172 від 29.06.1999.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»,

п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції на момент вчинення виконавчого напису передбачено нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідачем не доведено суду ту обставину, що серед документів наданих приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.

Спірний виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що є порушенням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 та є безумовною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене вище та беручи до уваги заперечення позивача щодо розміру боргових зобов`язань перед відповідачем, а також часткове визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису, вчиненого 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 11649 грн. 05 коп. та 50 грн. за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Питання судових витрат, що становлять сплату судового збору в сумі 1073,60 грн., суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч.3 ст.7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 536,80 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однак, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн (копії договору про надання правової допомоги, актів виконаних робіт з надання правової (правничої) допомоги, квитанцій, тощо).

Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що витрати позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, відповідач заперечує щодо розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності та розумності. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з відповідача, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 5, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 288-289, 354-35 ЦПК України, на підставі ст. 18 ЦК України, ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Зборівський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №39215 від 22.12.2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" заборгованість в розмірі 11649 грн. 05 коп. та 50 грн. за вчинення виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% відсотків судового збору, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, сплаченого відповідно до квитанції №0.0.2939858630.1 від 10.04.2023.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Товариство з обмежено відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", код ЄДРПОУ - 35017877, адреса місцезнаходження: вул. Стельмаха, 9-А, оф.203, м. Ірпінь, Київська область, 08200;

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2;

Третя особа - Зборівський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ - 34285391, адреса місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 54, місто Зборів, Тернопільська область, 47201.

Суддя О. Г. Борейко