Вирок

від 09.07.2010 по справі 1-126/10

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К Справа № 1-126/10 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

при секретарі Павлович Ю.М.,

з участю прокурора Турич Л.Г.,

підсудного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Володимирівка, Володимир-Волинського району, Волинської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, не судимого, у

вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України,-

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1 згідно рішення Володимир-Воллинського міського суду Волинської області від 26.01.1999 р. зобов»язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину починаючи з 25.01.1999 р. і до повноліття дітей. Однак проживаючи в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не виконує рішення суду, кошти на утримання дітей не сплачує і будучи працездатною особою на попередження про кримінальну відповідальність та працевлаштування і погашення заборгованості по аліментах не реагує.

Так в листопаді 2008 р. ОСОБА_1 від продажу нерухомого майна отримав гроші в сумі 60000 грн., однак з отриманих коштів аліментів на утримання дітей не сплатив і про отримання доходів не повідомив відділ державної виконавчої служби.

Також в період з 16.04.2009 р. по 20.07.2009 р. ОСОБА_1 перебував на обліку в Володимир-Волинському міськрайонному центрі зайнятості де отримав допомогу по безробіттю в сумі 1572,58 грн. Однак з отриманих коштів аліменти на утримання дітей не сплатив і не повідомив відділ державної виконавчої служби про отримані доходи.

Крім цього, ОСОБА_1 з серпня 2009 р. по жовтень 2009 р. періодично працював на будівництві у ОСОБА_5, де за виконану роботу отримав грошову винагороду в сумі 600 грн. Однак з отриманих коштів аліментів на утримання дітей не сплатив і про отримання доходів не повідомив відділ державної виконавчої служби. Станом на 01.04.2010 р. заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей становить 7303, 47 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 пояснив, що від спільного подружнього життя з ОСОБА_2 має неповнолітню дочку ОСОБА_3, 1992 р.н. та сина ОСОБА_4, 1995 р.н. В 1998 р. було розірвано шлюб між ними, після чого рішенням Володимир-Волинського міського суду вирішено стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу щомісячно, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян. До 2008 р. він працював на ВАТ «Володимирцукор», де з заробітної плати проводились відрахування на сплату аліментів. Офіційно не працює, а тому на прожиття заробляв сезонними роботами. Також повідомив, що перебував на обліку в Володимир-Волинському центрі зайнятості, де отримав кошти по безробіттю. Допомагає у веденні господарства ОСОБА_5, за що отримує гроші. З часу звільнення з ВАТ «Володимирцукор» аліментів на утримання дітей не сплачував. У 2008 р. продав квартиру, за що отримав 60000 грн. З даних грошей 45000 грн. витратив на придбання іншої квартири, а решту грошей витратив на власні потреби, не повідомляв відділ державної виконавчої служби про отриманні ним кошти.

Підсудний ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому злочині, просив суворо не карати, запевнив, що не буде вчиняти злочини в майбутньому.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками розгляду, показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи, з»ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, немаючи сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч. 3 ст. 299 та ст. 301-1 КПК України, суд приходить до висновку, що дослідження фактичних обставин справ слід обмежити допитом підсудного та дослідити дані у справі, що характеризують його особу.

Учасникам розгляду справи роз”яснено, що вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що вина

підсудного ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) є доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 164 КК України, оскільки після винесення рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, останній не виконує рішення суду, про що свідчить заборгованість по сплаті аліментів, таким чином, злісно ухиляється від сплати аліментів.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд визнає, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який являється злочином невеликої тяжкості, особу підсудного, який посередньо характеризується по місцю проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, а також беручи до уваги сукупність пом”якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що може бути виправлений без відбування покарання і вважає за можливе прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов”язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Письмове зобов"язання з"являтись за викликом суду залишити ОСОБА_1 без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з часу його оголошення.

Суддя А.А. Каліщук