Постанова

від 19.07.2023 по справі 181/449/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6585/23 Справа № 181/449/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л.Ф. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з відповідачем у справі перебувала у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах, у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на постійне фізичне та психологічне насилля з боку ОСОБА_1 вона змушена була припинити стосунки. Після припинення фактичних шлюбних відносин з відповідачем син проживав разом з нею у квартирі АДРЕСА_1 та перебував на її утриманні. Батько дитини мав можливість постійно спілкуватися з сином, однак 28 березня 2021 року ОСОБА_1 самовільно без згоди останньої забрав восьмимісячного ОСОБА_4 та змінив його місце проживання в м. Кремінна Луганської області. Вона разом з батьками їздила до м. Кремінна мирно врегулювати спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, однак ОСОБА_1 перешкоджав, навіть, у побаченні з дитиною, чинив протиправні дії, проявляв агресію, внаслідок чого вона змушена була залишити м. Кремінна. Неправомірні дії відповідача сприяли її зверненню до правоохоронних органів, які їй роз`яснювали, що даний спір відноситься до цивільно-правових відносин та підлягає вирішенню в судовому порядку.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації м. Кремінна Луганської області перебуває в тимчасовій окупації. Вона неодноразово пропонувала ОСОБА_1 перевезти дитину до м. Нікополь Дніпропетровської області, втім відповідач залишає у себе малолітнього ОСОБА_4 , чим наражає його на небезпеку та позбавляє материнського піклування. Такі дії відповідача вчиняються не в інтересах дитини та загрожують її життю та безпеці.

Перебування малолітнього сина ОСОБА_4 разом з матір`ю повною мірою буде відповідати інтересам дитини, для якої створено всі належні умови для розвитку. Згідно рішення Нікопольської міської ради затверджено висновок, за яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір`ю - ОСОБА_2 ,

На підставі викладеного просила визначити місце проживання малолітньої дитини разом з нею за фактичним місцем її проживання, а також негайно відібрати дитину у відповідача.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її фактичним місцем проживання.

Відібрано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення його батьківських прав та повернуто малолітню дитину матері ОСОБА_2 .

Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав ля відібрання у батька дитини без позбавлення його батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю, з урахуванням інтересів малолітньої дитини, та з огляду на категоричну відмову батька у повідомленні матері про місце перебування дитини, наданні можливості у спілкуванні, вихованні, матеріальному забезпеченні малолітньої дитини, призводить до одностороннього використання тільки батьком вищезазначених прав та позбавляє таким чином дитину виховуватися у повноцінній сім`ї, знати матір, приймати її любов та піклування, що є недопустимим з боку батька.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки батько дитини створив усі необхідні умови для виховання та проживання малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними доказами у справі. Зауважує на те, що на колишню адресу реєстрації ОСОБА_2 постійно надходять вимоги фінансових установ про погашення заборгованості, що свідчить про незадовільний майновий стан останньої для постійного та стабільного забезпечення потреб дитини. Крім того, на підставі судового наказу Кремінського районного суду Луганської області від 13 квітня 2021 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 12 квітня 2021 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Відповідно до довідки в.о. начальника Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області №98 від 09 червня 2022 року ОСОБА_2 станом на 01 червня 2022 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 47 713 грн. Більш того, відносно ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.164 КК України, що підтверджується ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 03 травня 2023 року та листом від 12 травня 2023 року №1042/49/1-2023. Враховуючи вищезазначене, проживання дитини з батьком найкраще забезпечить інтереси цієї дитини. Разом з тим, наголошує, що ОСОБА_3 проживає з батьком вже більше двох років та розлучення з ним призведе до психологічної травми для дитини, що також суперечить інтересам дитини.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у сторін, які перебували між собою у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився малолітній син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 серпня 2020 року (т.1 а.с.10).

Згідно довідки квартального комітету м. Нікополь №21 від 20 травня 2021 року, ОСОБА_2 зареєстрована разом з сином ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7).

Актом оцінки потреб сім`ї/особи підтверджується, що батько силою відібрав малолітнього ОСОБА_4 у матері, дитина не отримує зв`язку з матір`ю, ОСОБА_2 веде здоровий спосіб життя. Матеріально забезпечена, стурбована за життя дитини, рекомендовано звернутись до суду (т.1 а.с.14-16).

Письмовими повідомленнями Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області №46/6626 від 31 березня 2021 року та №46/9074 від 29 квітня 2021 року, Нікопольської окружної прокуратури №46/8439 від 22 квітня 2021 року, талонами-повідомленнями єдиного обліку №2530 та №2533, відповіддю ГУНП в Дніпропетровській області на скаргу, ГУНП в Луганській області управління превентивної діяльності та служби у справах дітей Кремінської міської ради Луганської області підтверджується звернення ОСОБА_2 з приводу перешкод з боку ОСОБА_1 в побаченні та спілкуванні з дитиною. Відповіді містять рекомендацію звернення до суду для визначення місця мешкання малолітньої дитини (т.1 а.с.17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24).

Висновком виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, який затверджений рішенням №81 від 10 лютого 2022 року, орган опіки та піклування Нікопольської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 за фактичним місцем проживання (т.1 а.с.12-13).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (статті 19 СК України).

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Отже, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Зі справи, що переглядається слідує, що малолітній ОСОБА_3 з народження і до моменту його відібрання батьком постійно проживав разом з матір`ю, яка створила належні умови для його морального, духовного та фізичного розвитку.

Обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, суд першої інстанції не встановив.

Орган опіки та піклування, перевіривши, у тому числі умови проживання дитини, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, про що надав відповідний висновок. Суд визнав цей висновок обґрунтованим, таким, що узгоджується з іншими доказами в справі та відповідає інтересам дитини.

Належних та допустимих доказів на спростування цих обставин відповідач не надав а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, в контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, врахувавши обставини справи та відносини, які існують між сторонами, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та Кремінської міської військової адміністрації, житлово-побутові умови проживання кожного з батьків, та установивши відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, дійшов вірного висновку про задоволення позову про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та відібрання дитини у батька.

Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу Кремінського районного суду від 13 квітня 2021 року, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Доводи апеляційної скарги про наявність кримінального провадження за ч.1 ст.164 КК України по обвинуваченню ОСОБА_2 , що підтверджується ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 03 травня 2023 року та листом від 12 травня 2023 року №1042/49/1-2023 та вимог фінансових установ про погашення існуючої заборгованості, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки не встановлюють жодного факту, що має юридичне значення, а свідчать лише про наявність конфлікту між сторонами у справі.

Доводи відповідача про те, що зміна місця проживання малолітньої дитини призведе до психологічної травми для дитини, є безпідставними, так як судом першої інстанції було встановлено, що після примусового розлучення позивача з малолітньою дитиною, незважаючи на вчинення відповідачем та його батьками перешкод у спілкуванні матері з дитиною, позивач неодноразово зверталася до державних органів з метою вирішення питання щодо її безперешкодного спілкування з сином та проживання з ним, позивач має для цього належні умови.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо висновку органу опіки та піклування, відповідно до яких визначена доцільність проживання сина з матір`ю, оскільки за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності відмови суду першої інстанції у витребуванні доказів висновків суду першої інстанції, мотивовано викладених у рішенні суду, не спростовують.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова