Постанова

від 26.07.2023 по справі 916/2937/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2937/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - Вовкович О.В.,

від Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023, прийняте суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст складено 23.03.2023,

у справі №916/2937/22

за позовом: Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до відповідача: Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН"

про виселення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулося з позовом до Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН", в якому просило виселити відповідача з орендованого нежитлового приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н, належного територіальній громаді в особі Чорноморської міської ради на праві власності, та передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин, безпідставно не здійснив повернення позивачу об`єкта оренди - нежитлового приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 21.11.2022 відкрито провадження у справі №916/2937/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/2937/22 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено; виселено Приватне підприємство "КОНОВАЛОВ І СИН" з нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 12/131-Н, загальною площею 10,3 кв.м та зобов`язано передати його за актом приймання-передачі Комунальному підприємству "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області; стягнуто з Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 2481 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту безпідставного неповернення Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" майна, орендованого останнім на підставі договору оренди нежитлового приміщення №282 від 01.03.2011, який припинив свою дію з 01.12.2020 внаслідок спливу строку його дії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "КОНОВАЛОВ І СИН" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/2937/22 скасувати та закрити провадження у справі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що після початку війни у 2022 році внаслідок скрутного фінансового стану Приватне підприємство "КОНОВАЛОВ І СИН" фактично припинило свою діяльність і звільнило нежитлове приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н, передавши ключі від даного приміщення ОСОБА_1, якій належать суміжні нежитлові приміщення, у той час як передача вказаного нерухомого майна позивачу за актом приймання-передачі (повернення) була унеможливлена у зв`язку з раптовим виїздом директора підприємства відповідача з міста Чорноморськ. За таких обставин, з огляду на те, що, за твердженням апелянта, вищенаведеним приміщенням станом на момент подання позову у цій справі він не користувався і в подальшому також не планує займати останнє, Приватне підприємство "КОНОВАЛОВ І СИН" зазначає про необхідність закриття провадження у даній справі внаслідок відсутності предмета спору.

У відзиві на апеляційну скаргу №300 від 01.05.2023 (вх.№884/23/Д4 від 03.05.2023) Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/2937/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" - без задоволення. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідач після припинення договору оренди нежитлового приміщення №282 від 01.03.2011 безпідставно не повернув об`єкт оренди, при цьому передача ключів від нежитлового приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н сторонній особі (ОСОБА_1), яка не є стороною вищенаведеного договору, не свідчить про належне виконання Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" свого обов`язку щодо повернення орендованого майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 17.04.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а в подальшому ухвалою суду від 11.05.2023 призначено справу №916/2937/22 до розгляду на 14.06.2023 об 11:30.

Між тим, з огляду на надходження повідомлення про замінування будівлі суду та, як наслідок, проведення евакуації відвідувачів і працівників суду, судове засідання у справі №916/2937/22, призначене на 14.06.2023 об 11:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку від 14.06.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/2937/22 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 26.07.2023 об 11:30.

У судовому засіданні 26.07.2023 представник Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представник Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, якою розгляд справи №916/2937/22 призначено на 26.07.2023 об 11:30, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, Приватному підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" було направлено за адресою, зазначеною останнім безпосередньо в апеляційній скарзі, а саме: 68001, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12, кв. 67, між тим вищенаведена ухвала повернулася на адресу апеляційного господарського суду з проставленою на конверті позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.195-198).

За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Колегія суддів також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №916/2937/22 була оприлюднена 16.06.2023, тим більше, що Приватне підприємство "КОНОВАЛОВ І СИН" безумовно було обізнане про існування даного судового провадження, оскільки, виступаючи апелянтом у цій справі, тобто самим ініціатором апеляційного перегляду оскаржуваного ним рішення, є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, зокрема, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №916/2937/22 за адресою, яка вказана самим Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" безпосередньо в апеляційній скарзі, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України скаржник був належним чином сповіщений про дату, час та місце проведення судового засідання.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані до відзиву Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на апеляційну скаргу №300 від 01.05.2023 (вх.№884/23/Д4 від 03.05.2023), а саме: копії договору №282 від 01.03.2011, акту звірки взаємних розрахунків та технічного паспорту, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, адже апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом з вищенаведеним відзивом на апеляційну скаргу, та врахування їх при апеляційному розгляді справи №916/2937/22.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що територіальній громаді міста Іллічівськ в особі Іллічівської міської ради на праві комунальної власності належать вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 10,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н, що підтверджується свідоцтвом про право власності б/н від 18.12.2012, виданим Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради.

01.03.2011 між Міським управлінням житлово-комунального господарства м. Іллічівськ ("Орендодавець") та Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" ("Орендар") укладено договір оренди нежитлового приміщення №282 (далі - договір №282 від 01.03.2011), відповідно до якого Орендодавець передає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 10,3 кв.м за адресою: м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд. 12, а Орендар зобов`язується прийняти цей об`єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути об`єкт оренди в належному стані.

В подальшому 01.02.2012 між Відділом комунального господарства та благоустрою Іллічівської міської ради ("Орендодавець"), Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" ("Орендар") та Міським управлінням житлово-комунального господарства м. Іллічівськ ("Балансоутримувач") укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення №282 від 01.03.2011 (далі - додаткова угода №1 від 01.02.2012), якою вказаний договір оренди викладено у новій редакції.

За умовами пункту 1.1 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 10,3 кв.м ("майно"), яке розміщене за адресою: м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд. 12 та перебуває на балансі Балансоутримувача.

У пунктах 1.2, 1.3 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету. Стан майна на момент укладення договору визначається актом приймання-передання за узгодженням Балансоутримувача і Орендаря.

В силу пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору оренди та акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Іллічівська територіальна громада в особі Іллічівської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим.

Пунктами 3.1, 3.1.1, 3.4 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та пропорції її розподілу, яка затверджена рішенням Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.12.2011 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2011 року 249,60 грн. Орендна плата за базовий місяць (грудень 2011 року) розподіляється: у співвідношенні до міського бюджету - 30% (в місяць - 74,88 грн); у співвідношенні до Балансоутримувача - 70% (в місяць - 174,72 грн). Орендна плата за перший місяць оренди (лютий 2012 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2011 року) на індекс інфляції (січень та лютий 2012 року включно). Орендна плата перераховується Орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним місяцем відповідно до отриманих рахунків.

Згідно з пунктом 5.6 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини Орендаря.

Відповідно до пункту 10.1 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) цей договір укладено терміном на 3 роки, тобто до 29.01.2015 включно, який діє з моменту його підписання сторонами.

Положеннями пункту 10.6, 10.7 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) визначено, що у разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається Орендарем Орендодавцю за участю Балансоутримувача згідно з порядком, встановленим чинним законодавством на момент повернення орендованого майна. Об`єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю за участю Балансоутримувача з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

За умовами пункту 10.9 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством, за умови відсутності заперечень з боку власника майна.

В силу пункту 10.11 договору №282 від 01.03.2011 (у редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2012) чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

На підставі акту приймання-передання б/н від 01.02.2012, підписаного на виконання умов договору №282 від 01.03.2011, відповідачеві було передано нежитлове приміщення загальною площею 10,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд. 12.

30.01.2015 між Управлінням комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради ("Орендодавець"), Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" ("Орендар") та Комунальним підприємством "Міське управлінням житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради ("Балансоутримувач") укладено додаткову угоду №2 до договору оренди нежитлового приміщення №282 від 01.03.2011 (далі - додаткова угода №2 від 30.01.2015), якою окремі пункти вказаного договору оренди викладено у новій редакції, зокрема:

-"1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 10,3 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою: м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н та перебуває на балансі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена станом на 29.12.2014 і становить 82062 грн";

-"3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та пропорції її розподілу, яка затверджена рішенням №961 Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.12.2011 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2014 року 1408,73 грн";

-"3.1.1 Орендна плата за базовий місяць (грудень 2014 року) розподіляється: а) у співвідношенні до міського бюджету - 30% (в місяць - 422,62 грн без ПДВ); б) у співвідношенні до Балансоутримувача - 70% (в місяць - 986,11 грн без ПДВ)";

-"10.1 Цей договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, тобто до 30.12.2017 включно, який діє з моменту його підписання сторонами";

-"10.9 Не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку чинності цього договору та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Орендар може звернутись з заявою про продовження терміну дії договору, яка буде розглянута Орендодавцем та Балансоутримувачем".

29.12.2017 між Управлінням комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради ("Орендодавець"), Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" ("Орендар") та Комунальним підприємством "Міське управлінням житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради ("Балансоутримувач") укладено додаткову угоду №3 до договору оренди нежитлового приміщення №282 від 01.03.2011 (далі - додаткова угода №3 від 29.12.2017), якою змінено редакцію окремих положень даного договору оренди, а саме:

-"1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що перебуває в комунальній власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 10,30 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою: м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н та перебуває на балансі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена станом на 30.11.2017 і становить 136200 грн";

-"3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області та пропорції її розподілу, яка затверджена рішенням №961 Виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 29.12.2011 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2017 року 2290,43 грн";

-"3.1.1 Орендна плата за базовий місяць (листопад 2017 року) розподіляється: а) у співвідношенні до міського бюджету - 30% (в місяць - 657,13 грн); б) у співвідношенні до Балансоутримувача - 70% (в місяць - 1603,30 грн). Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2018 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (листопад 2017 року) на індекс інфляції грудень 2017 року - січень 2018 року включно";

-"10.1 … Продовжити термін дії цього договору на 2 роки 11 місяців, тобто до 30.11.2020 включно, який діє з моменту його підписання сторонами";

-"10.9 За декілька місяців до закінчення строку чинності цього договору та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Орендар може звернутись з заявою про продовження терміну дії договору, яка буде розглянута Орендодавцем".

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н, належного територіальній громаді в особі Чорноморської міської ради на праві власності, та передання його за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд послався на безпідставність неповернення Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" майна, орендованого останнім на підставі договору №282 від 01.03.2011, який припинився з 01.12.2020 внаслідок спливу строку його дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №282 від 01.03.2011 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, договір №282 від 01.03.2011 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним станом на момент укладення між сторонами договору оренди, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Колегія суддів вбачає, що з метою пролонгації орендних правовідносин за договором №282 від 01.03.2011 між сторонами останнього було підписано низку додаткових угод, у зв`язку з чим строк дії даного договору оренди було неодноразово продовжено, зокрема, в останній раз до 30.11.2020 (на підставі додаткової угоди №3 від 29.12.2017).

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, у пункті 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 з дня введення в дію цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі №924/852/21 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що, як зазначалося вище, строк дії укладеного між сторонами договору №282 від 01.03.2011 було продовжено до 30.11.2020, тобто останній не закінчився 01.07.2020, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина друга статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019).

В силу частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За умовами абзацу 2 частини четвертої, частини п`ятої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Частиною сьомою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

У частині восьмій статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 визначено, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що відповідач не належить до визначеного законом кола суб`єктів, які мають право на отримання в оренду комунального майна без проведення аукціону, а договір №282 від 01.03.2011 пролонгується не вперше, колегія суддів зазначає, що наступна пролонгація останнього, тобто після 30.11.2020 (останній день дії вказаного договору з урахуванням минулих пролонгацій) повинна була здійснюватися відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 за результатами аукціону, при цьому докази своєчасного звернення Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" щодо продовження договору №282 від 01.03.2011 у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, договір №282 від 01.03.2011 припинився з 01.12.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

З огляду на викладене, враховуючи, що договір №282 від 01.03.2011 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений, що свідчить про відсутність на теперішній час між сторонами договірних орендних правовідносин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів пролонгації договірних відносин, що існували між сторонами до 30.11.2020, доказів укладення нового договору на право користування спірним нерухомим майном чи інших належних та допустимих доказів наявності правових підстав використання Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" спірного майна, а також акту приймання-передачі нерухомого майна за договором №282 від 01.03.2011, який був би підписаний сторонами після спливу строку дії останнього, або будь-яких інших доказів на підтвердження повернення відповідачем об`єкта оренди - спірного нежитлового приміщення, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника про те, що останній після початку повномасштабних військових дій у 2022 році внаслідок скрутного фінансового стану фактично припинив свою діяльність і звільнив спірне нежитлове приміщення, проте не мав можливості передати вказане майно позивачу за актом приймання-передачі (повернення) у зв`язку з раптовим виїздом директора підприємства відповідача з міста Чорноморськ, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки обов`язок повернути об`єкт оренди за договором №282 від 01.03.2011 у Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" виник негайно після спливу строку договору, а саме: 01.12.2020, тобто набагато раніше за введення в Україні воєнного стану, при цьому виконання вказаного обов`язку жодним чином не ставиться в залежність від майнового стану відповідача.

Твердження апелянта про те, що ключі від нежитлового приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н були передані ним ОСОБА_1 , якій належать суміжні нежитлові приміщення, колегією суддів оцінюються критично, адже, по-перше, у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження вказаних обставин; по-друге, у будь-якому разі передача ключів від спірного об`єкта нерухомого майна сторонній особі, яка не виступає стороною договору №282 від 01.03.2011 або повноважним представником відповідача у спірних правовідносинах, не свідчить про належне виконання Приватним підприємством "КОНОВАЛОВ І СИН" свого обов`язку щодо повернення орендованого майна.

Посилання Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" на здійснення покращень та проведення ремонту спірного об`єкту нерухомого майна, є безпідставними, оскільки вказані обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також жодним чином не свідчать про правомірність не повернення відповідачем нежитлового приміщення за адресою: Одеський район, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, буд. 12/131-Н.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 14.03.2023 у справі №916/2937/22 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КОНОВАЛОВ І СИН" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 у справі №916/2937/22 - без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "КОНОВАЛОВ І СИН".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук