Постанова

від 27.07.2023 по справі 918/450/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 918/450/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Оніщук В.М. (в режимі відеоконференції);

відповідача - Янкевич Л.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року (повний текст складено 08.03.2023) у справі №918/450/20 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892 грн 94 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 у справі №918/450/20 позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892,94 грн задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - 73 464 101 грн 68 коп. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4 715 891 грн 64 коп. 3% річних, 8 575 899 грн 62 коп. інфляційних втрат та 3 310 650 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.03.2023 року у справі №918/450/20. Призначено справу №918/450/20 до розгляду на 25.05.2023 об 11:00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 24.04.2023 вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Саврія В.А. у період з 24.05.2023 по 29.05.2023 включно, судове засідання у справі №918/450/20, призначене на 25.05.2023 об 11:00 год. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі №918/450/20 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року у справі №918/450/20 призначено на 08 червня 2023 р. об 12:00 год.

07 червня 2023 року на адресу апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/450/20 до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №918/686/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №918/450/20 клопотання АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про зупинення провадження залишено задоволення; розгляд апеляційної скарги відкладено на 27 липня 2023 року.

25 липня 2023 року на адресу апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких просить суд під час нового розгялду справи №918/450/20 врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2023 у справі №915/1786/18.

Також 25 липня 2023 року на адресу апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі №918/450/20 комплексної будівельно-технічної та судово-економічної експертизи, проведення якої просить доручити експертній установі - ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" (НІСЕ) (код ЄДРПОУ 35199548, 04207, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка (Маршала Тимошенка),21, корпус 3, офіс 7).

На вирішення експерту відповідачем запропоновано поставити наступні питання:

- які точки входу та виходу, в тому числі віртуальні з/до газотранспортної системи було використано АТ "Укртрансгаз" при розрахунку вартості послуг балансування АТ "Рівнегаз" у березні-червні 2018 року?

- чи існувала у березні-червні 2018 року ситуація з відхиленням технічних параметрів роботи газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" від звичайного рівня функціонування газотранспортної системи по причині недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій? Якщо так, то визначити як величина відхилень обсягів підтверджених замовником послуг транспортування номінацій вплинула на величину відхилення технічних параметрів від їх звичайного рівня?

- в яких обсягах у спірний період (у березні-червні 2018 року) АТ "Укртрансгаз" закачувало природний газ в газорозподільні мережі АТ "Рівнегаз" на пунктах приймання передачі газу на газорозподільних станціях, та хто власник такого закачаного газу?

- чи підтверджується документально та нормативно розрахунок, проведений АТ "Укртрансгаз", обсягів та вартості місячних небалансів АТ "Рівнегаз" у березні-червні 2018 року? Чи відповідають ці документи вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"?

- чи підтверджується документально та нормативно розрахунок, проведений АТ "Укртрансгаз", обсягу місячного небалансу в частині застосування коефіцієнту 1,2, якщо обсяг небалансу є меншим ніж 5% від загального обсягу природного газу, який надійшов до газотранспортної системи? Чи відповідають ці документи вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"?

- чи правильно застосована АТ "Укртрансгаз" базова ціна придбання природного газу в розрізі кожного місяця у березні-червні 2018 при розрахунку плати за місячні небаланси у березні-червні 2018? Чи відповідає вона реальним витратам АТ "Укртрансгаз", понесеним на балансування у березні-червні 2018 року?

- чи підтверджується документально врахування всього обсягу природного газу, отриманого оператором газорозподільної системи у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам при застосуванні АТ "Укртрансгаз" коефіцієнту 1,2?

- чи підтверджується документально надання у встановлений Договором транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 та Кодексом газотранспортної системи термін (п.4 гл.4 розд. XIV до 14 числа) замовнику послуг транспортування звітів по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу), розрахунків вартості послуг балансування та рахунків-фактур?

- чи існувала в АТ "Рівнегаз" технічна можливість самостійно відбирати природний газ з газотранспортної системи (закачувати природний газ з газотранспортної системи в газорозподільні мережі) на пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, враховуючи технічне облаштування газорозподільних станцій?

- чи підтверджується документально дії АТ "Укртрансгаз" по застосуванню щодо АТ "Рівнегаз" відповідних заходів з обмеженням (припиненням) транспортування природного газу по відповідних точках входу/виходу?

Витрати на проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи просить покласти на АТ "Рівнегаз" та зупинити провадження у справі №918/450/20 до моменту закінчення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що для об`єктивного встановлення та розгляду всіх обставин даної справи необхідно опрацювати технічні дані про обсяги природного газу, оцінити результати вимірів таких обсягів в пунктах приймання/передачі природного газу та перевірити односторонні нарахування позивачем заборгованості через призму усіх складових застосованої формули з економічної точки зору.

Крім того, 25 липня 2023 року на адресу апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого просить суд витребувати у АТ "Укртрансгаз" наступну інформацію та документи:

1. Повідомити чи здійснював АТ "Укртрансгаз" у період з 01.03.2018 по 30.06.2018 року продаж обсягів природного газу для АТ "Рівнегаз" згідно Договору транспортування природного газу № 1512000713 від 17.12.2015?

2. Надати інформацію з копіями підтверджуючих документів: який об`єм (обсяг) природного газу було використано оператором газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" у період з 01.03.2018 по 30.06.2018 року для покриття власних об`ємів (обсягів) фактичних витрат та виробничо-технологічних втрат природного газу в газотранспортній системі?

3. Надати копії форми звітності АТ "Укртрансгаз", а саме Додаток 3 до форми №4- НКРЕКП-транспортування природного газу (квартальна) - Обсяги транспортування природного газу магістральними трубопроводами та обсяги природного газу на виробничо-технологічні і власні потреби за березень-червень 2018 року.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що із наданих позивачем договорів купівлі-продажу природного газу з НАК "Нафтогаз України" не можливо виокремити обсяги природного газу для балансування, і саме для покриття небалансів відповідача у березні- червні 2018 року, а не інших потреб позивача та/або та інших замовників послуг транспортування. Вказані обсяги змішані та визначені на підставі одного договору та одного акту приймання-передачі природного газу, за однаковою ціною (проте яка є відмінною для обох випадків). Саме Оператор ЕТС звітує перед НКРЕКП про використання обсягів природного газу для здійснення своєї господарської діяльності, та подає відповідну звітність до НКРЕКП. Тому, вважає, що при розгляді даної справи господарський суд повинен був з`ясувати: обсяги природного газу, закуплені позивачем для власної господарської діяльності та обсяги природного газу, закуплені ним для вчинення балансуючих дій. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обґрунтованість та реальність витрат AT "Укртрансгаз", понесених на врегулювання місячних небалансів, та свідчили б про реальність здійснення господарських операцій на понад 73 млн.грн. Водночас, позивачем не надано жодних доказів наявності у нього необхідного ресурсу природного газу для надання відповідачу послуги балансування відповідно до укладеного між сторонами договору, не підтверджено прозорість формування базової ціни купівлі газу та понесення Оператором ГТС обґрунтованих та реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача тощо.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача підтримав подані клопотання, представник позивача заперечив проти їх задоволення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про призначення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи у справі №918/450/20, зазначає наступне.

Відповідно до ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Здійснивши аналіз вказаних положень, колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати послуг балансування обсягів природного газу за період з березня 2018 року по червень 2018 року. Таким чином, підставами заявленого позову є неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з оплати наданих послуг.

З урахуванням предмета та підстав позову, а також змісту постанови Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20 та вказівок, викладених у ній, апеляційний суд зауважує на тому, що касаційним судом чітко визначено перелік обставин, які необхідно встановити, дослідивши фактичні дані на підставі наявних доказів у справі.

Однак, поставлені на вирішення експертизи питання не стосуються предмету доказування у справі, а встановлення фактичних обставин, зокрема, щодо перевірки проведеного позивачем розрахунку обсягу місячного небалансу та, відповідно, правильність застосованого коефіцієнту компенсації, може бути самостійно здійснено судом без потреби у спеціальних знаннях та на підставі наступних доказів, що наявні у матеріалах справи:

- звітів (алокацій) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень - червень 2018 року;

- звітів по точках входу/виходу за березень - червень 2018 року;

- зведених актів передачі-приймання природного газу за березень - червень 2018 року;

- повідомлень про обсяги транспортування за березень - червень 2018 року;

- актів надання послуг балансування обсягів природного газу за січень - червень 2018 року, а також рахунків та розрахунків до них, складених в односторонньому порядку у відповідності до п. 11.4 договору;

- розрахунків вартості послуг балансування та рахунки за спірний період.

Колегія суддів зазначає, що питання визначення обсягу та належності доказів, поданих учасниками справи на підтвердження тих чи інших обставин, є прерогативою суду та відноситься до його безпосередніх обов`язків під час встановлення фактичних обставин справи. Саме тому встановлення обставин щодо визначення певного кола доказів не може бути покладено на судового експерта у жодній сфері.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо вирішити спір по суті без призначення судової експертизи, прийнявши відповідне рішення.

При цьому судом враховується, що за приписами ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Зважаючи на викладене та враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної у справі №918/450/20, в зв`язку з відсутностю дійсної потреби у спеціальних знаннях при вирішенні даного спору.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування; те, що у матеріалах справи відсутні інші докази, на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи; те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції. Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи на те, що на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями збирати нові докази, оскільки допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, зокрема ст.269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для витребування вказаних скаржником доказів, оскільки такі не є необхідними в контексті заявлених позовних вимог, враховуючи, що матеріали даної справи містять достатньо доказів для підтвердження або спростування заявлених позивачем вимог та доводів апеляційної скарги. Крім того, відповідач в порушення вимог ст.ст. 80, 81, ч.3 ст.269 ГПК України не навів та не довів суду апеляційної інстанції об`єктивної неможливості заявлення такого клопотання у суді першої інстанції.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 грудня 2015 року між АТ "Укртрансгаз" (оператор/позивач) та АТ "Рівнегаз" (замовник/відповідач) був укладений договір транспортування природного газу №1512000713 (далі - договір, т.1, а.с. 9-19) за умовами якого:

- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2);

- послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором, є, зокрема, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3);

- обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4);

-замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);

-оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7);

- додатки 1, 2, 3 до договору є його невід`ємними частинами (пункт 2.8);

- замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1);

Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання - передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (п. 5.1. договору).

Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п. 5.4. договору).

На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ) (п. 5.5. договору).

У разі виникнення в замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС у строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу (пункт 9.1);

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу відповідача; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2. договору).

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу ГТС. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3).

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (п.9.4. договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1).

Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п.11.1 договору).

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IХ цього договору (пд11.4 договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п.13.1. договору).

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5. договору).

Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1. договору).

Передбачені договором додатки 1 та 2 сторонами не підписані.

Як стверджує позивач, ним встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу за загальний період з березня 2018 року по червень 2018 року, які на думку позивача виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу.

За даними позивача у зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 73 464 101,68 грн, що підтверджується односторонніми актами про надання послуг балансування обсягів природного газу.

Позивач, як оператор ГТС, здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в березні 2018 року в обсязі 3 999,85 тис. куб. м, у квітні 2018 року в обсязі 1 155,40 тис. куб. м, у травні 2018 року в обсязі 720,15 тис. куб. м, у червні 2018 року в обсязі 605,523 тис. куб. м.

Обсяги небалансів підтверджуються алокаціями (звітами) АТ "Рівнегаз" про поділ фактичного обсягу природного газу за березень - червень 2018 року та звітами АТ "Укртрансгаз" по точках входу/виходу за березень - червень 2018 року.

АТ "Рівнегаз" в алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу природного газу в спірні місяці по всіх категоріях визначав небаланс в обсязі "0".

Таким чином, у зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів у спірні періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за ці періоди на загальну суму 73 464 101,68 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг від 31.03.2018 №03-18-1512000713-БАЛАНС, від 30.04.2018 №04-18-1512000713-БАЛАНС, від 31.05.2018 №05-18-1512000713-БАЛАНС, від 30.06.2018 №06-18-1512000713-БАЛАНС, які були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точках входу/виходу супровідними листами, отримання яких підтверджується доказами їх надсилання та отримання.

Позивач зазначає, що з моменту отримання відповідачем вказаних актів, рахунків на оплату та звітів по точкам входу/виходу у останнього відповідно до п.9.4. договору та п.4 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи виникли зобов`язання з оплати таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.

Натомість, АТ "Рівнегаз" не оплатило позивачеві вартість послуг балансування за березень - червень 2018 року.

Оскільки відповідачем послуги балансування для врегулювання небалансів за період березень - червень 2018 року на загальну суму 73 464 101,68 грн сплачено не було, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення 73 464 101,68 грн заборгованості, 4 715 891,64 грн грн відсотки річних та 8 575 899,62 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 у справі №918/450/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2020, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі№918/450/20 скасовано. Справу №918/450/20 направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Скасовуючи зазначені вище судові рішення суд касаційної інстанції зазначив та звернув увагу на наступне: для правильного вирішення даного спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов`язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС. У контексті зазначеного істотним є також з`ясування судом обставин щодо наявності/відсутності підписаного сторонами додатка 3 до договору. Попереднім судовим інстанціям належало встановити факт закупівлі позивачем природнього газу, що використовувався для балансування в спірний період.

Згідно з ч.1ст.316 ГК Українивказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно дост.236 ГПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Місцевий господарський суд, при новому розгляді справи, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити відповідні послуги з балансування за односторонніми актами позивача та застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення відповідних зобов`язань.

Згідно з частиною першоюстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом Українив статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ятастатті 180 ГК України).

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюютьсяЗаконом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (даліНКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженимпостановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

За змістом частин першої і другоїстатті 32 Закону України "Про ринок природного газу"(в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Кодекс ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цьогоКодексупоширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

Отже, Закон України "При ринок природного газу"та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

За змістом договору послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3).

Отже, послуги балансування системи безпосередньо пов`язані із послугою транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).

Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Підставою для проведення розрахунку послуг балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).

Отже, за закономта договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому, зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3, 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 розподіл потужності, додаток 2 транспортування, додаток 3 перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Договір містить розділ VII "Тарифи", який передбачає, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності за тарифами, встановленими Регулятором; транспортування за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.

При цьому, розділ ІХ договору та глава 4 розділу XIV Кодексу ГТС містять порядок та формули визначення вартості послуг балансування.

Як вбачається із обставин справи, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування), які згідно з пунктом 2.8 договору є його невід`ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Судами встановлено, що додатки 1 та 2 до договору сторонами не укладались.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмоїстатті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.

Колегія суддів зазначає, що відповідач з 2015 року виконував умови договору. Протягом, навіть, спірного періоду він надавав АТ "Укртрансгаз" номінації (як-то передбачено п.6.3 договору); отримував послуги транспортування природного газу (зокрема, приймав природний газ у відповідних віртуальних точках ГТС), що підтверджується алокаціями АТ "Рівнегаз" та актами приймання-передачі природного газу. У матеріалах справи також наявні листи, в яких АТ "Рівнегаз" зазначає, що саме на виконання умов укладеного договору (пункт 19.6) інформує АТ "Укртрансгаз" про зміну найменування (т.1, а.с.67) та місцезнаходження (т.1, а.с.71).

Господарським судом Рівненської області розглядалася справа №918/919/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 78 867 564 грн 72 коп. за надані послуги з балансування обсягів природного газу згідно договорутранспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 у справі №918/919/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017, припинено провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 70 635 944 грн 61 коп. за послуги з балансування обсягів природного газу, в решті позовних вимог відмовлено.

Вказані рішення обгрунтовані тим, що відповідач на виконання умов договору транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 та спільних протокольних рішень повністю розрахувався за послуги з балансування обсягів природного газу, не прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що договір транспортування природного газу №1512000713 від 17.12.2015 виконувався сторонами, про що свідчать встановлені обставини у рішенні Господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 у справі №918/919/16, а тому він не може бути кваліфікований як неукладений.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивачем та відповідачем в договорі погоджено всі істотні умови надання послуг транспортування природного газу, а відсутність укладеного додатку 1 до цього договору (розподіл потужності) та додатку 2 (транспортування) до цього договору не може свідчити про неукладеність договору та відсутність погодження між сторонами істотних умов договору, в свою чергу надання послуг балансування, у випадку виявлення небалансів у відповідача, договір взагалі не передбачає укладання жодного додатку до договору та передбачає лише одну умову - виникнення негативного небалансу та самостійного неврегулювання відповідачем до 12 числа місяця наступного за газовим. Сторони в договорі не ставили в залежність надання послуг балансування від наявності/відсутності загрози цілістності газотранспортної системи, резервування частини діючої ємності газосховищ, потужності закачування та відбору газосховища як і не ставить в залежність від цих факторів, надання послуг балансування і Кодекс ГТС.

Зазначене вище, повністю узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20.

Відповідно до п.9.1. договору, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний оплатити оператору послуги.

Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 договору).

У п.11.4. договору передбачено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора ГТС на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу ГТС та розд. IX цього договору.

Тому не підписання сторонами додатків №№ 1, 2, 3 до договору не вплинуло й не могло вплинути на узгодження ними договірних умов щодо надання послуг балансування.

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 за № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період (п.9.4. договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1).

Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в односторонньому порядку складені акти про надання відповідачу послуг балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 73 464 101,68 грн.

Відповідно до п.1 гл.3 р.XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (п.2 гл.3 р.XIV Кодексу ГТС).

Згідно з п.2 р.XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

У гл.3 р.XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).

Відповідно до пп.2 п.7 гл.3 р.XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Отже, як зазаконом, так і за договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень п.2 гл.7р.III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (п.5 гл.1 р.ХІІ Кодексу ГТС).

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування, відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу (п.3,4 гл.4 р. XIV Кодексу ГТС).

Виявлені обсяги небалансів підтверджуються звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, актами приймання-передачі природного газу у віртуальній торговій точці, алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача.

Як вбачається, АТ "Рівнегаз" не заперечує факт неоплати газу, відібраного на виробничо-технологічні витрати, але стверджує, що відбір газу відбувався у газорозподільній мережі, а не в газотранспортній системі, що не створювало небаланс у розумінні Кодексу ГТС та договору. Відповідно, у АТ "Укртрансгаз", на думку відповідача, не було підстав для надання послуг балансування.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 2, 3, 10 розділу XIII Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів:

1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами;

2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом;

3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі;

4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 3 розділу XIII Кодексу ГТС оператор ГТС самостійно обирає альтернативний варіант підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Водночас, відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженогопостановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної системи укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності. Матеріали справи містять відомості щодо надання АТ "Рівнегаз" інформації стосовно закупленого газу та її врахування в звіті АТ "Укртрансгаз" за квітень 2018 року (т.1, а.с. 40, 42).

Разом з тим, й АТ "Укртрансгаз" згідно з пунктом 10 розділу ХІІІ Кодексу ГТС, як оператор газотранспортної системи, для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства АТ "Рівнегаз", як оператор газорозподільної системи, мав би або закупити природний газ для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування АТ "Укртрансгаз"; у свою чергу, АТ "Укртрансгаз" для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.

Позивачем на підтвердження факту закупівлі природнього газу та реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат до суду надані копіїактів приймання-передачі природного газу, підписані АТ "Укртрансгаз" з НАК "Нафтогаз України" у період березень 2018 року - червень 2018 року (т.1 а.с. 208-242).

Відповідно до п.5 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС, у випадку коли замовник послуг транспортування не надасть оператору газотранспортної системи місячну номінацію згідно з положеннями пункту 2 цієї глави або номінацію на наступну газову добу протягом часу, вказаного в пункті 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування з обсягами природного газу, що дорівнює "0" (нулю) відносно замовленої точки входу/виходу.

Оскільки відповідачем не подавалась номінація щодо транспортування у період з березня по червень 2018 року обсягів природного газу, відібраних відповідачем з газотранспортної системи на власні виробничо-технологічні витрати, відповідно для відповідача було підтверджено номінацію з обсягами природного газу, що дорівнює "0" (нулю). Відтак, всі відібрані відповідачем з газотранспортної системи понад підтверджену номінацію з показником "0" (нуль) - є недотриманням відповідачем у березні-червні 2018 року своїх підтверджених номінацій та є негативними небалансами AT "Рівнегаз".

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт виникнення у нього небалансів за період березень-червень 2018 року.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (п.3,4 гл.4 р.XIV Кодексу ГТС (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг балансування обсягів природного газу, наданих позивачем за період березень-червень 2018 року на підставі договору транспортування природного газу на загальну суму 73 464 101,68 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи скаржника про те, що складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та вартості послуг балансування газу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умовами договору та положеннями Кодексу ГТС (підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС) визначено саме такий порядок документування послуг балансування.

Так, у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17 зроблено висновки, що з огляду на положення п.5 глави 1 розділу І, п.2 розділу XII, п. 1, 2, 3, 4, п.п. 2 п.7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку щодо вартості послуг балансування законодавчо передбачено сукупність обставин у наступній послідовності:

1) виникнення негативного місячного небалансу;

2) неврегулювання замовником послуг транспортування цього небалансу самостійно в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем;

3) оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу;

4) надання оператором замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунку вартості послуг балансування та рахунку-фактури.

Вказана практика Верховного Суду доводить те, що односторонній акт надання послуг балансування з урахуванням норм редакції Кодексу ГТС в редакції постанови НКРЕКП №615 від 28.04.2017 - є умовою документального підтвердження факту надання послуг балансування.

За законом та договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

Вказана позиція була підтримана і Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 18.02.2022 у справі №918/450/20.

Про це також зазначено і у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №904/5913/19 та у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/5877/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/2033/19 зазначено, що "судами попередніх інстанцій помилково здійснено посилання на викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 та від 18.06.2019 у справі №922/1580/18 правові висновки щодо обов`язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягнені сум заборгованості за послуги балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування. Тобто факт надання послуг балансування підтверджується саме складанням односторонніх актів про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що не були врегульовані ним. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що при встановленні факту наявності чи відсутності врегулювання оператором ГТС місячного небалансу та підстав для оплати заявлених вимог, необхідно виходити із доказів, які свідчитимуть про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС), доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу вчинення балансуючих дій), залежно від результатів вчинення балансуючих дій, оператор ГТС виставляє рахунки за врегулювання небалансів до оплати. Виконання оператором газотранспортної системи покладених на нього обов`язків з забезпечення цілісності газотранспортної системи (надання послуг фізичного балансування) відповідно до пункту 3 розділу XIIIКодексу ГТС, за відсутності заперечень відповідача щодо належного функціонування газотранспортної системи у спірний період, не входить до предмету доказування у цій справі."

Колегія суддів зазначає, що виконання умов договору в частині врегулювання небалансів має виконуватись на умовах самого договору, без підтвердження будь-якими доказами, що не складаються на виконання його умов.

Тобто, відповідно до чинного законодавства, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3-4 гл.4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Договір та Кодекс ГТС не передбачають надання оператором будь-яких інших підтверджень факту здійснення ним балансування (в тому числі відповідно до пп.1 п.3 розділу ХІІІ Кодексу ГТС) для того, щоб послуги балансування вважались наданими, а у оператора ГТС виникло право на отримання від замовника оплати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем виключно у спосіб, який визначений умовами договору та Кодексом ГТС здійснено документальне оформлення наданих послуг односторонніми актами про надання послуг балансування природного газу.

Щодо тверджень відповідача про неправильне застосування позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації "1,2", то колегія суддів зазначає наступне.

Судом перевірено, що позивач при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих відповідачу послуг балансування обсягів природного газу для врегулювання негативних небалансів відповідача, - виходив з умов п.9.2 договору, згідно з яким при розміру небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1, а в інших випадках встановлено використання коефіцієнту "1,2".

Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) (пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).

Відповідно до п.1 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор ГТС враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів) (п.2 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу позитивним небалансом (п.3 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в розд. ІХ договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.

Відтак, коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 09.04.2019 у справі №903/394/18, від 12.06.2019 у справі №920/344/18, від 18.06.2018 у справі №922/1580/18, від 17.07.2019 у справі №906/408/18, від 18.09.2019 у справі №907/415/18, від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 14.07.2020 у справі №923/1064/18.

Відповідно до п.2.1. договору, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких оослуг.

Натомість відповідач (як замовник послуг транспортування) у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування.

Тобто обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розміру його небалансу, оскільки при такому відборі газу з газотранспортної системи відповідачем до неї не було подано жодного обсягу природного газу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування позивачем було обгрунтовано застосовано саме коефіцієнт "1,2", як і передбачено п.9.2 договору.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення 4 715 891,64 грн 3% річних, 8 575 899,62 грн інфляційних втрат, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 07 березня 2023 року у справі №918/450/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "31" липня 2023 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.