Постанова

від 26.06.2023 по справі 26/5005/7055/2011

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 року м.Дніпро Справа № 26/5005/7055/2011

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю учасників справи:

від Дніпропетровського обласного центру зайнятості: Платова Марія Олександрівна, довіреність № 3791 від 28.12.2022, провідний юристконсульт юридичного відділу;

інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатолійовича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 року (повний текст ухвали складено 24.10.2022 року, суддя Камша Н.М.) у справі № 26/5005/7055/2011

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м.Дніпро

до боржника Виробничого кооперативу "Ремонтно-будівельний кооператив "Щит", м.Вільногірськ, Дніпропетровської області

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 року у даній справі клопотання ліквідатора про затвердження звіту нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат задоволено частково.

Затверджено звіт ліквідатора Виробничого кооперативу "Ремонтно-будівельний кооператив "Щит", м.Вільногірськ, вул. Цегельна, 7 (ЄДРПОУ 13417753) арбітражного керуючого Оберемка Р.А. про нарахування основної грошової винагороди за період з 08.12.2020 року по 08.06.2021 року у сумі 106 390, 00 грн.

В решті вимог клопотання відхилено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені ліквідатором вимоги є завищеними, діяльність арбітражного керуючого Оберемко Р.А. при виконанні повноважень ліквідатора банкрута є такою, що не відповідала вимогам ч.2 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, про що зазначено в ухвалах суду від 31.08.2021 року та від 25.01.2022 року.

Суд дійшов висновку, що звіт про здійснення та відшкодування витрат не підлягає затвердженню, як такий, що не підтверджений первинними доказами. Що стосується звіту про грошову винагороду за період з 08.12.2020 року по 22.09.2022 року на загальну суму 397 771,00 грн., судом враховано, що ліквідатор неодноразово не виконував вимоги суду щодо своєчасного подання до справи про банкрутство звітів про хід здійснення ліквідаційної процедури, тому суд дійшов висновку затвердити грошову винагороду ліквідатора банкрута за період з 08.12.2020 року по 08.06.2021 року на суму 106 390,00 грн., оскільки саме в цей період ліквідатором направлялись запити до реєстраційних органів, здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника.

Не погодившись із вказаною ухвалою, арбітражний керуючий Оберемко Роман Анатолійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі арбітражного керуючого Оберемка Р.А. та стягнути суми з кредиторів пропорційно заявлених ними грошових вимог до боржника.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що ліквідатором вчинялися передбачені законом заходи щодо проведення ліквідаційної процедури виробничого кооперативу "Ремонтно-будівельний кооператив "Щит". У жодній з ухвал суду не було зазначено, в чому виявляється бездіяльність ліквідатора та порушення ним положень діючого законодавства при ліквідації боржника.

Під час виконання повноважень розпорядника майна арбітражним керуючим Оберемко Р.А. документально підтверджені витрати у загальному розмірі 3 883,64 грн.

Враховуючи відсутність грошових коштів у боржника та відсутність інших джерел фінансування оплати праці арбітражного керуючого, а також необхідність здійснення обов`язкових дій для завершення ліквідаційної процедури, в тому числі щодо витребування майна боржника у третіх осіб, повернення дебіторської заборгованості та можливого стягнення з осіб, які несуть в силу закону субсидіарну відповідальність з боржником, ліквідатор просив стягнути основну винагороду за виконання функцій ліквідатора у загальному розмірі 397 771,00 грн. та розподілити вказану суму між кредиторами наступним чином: Кам`янська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 51 710,00 грн. (13%); Вільногірський міський центр зайнятості - 7 955,42 грн. (2%); ГУ ПФУ в Дніпропетровській області - 51 710,00 грн. (13%); ПАТ "Кримський Тітан" - 278 439,00 грн. - 70%; Управління виконавчої дирекції ФССУ в Дніпропетровській області Верхньодніпровського відділення виконавчої дирекції ФСС України в Дніпропетровській області - 7 955,42 грн. (2%).

Крім того, ліквідатор просив розподілити між кредиторами понесені розпорядником майна документально підтверджені витрати у загальному розмірі 3 883,64 грн.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Зазначає, що центр є державною установою, яка повністю фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Кошторисом фонду на утримання Дніпропетровського обласного центру зайнятості не передбачено видатків на оплату послуг сторонніх фахівців, тому відшкодування грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок Дніпропетровського обласного центру зайнятості буде кваліфікуватись як нецільове використання коштів Фонду.

Оплата винагороди ліквідатора за рахунок коштів Фонду обмежить гарантоване ст. 46 Конституції України право громадян на соціальний захист, оскільки перешкодить належному акумулюванню коштів у фонді та своєчасному наданню соціальних послуг громадянам та виплати матеріальної допомоги у разі їх безробіття.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не погоджується з доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, Вважає, що ухвала господарського суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Затвердження судом грошової винагороди ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Оберемка Р.А. за період з 08.12.2020 року по 08.06.2021 року на суму 106 390,00 грн., саме за період документально підтверджених дій, є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

26.06.2023 року у судове засідання з`явився представник Дніпропетровського обласного центру зайнятості, який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку повноважних представників. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 року за заявою Головного управління Пенсійного фонду України порушено провадження у справі про банкрутство Виробничого кооперативу "Ремонтно-будівельний кооператив"Щит" відповідно до процедури, передбаченої ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2021 року Виробничий кооператив "Ремонтно-будівельний кооператив "Щит" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича.

Арбітражним керуючим Оберемко Р.А. подано до господарського суду звіт №08/52 від 12.08.2022 року про нарахування винагороди та відшкодування витрат, пов`язаних із процедурою банкрутства Виробничого кооперативу "Ремонтно-будівельний кооператив "Щит", в якому ліквідатор просив затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Оберемка Р.А. за виконання функцій ліквідатора у справі про банкрутство, здійснити відшкодування витрат, що пов`язані з виконанням ним повноважень у справі за рахунок кредиторів пропорційно сумі затверджених судом грошових вимог.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження звіту нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Колегія суддів поділяє висновки оскаржуваної ухвали та зазначає наступне:

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відтак, розгляд клопотання ліквідатора про затвердження звіту нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат здійснюється відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, введеного в дію з 21.10.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

У відповідності до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Статтею 10 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом (п.3 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абз.6 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з абз.7 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Відповідно до ч.3 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого, здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Відповідно до ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Частиною 4 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Тобто, законодавець передбачає відшкодування усіх фактичних витрат ліквідатора, що пов`язані із здійсненням ним повноважень у справі, в тому числі це можуть бути поштові витрати, канцелярські товари, оплати послуг за проведення незалежної оцінки майна банкрута, витрати за надання інформаційно-консультаційних послуг та інші, за винятком витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Будь-які інші винятки з цього питання Кодекс не містить.

При цьому до витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), можуть бути віднесені документально підтверджені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що до складу витрат, пов`язаних із виконанням повноважень у справі, арбітражним керуючим Оберемко Р.А. віднесено витрати на відрядження - 3 347,39 грн., поштові витрати - 281,00 грн., витрати за інформацію з реєстрів прав власності на нерухоме майно - 99,00 грн., витрати на пальне - 156,25 грн., витрати на проживання в готелі - 450,00 грн.

Арбітражний керуючий вважає, що суд не надав належну оцінку наданим ним документальним доказам цих витрат.

Статтею 121 Кодексу законів про працю передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Водночас, колегія суддів вважає, що Кодекс законів про працю України не може бути застосований щодо спірних правовідносин, оскільки арбітражний керуючий призначається судом і діє відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, виконання арбітражним керуючим своїх повноважень керуючого санацією, розпорядника майна або ліквідатора не підтверджують наявність трудових відносин та відповідних гарантій, які з ними пов`язані. Обов`язковою умовою трудових відносин є наявність трудового договору між працівником та роботодавцем. У даному випадку арбітражний керуючий був призначений судом, є суб`єктом незалежної професійної діяльності, не є найнятим працівником, а тому трудовий договір між ним і підприємством відсутній.

Таким чином, поїздка арбітражного керуючого на підприємство, що ліквідується не може вважатися відрядженням, оскільки це є виконання ним своїх безпосередніх повноважень за місцем його постійної роботи.

Отже, витрати, які були понесені арбітражним керуючим під час відрядження у розмірі 3 347,39 грн, не підлягають віднесенню до складу витрат, пов`язаних із виконанням повноважень у справі про банкрутство виробничого кооперативу "Ремонтно-будівельний кооператив "Щит".

Крім того, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що надана ліквідатором в підтвердження витрат на проживання в готелі квитанція на 450 грн, видана ФОП Лавренко А.Г., з готелю "Сапфір", м. Олександрія Кіровоградської області, не містить запис про прізвище особи, яка сплатила ці кошти, зазначено лише ім`я - Роман. Крім того, боржник по даній справі знаходиться у м.Вільногірськ, Дніпропетровської області, а не в м.Олександрія, Кіровоградської області.

Щодо копій фіскальних поштових чеків, то з них неможливо ідентифікувати, що вони стосуються здійснення заходів ліквідаційної процедури у даній справі. Описів вкладення до цих поштових відправлень не надано.

На підтвердження понесених витрат на пальне арбітражним керуючим надані фіскальні оплати пального на суми 851,27 грн. та 846,12 грн. Разом з цим, ліквідатором не надано належних та допустимих доказів щодо ці витрати пов`язані із здійсненням заходів у даній справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звіт про здійснення та відшкодування витрат не підлягає затвердженню, як такий, що не підтверджений первинними доказами.

Що стосується звіту про грошову винагороду, то ліквідатор просив затвердити звіт за період з 08.12.2020 року по 22.09.2022 року на загальну суму 397 771 грн., виходячи з мінімального розміру - трьох мінімальних заробітних плат.

Господарським судом правомірно зазначено, що згідно зі ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства ці вимоги є завищеними, а діяльність арбітражного керуючого Оберемка Р.А. при виконанні повноважень ліквідатора банкрута є такою, що не відповідала вимогам ч.2 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, ліквідатор неодноразово не виконував вимоги суду щодо своєчасного подання до справи про банкрутство звітів про хід здійснення ліквідаційної процедури, про що зазначено в ухвалах господарського суду від 31.08.2021 року та від 25.01.2022 року.

Скаржник наводить в апеляційній скарзі свої доводи щодо правомірності його дій під час виконання повноважень ліквідатора банкрута, однак колегія суддів зазначає, що дане питання не входить до предмету апеляційного розгляду, воно вже вирішено вищевказаними ухвалами господарського суду.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про затвердження грошової винагороди ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Оберемка Р.А. за період з 08.12.2020 року по 08.06.2021 року на суму 106 390, 00 грн. (2020 - 11 590, 00 грн., 2021 - 94 800, 00 грн.), оскільки саме в цей період ліквідатором направлялись запити до реєстраційних органів, здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо вимоги скаржника щодо стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів пропорційно заявлених ними грошових вимог до боржника, колегія суддів враховує таке.

Обов`язок кредиторів щодо сплати винагороди арбітражному керуючому виникає внаслідок відсутності у боржника активів, а саме майна, грошових коштів, за рахунок яких можливе було б створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого.

Разом із тим, слід зазначити, що такий обов`язок виникає лише в випадку, якщо ліквідатором реалізовано принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, який закріплено в ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суть такого принципу полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника.

До складу майна боржника слід віднести такі майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також зобов`язаннями осіб, які відповідають за зобов`язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси (ст.213 Господарського кодексу України).

До законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальність третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або з вини цих осіб (ч. 2 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури. На даний час арбітражним керуючим Оберемко Р.А., як ліквідатором, не здійснено всіх дій по пошуку та поверненню майна банкрута, не пред`явлено вимог до третіх осіб в порядку субсидіарної відповідальності (ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства); не визнано недійсними правочини, укладені боржником (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Приймаючи до уваги, що наразі ліквідатором не здійснено всіх дій по пошуку та поверненню майна банкрута, за рахунок якого може бути виплачено, в тому числі грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, то звернення арбітражного керуючого Оберемко Р.А. до завершення процедури ліквідації з заявою про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника є передчасним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого Оберемка Р.А. про стягнення грошової винагороди та витрат за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника, що по закінченню процедури ліквідації арбітражний керуючий має право звернутися з заявою про стягнення основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за виконання ним повноважень у справі.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять порушення судом норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 року у справі №26/5005/7055/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 31.07.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя Ю.Б.Парусніков