Рішення

від 20.07.2023 по справі 910/4475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/4475/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ністер Пульс"простягнення 737 991,44 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Бердишева О.П.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4475/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ" (далі також - позивач, ТОВ "ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністер Пульс" (далі також - відповідач, ТОВ "Ністер Пульс") про стягнення заборгованості в розмірі 736 761,38 грн, пені в розмірі 1 112,06 грн, інфляційних втрат в розмірі 118 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.07.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 20.07.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 20.07.2023 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, наданих сторонами доказів та пояснень достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 20.07.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ" (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Електронікс" (як орендарем, нова назва ТОВ "Ністер Пульс") було укладено договір оренди приміщення № 25-2020/Р (далі також - договір), за умовами якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове офісне приміщення загальною площею 213,6 кв.м., яке знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, вул. Лінійна, б. 17, поверх 4.

Відповідно до п. 1.2 договору, вказане приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2004.

У п. 3.2 строк договору встановлено, що приміщення на умовах договору надається орендарю в оренду на один календарний рік з дати підписання Акту прийому-передачі згідно з цим договору. Дія договору вважається автоматично продовженою на аналогічний строк, якщо жодна зі сторін не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір не продовжувати дію договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, орендар щомісячно, з першого по п`яте число місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, сплачує орендну плату в національній валюті України, яка становить за кожний квадратний метр орендованої площі в розмірі 240, 00 грн з ПДВ.

У п. 4.2 договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати складає 51 264,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 договору, крім орендної плати орендар зобов`язується здійснювати щомісячно наступні платежі:

- п.п. 4.3.1 - відшкодування витрат орендодавця за фактично використану орендарем електроенергію на підставі показників відповідних лічильників до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія;

- п.п. 4.3.2 - оплата за експлуатаційні витрати орендодавця за приміщення першого по п`яте число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, що становить 96, 24 грн за кожний квадратний метр орендованої площі, всього - 20 556,86 грн з ПДВ;

- п.п. 4.3.4 оплата за експлуатаційні витрати орендодавця за місця загального користування з першого по п`яте число місяця, за який здійснюється оплата на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем на загальну суму 2 713,97 грн з ПДВ;

- п.п. 4.3.7. оплата надання для виключного користування 5 місцьдля паркування. Плата за 5 місць для паркування становить 3000,00 грн з ПДВ на місяць, платежі здійснюються одночасно з оплатою орендної плати та інших платежів.

Відповідно до п.п. 4.3.6 сторони договору погодились, що у разі збільшення вартості комунальних послуг, а також вартості інших послуг, які входять до складу експлуатаційних витрат, підприємствами, які постачають послуги, орендодавець в односторонньому порядку має право провести коригування розміру експлуатаційних витрат згідно таких змін.

01.01.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1до договору, відповідно до ч. 1 якої внесено зміни до п.п. 4.1, 4.2 договору, а саме:

- п. 4.1 За оренду приміщення орендар щомісячно, з першого по п`яте число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України, яка становить за кожний кв. м. орендованої площі 264, 00 грн з ПДВ;

- п. 4.2. Місячна орендна плата за приміщення на момент укладання цього договору з урахуванням її індексації складає 56 390,40 грн з ПДВ.

В подальшому, 01.04.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої вартість надання охоронюваних місць стоянки згідно до п.п. 4.3.7 договору встановлено у розмірі 2400,00 грн з ПДВ.

01.07.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої до договору внесено наступні зміни:

- п. 4.3.2 оплата за експлуатаційні витрати орендодавця за приміщення встановлено в розмірі 125, 12 грн, загалом - 26 726,48 грн з ПДВ;

- п. 4.3.4 Оплата за експлуатаційні витрати орендодавця за місця загального користування встановлено в розмірі 125,12 грн, загалом - 3 528,49 грн з ПДВ.

В подальшому, 16.08.2021, Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 4 договору, відповідно до якої площа об`єкту оренди встановлюється у розмірі 10 кв. м. Вартість оренди приміщення становить 264, 00 грн з ПДВ за кв. м., загалом - 2 640,00 грн з ПДВ.

Також, вказаною Додатковою угодою № 4 пункт 4.10 договору викладено в наступній редакції: «Якщо акти здачі-приймання робіт не повернуті орендодавцю в строки, визначені п. 4.9 цього договору, і не надійшло заперечення по змісту цих Актів, вони вважаються наданими та виконаними в повному обсязі»

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що починаючи з грудня 2020 року відповідач припинив виконувати свої зобов`язання в частині виконання платежів за договором та додатковими угодами до нього.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених позивачем доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договору № 25-2020/Р від 01.08.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує із наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору позивач направив відповідачу претензію вих. № 46 від 26.12.2022 щодо несплати ним орендних платежів. До вказаної претензії були долучені відповідні рахунки-фактури та акти здачі-приймання наданих послуг за період оренди з грудня 2020 по вересень 2022.

Отже, з огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем з оплати прострочених орендних та інших платежів за договором становить 736 761,38 грн, а позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 118,00 грн та пеню в розмірі 1 112,06 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених вимог на суму 118,00 грн.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 1 112,06 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 7.1. договору передбачено, що за прострочення платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент порушення зобов`язання, від розміру заборгованості за кожний день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем вірно, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 112,06 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністер Пульс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 41010125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 33061840) заборгованість в розмірі 736 761, 38 грн, пеню в розмірі 1 112, 06 грн, інфляційні втрати в розмірі 118,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 069, 88 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко