Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/7521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023Справа № 910/7521/23

Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ХЕЛСІ ТОНЗІЛС»

про стягнення 255 655,71 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ХЕЛСІ ТОНЗІЛС» про стягнення 255 655,71 грн заборгованості, обґрунтована невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення коштів за кредитним договором № 20.13.0000000153 від 13.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнення її позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7521/23, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.05.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494511920 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02068, м. Київ, вул .Анни Ахматової, 30, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 31.05.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.06.2023, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

13.11.2020 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Хелсі Тонзілс» (позичальник) укладено Кредитний договір №20.13.0000000153 (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі (встановлення кредитного ліміту) 431 536,31 грн строком на 24 місяці.

У п. А3 Розділу «Істотні умови кредитування» Договору сторони встановили, що термін повернення кредиту - 12.11.2022. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).

В п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 п. 2.2 Договору визначено, що позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.

Відповідно до п. 4.10 Договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 4.11 Договору нарахування процентів та комісії здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 6.2 Договору цей договір у частині п. 4.4 Договору (щодо сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку) набирає чинності з моменту підписання даного договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

Додатком №1 до Кредитного договору №20.13.0000000153 від 13.11.2020 сторони визначили Графік погашення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород, який є невід`ємною частиною Договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не повернув у встановлені строки отриманий від банку кредит, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом у сумі 212 021,85 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27 826,59 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 15 807,27 грн заборгованості за винагородою.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №20.13.0000000153 від 13.11.2020 надавши відповідачу кредит у розмірі 431 536,31 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 13.11.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з банківської виписки позивача, відповідач не у повному обсязі повернув банку кредит, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 212 021,85 грн.

Крім того, відповідно до п. А.6 Розділу «Істотні умови кредитування» Договору відповідач за користування кредитом сплачує проценти, які нараховуються згідно п. А. Договору.

Також п. А.10 та А.11 Розділу «Істотні умови кредитування» Договору сторонами було погоджено сплату відповідачем винагороди позивачу за кредитне обслуговування та за управління фінансовим інструментом.

Тобто у даному випадку сторони погодили умови Кредитного договору №20.13.0000000153 від 13.11.2020, зокрема, щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до п. А.6 Розділу «Істотні умови кредитування» Договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 Договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 23,88% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 23,88% річних.

Згідно з п. А.8 Розділу «Істотні умови кредитування» Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "фак./360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день;

Відповідно до п. А.10 Розділу «Істотні умови кредитуванн» Договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,49 % річних від суми зазначеного у п. А.2. цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Згідно з п. А.11 Розділу «Істотні умови кредитуванн» Договору позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% процентів від суми встановленого у п. А.2. цього Договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору.

У Додатку №1 до Договору сторони погодили графік платежів (повернення кредиту, сплата процентів, сплата винагорода за кредитне обслуговування), відповідно до якого відповідач повинен був щомісяця по 12.11.2022 сплачувати позивачу грошові кошти, які складаються з суми кредиту, процентів та комісії.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що станом на 19.03.2023 у відповідача існує непогашена заборгованість у розмірі 255 655,71 грн. (212 021,85 грн - заборгованість за кредитом, 27 826,59 грн. - заборгованість за процентами, 15 807,27 грн. - заборгованість за винагородою за кредитне обслуговування).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та спростування викладених позивачем у позові обставин не скористався.

Втім, суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави позову саме на відповідачеві, а не на банку, лежить тягар доказування виконання ним умов Кредитного договору №20.13.0000000153 від 13.11.2020 - а саме, повернення частини кредиту, сплати відсотків та комісії відповідно до погодженого Графіку.

Вказаних доказів відповідачем суду не надано.

В свою чергу позивач повинен довести суду поданими доказами факт виконання ним обов`язку з надання відповідачеві кредиту.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до позовної заяви копію меморіального ордеру №TR.15801737.31985.64999 від 13.11.2020 та банківські виписки, в яких наявна інформація про часткове виконання відповідачем кредитних зобов`язань (повернення кредиту, сплати процентів та комісії).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №20.13.0000000153 від 13.11.2020 у сумі 255 655,71 грн. (212 021,85 грн - заборгованість за кредитом, 27 826,59 грн. - заборгованість за процентами, 15 807,27 грн. - заборгованість за винагородою за кредитне обслуговування) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ХЕЛСІ ТОНЗІЛС» (вул. Анни Ахматової, 30, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 40990159) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом в сумі 212 021 грн. 85 коп., заборгованість за процентами в сумі 27 826 грн. 59 коп., заборгованість за винагородою в сумі 15 807 грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 3834 грн. 84 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31.07.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко