Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/7921/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/7921/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС"

про стягнення 5500000,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Приступа Ю.М.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС" про стягнення 5500000,00 грн заборгованості за договором поставки №06/20 від 01.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №06/20 від 01.06.2020в частині поставки товару, вартість якого була сплачена позивачем.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7921/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.06.2023.

Протокольною ухвалою від 29.06.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 13.07.2023.

10.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 13.07.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 27.07.2023.

У судове засідання 27.07.2023 представник відповідача не з`явився.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 29.05.2023, 29.06.2023, 13.07.2023, направленими на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвала суду від 29.05.2023 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Виходячи з приписів п. 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 27.07.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС" укладений договір поставки №06/20 від 01.06.2020.

На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату рахунку № 4 від 18.06.2020 на загальну суму 5500000,00 грн.

Однак, за доводами позивача, відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, товар не поставив.

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 04/05-1 від 04.05.2023, у якій вимагав у строк до 08.05.2023 повернути попередню оплату у розмірі 5500000,00 грн.

Оскільки відповідач поставку товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення попередньої оплати.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС" (постачальник) укладено договір поставки №06/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає та передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує продукцію, найменування, кількість, одиниця виміру та загальна вартість якої визначена сторонами у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник поставляє продукцію на умовах доставки на склад покупця.

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що постачальник виконує поставку продукції покупцеві на умовах, зазначених в п. 3.1. цього договору, протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації на відповідну партію продукції або внесення суми передоплати на рахунок постачальника.

Загальна вартість товару за даним договором становить 5500000,00 грн.

Згідно з п. 8.2 договору термін його дії: з моменту підписання сторонами до 31.12.2020 року, а в частині розрахунків та виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

01.06.2020 між сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 до договору, у якій сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість, зокрема, загальна вартість товару складає 5500000,00 грн.

Згідно із матеріалами справи відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 4 від 18.06.2020 на суму 5500000,00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 5500000,00 грн, що підтверджується: меморіальними ордерами № 450 від 18.06.2020 на суму 1000000,00 грн, № 453 від 19.06.2020 на суму 1000000,00 грн, № 455 від 22.06.2020 на суму 1000000,00 грн, № 460 від 24.06.2020 на суму 1000000,00 грн, № 466 від 25.06.2020 на суму 200000,00 грн, № 467 від 26.06.2020 на суму 800000,00 грн, № 491 від 03.07.2020 на суму 300000,00 грн, платіжним дорученням № 7 від 15.07.2020 на суму 200000,00 грн.

За доводами позивача, відповідачем не було поставлено товар, за яким позивачем здійснено попередню оплату.

Оскільки відповідач у строки, встановлені договором, поставку товару не здійснив, претензії позивача вих. № 04/05-1 від 04.05.2023 не задовольнив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС" попередньої оплати у сумі 5500000,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом вище, у договорі, специфікації № 1 до договору та рахунку на оплату № 4 від 18.06.2020 сторони погодили поставку товару вартістю 5500000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 4 від 18.06.2020 позивач здійснив попередню оплату товару в загальній сумі 5500000,00 грн, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи меморіальними ордерами та платіжним дорученням.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено два моменти, коли обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, у п. 3.2 договору сторони погодили, що постачальник виконує поставку продукції покупцеві на умовах, зазначених в п. 3.1. цього договору, протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації на відповідну партію продукції або внесення суми передоплати на рахунок постачальника.

Враховуючи, що Специфікацію № 1 між сторонами підписано 01.06.2020, а повну суму передоплати перераховано 15.07.2020, строк виконання зобов`язання з поставки є таким, що настав 13.09.2020.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару, обумовленого у специфікації № 1 та оплаченого відповідно до рахунку на оплату № 4 від 18.06.2020.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач не здійснив поставку товару у встановлені договором строки, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №06/20 від 01.06.2020.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №904/8972/17.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати..

Суд зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару за договором поставки № 06/20 від 01.06.2020, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 5500000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

У відповідності до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару на загальну суму 5500000,00 грн чи повернення суми попередньої оплати доведено не було.

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5500000,00 грн, що становить суму попередньої оплати за товар.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС" про стягнення 5500000,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖІ СЕРВІС" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114, ідентифікаційний код 42891283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕШЛ МАЙНІНГ СОЛЮШНЗ" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, офіс 613-57, ідентифікаційний код 42193403) 5 500 000,00 грн заборгованості та 82500,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2023.

Суддя С.О. Турчин