Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/8688/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2023Справа № 910/8688/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДОКРУГ"

про стягнення 84134,79 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДОКРУГ" про стягнення 84134,79 грн, з яких: 20260,16 грн - основний борг, 8159,58 грн - 30% річних, 6078,05 грн - штраф, 49637,00 грн - неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором за договором поставки №10391 від 30.09.2021 з оплати поставленого товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8688/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20А, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 13.06.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №10391 від 30.09.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 20260,16 грн, що підтверджується видатковими накладними: №АКФ-166600 від 24.12.2021 на суму 15113,06 грн, №АКФ-168795 від 30.12.2021 на суму 2189,29 грн, №АКФ-169097 від 30.12.2021 на суму 2957,81 грн.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, в обумовлений договором строк, оплату повної вартості поставленого товару не здійснив, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 20260,16 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 30% річних у сумі 8159,58 грн, штраф у сумі 6078,05 грн та неустойку у сумі 49637,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.09.2021 між Приватним підприємством "ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДОКРУГ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №10391 (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до п.3.3. договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при прийомі товару оформляється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що особа, яка підписала видаткову накладну, являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями, які передбачені діючим законодавством, з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Згідно із п.4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

За змістом п.5.2. договору при порушенні покупцем п.4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно із п.5.3. договору порушенні покупцем п.4.2 договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до п.5.6. договору при порушенні покупцем п.4.2 договору, на покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами постачальника у вигляді неустойки 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань до повного їх виконання. В разі якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п.6.1 договору).

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на суму 20260,16 грн, що підтверджується видатковими накладними: №АКФ-166600 від 24.12.2021 на суму 15113,06 грн, №АКФ-168795 від 30.12.2021 на суму 2189,29 грн, №АКФ-169097 від 30.12.2021 на суму 2957,81 грн.

Відповідач оплату поставленого товару, у встановлені пунктом 4.2. договору строки, не здійснив, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 20260,16 грн, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, на підставі ст.625 ЦК України, п.5.2. договору - 30% річних у сумі 8159,58 грн та на підставі п. 5.3., 5.6. договору - штрафу у сумі 6078,05 грн та неустойки у сумі 49637,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №АКФ-166600 від 24.12.2021, №АКФ-168795 від 30.12.2021, №АКФ-169097 від 30.12.2021 відповідач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 20260,16 грн.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень на зауважень.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.4.2. договору відповідач здійснює оплату протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, тобто у строк до 14.01.2022 - за видатковою накладною №АКФ-166600 від 24.12.2021; у строк до 20.01.2022 - за видатковими накладними: №АКФ-168795 від 30.12.2021, №АКФ-169097 від 30.12.2021

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане зобов`язання у сумі 20260,16 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 20260,16 грн відповідачем не надано.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач, у відповідності наведених приписів процесуального закону, наведених у позові обставин щодо невиконання взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 20260,16 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 20260,16 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення 30% річних у сумі 8159,58 грн, штрафу у сумі 6078,05 грн та неустойки у сумі 49637,00 грн, судом встановлено таке.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що покупець при порушенні покупцем п.4.2 договору, сплачує постачальнику 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 30% річних у межах визначеного позивачем періоду їх нарахування (з 21.01.2022 по 25.05.2023), судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума 30% річних у розмірі 8159,57 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

У пункті 5.3 договору сторони погодили, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Оскільки відповідачем допущено прострочення строку оплати товару, поставленого за видатковими накладними №АКФ-166600 від 24.12.2021, №АКФ-168795 від 30.12.2021, №АКФ-169097 від 30.12.2021, більше ніж на 10 календарних днів, суд приходить до висновку, що розрахунок штрафу у сумі 6078,05 грн є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як зазначено судом вище, у пункті 5.2 договору сторонами погоджено, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Одночасно, у пункті 5.6 договору визначено, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, на покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами постачальника у вигляді неустойки 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

З приводу умов п.5.6 договору, то суд зазначає, що, по-перше, в постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 Цивільного кодексу України (п.22, 30 постанови).

Більш того, за змістом стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою є штраф та пеня, а відтак визначивши у п.5.6. договору відповідальність у вигляді неустойки, з урахуванням визначеного порядку її нарахування, суд вважає, що в зазначеному пункті договору сторонами погоджено застосування пені.

За наведеного, вбачається, що у п.5.2. та п.5.6. договору сторони погодили двічі сплату неустойки у вигляді пені.

Одночасно, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов`язання - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, визначений позивачем розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України. З огляду на зазначене, позивачем неправомірно застосовано пеню у розмірі більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.

Також частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що у п.5.2. та п.5.6. договору сторони дійшли згоди, що нарахування пені здійснюється до дня фактичного розрахунку.

Тобто, сторони визначили період нарахування пені, який починається з моменту (дня) виникнення факту прострочення виконання зобов`язання та закінчується днем виконання зобов`язання.

Здійснивши перерахунок пені із застосуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та у межах визначеного позивачем періоду, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є пеня у сумі 10551,94 грн, а тому позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та за встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20260,16 грн, 30% річних у сумі 8159,57 грн, штрафу у сумі 6078,05 грн та пені у сумі 10551,94 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДОКРУГ" заборгованості у сумі 20260,16 грн, 30% річних у сумі 8159,57 грн, штрафу у сумі 6078,05 грн та пені у сумі 10551,94 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 30% річних у сумі 0,01 грн та пені у сумі 39085,06 грн суд відмовив з підстав необґрунтованості.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДОКРУГ" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20А, ідентифікаційний код 43723590) на користь Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛЯКОВ" (18005, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41, ідентифікаційний код 32268131) заборгованість у сумі 20260,16 грн, 30% річних у сумі 8159,57 грн, штраф у сумі 6078,05 грн, пеню у сумі 10551,94 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1437,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2023.

Суддя С.О. Турчин