Рішення

від 05.07.2023 по справі 911/122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/122/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Петрівське",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 ,

про стягнення виплаченого майнового відшкодування,

за участю представника:

позивача: Сечка С.В. адвоката (посвідчення №ЗП002003 від 21.01.2019 року);

відповідача: не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Петрівське" (далі відповідач) про стягнення виплаченого майнового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на відмову відповідача відшкодувати виплачене страхове відшкодування.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 09 лютого 2022 року.

09 лютого 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його хворобою, яке задоволенню не підлягало.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09.02.2022 року підготовче засідання відкладене на 09 березня 2022 року.

10 лютого 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введений воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.

23 травня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою від 21.06.2022 року підготовче засідання призначене на 15 липня 2022 року.

15 липня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовче засідання представники позивача та відповідача не з`явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року до участі в справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (далі третя особа), строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 17 серпня 2022 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи у засідання не з`явились. Судом встановлено, що представники позивача та відповідача вимог ухвали суду від 15.07.2022 року не виконали.

Ухвалою суду від 17.08.2022 року підготовче засідання відкладене на 07 вересня 2022 року.

22 серпня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 15 липня 2022 року, яке підлягало задоволенню судом.

01 вересня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, представники відповідача та третьої особи вимог ухвали суду від 15.07.2022 року не виконали.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року підготовче засідання відкладене на 19 жовтня 2022 року.

05 жовтня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2022 року, яка підлягала задоволенню судом.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 19.10.2022 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 16 листопада 2022 року.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 16.11.2022 року постановлено повернутись на стадію підготовчого провадження, підготовче засідання призначене на 07 грудня 2022 року.

07 грудня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представники позивача та відповідача вимог ухвали суду від 16.11.2022 року не виконали.

Підготовче засідання відкладене на 04 січня 2023 року, про що постановлена ухвала суду від 07.12.2022 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимог ухвали суду від 16.11.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року.

08 лютого 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, представник відповідача вимог ухвали суду від 16.11.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 08.02.2023 року підготовче засідання відкладене на 15 березня 2023 року.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимог ухвали суду від 16.11.2022 року повторно не виконав.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року підготовче засідання відкладене на 19 квітня 2023 року.

19 квітня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

У засіданні клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача вимог ухвали суду від 16.11.2022 року не виконав.

Підготовче засідання відкладене на 07 червня 2023 року, про що постановлена ухвала суду від 19.04.2023 року

09 травня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшли витребувані ухвалою суду документи, долучені до матеріалів справи.

07 червня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 07.06.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 05 липня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

29 червня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду відповідача та третьої особи в справі №911/122/22 у засідання, призначене на 05 липня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, та необхідністю витребування доказів у справі, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 05 липня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування заявлених вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі позивач) послалось на те, що 21 лютого 2019 року в місті Дніпро на вулиці Набережна Заводська, 35 А, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Renault Premium 450.18DXI", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Krone SDP24", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі третя особа) та автомобіля марки "Toyota Corolla", державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої вищевказаним автомобілям були завдані пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2019 року в справі №205/2124/19 винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою, власник автомобіля марки "Toyota Corolla" ОСОБА_3 звернулась із позовною заявою до суду, в якій просила стягнути з позивача матеріальну та моральну шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2020 року в справі №205/1291/20 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 157 326,00 грн. матеріальної шкоди, 1 500,00 грн. витрат на проведення експертизи, 1 430,00 грн. витрат на евакуацію автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди та 1 602,56 грн. судового збору.

30 грудня 2020 року, на виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2020 року в справі №205/1291/20, видані накази.

На виконання наказів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в справі №205/1291/20 від 12.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемуком Т.В. (далі державний виконавець) винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №64025670 та ВП №64025828 від 04.01.2021 року та стягнуті з позивача грошові кошти в сумі 178 316,13 грн.

За твердженнями представника позивача, оскільки на момент вчинення третьою особою дорожньо-транспортної пригоди власником автомобіля марки "Renault Premium 450.18DXI", державний номер НОМЕР_1 , було товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Петрівське" (далі відповідач), позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 178 316,13 грн. виплаченого майнового відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

10 лютого 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, послалась на те, що ОСОБА_1 ніколи не був працівником відповідача, тому у відповідача відсутній обов`язок відшкодувати позивачу здійснені ним матеріальні виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2019 року в справі №205/2124/19, 21 лютого 2019 року в місті Дніпро на вулиці Набережна Заводська, 35 А, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Renault Premium 450.18DXI", державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "Krone SDP24", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , визнаного винним у цій пригоді, та автомобіля марки "Toyota Corolla", державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Власник автомобіля марки "Toyota Corolla" ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду про стягнення з позивача матеріальної та моральної шкоди, який рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2020 року в справі №205/1291/20 був задоволений частково та стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 157 326,00 грн. матеріальної шкоди, 1 500,00 грн. витрат на проведення експертизи, 1 430,00 грн. витрат на евакуацію автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди та 1 602,56 грн. судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлена в рішенні, у зв`язку з чим відсутня необхідність встановлення їх повторно, піддаючи сумніву стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2020 року в справі №205/1291/20 встановлено, що позивач є відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу, власником якого є ОСОБА_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Premium 450.18DXI", державний номер НОМЕР_1 , застрахована не була.

30 грудня 2020 року, на виконання вищевказаного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, видані накази.

На виконання наказів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в справі №205/1291/20 від 12.11.2020 року про стягнення заборгованості приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемуком Т.В. (далі державний виконавець) відкриті виконавчі провадження, про що винесені постанови, а саме:

-про відкриття виконавчого провадження ВП №64025670 від 04.01.2021 року (стягнення заборгованості у загальній сумі 160 256,00 грн.);

-про відкриття виконавчого провадження ВП №64025828 від 04.01.2021 року (стягнення судового збору в сумі 1 602,56 грн.);

-про стягнення з боржника основної винагороди ВП №64025670 від 04.01.2021 року (стягнення у сумі 16 025,60 грн.);

-про стягнення з боржника основної винагороди ВП №64025828 від 04.01.2021 року (стягнення у сумі 160,26 грн.).

Відповідно до п. а ст. 41.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сплачені грошові кошти в загальній сумі 178 316,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №124548 від 06.01.2021 року, на суму 176 484,31 грн. та №124546 від 06.01.2021 року, на суму 1 831,82 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно зі ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов`язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб`єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача послалась на те, що ОСОБА_1 ніколи не працював у відповідача, тому у відповідача відсутній обов`язок по відшкодуванню позивачу грошових коштів.

Разом з тим, як уже було зазначено судом, відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

09 травня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області надійшов лист, на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2023 року, з якого вбачається, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, станом на 21 лютого 2019 року, транспортний засіб марки "Renault Premium 450.18 DXI", державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 від 22.11.2018 року, зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВКФ Петрівське" (ідентифікаційний код 42121683).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалами суду від 16.11.2022 року, від 07.12.2022 року, від 04.01.2023 року, від 08.02.2023 року, від 15.03.2023 року та від 19.04.2023 року відповідача та третю особу було зобов`язано подати документи, що підтверджують право володіння (користування) відповідачем транспортним засобом Renault Premium 450.18 DXI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 21 лютого 2019 року.

Представники відповідача та третя особа вимог вищевказаних ухвал суду не виконали, документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували відшкодування позивачу виплачених грошових коштів, суду не надали.

Як уже було зазначено вище, 04 січня 2021 року державним виконавцем з позивача було стягнуто 160 256,00 грн. майнової шкоди, 1 602,56 грн. судового збору, а також 16 185,86 грн. основної винагороди приватному виконавцю.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", зокрема, основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 року, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, законодавством України не передбачене право позивача на відшкодування винагороди приватному виконавцю, а також судового збору, оскільки винагорода та судовий збір не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на примусове виконання рішення суду, тому не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 602,56 грн. судового збору та 16 185,86 грн. основної винагороди приватному виконавцю задоволенню судом не підлягають.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2, п. 2 ч. 3 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", ч. ч. 1, 2 ст. ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", абз. 2 п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п. 38.2.1 ст. 38, п. а ст. 41.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ст. 228 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ст. 123, ст. 126, ч. 9 ст. 129, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Петрівське" про стягнення виплаченого майнового відшкодування.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Петрівське" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 21, літера А, приміщення 4, поверх 2, ідентифікаційний код 42121683) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) 178 316,13 грн. (сто сімдесят вісім тисяч триста шістнадцять грн. 13 коп.) майнової шкоди; 2 674,74 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири грн. 74 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 31.07.2023 року.

Суддя С. Грабець