Рішення

від 05.07.2023 по справі 911/2746/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2746/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Афінацентр»

до Пірнівської сільської ради

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Сірого А.М. адвоката (посвідчення №000431 від 07.02.2019 року);

відповідача: Чуніхіна О.М. адвоката (ордер, серії АА №0020129, від 14.07.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Афінацентр» (далі позивач) до Пірнівської сільської ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору на виконання робіт по об`єкту №06/11 від 06.11.2020 року.

Ухвалою суду від 30.12.2022 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 18 січня 2023 року.

09 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року підготовче засідання відкладене на 01 березня 2023 року.

17 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у задоволенні якого судом було відмовлено.

23 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, а 25 січня 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

30 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

01 березня 2023 року в засіданні представник відповідача проти задоволення клопотання представника позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву заперечував, просив поновити пропущений процесуальний строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, а також клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, визнав їх такими, що підлягали задоволенню, причини пропуску процесуальних строків для подання вищевказаних клопотань поважними, поновив їх та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 05 квітня 2023 року.

27 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області та 29 березня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2023 року, яке підлягало задоволенню судом.

05 квітня 2023 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 10 травня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні оголошена перерва до 07 червня 2023 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

07 червня 2023 року судове засідання відкладене на 05 липня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

29 червня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача в справі №911/2746/22 у засідання, призначене на 05 липня 2023 року.

05 липня 2023 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 05 липня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

06 листопада 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Афінацентр» (далі позивач) та Вищедубечанською сільською радою був укладений договір №06/11 на виконання робіт по об`єкту (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався виконати капітальний ремонт по благоустрою центра в с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області, вул. Соборна (далі роботи), а Вищедубечанська сільська рада зобов`язувалась виконані позивачем роботи прийняти та оплатити.

Згідно з п. 8.1 договору, Вищедубечанська сільська рада зобов`язувалась, зокрема, прийняти в установленому цим договором порядку та оплатити виконані роботи, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 8.4 договору, позивач, зокрема, мав право своєчасно та у повному обсязі отримати плату за виконані роботи, за умови надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється Вищедубечанською сільською радою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 календарних днів, на підставі підписаних сторонами та уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, актів виконаних робіт та наданого ним рахунку, по мірі надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки Вищедубечанської сільської ради.

Згідно з п. 5.1 договору, здавання приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт за ф. КВ-2в, який підписується трьома сторонами: позивачем, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, Вищедубечанською сільською радою, та довідки за ф. КБ-3. Вищедубечанська сільська рада протягом 3 (трьох) днів з дня одержання акту виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, повертає позивачу підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідно до п. 13.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021 р., а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За твердженнями представника позивача, відповідач не оплатив виконані позивачем роботи щодо прокладання водопроводу та встановлення водонапірного обладнання у сумі 370 825,41 грн.

Судом встановлено, що позивач 24 червня 2021 року наручно вручив Пірнівській сільській раді (далі відповідач) довідку про вартість виконаних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року №3/1 та №3/2 від 21.06.2021 року, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за червень 2021 року від 21.06.2021 року, а також підсумкову відомість, що підтверджується копією листа позивача із відповідною відміткою відповідача про отримання вищевказаних документів, долученого до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

У відзиві на позовну заяву, а також у судових засіданнях, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, послався на те, що відповідач не міг оплатити виконані позивачем роботи, у зв`язку з тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12021110000000038 від 01.02.2021 року, до закінчення якого проведення розрахунків, згідно з договором №06/11 від 06.11.2020 року, не здійснюється.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.2 договору, Вищедубечанська сільська рада мала право, зокрема, повернути рахунок позивачу без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених в п. 4.2 договору (відсутність печатки, підписів тощо), відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені позивачем, Вищедубечанською сільською радою або третьою особою.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі виявлення Вищедубечанською сільською радою недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку вона зобов`язана протягом 5 (п`яти) днів письмово запросити позивача та представника спеціалізованої організації, що здійснював технічний нагляд за виконанням робіт, для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо позивач відмовився взяти участь у складанні такого акта, Вищедубечанська сільська рада має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів в однобічному і порядку і надіслати його позивачу.

Згідно з п. 6.5 договору, у разі затримки фінансування сторони мають право призупинити взяті на себе обов`язки по договору до моменту виділення асигнувань з бюджету або інших джерел фінансування на дані види робіт.

Відповідно до п. 3.6 договору, фінансування робіт на об`єкті здійснюються дише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст. 23 (частина 1) Бюджетного Кодексу України. Фінансування робіт здійснюється Вищедубечанською сільською радою відповідно до плану фінансування по мірі надходження бюджетних коштів.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що при відсутності коштів на фінансування робіт по об`єкту терміни виконання робіт переносяться та підлягають уточненню в тому числі шляхом перезатвердження плану фінансування.

Як уже зазначалось, згідно з п. 4.2 договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється Вищедубечанською сільською радою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 календарних днів, на підставі підписаних сторонами та уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, актів виконаних робіт та наданого ним рахунку, по мірі надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки Вищедубечанської сільської ради.

Документів, що підтверджували б виявлення Вищедубечанською сільською радою недоліків у виконаних позивачем роботах або відсутність (затримку) фінансування робіт, що виконувались позивачем на підставі договору №06/11 на виконання робіт по об`єкту від 06.11.2020 року, суду надано не було.

Положення вищевказаних нормативно правових актів, а також умов договору №06/11 на виконання робіт по об`єкту від 06.11.2020 року, вказує на відсутність такої підстави для відмови від оплати виконаних належним чином та прийнятих робіт, як проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву, а також у судових засіданнях, представник відповідача послався на те, що після початку реструктуризації Вищедубечанської сільської ради позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду з відповідачем.

Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву, а також у судових засіданнях, проти направлення відповідачем та отримання позивачем додаткової угоди до договору на виконання робіт по об`єкту №06/11 від 06.11.2020 року 09.12.2021 року та 22.12.2021 року заперечував, стверджував, що отримана позивачем 12.10.2022 року додаткова угода №3 не була датована та не була підписана самим відповідачем, не містила Графіку виконаних робіт, а також була направлена позивачу після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Додаткова угода правочин, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Як уже було встановлено судом, 06 листопада 2020 року був укладений договір №06/11 на виконання робіт по об`єкту між позивачем та Вищедубечанською сільською радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 5 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України), злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 107 Цивільного кодексу України встановлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України).

Вищевикладені положення законодавства дозволяють дійти висновку про те, що у разі реорганізації юридичної особи укладення додаткових угод або внесення змін до існуючих договорів, законом не вимагається.

Так, Пірнівська сільська рада стороною договору на виконання робіт по об`єкту №06/11 від 06.11.2020 року не була, а чинне законодавство України не містить положень, які б зобов`язували сторону договору укладати додаткові угоди з правонаступником іншої сторони.

Як уже зазначалось, зобов`язання має виконуватись належним чином сторонами договору.

Разом з цим, звертаючись із цією позовною заявою до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 370 825,41 грн. основного боргу, 11 460,03 грн. трьох процентів річних, 98 185,38 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 п. 71 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Згідно з п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту (п.п. 4 п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");

- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою (п.п. 9 п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");

- під час реорганізації юридичних осіб - органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу) (абз. 1, п.п. 12 п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до п.п. 10 п. 1 постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" №807-IX від 17.07.2020 року, зокрема, у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 5 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. Під час реорганізації юридичної особи шляхом приєднання передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому повинні бути чітко зазначені суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються. Разом з тим, момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

Така позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року в справі №756/8927/15-ц.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За твердженнями представника позивача, 26 листопада 2020 року на сесії Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області було прийнято рішення "Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Пірнівської сільської ради" №07-01-VIII, відповідно до якого, відповідача визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема, Вищедубечанської сільської ради, а моментом переходу прав і обов`язків від Вищедубечанської сільської ради до відповідача є день підписання передавального акта, та, відповідно, дата підписання вищевказаного рішення, а саме 26 листопада 2020 року.

У судовому засіданні представника відповідача було зобов`язано подати належним чином завірену копію передавального акту про правонаступництво майна, прав та обов`язків, підписаного Пірнівською сільською радою та Вищедубечанською сільською радою, для чого була оголошена перерва в засіданні.

За твердженнями представника відповідача, передавальний акт про правонаступництво майна, прав та обов`язків Пірнівською сільською радою та Вищедубечанською сільською радою підписаний не був.

Документів, що спростовували б доводи представника відповідача, представник позивача суду не надав.

Під час звернення до суду із цією позовною заявою, представник позивача вказав відповідачем, - Пірнівську сільську раду, клопотань про заміну відповідача чи залучення свівідповідача не заявляв.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, представник позивача доказів, що підтверджували б перехід прав та обов`язків від Вищедубечанської сільської ради до Пірнівської сільської ради, не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 480 470,82 грн., є необґрунтованими та такими, що задоволенню судом не підлягають, оскільки ці вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. ч. 1, 5 ст. 104, ч. 1 ст. 106, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 107, ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ст. 629, ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Афінацентр» до Пірнівської сільської ради про стягнення заборгованості.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 31.07.2023 року.

Суддя С. Грабець