Рішення

від 28.07.2023 по справі 915/413/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року Справа № 915/413/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ», вул. Партизанська, 25, кв. 62, м. Біла Церква, Київська область, 09113 (код ЄДРПОУ 42439184)

електронна пошта: sergan_andryy@ukr.net

офіційна електронна адреса: a.s.beavers2019@gmail.com

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ", пров. Корпусний, 2, кв. 1, м. Миколаїв, 54039 (код ЄДРПОУ 43524040)

електронна пошта: eko-transexport@ukr.net

про стягнення коштів в сумі 75 050, 52 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ» з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ» заборгованість 75 050, 52 грн., із яких: 8 277, 81 грн. - 3 % річних та 66 772, 71 грн. - інфляційні втрати;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 2 684, 00 грн.;

- зазначити в рішенні суду в даній справі про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін від сторін до суду не надходило.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2023, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ", пров. Корпусний, 2, кв. 1, м. Миколаїв, 54039, повернута до суду із відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Супровідним листом керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2023 повторно направлено на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2023 по справі № 915/413/23.

Ухвала суду разом із супровідним листом, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду поштовою установою 19.07.2023 із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Додатково судом вжито заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи телефонограмою від 12.06.2023.

Крім того, процесуальні документи суду направлялись на електронну пошту відповідача, яка зазначена в позовній заяві, а саме: eko-transexport@ukr.net

Ухвала суду про відкриття провадження у справі двічі надсилалась на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В матеріалах справи відсутня інформація про зміну місцезнаходження відповідача, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від № 16/06/2021 від 16.06.2021, а саме: зобов`язань щодо поставки товару в строки, встановлені умовами договору та специфікації. Позивач зазначає, що 16.06.2021 оплатив товар згідно виставленого відповідачем рахунку № 125 від 16.06.2021 у сумі 220 500, 00 грн. Проте, оскільки відповідач у визначений строк на виконав своє зобов`язання щодо поставки товару, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про розірвання договору поставки та стягнення коштів (попередньої оплати).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2022 по справі № 915/1409/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" розірвано договір поставки від 16 червня 2021 року за № 16/06/2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Трансекспорт»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ» грошові кошти у сумі 264 000, 00 грн., з яких: 220 500, 00 грн. - сума оплати, 44 100, 00 грн. - 20 % штрафу, а також кошти на відшкодування судового збору у сумі 3 969, 01 грн.

Виданий на виконання судового рішення наказ від 04.08.2022 пред`явлено позивачем до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Позивач зазначив, що виконавче провадження триває і на даний час, рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2022 відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 610, 612, 625, ЦК України, ст. 175 ГК України, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

16.06.2021 між ТОВ "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" (постачальник) та ТОВ "ЕЙБІВЕРЗ" (покупець) було укладено договір поставки № 16/06/21 від 16.06.2021 зі строком дії до 31.12.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: Круглий лісоматеріал категорії В, С на умовах, викладених в цьому договорі та специфікаціях (п. 1.1, п. 12.3 договору).

В специфікації № 1 від 16.06.2021 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 220 500, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Порядок оплати 100 % вартості товару в день погрузки. Умови та місце поставки: на склад покупця. Строк поставки: по факту оплати - день/ в день.

На підставі рахунку на оплату № 125 від 16.06.2021 ТОВ "ЕЙБІВЕРЗ" (покупець) проведено 100 % передоплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 772 від 16.06.2021 на суму 220 500, 00 грн.

В зв`язку з невиконанням ТОВ "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" (постачальник) умов договору в частині поставки товару, ТОВ "ЕЙБІВЕРЗ" (покупець) звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом про розірвання договору та стягнення попередньої оплати з урахуванням штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2022 по справі № 915/1409/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙБІВЕРЗ" задоволено частково.

Розірвано договір поставки від 16 червня 2021 за № 16/06/2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙБІВЕРЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" (код ЄДРПОУ 43524040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙБІВЕРЗ" (код ЄДРПОУ 42439184) грошові кошти у загальній сумі 264 600 грн., з яких: 220 500 грн. - сума оплати; 44 100 грн. - 20 % штрафу, а також кошти на відшкодування судового збору у сумі 3 969 грн. 01 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 04.03.2022.

На виконання судового рішення Господарським судом Миколаївської області 04.08.2022 видано відповідний наказ, який пред`явлено стягувачем для примусового виконання до органу ДВС.

04.01.2023 головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП 70131012.

Позивач зазначив, що виконавче провадження триває і на даний час, рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2022 відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Суду не подано доказів виконання відповідачем ТОВ "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" судового рішення по справі № 915/1409/21.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова ВП ВС від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова ВП ВС від 22.09.2020 у справі 918/631/19).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова ВП ВС від 04.06.2019 № 916/190/18).

Оскільки відповідальність за статтею 625 ЦК України настає, зокрема, за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті, то до такої суми заборгованості підлягає застосуванню індекс інфляції (постанова КЦС ВС від 19.12.2018 у справі № 372/3542/16-ц; постанова КЦС ВС від 10.01.2019 у справі № 718/2081/17).

Враховуючи положення ст. 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3 % річних, нараховані за попередній період, касаційна інстанція відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів (постанова КГС ВС від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що 3 % річних повинні нараховуватися на суму основного боргу, а тому безпідставними є їх нарахування на стягнутий судовий збір (постанова КЦС ВС від 10.10.2018 у справі № 758/7649/16-ц).

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, у зв`язку з невиконанням відповідачем ТОВ "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" (постачальник) взятого на себе за договором поставки № 16/06/21 від 16.06.2021 зобов`язання в частині постачання товару, у позивача ТОВ "ЕЙБІВЕРЗ" (покупцеь) в силу ст. 693 ЦК України виникло право на повернення суми попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2022 у справі № 915/1409/21 розірвано укладений між сторонами договір поставки товару № 16/06/21 від 16.06.2021, стягнуто з ТОВ "ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ" на користь ТОВ «ЕЙБІВЕРЗ» суму попередньої оплати з урахуванням штрафних санкцій. Здійснено розподіл судових витрат

Оскільки відповідачем не виконано грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення суми попередньої оплати (доказів зворотного суду не подано), позивачем нараховано на суму заборгованості 3 % річних та інфляційні втрати.

Судом встановлено, що 3 % річних позивачем нараховано на суму заборгованості 268 569, 01 грн. за період з 04.03.2022 по 13.03.2023, а також інфляційні втрати за період з березня 2022 по лютий 2023.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 268 569, 01 грн., яка включає суму основного боргу, штраф та судовий збір) (220 500, 00 грн. + 44 100, 00 грн. + 3 969, 01 грн. = 268 569, 01 грн.).

Враховуючи, що ст. 625 ЦК України передбачено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних лише на суму основного боргу, судом відмовлено в позові в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми штрафу та судового збору, стягнуті за судовим рішенням № 915/1409/21.

Судом встановлено, що 3 % річних, нараховані за період прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в сумі 220 500, 00 грн. (за період з 04.03.2022 по 13.03.2023) становлять 6 796, 23 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних судом відмовлено.

Інфляційні втрати, нараховані за період прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в сумі 220 500, 00 грн. (за період з березня 2022 по лютий 2023) становлять 54 821, 60 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат судом відмовлено.

Розрахунки виконано судом за допомогою "Бази законодавство "ЛігаЗакон".

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач в позовній заяві також просить суд зазначити в рішенні суду в даній справі про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Враховуючи, що судом у даній справі не приймається рішення про стягнення боргу (стягнення основного боргу було предметом спору у справі № 915/1409/21), в суду відсутні правові підстави для застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України у даній справі. В цій частині вимог позивача судом відмовлено.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 203, 56 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 480, 44 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ТРАНСЕКСПОРТ», пров. Корпусний, 2, кв. 1, м. Миколаїв, 54039 (код ЄДРПОУ 43524040) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБІВЕРЗ», вул. Партизанська, 25, кв. 62, м. Біла Церква, Київська область, 09113 (код ЄДРПОУ 42439184):

- 6 796, 23 грн. (шість тисяч сімсот дев`яносто шість грн. 23 коп.) - 3 % річних;

- 54 821, 60 грн. (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять одна грн. 60 коп.) - інфляційних втрат;

- 2 203, 56 грн. (дві тисячі двісті три грн. 56 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.07.2023

Суддя Е.М. Олейняш