Рішення

від 31.07.2023 по справі 922/2194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2194/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю міжгалузеве науково-виробниче підприємство "Аріс" ЛТД (62302, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Залізнична, буд. 4) про стягнення 509910,44 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве Науково-виробниче підприємство "Аріс" ЛТД про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 509910,44 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 за період з 01.07.2020 по 04.11.2020.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 7648,66 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 31.05.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку, в якій зазначена причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" унормовано, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 31.05.2023 по справі №922/2194/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З наявної в матеріалах справи інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно №320271188 від 16.01.2023 вбачається, що право власності на нежитлові будівлі літ. "И-1" площе. 1387,5 кв.м., літ. "И1-1" площею 247,9 кв.м., літ. "И2-1" площею 387,0 кв.м., літ. "И3-1" площею 971,0 кв.м., літ. "И4-1" площею 233,1 кв.м., літ. "И5-2" площею 759,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129 було зареєстровано з 30.10.2015 по 04.11.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю міжгалузеве науково-виробниче підприємство "Аріс" ЛТД на підставі договору купівлі-продажу №3004 від 30.10.2015.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-000698912021 від 14.06.2021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 складає 1,4948 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 18.04.2018. Земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид користування земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №320274584 від 16.01.2023 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 зареєстрована з 28.07.2021 за Харківською міською радою (номер запису про право власності - 43265697).

Із змісту листа Головного управління ДПС у Харківській області №1134/5/20-40-04-02-12 від 27.01.2023 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю міжгалузеве науково-виробниче підприємство "Аріс" ЛТД за період з 18.04.2018 по 05.11.2020 не значиться платником за земельну ділянку загальною площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018.

З матеріалів справи також вбачається, що 16.01.2023 головним спеціалістом інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради у порядку частини 2 статті 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки загальною площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 за адресою м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129.

За результатами проведення зазначених заходів встановлено, що з 18.04.2018 по 04.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю міжгалузеве науково-виробниче підприємство "Аріс" ЛТД використовувало земельну ділянку загальною площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 у м. Харкові по вул. Велика Панасівська, 129 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125, 126 ЗК України.

Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем зазначено, що відповідач у період з 01.07.2020 по 04.11.2020 не сплачував плату за користування земельною ділянкою по вул. Велика Панасівська, 129 у м. Харкові, внаслідок чого відповідач зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки загальною площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 грошові кошти у розмірі орендної плати у розмірі 509910,44 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Суд звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 по справі № 200/606/18).

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа.

Як зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від №НВ-000698912021 від 14.06.2021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 складає 1,4948 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 18.04.2018. Земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "И-1", літ. "И1-2", літ. "И4-2".

Отже, з урахуванням наведеного вище, земельна ділянка загальною площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 сформована як об`єкт цивільних прав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. З матеріалів справи слідує, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача.

Згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача.

Таким чином, слід дійти висновку, що збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем. Очевидно, що такий стан речей не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчать про оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 за період з 01.07.2020 по 04.11.2020, зокрема укладення договору оренди з позивачем та державної реєстрації права користування сформованою земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд зазначає, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі/споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 по справі №920/739/17 звертає увагу, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем правомірно, обґрунтовано та арифметично вірно здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 509910,44 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові, що має кадастровий номер 6310137200:02:022:0018 за період з 01.07.2020 по 04.11.2020 на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку №4080 від 20.05.2020, що виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області та на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 (із змінами).

Водночас судом взято до уваги, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області №1134/5/20-40-04-02-12 від 27.01.2023 відповідач за період з 18.04.2018 по 05.11.2020 не значиться платником за земельну ділянку загальною площею 1,4948 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018.

Враховуючи, що відповідач право власності/користування на земельну ділянку загальною площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 за період з 01.07.2020 по 04.11.2020 у встановленому законом порядку не оформлювалося, а також зважаючи на те, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі недоотриманої орендної плати, що має наслідком порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 509910,44 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є цілком обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю міжгалузеве науково-виробниче підприємство "Аріс" ЛТД (62302, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Залізнична, буд. 4, код ЄДРПОУ 14090946) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 509910,44 грн. за використання земельної ділянки загальною площею 1,4948 га по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:022:0018 за період з 01.07.2020 по 04.11.2020 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7648,66 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "31" липня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова