Рішення

від 25.07.2023 по справі 922/867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023м. ХарківСправа № 922/867/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" (27043, Новоукраїнський р-н., Кіровоградська обл., с. Перчунове, вул. Миру, буд. 84) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 5, кв. 43) про стягнення 1049125,67 грн. за участю представників:

позивача - Періжок В.В.;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Сільгосп Агро Добробут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ" про стягнення 1049125,67 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 1001346,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47779,65 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат зі сплати судового збору у розмірі 15736,89 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №38 від 22.08.2022 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні на 02.05.2023 о 12:15.

19.04.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №9608).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2023 відмовлено в задоволенні заяви Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №9608 від 19.04.2023).

28.04.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання (вх. №10630), в якому позивач просить суд провести підготовче засідання, призначене на 02.05.2023 о 12:15 без участі позивача.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2023 клопотання позивача (вх. №10630 від 28.04.2023) задоволено, відкладено підготовче засідання на 23.05.2023 о 12:30 на підставі статті 183, 232-235 ГПК України.

02.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про долучення до матеріалів справи відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення судової експертизи, клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції (вх. №10859).

02.05.2023 та 08.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №10938, №11421), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2023 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ" про проведення засідання в режимі відеоконференції (вх. №10859 від 02.05.2023) відмовлено.

16.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх. №12265), в якій позивач просить суд підготовче засідання провести без участі позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Крім того, у поданій заяві позивач заперечує проти задоволення клопотань відповідача про витребування доказів та про призначення судової експертизи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2023 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 13.06.2023 о 10:30 на підставі статті 177, 183, 232-235 ГПК України.

01.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" зареєстровано заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №13892).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2023 заяву Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №13892 від 01.06.2023) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 13.06.2023 о 10:30 у режимі відеоконференції. Доручено Добровеличківському районному суду Кіровоградської області забезпечити проведення судового засідання у справі на 13.06.2023 о 10:30, в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та клопотання про призначення судової експертизи на підставі статті 42, 80, 81, 99, 232-235 ГПК України. Відкладено підготовче засідання на 27.06.2023 о 12:45 на підставі статті 183, 232-235 ГПК України.

14.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано супровідний лист разом із доданими до нього документами (вх. №15193), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

19.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №15636).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2023 заяву Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №15636 від 19.06.2023) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 27.06.2023 о 12:45 у режимі відеоконференції. Доручено Добровеличківському районному суду Кіровоградської області забезпечити проведення судового засідання у справі на 27.06.2023 о 12:45, в режимі відеоконференції.

21.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про витребування доказів (вх. №15994).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2023 клопотання Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" про витребування доказів (вх. №15994 від 21.06.2023) задоволено. Витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) копію податкової декларації (податкових декларацій) Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ" (код ЄДРПОУ 35473719) з податку на додану вартість, з метою отримання податкового кредиту за податковими операціями, зареєстрованими платником податку ФГ "Сільгосп Агро Добробут" (код ЄДРПОУ 39549084), через податкові накладні №16 (зареєстрованої 07.09.2022), №17 (зареєстрованої 08.09.2022), №18 (зареєстрованої 21.09.2022), по яких платником податку продавцем виступало ФГ "Сільгосп Агро Добробут" (код ЄДРПОУ 39549084), платником податку покупцем виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "СБМ" (код ЄДРПОУ 35473719). Крім того, зазначеною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2023 р. о 12:45.

17.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Головного управління ДПС у Харківській області зареєстровано супровідний лист разом із доданими до нього документами (вх. №18588), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

18.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" зареєстровано заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №18733).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2023 заяву Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" про участь представника позивача в режимі відеоконференції (вх. №18733 від 18.07.2023) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 25.07.2023 о 12:45 у режимі відеоконференції. Доручено Добровеличківському районному суду Кіровоградської області забезпечити проведення судового засідання у справі на 25.07.2023 о 12:45, в режимі відеоконференції.

Позивач в призначене судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином в порядку, передбаченому статтями 120-121 ГПК України шляхом направлення судових повідомлень на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" унормовано, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали господарського суду Харківської області по справі №922/867/23 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що учасники справи також не були позбавлені права з власної ініціативи скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", та за відомим учасникам справи номером даної справи №922/867/23 ознайомитися із змістом ухвал господарського суду Харківської області та визначеними у них датами, часом та місцем проведення судових засідань з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач обізнаний про розгляд цієї справи, оскільки відповідачем реалізовано процесуальне право, що передбачено статтею 178 ГПК України на подання відзиву на позовну заяву, а також подання зазначених вище клопотань у даній справі.

З огляду на вказане, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито всі можливі та залежні від суду процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи.

Матеріали справи також свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

22.08.2022 між Фермерським господарством "Сільгосп Агро Добробут" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СБМ" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №38 (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених договором, в асортименті, кількості та по цінам, визначеним в додатках до договору (специфікація), які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбавається на умовах договору, передбачена в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору загальна вартість договору відповідає сумі загальних вартостей товару, визначених в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору. Порядок здійснення оплати вартості товару визначається в додатках (специфікаціях).

Умовами пункту 2.4. договору передбачено, що постачальник зобов`язується протягом 3 робочих днів з дня поставки товару, надати покупцеві оригінали видаткових накладних на товар на повну суму його вартості. Постачальник зобов`язаний надати покупцеві податкову накладну, складену відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку постачальника надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатися п. 201.10 Податкового кодексу України і подати до податкового органу відповідну скаргу на постачальника.

Згідно з пунктом 2.5. договору датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Пунктом 4.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010, встановлених у Додатках (специфікаціях) до договору. При цьому, умови Інкотермс-2010 застосовуються в частині, що не суперечить умовам договору.

Згідно з пунктом 4.2. договору товар вважається поставленим постачальником та отриманим покупцем в момент підписання товарно-транспортної накладної відповідальної особи вантажоодержувача.

Умовами пункту 4.3. договору погоджено, що право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент розвантаження товару на зерновий склад покупця, розташованому за адресою - Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, 4. Дата переходу права власності на товар відповідає даті підписання видаткової накладної на товар. Видаткова накладна підписується після прийняття товару за якістю та кількістю. Дата видаткової накладної, наданої постачальником, повинна відповідати даті, зазначеній у реєстрах.

Пунктом 4.8. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний на кожну партію товару надати наступні документи: рахунок-фактуру на партію товару (оригінал або сканкопія) невідкладно, в день підписання Специфікації; податкову накладну (в електронному вигляді); товарно-транспортну накладну (оригінал) на товар, оформленої належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства України; видаткову накладну (оригінал) на товар, оформлену належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 8.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до Специфікації №1 від 22.08.2022 р., що є додатком №1 до договору поставки №38 постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених договором та додатком, в асортименті, кількості та по цінам, визначеним пунктом 1, а саме: насіння соняшника Код УКТ ЗЕД 120600, одиниця виміру - 98 т., ціна за одну тону - 13771,93 грн. без ПДВ, разом без ПДВ - 1349649,12 грн., ПДВ 14% - 188950,88 грн., всього з ПДВ - 1538600,00 грн.

Пунктом 2 Специфікації №1 від 22.08.2022 передбачено, що ціна товару, що постачається згідно з договором на умовах СРТ (фрахт/перевезення оплачені до складу покупця), становить 15700,00 грн. за одну тонну, з урахуванням ПДВ 14%. Загальна вартість товару, що постачається згідно з цією специфікацією, складає 1538600,00 +/- 10% грн. з урахуванням ПДВ.

Покупець оплачує 86% вартості кожної партії товару після перевірки якості товару на зерновому складі покупця та визначення фактичної залікової кількості товару на підставі реєстрів на приймання товару, на 21-й день після поставки та приймання всієї партії товару на зерновому складі покупця, на поточний рахунок постачальника, що вказаний в п. 9 договору або в рахунку-фактурі. Постачальник зобов`язаний при цьому надати рахунок-фактуру на всю залікову кількість товару за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, за реквізитами покупця, що вказані в п. 9 договору для оплати його покупцем. Покупець здійснює доплату до 100% вартості товару у розмірі 14% кожної партії товару протягом 7 банківських днів після реєстрації постачальником податкової накладної та при наявності оригіналів документів. Також, не пізніше наступного дня від дати передачі товару, постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: довідка з благополуччя сировинної зони із Держпродспоживслужби; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєстровану в ЄРПН електронну податкову накладну у відповідності до вимог податкового законодавства.

Пунктом 4 Специфікації №1 від 22.08.2022 визначено, що товар повинен бути поставлений покупцю в період з 22 серпня 2022 року по 26 серпня 2022 року. Товар повинен поставлятись автомобільними партіями. Автотранспорт покупця повинен відповідати вимогам складу постачальника.

Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем вказано про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №38 від 22.08.2022 та поставку 23.08.2022, 24.08.2022 та 01.09.2022 відповідачу обумовлений договором товар у кількості 101,33 тонни (в межах допустимих відхилень по масі) на загальну суму 1590881,03 грн. Водночас позивач стверджує, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язань за договором поставки №38 від 22.08.2022 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару у розмірі 1001346,02 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем скеровано на адресу відповідача претензію про сплату боргу за договором поставки №38 від 22.08.2022 у розмірі 1001346,02 грн., яка залишилася без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір поставки №38 від 22.08.2022 та додатки до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки відповідачу товару за договором поставки №38 від 22.08.2022 оформлено товарно-транспортні накладні №10/57 від 23.08.2022, №39 від 24.08.2022, №40 від 01.09.2022.

Крім того, позивачем оформлено видаткові накладні на насіння соняшника:

1) №15 від 23.08.2022 у кількості 31,20 т., ціна без ПДВ 13771,93 грн., сума без ПДВ - 429684,22 грн., ПДВ 14% - 60155,79 грн., разом з ПДВ - 489840,01 грн.;

2) №16 від 24.08.2022 у кількості 32,58 т., ціна без ПДВ 13771,93 грн., сума без ПДВ 448689,48 грн., ПДВ 14% - 62816,53 грн., разом з ПДВ - 511506,01 грн.;

3) №17 від 01.09.2022 у кількості 37,55 т., ціна без ПДВ 13771,93 грн., сума без ПДВ 517135,97 грн., ПДВ 14% 72399,04 грн., разом з ПДВ 589535,01 грн.

Позивачем також оформлено та виставлено рахунки на оплату: 1) №15 від 23.08.2022 у кількості 63,78 т., разом з ПДВ - 1001346,02 грн.; 2) №17 від 01.09.2022 у кількості 37,55 т., разом з ПДВ - 589535,01 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем як постачальником з індивідуальним податковим номером - 395490811051 оформлено та зареєстровано податкові накладні: 1) №16 від 23.08.2022 на суму 489840,01 грн. (зареєстрована 07.09.2022); №17 від 24.08.2022 на суму 511506,01 грн. (зареєстрована 08.09.2022); №18 від 01.09.2022 на суму 589535,01 грн. (зареєстрована 21.09.2022).

В силу приписів статті 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Таким чином, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як погоджено між сторонами та вбачається з пункту 2 Специфікації №1 від 22.08.2022 покупець оплачує 86% вартості кожної партії товару після перевірки якості товару на зерновому складі покупця та визначення фактичної залікової кількості товару на підставі реєстрів на приймання товару, на 21-й день після поставки та приймання всієї партії товару на зерновому складі покупця, на поточний рахунок постачальника, що вказаний в п. 9 договору або в рахунку-фактурі. Покупець здійснює доплату до 100% вартості товару у розмірі 14% кожної партії товару протягом 7 банківських днів після реєстрації постачальником податкової накладної та при наявності оригіналів документів.

З обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було частково здійснено на користь позивача оплату вартості товару у розмірі 589535,01 грн. згідно з рахунком на оплату №17 від 01.09.2022 р. на підставі платіжної інструкції №190 від 13.10.2022, що не заперечується та підтверджується сторонами в процесі розгляду справи.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 27.06.2023 надано податкові декларації ТОВ "СБМ" з податку на додану вартість за серпень-вересень 2022 року.

Так, у Розділі II "Податковий кредит" Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "СБМ" за серпень 2022 року в таблиці 2.1. у графі 6 зазначений постачальник з індивідуальним податковим номером - 395490811051 з обсягом постачання 878373,70 грн. без ПДВ.

Також, у Розділі II "Податковий кредит" Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "СБМ" за вересень 2022 року в таблиці 2.1. у графі 6 зазначений постачальник з індивідуальним податковим номером - 395490811051 з обсягом постачання 517135,97 грн.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/19 дійшла висновку, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Також, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 зазначила, що податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що після фактичного отримання від позивача товару за спірними видатковими накладними, відповідач відобразив у податковій звітності спірні господарські операції. В даному випадку суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано жодної іншої інформації про існування між позивачем та відповідачем, як договірних, так і позадоговірних правовідносин з постачання товару за спірний період. При цьому, відповідач не надав суду жодних доказів того, що відображені в його податковій звітності за спірний період господарські операції відносяться до інших господарських правовідносин із позивачем, а не договору поставки №38 від 22.08.2022.

Окрім цього, умовами пункту 4.9. договору передбачено, що при виконанні постачальником всіх умов цього розділу договору, покупець приймає товар, підписує всі документи, що підтверджують його передачу та повертає постачальнику належні йому екземпляри в строк не більше трьох робочих днів.

Виходячи з аналізу умов вказаного пункту договору, покупець має повернути постачальнику документи, що підтверджують передачу товару за договором, у випадку постачання товару постачальником. Відтак, наявність у позивача зазначених вище первинних документів, підтверджує факт проведення господарської операції з постачання обумовленого договором товару.

Слід зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Відтак, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, зберігання та використання товару у господарській діяльності покупця тощо).

Як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товару та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як було зазначено судом вище та не заперечується сторонами в процесі розгляду справи, відповідачем лише частково було здійснено на користь позивача оплату вартості поставленого товару у розмірі 589535,01 грн. згідно з рахунком на оплату №17 від 01.09.2022 р. на підставі платіжної інструкції №190 від 13.10.2022.

Крім того, оформлення та реєстрація позивачем податкових накладних №16 від 23.08.2022; №17 від 24.08.2022; №18 від 01.09.2022, відображення відповідачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість наведених вище господарських операцій, наявність оформлених первинних бухгалтерських документів, здійснення відповідачем часткової оплати вартості поставленого товару у своїй сукупності підтверджує факт поставки спірного товару та існування правовідносин за договором поставки №38 від 22.08.2022, що є підставою для виникнення у відповідача перед позивачем обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про протилежне, так само як і твердження про не засвідчення позивачем копій доданих до позовної заяви документів є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки до позовної заяви позивачем додано копії письмових доказів, що засвідчені відповідно до вимог статті 91 ГПК України та вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. З введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1001346,02 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем та підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47779,65 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 зазначив, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 47779,65 грн., суд зазначає, що проведене нарахування у повній мірі відповідає встановленим обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47779,65 грн. також є цілком обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано обґрунтованого контррозрахунку на спростування правомірності здійсненого позивачем нарахування.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість всупереч наведених вище положень процесуального закону жодних доказів на спростування встановлених судом обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 5, кв. 43, код ЄДРПОУ 35473719) на користь Фермерського господарства "Сільгосп Агро Добробут" (27043, Новоукраїнський р-н., Кіровоградська обл., с. Перчунове, вул. Миру, буд. 84, код ЄДРПОУ 39549084) основну заборгованість у розмірі 1001346,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 47779,65 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15736,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "31" липня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова