Ухвала

від 24.07.2023 по справі 296/6938/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/6938/23

1-кс/296/2634/23

УХВАЛА

Іменем України

24 липня 2023 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчої ОСОБА_4 ,

підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене першим заступником керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018060000000003 від 30.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 161 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідча звернулася до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018060000000003 від 30.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 161 Кримінального кодексу України, до чотирьох місяців з дня повідомлення особам про підозру.

В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22018060000000003 від 30.01.2018 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 161 України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 6 - 9 червня 1989 року на Помісному соборі у москві прийнято новий устав, що підтверджував статус Українського екзархату та надавав йому право називатися «Українська православна церква».

27 жовтня 1990 року Архієрейський собор російської православної церкви, що проходив 25-27 жовтня, скасував Український екзархат і знову заснував самоврядну і з правами широкої автономії Українську православну церкву.

Статут Київської Митрополії Української Православної Церкви, прийнятий Священним Синодом УПЦ 11.02.1991 року зі змінами та доповненнями, ухваленими рішенням Собору Єпископів УПЦ 22.12.1998 року, який зареєстровано державним комітетом України у справах релігії, Постанова №м 11/4 від 23.10.1999 року відповідно до якого Київська Митрополія Української Православної Церкви є центральний виконавчо-розподільчий церковний орган (релігійний адміністративний центр) незалежної і самостійної в своєму устрої і управлінні Української Православної Церкви, що здійснює керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігіями організаціями Української Православної Церкви (УПЦ). Київська Митрополія керується в своїй діяльності Святим Письмом, православними догматами та канонами, Статутом про управління УПЦ, ухвалами та рішеннями Помісних соборів, Соборів Єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, указами Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля УПЦ, чинним законодавством України та цим Статутом.

Київська Митрополія діє під загальним керівництвом Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля УПЦ і представляє за його дорученням і від його імені Українську ОСОБА_9 у стосунках з іншими Помісними Церквами, державними органами, громадськими об`єднаннями та іншими організаціями. Київська Митрополія є юридичною особою, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові й особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем в суді, має самостійний баланс, печатку штамп та бланки з релігійною символікою, банківські рахунки, у т.ч. валютні. Київська Митрополія утворюється згідно з рішенням Собору УПЦ і затверджується указом Митрополита Київського та всієї України, Предстоятеля УПЦ. Київська Митрополія підзвітна Собору УПЦ, Собору Єпископів і Священному Синоду УПЦ. Юридична адреса Київської Митрополії: м. Київ, вул. Січневого повстання, 25 корпус 49, Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра.

Київська Митрополія здійснює поточне керівництво єпархіальними управліннями, парафіями монастирями та іншими релігійними організаціями УПЦ та координацію їхньої діяльності, організовує богослужіння, паломництва, релігійні свята, фестивалі, концерти, лекції, конкурси, інші масові заходи для поширення християнської віри згідно чинного законодавства; проводить місійну, катехізичну, видачу, інформаційну, доброчинну, господарчу, фінансову діяльність згідно зі своїми завданнями та цим Статутом; для забезпечення релігійних потреб вірних УПЦ Київська Митрополія застосовує духовні навчальні заклади, монастирі, релігійні братства, сестринства та інші релігійні організації (засоби масової інформації, богословські та місійні товариства, бібліотеки, музеї, клуби й гуртки), які діють на підставі власних статутів.

27.05.2022 Собором Української Православної Церкви ухвалено Статут про управління Української Православної Церкви з доповненнями та змінами. Відповідно до якого УПЦ є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха московського і всієї русі Олексія ІІ від 27.10.1990 року.

Керівний центр Української Православної Церкви знаходиться в м. Києві.

Найвищими органами церковної влади та управління УПЦ є Собор Української Православної Церкви, Собор Єпископів Української Православної Церкви та Священний Синод Української Православної Церкви на чолі з Митрополитом Київським та всієї України.

Головним управлінням регіональної статистки 18.04.1995 зареєстровано релігійну організацію «Овруцько-Коростенська єпархія Української Православної Церкви» ідентифікаційний код юридичної особи - 20407424, місцезнаходження: Україна, 11106, Житомирська область, Овруцький район,м. Овруч, вул. Соборна, 3.

Відповідно до Наказу Міністра України у справах національностей, міграції та культів № 12 від 27.03.1995 року затверджено статут Овруцько-Коростенської єпархії Української православної церкви, ухвалений рішенням єпархіальних зборів Овруцько-Коростенської єпархії від 15.07.1993 року, відповідно до якого Овруцько-Коростенська єпархія створена в 1993 році і затверджена 22.06.1993 року рішенням Священного синоду Української православної церкви під головуванням ОСОБА_10 , Митрополита Київського і всієї України.

Згідно Статуту єпископ Овруцький і Коростенський ОСОБА_5 (прийняв чернечий постриг з ім`ям +Віссаріон) являється керуючим Овруцько - Коростенської єпархії.

Відповідно до статуту Овруцько-Коростенської єпархії, затвердженого 27.03.1995 року Міністром України у справах національностей, міграції та культів, до основних посадових обов`язків керуючого Овруцько-Коростенською єпархією серед іншого належить поширення релігійних переконань безпосередньо або через засоби масової інформації, в тому числі власні/ газети, журнали, релігійну літературу, теле - та радіопрограми та інші форми поширення масової інформації, місіонерська діяльність, являється повноважним представником Української православної церкви перед відповідальними органами державної влади та управління з питань, що стосуються єпархії, контролює релігійну, адміністративну та фінансову діяльність єпархії, монастирів та інших підпорядкованих єпархій, здійснює загальне керівництво єпархіальними закладами та єпархіальними парафіями і монастирями.

Єпархіальна рада у відповідності з вказівками єпархіального архієрея:

-виконує рішення єпархіальних зборів, що відносяться до повноважень ради та звітує перед нею про зроблену роботу; розглядає питання, пов`язані з відкриттям парафії, благочинь, монастирів, місій, братств, навчально-виховальних та культурноосвітніх закладів, об`єктів виробничо - господарської, культурної та творчої діяльності нижчестоящих органів управління та інших структурних підрозділів єпархії; визначає джерела засобів, необхідних для задоволення потреб єпархії, а в необхідних випадках і парафій; визначає межі благочинь, а при необхідності і парафій; розглядає плани будівництва, капітального ремонту та реставрації храмів; веде облік та вживає заходів для збереження майна Української Православної Церкви, молитовних будинків, каплиць, монастирів, духовних шкіл та інших структурних підрозділів єпархії, а також майна єпархії; у межах своєї компетенції вирішує питання, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном парафій, монастирів, духовних шкіл та інших структурних підрозділів єпархії, а також питання володіння, користування та розпорядження майном, переданим в оренду на договірних началах, з державними громадськими, релігійними організаціями та громадянами; здійснює ревізій єпархіальних закладів; вирішує інші питання за вказівками єпархіального архієрея;

Рішення єпархіальної ради підписується єпархіальним архієреєм.

Склад та порядок утворення єпархіальної ради визначається Статутом Української Православної Церкви.

Єпархіальний архієрей / Керуючий єпархією / обирається і призначається Синодом Української Православної Церкви.

Єпархіальний архієрей: скликає єпархіальні збори та єпархіальну раду і головує на них; має право «вето» на рішення єпархіальних зборів з наступною передачею цього питання на розгляд Синоду Української Православної Церкви; здійснює загальне керівництво єпархіальними закладами та єпархіальними парафіями і монастирями; затверджує статути єпархіальних парафій, монастирів та інших єпархіальних закладів; підтверджує належність до Української Православної Церкви усіх парафій, монастирів та інших структурних підрозділів єпархії, що перебувають на її території; призначає парафіяльних священників, настоятелів та викладачів духовних навчальних закладів та подає на затвердження Українського Синоду ректорів духовних закладів, настоятелів / настоятельниць / монастирів єпархіального підпорядкування; схвалює проведення в життя рішень органів єпархіального управління, без вказаного схвалення рішення вважаються недійсними; видає власні виконавчо-розпорядчі акти з усіх питань життя та діяльності в єпархії, включаючи кадрові, у рамках своєї компетенції Статуту Української Православної Церкви та цього Статуту; дозволяє будівництво та ремонт храмів, молитовних будинків та каплиць; піклується перед органами державної влади та управління про передачу єпархії та її структурним підрозділам храмів та інших споруд і будівель, призначених для церковних цілей; є повноважним представником Української Православної Церкви перед відповідальними органами державної влади та управління з питань, що стосуються його єпархії; вирішує питання, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майна єпархії; контролює релігійну, адміністративну та фінансову діяльність парафій, монастирів та інших підрозділів єпархії; розпоряджається фінансовими засобами єпархії, заключає від її імені договори, видає доручення, відкриває рахунки у банківських установах; вирішує інші питання, пов`язані з єпархіальною діяльністю.

У своїй діяльності єпархіальний архієрей підзвітний Священному Синоду Української Православної Церкви.

Таким чином, ОСОБА_5 обіймаючи посаду керівника Овруцько -Коростенської єпархії, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та обов`язками, та відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.

Також слідча вказує, що в історії України з 30 листопада 2013 року розпочалася Революція гідності, що передбачала собою політичні та суспільні зміни в Україні, викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 року, як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках ОСОБА_11 та його «сім`ї», небажання народу України миритись із перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній росії. В подальшому, 14 квітня 2014 року російською федерацією розпочалося вторгнення на східні території України, а саме: Донецької та Луганської областей та окупацією АР Крим. Після чого Українська влада прийняла комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України.

24.02.2022 року розпочалося військове вторгнення на територію України - країною агресором та Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі - Закон України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов`язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

Релігійна організація зобов`язана додержуватися вимог чинного законодавства і правопорядку.

В клопотанні вказується, що у достовірно невстановлений слідством день та час, у невстановленому слідством місці, але не пізніше серпня 2017 року у ОСОБА_5 , як керуючого ІНФОРМАЦІЯ_1 виник злочинний умисел, спрямований на розпалювання релігійної ворожнечі та образи почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , будучи службовою особою, усвідомлюючи характер таких дій, наслідки та бажаючи їх настання, вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_6 , який являється секретарем Овруцько-Коростенської єпархії, спрямовану на розпалювання релігійної ворожнечі та образи почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями.

Відповідно до попередньої злочинної змови, ОСОБА_6 мав вжити заходів спрямованих на виготовлення друкованих матеріалів від імені митрополита Овруцько-Коростенського Віссаріона та роздачу підготовлених друкованих матеріалів благочинним, священникам та прихожанам вище вказаної єпархії, керівником якої являється ОСОБА_5 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел ОСОБА_5 завчасно підготував рукописні проекти текстів листівок та брошур, які містили висловлювання, що ображають почуття громадян прихильників і послідовників різних вірувань, релігій і конфесій у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, розпалюють релігійну ворожнечу та ненависть, а також із закликами, адресованими до прихильників Київського патріархату, за контекстом - відвернутися від церкви Київського патріархату.

У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на розпалювання релігійної ворожнечі та образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, починаючи з серпня 2017 року, ОСОБА_5 , будучи службовою особою та керуючим Овруцько-Коростенської єпархії, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , доручив йому як секретарю Овруцько-Коростенської єпархії виготовити та в подальшому розповсюдити листівки і тексти друкованих видань від його імені, зміст яких міститиме висловлювання направлені на розпалювання релігійної ворожнечі та образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями.

У свою чергу, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , виконував його доручення як керуючого Овруцько-Коростенською єпархією та вживав заходів на розповсюдження шляхом роздачі серед блаженних та священників Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ друкованих листівок та брошур з метою подальшого їх також розповсюдження серед мешканців Житомирської області на території Овруцько-Коростенської єпархії.

В подальшому продовжуючи свої спільні злочинні дії, направлені на розпалювання релігійної ворожнечі та образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, починаючи з грудня 2017 року, більш точної дати органом досудового розслідування встановити не представилось можливим та продовжуючи свої злочинні дії до квітня 2022 року, ОСОБА_5 підготував рукописний текст, а ОСОБА_6 забезпечив його друк та подальшу роздачу листівок з назвами «БРАТТЯ ТА СЕСТРИ!», «Українська Православна Церква: Відносини із державою. Ставлення до АТО та церковного розколу. ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ», «ЄДИНСТВО ХРИСТОВОЇ ЦЕРКВИ і ГРІХ ЦЕРКОВНОГО РОЗКОЛУ», «Патріотичне виховання молоді. Богозаповеданное единство Христовой Церкви», листівки «Захистимо віру По благословенню архієпископа Овруцького і Коростенського Віссаріона», Для нашого спасення Господь создал одну святую Церковь По благословенню архієпископа Овруцького і Коростенського Віссаріона», «Дорогі браття та сестри! Керуючий Овруцькою єпархією +М. Віссаріон», «ШАНОВНІ БРАТИ ТА СЕСТРИ!» священникам та прихожанам УПЦ (МП) та в подальшому невідомі особи, виконуючи беззаперечну вказівку службової особи керуючого Овруцько-Коростенською Єпархією УПЦ митрополита Віссаріона - ОСОБА_5 , розповсюджували листівки на території Овруцького району Житомирської області.

Окрім того, продовжуючи свої злочинні дії, невідомі особи виконуючи вказівку службової особи керуючого Овруцько - Коростенською Єпархією УПЦ митрополита Віссаріона - ОСОБА_5 , розповсюджували листівки на території м. Овруч, Житомирської області, Овруцькому районі, Житомирської області.

Відповідно до висновку експерта № 51/205 від 20.11.2018 листівка з надписом «БРАТТЯ ТА СЕСТРИ!» встановлено, що у наданій на дослідження інформаційній листівці містяться висловлювання, наведені у дослідницькій частині Висновку, які за своїм змістом є образливими для священнослужителів, а також для вірян та прибічників Української Православної Церкви Київського Патріархату, а отже містять мовленнєві ознаки розпалювання ворожнечі та неприпустимості на релігійному та ідеологічному ґрунті.

Відповідно до висновку експерта № 12383/21-39 від 25.05.2021 з дослідження брошури з надписом «Українська Православна Церква: Відносини із державою. Ставлення до АТО та церковного розколу. ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ» установлено, що у тексті брошури містяться ознаки розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті і образи почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями.

Відповідно до висновку експерта № 5746/5747/23-39 від 10.03.2023 у друкованій продукції, а саме: брошурах та листівках: «ЄДИНСТВО ХРИСТОВОЇ ЦЕРКВИ і ГРІХ ЦЕРКОВНОГО РОЗКОЛУ», «Патріотичне виховання молоді. Богозаповеданное единство Христовой Церкви», листівки «Захистимо віру По благословенню архієпископа Овруцького і Коростенського Віссаріона», Для нашого спасення Господь создал одну святую Церковь По благословенню архієпископа Овруцького і Коростенського Віссаріона», «Дорогі браття та сестри! Керуючий Овруцькою єпархією +М. Віссаріон» - містяться ознаки розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті і образи почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями.

Відповідно до висновку експерта № 54/1516-243 від 14.03.2023 у листівці з надписом «Шановні брати та сестри!» підписаної керуючим Овруцько - Коростенською Єпархією УПЦ митрополитом ОСОБА_12 ( ОСОБА_5 ) встановлено наявність висловлювань, які виражають / транслюють гостру неприязнь, нетерпимість до «Київського Патріархату» (чинна назва - ПЦУ), містять зневажливі, презирливі з релігійної точки зору його характеристики, дискредитують віру «Київського Патріархату» віру в Бога як таку, яка веде до загибелі, що, закономірно, ображає почуття вірян та прибічників «Київського Патріархату» (чинна назва - ПЦУ) у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, попри заявлену «благу» комунікативну інтенцію навернути «розкольників» до «Святої Божої Церкви» (УПЦ) задля «духовної радості та спасіння», текст листівки, закономірно, сприяє формуванню / посиленню, зокрема, у релігійному середовищі вірян та прибічників УПЦ, нетерпимого, ворожого ставлення до «Київського Патріархату» (чинна назва - Православна Церква України), розпалюванню релігійну ворожнечі та ненависть. Лексичні прояви: дискредитація, інвектива (гострий виступ проти кого- /чого-небудь; гостре обвинувачення) «Київського Патріархату» (нині - Православна Церква України) як такого, що не є « ОСОБА_13 », а лише видає себе за таку (реалізовано означенням «так званий» та написанням власної назви у лапках, прямим запереченням); як створеної «самочинно» (самовільно, незаконно), «творцями» якої є «заборонений у служінні» Філарет та екс-президент, у минулому «атеїстичний ідеолог» (виразник, захисник атеїстичної (безбожницької, такої, що заперечує існування Бога) ідеології) ОСОБА_14 [фактичні твердження, що дискредитують безпосередньо фундаментальний факт заснування ПЦУ (на момент мовлення УПЦ (КП)]; констатується, що такий факт її заснування є причиною, з якої УПЦ (КП) не визнається Вселенським Православ`ям та жодним Патріархатом світу [фактичні твердження, що дискредитують УПЦ (КП) в контексті єдності зі світовим Православ`ям]; як «безблагодатного» (такого, у якому відсутня «благодать» - у християнстві надприродний дар Божий, наданий людям заради їхнього вічного спасіння; прояв щедрої та вільної Божої любові, що не потребує нічого взамін, ласка Святого Духа); як такого, де обряди не мають «святої» сили; негативна характеристика керівників «розколу» (за текстом «Київського Патріархату») як «винуватців незгоди, які перебувають у сліпій впертій сваволі»; смислове ототожнення УПЦ з кораблем, «Київський Патріархат» (нині - ПЦУ) з «бурхливим морем філаретового розколу», перехід з УПЦ до ПЦУ мовець ототожнює з [фізичною] загибеллю (передчасною смертю від нещасного випадку); водночас контрастивне протиставлення за антагоністичним (непримиренна суперечність) принципом «Київського Патріархату» (чинна назва - Православна Церква України) як крайнього негативу з одного боку, з іншого - Української Православної Церкви як єдиної, створеної Господом Ісусом Христом для «нашого» [про людей загалом, про автора та його релігійних соратників] спасіння; як такої, що має «законних» (встановлених законом; які мають право на що-небудь) священнослужителів, «поставлених» (призначених для виконання своїх функцій «на служіння» (відправляння церковної служби) « ОСОБА_15 » (у результаті прояву божественних сил (Бога), його впливом); як такої, у якій проповідується вчення Господа Ісуса Христа; як «святої» церкви, тобто такої, що наділена божественною силою, та допомагає «усім людям Землі» врятуватися та отримати прощення гріхів, об`єднатися на основі віри та любові до Бога; як «Богом поставленої єпархії та Святої Церкви», у якій молилися та «рятувалися» наші (про автора та реципієнтів мовлення) пращури та видатні письменники і державні діячі [ознака пропаганди релігійної винятковості УПЦ та нетерпимості до «Київського Патріархату»]; інформування щодо «ворожої» («ворожий» - такий, що виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості) «налаштованості» (сформованого упередженого, за текстом - «ворожого» ставлення) «розкольників» до єпархії автора та до УПЦ загалом.

В ході досудового розслідування, з урахуванням зібраних доказів, 01.06.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 161 КК України, а саме в умисних діях, які виразились у розпалюванні релігійної ворожнечі та образі почуттів громадян, у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, вчинених службовою особою та за попередньою змовою групою осіб.

Указані обставини підтверджуються зібраними доказами: протоколами обшуків від 01.06.2023 у приміщеннях соборів, церков та місць проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; протоколами допитів свідків та потерпілих; протоколом огляду місця події від 14.12.2022; протоколом огляду від 10.03.2023; висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 12383/21-39 від 25.05.2021; висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 51/205 від 20.11.2018; висновком судової семантико-текстуальної експертизи № 5749/5747/23-39 від 10.03.2023; висновком судової семантико-текстуальної експертизи № 54/1516-243 від 14.03.2023; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; статутом Овруцько - Коростенської єпархії УПЦ; іншими матеріалами, у їх сукупності, що містяться у кримінальному провадженні №22018060000000003 від 30.01.2018.

Строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершується 01.08.2023.

Так, в ході досудового розслідування необхідно: долучити до матеріалів кримінального провадження висновки за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної по вилучених в ході обшуків рукописних текстах; долучити до матеріалів висновок фахівців Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, яким на вирішення поставлені питання: - чи містяться у наданих об`єктах, а саме: інформаційних листівках, брошурах та статтях в газетах Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ висловлювання, спрямовані на розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями; вилучити в установленому законом порядку у предстоятеля Української Православної Церкви копії особової справи, біографічні матеріали, журнали засідання Священного Синоду УПЦ, укази Предстоятеля УПЦ, тощо, щодо призначення на посаду керуючого Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; допитати осіб з числа священнослужителів Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ про відомі обставини кримінального провадження; отримати з Державної служби України з етнополітики та свободи совісті документи або їх копії щодо призначення на посаду керуючого Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання щодо остаточної кваліфікації діянь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; виконати інші слідчі дії, необхідність у яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування.

Враховуючи обсяги запланованих для проведення процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні, у передбачений законом строк виконати їх не представляється можливим внаслідок особливої складності кримінального провадження, а тому без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин вказаного злочину та встановлення істини не можливо прийняти кінцеве законне рішення, виконати всі вимоги КПК України та завершити досудове розслідування.

Обставинами, які перешкоджали здійснити вказані дії раніше є значний об`єм необхідних для проведення судових експертиз, слідчих та інших процесуальних дій, виконання яких здійснювалось та ще необхідно здійснити.

Найкоротшим строком необхідним для виконання зазначених вище слідчих (розшукових) та процесуальних дій є строк, не менше чотирьох місяців.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити. Наголосив на необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема, кількість призначених судових експертиз та строки їх проведення.

Захисник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання з підстав порушення розумних строків.

Підозрювані підтримали позицію захисника.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно частини третьої статті 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу; 2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім; 3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298-4 цього Кодексу; 4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому, загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у виняткових випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Приписами ст. 295-1 КПК України визначено, що у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.

З клопотання вбачається, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 01.08.2023, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки необхідно: долучити до матеріалів кримінального провадження висновки за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної по вилучених в ході обшуків рукописних текстах; долучити до матеріалів висновок фахівців Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, яким на вирішення поставлені питання: - чи містяться у наданих об`єктах, а саме: інформаційних листівках, брошурах та статтях в газетах Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ висловлювання, спрямовані на розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями; вилучити в установленому законом порядку у предстоятеля Української Православної Церкви копії особової справи, біографічні матеріали, журнали засідання Священного Синоду УПЦ, укази Предстоятеля УПЦ, тощо, щодо призначення на посаду керуючого Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; допитати осіб з числа священнослужителів Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ про відомі обставини кримінального провадження; отримати з Державної служби України з етнополітики та свободи совісті документи або їх копії щодо призначення на посаду керуючого Овруцько-Коростенської єпархії УПЦ ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання щодо остаточної кваліфікації діянь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; виконати інші слідчі дії, необхідність у яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування.

Слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення щодо обсягів слідчих дій, зокрема, кількість призначених судових експертиз, строки їх проведення, відсутність даних про результати таких експертиз, а також відповідей на зроблені слідчим запити.

Доводи сторони захисту не спростовують існування об`єктивних обставин щодо необхідних строків проведення таких експертиз.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим, стороною обвинувачення доведено обставини передбачені ч.4 та ч.5 ст.295-1 КПК України, та те, що для виконання зазначених слідчих та процесуальних дій і об`єктивного дослідження усіх обставин даного кримінального провадження, що має важливе значення для подальшого судового розгляду, необхідний додатковий строк, а тому строк досудового розслідування необхідно продовжити до чотирьох місяців.

Керуючись ст.ст. 294, 295-1, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018060000000003 від 30.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 161 КК України, до чотирьох місяців, тобто до 01.10.2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1