Рішення

від 27.07.2023 по справі 619/4835/21

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 619/4835/21

Провадження № 2/535/98/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шолудько А.В.,

за участі секретаря судового засідання Мальцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №619/4835/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , про визначення частки у правівласності наземельну ділянку, припинення права власності на частку у нерухомому майні та визнання права власності на частку у нерухомому майні, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до відповідача про визначення частки ОСОБА_3 у праві власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер: 6322057600:00:001:0887 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 23/800, з метою наступного припинення права на частку; припинення права власності ОСОБА_3 на частку 23/800 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання права власності на частку 23/1600житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та на частку 23/1600житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ; припинення права власності ОСОБА_3 на частку 23/800 земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер: 6322057600:00:001:0887, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності на частку 23/1600земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6322057600:00:001:0887, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та на частку 23/1600земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6322057600:00:001:0887, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є співвласниками нерухомого майна, що розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їм на праві спільної часткової власності. Крім того, на праві спільної сумісної власності їм належить земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер:6322057600:00:001:0887 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною вище адресою. Спільне володіння та користування нерухомим майно неможливе, з огляду на відносини, що склались між позивачами та відповідачем, останні не спілкуються, родинних зв`язків не підтримують. Відповідач з самого часу народження проживає з матір`ю за іншою адресою: АДРЕСА_2 , де їй належить на праві власності 1/4 частка у нерухомому майні. Законний представник неповнолітнього відповідача жодних сплат за житлово-комунальні послуги за спірною адресою не здійснює, не утримує своє майно та тягар утримання своєї частки у зазначеному нерухомому майна покладено на позивачів. На прохання позивачів продати їм свою частку у спірному нерухомому майні, яка є незначною та становить 23/800 житлового будинку з надвірними будівлями, законний представник відповідача не погоджується. У зв`язку з цим виникла необхідність вирішення подальшої долі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, співвласниками якої є сторони у справі, задля забезпечення її співвласникам можливості роздільного проживання. На думку позивача, припинення власності на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки вона забезпечена житлом, а її частка у спірному нерухомому майні є досить незначною.

Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 28.09.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с.48).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05.11.2020 до участі у розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області (а.с.63).

Службою усправах дітейСолоницівської селищноїради Харківськогорайону Харківськоїобласті 31.12.2021подано доДергачівського районногосуду Харківськоїобласті поясненнящодо позовувід 22.12.2021за №01-19/1054,в якихпросить винестирішення зурахуванням найкращихінтересів дитинизадля недопущенняпорушення майновихправ малолітньоїдитини ОСОБА_3 (а.с. 96-98).

Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 27.09.2022, справа №619/4835/21 передана головуючому судді Калиновській Л.В. (а.с. 107).

13.10.2022представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ПритулаМ.В., якийдіє напідставі ордерана наданняправничої (правової)допомоги серіїАХ №1080272від 11.12.2021(а.с.88), надіслав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. При поданні позову позивачі не підтвердили наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними обставинами необхідності припинення за неповнолітньою ОСОБА_3 права спільної часткової власності у нерухомому майні й що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам останньої. Зокрема, яким чином неповнолітня ОСОБА_3 обмежує чи порушує права позивачів на користування, володіння та розпорядження спірним будинком, враховуючи, що ОСОБА_3 не проживає за спірною адресою, комунальних послуг чи інших ресурсів не споживає. Позивачами також не зазначено як дитина ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_4 могли б потіснити мешканців спірного будинку у разі, якщо б вони прийшли жити у цей будинок. Крім того, під час воєнного стану наявність у ОСОБА_3 права користування будинком АДРЕСА_1 , на думку її матері ОСОБА_4 , є зараз найвищим інтересом для ОСОБА_3 . Розмір компенсації відповідачу у сумі 19960,25 грн за належні їй частки у спірному нерухомому майні, визначений позивачами, не заперечується (а.с. 128-130).

Представник позивачів адвокат Крячко Олег Володимирович, який діє на підставі ордерів на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1071887 та серії АХ №1071888 від 16.10.2021 (а.с. 56, 57), 02.11.2022 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що сторони повинні узгоджувати між собою фактично усі питання, пов`язані зі спірним нерухомим майном, нести спільні витрати на його ремонт, перебудову, утримання, враховуючи, що відповідач не проживає в будинку, не користується ним, не бажає сплачувати свою частину витрат і по факту має до нього лише юридичне відношення. Враховуючи складні стосунки між сторонами, необхідність узгоджувати усі зазначені питання створює незручності як зараз, так і на майбутнє. Малолітня ОСОБА_3 не буде проживати у спірному будинку сама без матері ОСОБА_4 у якої відсутні самостійні підстави для проживання за спірною адресою. Відповідачу ОСОБА_3 належить у спірному нерухомому майні 23/800 частка, що становить 2,875 відсотка. Така площа не відповідає мінімальним санітарним та житловим нормам для проживання навіть однієї особи. Крім того, представник відповідача у відзиві не пояснив і не довів належними доказами, чому компенсація у вигляді грошових коштів за частку у праві власності не є доцільним для ОСОБА_3 (а.с. 133-135).

12грудня 2022року представниквідповідача ОСОБА_3 адвокат ПритулаМ.В.надіслав досуду запереченняна клопотанняпредставника позивачівпро призначенняекспертизи,в якомузазначив,що стороноювідповідача незаперечується висновок,який міститьсяу листі КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» від 01.06.2020 за №221, а саме, що частка 23/800 не може бути виділена в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна, та не заперечується визначена позивачами вартість частки 23/800 -19960,25 грн (а.с. 156-157).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 27.12.2022 року, проведеного через припинення суддею Калиновською Л.В. виконання повноважень судді Котелевського районного суду Полтавської області у зв`язку із закінченням строку її відрядження з Дергачівського районного суду Харківської області, справа № 619/4835/21 надійшла на розгляд судді Шолудько А.В. (а.с. 160, 161).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 02.03.2023 справу № 619/4835/23 прийнято допровадження,відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачів адвоката Крячка О.В. про передачу справи№ 619/4835/23за підсудністюдо Дергачівськогорайонного судуПолтавської області та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 166-167).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 197).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 198-205, 208, 209, 227-228, 231).

Представники позивачів адвокат Крячко О.В. та адвокат Боженко Ганна Валеріївна, яка дієна підставіордерів нанадання правничої(правової)допомоги серіїАХ №1080491та серіїАХ №1080492 від13.12.2021, через систему «Електронний суд» 27.07.2023 подали до суду заяви про проведення судового розгляду справи без участі позивачів та їх представників. Позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 234-235, 236-237).

Представник відповідача адвокат Притула М.В 27.07.2023 подав до суду письмову заяву про проведення судового розгляду справи без його участі, позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 239).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області про причини неявки у судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. У письмових поясненнях у справі № 619/4835/21 від 22.11.2021 Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради просить суд винести рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини задля недопущення порушення майнових прави малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 145-146).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Статтями15та16 ЦК Українипередбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до положень ст. ст.317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст.391ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно вцілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст. ст. 364,365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4ст.358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 273816342 від 08.09.2021 сторонам у справі належить на праві спільної часткової власності нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . До складу нерухомого майна входить: житловий будинок «А-1», загальна площа (кв.м): 102.2, житлова площа (кв.м): 49.7, веранда літ. «а», прибудова літ. «A1-1», веранда літ. «al», прибудова літ. «а2»; надвірні будівлі і споруди: сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Г», веранда літ. «г», погріб літ. «Д», вбиральня літ. «Е», літня кухня літ. «З», тамбур літ. «з», гараж літ. «И», погріб літ. «К», літній душ літ. «Л», сараї літ. «О», «М», «Ж», «У», навіс літ. «P», навіс літ. «С», навіс літ. «Т», басейн лiт. «Ф», гараж лiт. «Х», оглядова яма лiт. «x1», ворота №1, 2, огорожа №3, вигрібна яма №4, колонка №5 (а.с. 18-19).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прави на нерухоме майно № 272530781, №272530306, №272529853 від 31.08.2021, у праві спільної часткової власності на вказане нерухоме майно, відповідачу ОСОБА_3 належить 23/800 частки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.05.2020 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А.; позивачу ОСОБА_2 належить 161/800 частки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.05.2020 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А.; позивачу ОСОБА_1 належить 23/100 частки, на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27.02.2018 (а.с. 20, 21, 22).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11407920 позивачу ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на спірне нерухоме майно, належить 27/50 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 22.07.2006 Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (а.с. 27).

Таким чином, відповідачу ОСОБА_3 у даному будинку належить частка 23/800, що становить 2,875%; позивачу ОСОБА_2 належить частка 161/800 + 27/50 = 593/800, що становить 74,125%; відповідачу ОСОБА_1 належить частка 23/100, що становить 23,0%.

Рішенням VІІІ сесії VІІІ скликання Солоницівської селищної ради Харківської області № 49 від 18.02.2021, передано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у спільну сумісну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер: 6322057600:00:001:0887, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Солоницівської селищної ради, по АДРЕСА_1 (а.с. 30).

З матеріалів справи вбачається, що жодних домовленостей між співвласниками про виділення часток у спільній сумісній власності не було.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З огляду на викладене при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження №12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 344/120/16-ц (провадження №61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі №6-81цс11, від 02.07.2014 у справі № 6-68цс14, від 23.11.2016 у справі №6-1943цс16.

Правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а самесправедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Згідно з повідомленням Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 14.09.2021 за №02-31/К-24 відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 19.02.2014 року і по даний час (а.с.53).

Відповідно до повідомлення Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» від 01.06.2020 за №221 у зв`язку з тим, що частка 23/800 незначна у праві власності, з урахуванням діючого містобудівного та земельного законодавства, будівельних норм і правил, на даний час немає можливості виділити в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна частку 23/800, що належить ОСОБА_3 у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).

Суд погоджується з поясненнями позивачів, враховуючи обставини, які склалися між сторонами, що спільне володіння і користування нерухомим майном, за адресою: АДРЕСА_1 , є неможливим. Відповідач у спірному будинку не проживає, що підтверджується довідками Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 02.03.2020 та від 08.09.2021 №3981 (а.с.36, 37), витрат на його утримання не несе. Співвласники квартири не в змозі самостійно врегулювати питання їх спільного володіння та користування спірним майном.

Разом з тим, відповідачу ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/4 частка у нерухомому майні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прави на нерухоме майно № 273816583 від 08.09.2021 (а.с. 38-39).

У свою чергу представниками відповідачане надано належних доказів можливості спільного користування спірним нерухомим майном та доказів того, що припинення права відповідача на її частку завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласнику майна.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

Відповідно до наданого позивачами звіту про оцінку майна, проведеного фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 від 22.09.2021, оціночна вартість нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки становить 580660,96 грн. У розрахунку на 1 кв.м. 5681,61 грн. Таким чином, оціночна вартість 23/800 частки вказаного нерухомого майна на дату оцінки становить 16647,12 грн (а.с. 41-42).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.6постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункту чи місцевості. Для її визначення за необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може врахувати конкретні обставини справи і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншим житлом.

Визначаючи розмір грошової компенсації, суд керувався вказаним звітом про оцінку майна, враховуючи положення п. 4 ч. 3ст. 2 ЦПК України, відповідно до яких основним принципом цивільного судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Разом з тим, представниками відповідача визнавалася та не оспорювалася визначена експертом ринкова вартість спірного нерухомого майна.

З огляду на те, що частка відповідача, яка становить 23/800 у спільному майні очевидно є незначною, не може бути виділена в натурі, будинок є неподільною річчю та не може використовуватись сторонами спільно, припинення права власності на частину майна не завдасть істотної шкоди відповідачу, на її користь буде стягнута відповідна грошова компенсація, при цьому відповідач своєю часткою у будинку не користується тривалий час, будинок не є її житлом, оскільки вона постійно мешкає за іншою адресою, де має у власності 1/4 частку нерухомого майна, тобто істотного порушення прав відповідача у разі припинення права власності на її частку не вбачається, то суд вбачає наявність обставин, визначених п. 1 ч.1 ст.365 ЦК України, тому позов у частині припинення за відповідачем права на частку у спільному майні житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню із визнанням за позивачами права власності на компенсовану частку.

У зв`язку з припиненням права власності відповідача на 23/800 частку у зазначеному вище нерухомому майні з компенсацією її вартості, за позивачами слід визнати право власності по 1/2 частині за кожним на 23/800 частку вказаного спірного нерухомого майна.

Стосовно спірної земельної ділянки суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 86 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 3 статті 89 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Відповідно до ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що с у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Частинами 1, 2 ст.120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувану (попередньому власнику) такого об`єкта а належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на земельну ділянку (крім земель державної та комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно проходить від відчужувача такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувану попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до положень ст.89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

У разі наявності спору між співвласниками щодо порядку користування земельною ділянкою, який раніше ними не визначався, визначення такого порядку чи поділ земельної ділянки здійснюється в залежності від розміру ідеальних часток на час виникнення спільної часткової власності.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Крім того, згідно із п. «г» ч.1 статті 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пленум Верховного Суду України у п. 21 Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові №6-2с15 від 11.02.2015 року, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід застосовувати положення ч.4 ст.120 3К України з огляду на таке.

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

З огляду на викладене, встановивши, що відповідачу належить частка у розмірі 23/800 у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за доцільне визначити, що часка відповідача ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку,призначену для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд, відповідає розміру від її частки у праві спільної власності на житловий будинок та становить 23/800.

Встановивши фактичні обставини справи, врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд, а також те, що суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову позивачів в частині припинення права власності ОСОБА_3 на 23/800 частку у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою грошової компенсації, доцільно припинити право власності відповідача на 23/800 частку спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою відповідної грошової компенсації, яка виходячи зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної станом на 22.09.2021, становить 3313,13 грн (а.с. 43-44).

09.05.2023 року позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок суду грошову компенсацію за 23/800 частки нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки) в сумі 19960 грн 25 коп., що підтверджується квитанціями №0.0.2978585659.1 та №0.0.2978598901.1 (а.с. 190).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позову, шляхом припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на 23/800 частини нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальною площею 0,15 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання за позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права власності по 1/2 частині за кожним у 23/800 частки у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки загальною площею 0,15 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; та присудження на користь відповідача ОСОБА_3 грошової компенсації вартості її частки за рахунок коштів, у сумі 19960 грн 25 коп., внесених позивачами на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, стягненню із ОСОБА_4 , як законного представника малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає сплачена позивачами сума судового збору, що становить 908,00 грн (а.с. 1, 2).

Керуючись ст. ст. 15,16,328,365, 368 Цивільного кодексу України, ст.ст. 89, 88, 120 Земельного кодексу України, ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 у праві власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер: 6322057600:00:001:0887 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , становить 23/800.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 23/800 частку нерухомого майна, що складається з житлового будинку«А-1» (загальна площа 102.2 кв.м, житлова площа 49.7 кв.м, веранда літ. «а», прибудова літ. «A1-1», веранда літ. «al», прибудова літ. «а2» та надвірних будівель і споруд: сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «Г», веранди літ. «г», погреба літ. «Д», вбиральні літ. «Е», літньої кухні літ. «З», тамбура літ. «з», гаража літ. «И», погреба літ. «К», літнього душа літ. «Л», сараю літ. «О», сараю «М», сараю «Ж», сараю «У», навіса літ. «P», навіса літ. «С», навіса літ. «Т», басейна лiт. «Ф», гаража лiт. «Х», оглядової ями лiт. «x1», воріт №1, 2, огорожі №3, вигрібної ями №4, колонки №5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку 23/1600нерухомого майна, що складається з житлового будинку«А-1» (загальна площа 102.2 кв.м, житлова площа 49.7 кв.м, веранда літ. «а», прибудова літ. «A1-1», веранда літ. «al», прибудова літ. «а2» та надвірних будівель і споруд: сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «Г», веранди літ. «г», погреба літ. «Д», вбиральні літ. «Е», літньої кухні літ. «З», тамбура літ. «з», гаража літ. «И», погреба літ. «К», літнього душа літ. «Л», сараю літ. «О», сараю «М», сараю «Ж», сараю «У», навіса літ. «P», навіса літ. «С», навіса літ. «Т», басейна лiт. «Ф», гаража лiт. «Х», оглядової ями лiт. «x1», воріт №1, 2, огорожі №3, вигрібної ями №4, колонки №5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 на частку 23/1600нерухомого майна, що складається з житлового будинку«А-1» (загальна площа 102.2 кв.м, житлова площа 49.7 кв.м, веранда літ. «а», прибудова літ. «A1-1», веранда літ. «al», прибудова літ. «а2» та надвірних будівель і споруд: сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «Г», веранди літ. «г», погреба літ. «Д», вбиральні літ. «Е», літньої кухні літ. «З», тамбура літ. «з», гаража літ. «И», погреба літ. «К», літнього душа літ. «Л», сараю літ. «О», сараю «М», сараю «Ж», сараю «У», навіса літ. «P», навіса літ. «С», навіса літ. «Т», басейна лiт. «Ф», гаража лiт. «Х», оглядової ями лiт. «x1», воріт №1, 2, огорожі №3, вигрібної ями №4, колонки №5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_3 на 23/800 частку земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6322057600:00:001:0887, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 23/1600частку земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6322057600:00:001:0887, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 23/1600частку земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 6322057600:00:001:0887, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості припиненої 23/800 частки у праві власності в розмірі 19960 грн 25 коп. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят грн 25 коп.) за рахунок коштів, внесених позивачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області в Державній казначейській службі України в м. Києві відповідно до квитанцій №0.0.2978585659.1 та №0.0.2978598901.1 від 09.05.2023 через АТ КБ «Приватбанк», з призначенням платежу: «вартість частки у спірному майні, справа 619/4835/21 Котелевський районний суд Полтавської області».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області, місцезнаходження смт Солоницівка, Харківського району Харківської області, вул. Визволителів, буд. 6, ЄДРПУО 44025794.

Суддя А.В.Шолудько