Рішення

від 25.07.2023 по справі 160/8495/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року Справа № 160/8495/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8495/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ» (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, 42, код ЄДРПОУ: 35268422) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110140/2023/000091/1 від 24.02.2023 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000116.

Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач як покупець та SSMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD як продавець уклали контракт на поставку продукції від 03.01.2020 року №sir03012020 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (вологостійкий одяг). Під час митного оформлення товару 24.02.2023 року відповідачем прийнято рішення, що є предметом оскарження, обґрунтоване неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими. Зазначає про наявність витрат на професійну правничу допомогу.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/8495/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/8495/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

26 травня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на те під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 17.02.2023 року №23UA110140001168U0 встановлено, що в поданих документах міститься розбіжності, відсутні необхідні відомості щодо складових митної вартості, а саме:

1) декларантом до митного контролю надано проформу-інвойс від 02.09.2022 № SIR22066-DKG2201 із посиланням тільки на Контракт, без зазначення реквізитів додатку від 02.09.2022 № 4 до Контракту;

2) У графі 70 «Remittance Information» банківського платіжного документу SWIFT щодо оплати за товар від 13.09.2022 зазначено реквізити інвойсу від 02.09.2022 №SIR22066-DKG2201, додатку від 02.09.2022 № 4. За номером № SIR22066-DKG2201 від 02.09.2022 до митного контролю декларантом надано проформу-інвойсу, а не інвойс. Реквізити наданого декларантом до митного контролю інвойсу № SIR077-22 від 01.12.2022, які також не відповідають реквізитам інвойсу, зазначеному у платіжному документів від 13.09.2022. Окрім цього надані декларантом до митного контролю банківські платіжні документи SWIFT щодо оплати за товар від 29.12.2022 не завірені уповноваженою особою банку, відсутнє підтвердження здійснення платежів.

3) у наданих документах для підтвердження транспортних витрат (рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиторських послуг) зазначено лише номер контейнера (відсутній номер CMR), що унеможливлює співставлення із оцінюваною партією товарів.

4) Враховуючи дату рахунку на оплату ТОВ «Хіллдом Логістік» від 06.02.2023 № 519, на дату декларування товарів зазначений рахунок має бути оплачений, однак банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури декларантом до митного оформлення не надано. Також не надано акт виконаних робіт, який передбачено договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення від 19.01.2018 №19018-98. До митного оформлення надано переклад рахунку-фактури від 07.09.2022 №MD20220907B-2, в якому вказані умови оплати: 100% протягом 120 днів від дати митного оформлення, що ставить під сумнів достовірність наведених відомостей. До митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату оцінюваної партії.

5) Безпосереднє перевезення товару із Гданськ (Польща) до Дніпро (Україна) відповідно до наданої автотранспортної накладної (CMR) здійснював ФОП ОСОБА_1 . Підтверджуючих документів щодо договірних відносин між ТОВ «Консольлайн» та ФОП ОСОБА_1 брокером до митного оформлення не надано.

6) У наданій копії митної декларації країни відправлення від 20.01.2022 зазначено відомості, які не співставні із оцінюваною партією товарів

7) Інформація з Каталогу виробника являється довідковою. Каталог виробника не підтверджує факт узгодження зовнішньоекономічної операції та не має цінової інформації. Таким чином, каталог виробника не може бути використана митним органом для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. До того ж, моделі у Каталогу не відповідають тим моделям, які заявлені за товаросупровідними документами

8) У рахунку на оплату № 613 від 13.02.2023 вказаний контейнер MEDU84580, але товар переміщувався з Гданська не в контейнері. У переліку робот та послуг рахунку 613 від 13.02.2023 відсутнє посилання на д/н транспортного засобу або CMR, за яким здійснювалося перевезення, що не дає змогу ідентифікувати транспортні розрахунки до заявленої партії товарів.

Висновує, що в зв`язку з вказаним до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2 б) за ціною договору щодо подібних товарів. Також висловлює заперечення проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.

15 червня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що наданий відповідачем витяг з електронної митної декларації належним чином не підтверджує релевантність відповідної операції, також висловлює доводи щодо спірних рішень відповідача, подібні доводам позовної заяви.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

03 січня 2020 року позивач як покупець та SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD як продавець уклали Контракт, згідно п. 1.1., якого продавець продає, а покупець купує вологостійкий одяг в кількості, за якістю і на умовах, викладених в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 5.1. Контракту ціна товару вказується в додатках до цього контракту і розуміється на умовах FOВ Фучжоу (Китай) згідно Inсoterms 2010 року.

30 грудня 2021 року позивач та SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD уклали додаткову угоду №4 до Контракту, якою продовжили його дію до 31.12.2022 року.

02 вересня 2022 року позивач та SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD уклали додаток до Контракту №4 на поставку товару у 2022-2023 році (далі Специфікація), яким узгодили постачання товару в кількості 7160 штук на загальну суму 28568,40 доларів США. Умови оплати: 30% передплата, баланс 70% проти копії коносамента, умови доставки: FOB Фучжоу, країна походження Китай.

02 вересня 2022 року SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD виставило позивачу проформу-інвойс №SIR22066-DKG2201 (далі Проформа-інвойс) до Контракту та щодо товару, який було узгоджено Специфікацією.

01 грудня 2022 року SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD виставило позивачу Інвойс №SIR077-22 (далі Інвойс) щодо поставки товару за Контрактом та Проформа-інвойсом, товар, його кількість та вартість ідентичні умовам Специфікації.

01 грудня 2022 року SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD видало пакувальний лист щодо Контракту та Інвойсу.

01 грудня 2022 року SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD видало сертифікат якості щодо товару за Проформа-інвойсом.

26 грудня 2022 року SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD видало сертифікат походження №22С3500В1196/00046 щодо Інвойсу.

26 грудня 2022 року SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD видало коносамент №TJSHTCL-004229 (далі Коносамент) щодо поставки товару,

13 вересня 2022 року позивачем сплачено на користь SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD за допомогою свіфт-платежу 8570,52 долари США із призначенням платежу: передплата згідно Контракту, Проформи-інвойсу, Специфікації.

23 лютого 2023 року позивачем сплачено на користь SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD за допомогою свіфт-платежу 1997,88 доларів США з призначенням платежу: передплата згідно Контракту, Проформи-інвойсу, Специфікації.

Також в матеріалах справи міститься копія декларації країни відправлення від 19.12.2022 №310120220515173798 щодо поставки за Інвойсом, копія товарно-транспортної накладної №РО4229.

19 січня 2018 року позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіллдом Логістікс» (далі ТОВ «Хіллдом Логістікс») як виконавцем укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №19018-98, за умовами якого виконавець зобов`язався за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

20 травня 2020 року ТОВ «Хіллдом Логістікс» як клієнт та Товариство з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» (далі ТОВ «Консольлайн» як експедитор уклали договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО33139540, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін.

01 лютого 2022 року ТОВ «Консольлайн» як експедитор та фізична-особа-підприємець ОСОБА_2 уклали договір надання послуг з перевезень вантажів №01022023-12, умовами якого врегульовано відносини сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпеченні перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнтів Експедитора автомобільним транспортом по території України, та/або на території іноземних держав.

19 грудня 2022 року позивач та ТОВ «Хіллдом Логістікс» уклали додаткову угоди №20/174 до Контракту щодо перевезення частини вантажу в контейнері MEDU8946580 по Коносаменту.

06 лютого 2023 року ТОВ «Хіллдом Логістікс» виставило позивачу рахунок №519 з оплати морського фрахту Фучжоу, Китай Гданськ, Польща та експедиторської винагороди за цей фрахт на загальну суму 79039,36 грн.

Платіжною інструкцією від 07.02.2023 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Хіллдом Логістікс» 79039,36 грн за рахунком від 06.02.2023 року №519.

13 лютого 2023 року ТОВ «Хіллдом Логістікс» видало довідку про транспортно-експедиторські витрати №1302/2, згідно якого транспортні витрати з перевезення вантажу згідно Коносаменту в контейнері MEDU8946580 по маршруту Фучжоу, Китай Дніпро, України склали: послуги з організації міжнародного перевезення Фучжоу, Китай Гданськ, Польща 77891,12 грн, без ПДВ; експедиторська винагорода за організацію міжнародного перевезення по території України 1148,23, з ПДВ, навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття 6836,57 грн, без ПДВ, міжнародне автоперевезення Гданськ, Польща Ягодин, України 20000,00 грн, без ПДВ, міжнародне автоперевезення Ягодин, Україна Дніпро, Україна 8721,00 грн, без ПДВ, транспортно-експедиторське обслуговування на території України 2839,46, з ПДВ. Всього: 117436,39 грн. Страхування вантажу на момент перевезення не здійснювалося.

13 лютого 2023 року ТОВ «Хіллдом Логістікс» виставило позивачу рахунок №613 з оплати перевезення з Гданськ, Польща до п/п Ягодин та в подальшому до м. Дніпро, Україна, а також транспортно-експедиційне обслуговування на території України на загальну суму 38397,03 грн.

Платіжною інструкцією від 15.02.2023 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Хіллдом Логістікс» 38397,03 грн за рахунком від 13.02.2023 року №613.

25 лютого позивач та ТОВ «Хіллдом Логістікс» склали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №708 щодо робіт, на які було виставлено рахунок від 06.02.2023 року №519.

25 лютого позивач та ТОВ «Хіллдом Логістікс» склали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №709 щодо робіт, на які було виставлено рахунок від 13.02.2023 року №613.

07 березня 2023 року позивач та ТОВ «Хіллдом Логістікс» уклали додаткову угоду до договору від 19.01.2018 року №19018-98, якою змінили окремі положення договору щодо ціни та порядку розрахунків.

17 лютого 2023 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію 23UA500500041313U6 з поставки «Одяг захисний робочій з синтетичних текстильних матеріалів з поліуретановим покриттям з середини. Одяг від дощу: Плащ від дощу, колір темно-синій, арт. CHESTER (арт. FY2203) 3060 шт. (М-120 шт., L-360 шт., XL-780 шт., XXXL 660 шт.), Плащ від дощу, колір жовтий, арт. CHESTER YELLOW (арт. FY2203) 2000 шт. (М 60 шт., XL 420 шт., XXL 900 шт., XXXL 620 шт.), Плащ від дощу колір зелений, арт. CHESTER GREEN (арт. FY203) 2100 шт. (М 120 шт., XL 240 шт., XXL 840 шт., XXXL 420 шт.). Торговельна марка SIZAM. Виробник SMILE IN RAIN (FUZHOU) WATERPROOF GARMENT CO., LTD. Країна виробництва див. «електронний інвойс», визначено вартість товару 28568,40 USD (далі- Митна декларація)

Разом з Митною декларацією позивачем відповідачу подано:

- сертифікат якості від 01.12.2022 року;

- пакувальний лист від 01.12.2022 року;

- рахунок-проформа від 02.09.2022 року №SIR22066-DKG2201;

- рахунок-фактура (інвойс) від 01.12.2022 року №SIR077-22;

- коносамент від 26.12.2022 року №TJSHTCL-004229;

- автотранспортна накладна від 15.02.2022 року №РО4229;

- сертифікат про походження товару від 26.12.2022 року №22С3500В1196/00046;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 13.09.2022 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 29.12.2022 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 13.02.2023 року №613;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка транспортних витрат від 13.02.2023 року №1302/2;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №1 від 20.01.2021 року №1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №2 від 09.03.2021 року №2;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №3 від 01.09.2021 року №3;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №4 від 30.12.2021 року №4;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток (Специфікація) від 02.09.2022 року №4;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 03.01.2020 року № SIR03012020;

- договір (контракт) про перевезення від 19.01.2018 року №19018-98;

- договір (контракт) про перевезення від 20.05.2020 року №ТЕО33139540;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного віка» з використанням електронних засобів передачі інформації від 21.02.2023 року №9589959;

- інші некласифіковані документи видаткові накладні від 05.03.2021 року;

- інші некласифіковані документи каталог виробника 16.03.2021 року;

- інші некласифіковані документи прибуткова накладна від 31.08.2020 року №1315;-

-копія митної декларації країни відправлення копія експортної ВМД від 20.01.2022 року №223120220003040451;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 17.02.2023 року №23UA110140001168U0.

23 лютого 2023 року відповідачем направлено позивачу повідомлення №276152 щодо митної декларації від 17.02.2023 року №23UA110140001168U0, в якому висловлено зауваження до наданих до митного оформлення документів, запропоновано надати документи або повідомити про ненадання їх.

23 лютого 2023 року позивач листом №2302-1 надав відповідачу додаткові пояснення щодо висловлених ним зауважень, надав додаткові документи.

24 лютого 2023 року відповідачем направлено позивачу повідомлення №276278 та №276326, якими висловлено зауваження до додатково наданих позивачем документів.

24 лютого 2023 року позивач листом №2402-3 повідомив відповідача, що додаткові документи ним не надаватимуться.

24 лютого 2023 року відповідачем ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2023/000091/1 щодо митної декларації 23UA110140001168U0 та скориговано митну вартість товару зі 31523,14 долари США (1152757,10 грн) до 38984,41 долари США (1425605,30 грн).

14 березня 2023 року позивач листом №1403-1 направив надав відповідачу додаткові пояснення щодо висловлених ним зауважень до документів на підтвердження митної вартості.

21 березня 2023 року відповідач листом №7.5-3/7.5-15-02/13/1576 направив лист, за змістом якого відхилив пояснення позивача.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.11.2022 №UA110140/2023/000091/1 та карткою відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.02.2023 року №UA110140/2023/000116, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Щодо зауваження відповідача про те, що декларантом до митного контролю надано проформу-інвойс від 02.09.2022 № SIR22066-DKG2201 із посиланням тільки на Контракт, без зазначення реквізитів додатку від 02.09.2022 № 4 до Контракту.

Суд зазначає, що проформа-інвойс дійсно містить посилання на Контракт, без уточнення щодо Специфікації. Водночас, обидва свіфт-платежі здійснено із зазначенням в призначенні платежу окрім Проформи-інвойсу та Контракту саме Специфікації, що повною мірою ідентифікую операцію з постачання. Більш того, для ідентифікації конкретної операції з постачання можна використовувати інші відомості документу, зокрема про товар, умови постачання, суму операції, її учасників тощо. Сукупність цих обставин, а також наявність у відповідача можливості дослідити операції з постачання конкретного суб`єкта господарювання, з необхідністю вказують на те, що відповідач за змістом самої лише Проформи-інвойсу мав достатньо можливостей для усунення своїх сумнівів.

Отже, це зауваження є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що у графі 70 «Remittance Information» банківського платіжного документу SWIFT щодо оплати за товар від 13.09.2022 зазначено реквізити інвойсу від 02.09.2022 №SIR22066-DKG2201, додатку від 02.09.2022 № 4. За номером № SIR22066-DKG2201 від 02.09.2022 до митного контролю декларантом надано проформу-інвойсу, а не інвойс. Реквізити наданого декларантом до митного контролю інвойсу № SIR077-22 від 01.12.2022, які також не відповідають реквізитам інвойсу, зазначеному у платіжному документів від 13.09.2022. Окрім цього надані декларантом до митного контролю банківські платіжні документи SWIFT щодо оплати за товар від 29.12.2022 не завірені уповноваженою особою банку, відсутнє підтвердження здійснення платежів.

Суд повторно зазначає, що обидва свіфт-платежі здійснені із зазначенням в призначенні платежу Специфікації, що саме по собі дозволяє однозначно ідентифікувати платежі та встановити їх належність до наявної операції з постачання. Окрім цього, сторони господарської операції є вільними у визначенні документу, який є підставою для сплати коштів, в т.ч. відсутня заборона для здійснення оплати за проформою-інвойсом. Щодо підтвердження здійснення платежів суд зауважує, що в своїй сукупності наявні платіжні доручення, квитанції щодо свіфт-платежів та відмітку банківської установи на них достатнім чином підтверджують фактичний переказ коштів.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що у наданих документах для підтвердження транспортних витрат (рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиторських послуг) зазначено лише номер контейнера (відсутній номер CMR), що унеможливлює співставлення із оцінюваною партією товарів.

Суд зазначає, що номер контейнера міститься у пакувальному листі від 01.12.2022 року, який міститься посилання на Контракт та Інвойс, а також за змістом повністю відповідає наявній операції з постачання, в зв`язку з чим сам контейнер безпосередньо пов`язаний з наявною операцією з постачання. Також посилання на контейнер міститься в експортній декларації країни відправлення.

Разом з цим, суд погоджується з доводами позивача в цій частині про те, що відомості про товарно-транспортну накладну від 15.02.2023 року було не можливо включити в рахунку на оплату від 06.12.2023 року та від 13.02.2023 року, оскільки така накладна на момент виставлення рахунків не існувала.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що враховуючи дату рахунку на оплату ТОВ «Хіллдом Логістік» від 06.02.2023 № 519, на дату декларування товарів зазначений рахунок має бути оплачений, однак банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури декларантом до митного оформлення не надано. Також не надано акт виконаних робіт, який передбачено договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення від 19.01.2018 №19018-98. До митного оформлення надано переклад рахунку-фактури від 07.09.2022 №MD20220907B-2, в якому вказані умови оплати: 100% протягом 120 днів від дати митного оформлення, що ставить під сумнів достовірність наведених відомостей.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 року у справі № 815/4044/15, від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15.

Вказаний правовий висновок, як і правове регулювання, є актуальним і щодо транспортної складової митної вартості товару. В цьому аспекті сторони перебувають між собою в господарсько-правових відносинах, належність виконання зобов`язань, що існують між ними, в т.ч. здійснення оплати, законодавцем не пов`язана з визначенням митної вартості товарів. Цей же висновок є актуальним і щодо складання акту виконаних робіт.

Також листом від 23.02.2023 року №2302-1 під час проведення консультацій позивачем надано відповідачу платіжні інструкції з оплати рахунків, виставлених перевізником. Відповідачем цю обставину не спростовано, заперечень не надано.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що безпосереднє перевезення товару із Гданськ (Польща) до Дніпро (Україна) відповідно до наданої автотранспортної накладної (CMR) здійснював ФОП ОСОБА_1 . Підтверджуючих документів щодо договірних відносин між ТОВ «Консольлайн» та ФОП ОСОБА_1 брокером до митного оформлення не надано.

Листом від 23.02.2023 року №2302-1 під час проведення консультацій позивачем надано відповідачу договір між ТОВ «Консольлайн» та ФОП ОСОБА_1 .. Відповідачем цю обставину не спростовано, заперечень не надано.

Також суд зауважує, що Митним кодексом України не передбачено конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17, від 21.05.2021 року по справі № 815/5849/17, від 07.05.2020 року по справі №400/2922/18, від 21.11.2019 року по справі №804/9754/15.

За обставин цієї справи відповідачу була надана довідка про транспорті витрати від 13.02.2023 року №1302, підстав невизнання її достатньою для підтвердження транспортної складової митної вартості відповідачем не наведено.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що у наданій копії митної декларації країни відправлення від 20.01.2022 зазначено відомості, які не співставні із оцінюваною партією товарів.

Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

Відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товарів на основі інших наданих до митного оформлення документів, передусім основних документів, які підтверджуються митну вартість товару та були надані відповідачу.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Також відповідачем жодним чином не конкретизовано які конкретно відомості не співставні з оцінюваною партією товару, передусім в аспекті наявності у такі експортній декларації країни відправлення посилань на Інвойс, Коносамент, номер контейнеру та зміст самої декларації, який відповідає оцінюваній операції з постачання.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що інформація з Каталогу виробника являється довідковою. Каталог виробника не підтверджує факт узгодження зовнішньоекономічної операції та не має цінової інформації. Таким чином, каталог виробника не може бути використана митним органом для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. До того ж, моделі у Каталогу не відповідають тим моделям, які заявлені за товаросупровідними документами.

Суд зазначає, що каталог виробника не входить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. За обставин цієї справи відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товарів на підставі основних документів для цієї мети (зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару). Також відповідачем в цілому не конкретизовано яку конкретно складову митної вартості товарів чи який аспект відповідної процедури стосується каталогу виробника та значення останнього при визначенні митної вартості товарів за обставин цієї справи.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що у рахунку на оплату № 613 від 13.02.2023 вказаний контейнер НОМЕР_1 , але товар переміщувався з Гданська не в контейнері. У переліку робот та послуг рахунку 613 від 13.02.2023 відсутнє посилання на д/н транспортного засобу або CMR, за яким здійснювалося перевезення, що не дає змогу ідентифікувати транспортні розрахунки до заявленої партії товарів.

Суд повторно зазначає, що Митним кодексом України не передбачено конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17, від 21.05.2021 року по справі № 815/5849/17, від 07.05.2020 року по справі №400/2922/18, від 21.11.2019 року по справі №804/9754/15.

За обставин цієї справи відповідачу була надана довідка про транспорті витрати від 13.02.2023 року №1302, підстав невизнання її достатньою для підтвердження транспортної складової митної вартості відповідачем не наведено.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо надання позивачем 14.03.2023 року додаткових документів відповідачу та висловлення останнім зауважень до них суд зазначає, що на момент надання цих документів спірні рішення відповідача вже бути ухвалені, висновки про їх необґрунтованість на момент ухвалення судом наведено раніше. Відповідно, відсутні підстави для дослідження зауважень відповідача щодо додатково наданих позивачем 14.03.2023 року документів, оскільки ці зауваження не були покладені в основу спірних рішень відповідача та висловлені в майбутньому.

Враховуючи обов`язок відповідача згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства доведення правомірності свого рішення, суд вважає необґрунтованим це зауваження відповідача, оскільки аргументів на його обґрунтованість відповідачем не надано.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач зазначив, що «скоригував митну вартість товару за ціною договору щодо подібних товарів (стаття 59 МКУ)», при цьому по тексту відповідач зазначав: «за результатами проведеного контролю співставлення, у відповідності до положень статті 337 МКУ, встановлено наявність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних товарів». Отже, за обставин цієї справи відсутня правова визначеність щодо методу, застосованого відповідачем під час коригування митної вартості товарів, що є окремою та достатньою підставою для визнання спірних рішень відповідача необґрунтованими.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023 року №UA110140/2023/000091/1 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2023/000116 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на суму 6776,89 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 13.04.2023 року №783, від 20.04.2023 року №827.

Суд зазначає, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року по справі №380/7438/22.

За обставин цієї справи позивачем визначено ціну позову та сплачено судовий збір виходячи з ціни позову, яку позивач визначив як різницю митної вартості товарів після коригування митної вартості, а не різницю вартості митних платежів після такого коригування. Наведене має значення при вирішенні питання про розмір судового збору, який обґрунтовано може бути стягнутий з відповідача.

Виходячи зі змісту митної декларації, поданої позивачем під час випущення товару у вільний обіг (№23UA110140001544U4) різниця митних платежів склала 93859,76 грн, що є належною ціною позову за обставин цієї справи. Відповідно, за оскарження рішення про коригування митної вартості позивач мав сплатити 2684,00 грн, за оскарження картки відмови у прийнятті митної декларації 2684,00 грн, а всього 5368,00 грн. Натомість позивачем сплачено 6776,89 грн, тобто переплата судового збору складає 1408,89 грн. Ця сума не підлягає стягненню з відповідача, є надміру сплаченим судовим збором та може бути повернута за клопотанням позивача у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

За обставин цієї справи позивачем надано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач з цього приводу зазначав, що заявлена сума є необґрунтованою, висловив зауваження щодо співмірності заявленої суми, посилався на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2022 року (далі Договір);

2) Додаткова угода від 22.03.2023 року №1 до Договору (далі Додаткова угода);

3) Платіжна інструкція від 13.04.2023 року №784 (далі Квитанція);

Згідно п. 1.1. Договору клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно п. 4.1. Договору вартість юридичної допомогу, що надається бюро клієнту встановлюється у додаткових угодах. Пунктом 4.3. Договору узгоджено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується представниками кожної зі сторін.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди внесено зміни до п. 4.1. Договору та викладено його у наступній редакції: «Вартість юридичної допомоги, що надається бюро клієнту, складає 15000,00 грн. за складання та підготування документів для звернення до суду з позовною заявою та 2500,00 грн за 1 судове засідання. Також Додатковою угодою продовжено строк дії договору.

Згідно Квитанції позивачем на підставі сплачено адвокатському бюро 1500,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Суд констатує, що за обставин цієї справи відсутні докази пов`язаності наданої позивачу правової допомоги із наданими на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу витратами. Так, ані Договір, ані Додаткова угода, ані інші документи не індивідуалізують надання правової допомоги саме в цій справі (наприклад, шляхом уточнення номерів рішень, що будуть предметом оскарження), також відсутній узгоджений перелік послуг, що надаються, та їх вартість (як правило, додаткова угода або замовлення, що містять погодження обсягу та вартості кожної з послуг, які будуть надані), докази прийняття цих послуг позивачем (акт приймання-передачі). Відповідно, відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що сторони дійсно узгодили надання визначений обсяг робіт із визначеною вартістю, а також про те, що відповідні кошти сплачені позивачем за подання саме цього (а не будь-якого іншого) позову до Дніпровської митниці.

Отже, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 25 липня 2023 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ» (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, 42, код ЄДРПОУ: 35268422) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023 року №UА110140/2023/000091/1.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.02.2023 року №UA110140/2023/000116.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ДНІПРОШКІРГАЛАНТЕРЕЯ» (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, 42, код ЄДРПОУ: 35268422) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5368,00 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко