Рішення

від 28.07.2023 по справі 640/21623/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2023 року № 640/21623/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙР СЕРВІС» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 01.11.2022 № 00294470702.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX (набрав чинності 15.12.2022), статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

28.02.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/21623/22, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 позовну заяву залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення.

У зв`язку з усуненням недоліків, ухвалою від 15.03.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 06.04.2023 суд перейшов до розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою від 18.04.2023 суд вжив заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, а висновки податкового органу щодо обставин вчинення позивачем порушень валютного законодавства не відповідають дійсності, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому наголосив на правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення на підставі висновків акту перевірки позивача та відсутності правових підстави для їх скасування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Між Recoil Suppression Systems, LLC (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено контракт (Контракт), згідно з яким Продавець мав продати (передати у власність) позивачу 1 (один) комплект 3785-літрового внутрішнього баку для пожежогасіння R8-I (Товар) для встановлення всередині вантажної кабіни цивільного гелікоптера МІ-8 МТВ-1 (Вертоліт), виконати технічний та інженерний супровід установки Товару на Вертоліт та підтвердити/продемонструвати проведеними натурними випробуваннями відповідність Товару передбаченим Контрактом параметрам та технічним характеристикам, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Продавцем Товар на умовах та у строки, передбачені даним Контрактом. Також по Контракту Продавець зобов`язується продати Покупцю повний комплект конструкторської документації та креслень на барабанну установку, що входить до комплекту поставки Товару, а також права інтелектуальної власності на таку установку (п.1.1.). Ціна Товару становить 468467 доларів США (п.2.1.). Загальна вартість Контракту становить 613200 доларів США (п.2.4.). Продавець зобов`язується поставити Товар Покупцю протягом 180 днів з моменту набрання чинності даним Контрактом (п.3.3.). За підпунктом 5.1.1.1. Авансовий платіж у розмірі 208488 доларів США в рахунок передплати вартості Товару підлягає здійсненню Покупцем на підставі виставленого Продавцем рахунку протягом 10 днів після набрання чинності даного Контракту. За приписами пункту 7.2. Контракту, у разі порушення Продавцем строків поставки більш ніж на 20 календарних днів Покупець, в односторонньому порядку, має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань по Контракту та розірвати його шляхом направлення Продавцю письмового повідомлення. У такому разі Продавець зобов`язується повернути Покупцю отриману по Контракту суму грошових кошів протягом 3 банківських днів з дня направлення Покупцем Продавцю відповідної вимоги.

На виконання умов Контракту, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 23.03.2021 № 646 позивач перерахував на користь Recoil Suppression Systems, LLC суму авансового платежу в розмірі 208488 доларів США (еквівалентно 5772428,10 грн).

У зв`язку з невиконанням Продавцем умов Контракту, позивачем було сформовано на адресу Recoil Suppression Systems, LLC претензію від 08.10.2021 № 427/21 (переклад зареєстровано в реєстрі за № 429, 430) про неналежне виконання зобов`язань за Контрактом № 05_03/2021 від 05.03.2021, відповідної до якої, оскільки Контракт було підписано 11.03.2021, Продавець мав поставити Товар у строк до 07.09.2021, проте у вказану дату Товар поставлено не було. З метою з`ясування ступеня готовності Товару, він Покупця на підприємство Продавця прибула група, яка з 26 по 29 вересня 2021 року здійснила візит та встановила, що Товар знаходиться на стадії виробництва, а за окремими елементами та компонентами Товару взагалі ще не завершена стадія конструювання та виробництво не розпочато. Продавцем було заявлено, що постачання матеріалів для виробництва певних деталей Товару очікується лише наприкінці листопада 2021 року. Також представникам покупця не надано документацію на Товар, що свідчить про її неготовність. Таким чином Продавцем допущено грубе порушення виконання зобов`язань за Контрактом. У зв`язку з наведеними обставинами Позивач вимагав від Recoil Suppression Systems, LLC провести виробництво 3785-літрого внутрішнього банку для пожежогасіння R8-I у відповідності до умов Контракту, а також поставити Товар Покупцеві в строк до 30.11.2021 з метою мінімізації збитків від затримки виконання зобов`язань Продавця за Контрактом. Також попереджав, що у разі невиконання зазначених вимог, Контракт буде розірваний в односторонньому порядку з покладанням на Продавця обов`язків щодо повернення Покупцю повної суми сплачених у рахунок передплати вартості Товару коштів, компенсації понесених Покупцем збитків, сплати передбачених Контрактом штрафних санкцій.

У зв`язку з невиконанням умов Контракту і після листопада 2021 року, позивачем було скеровано на адресу Recoil Suppression Systems, LLC повідомлення про розірвання договору від 22.02.2022 № 111/22 (переклад зареєстровано в реєстрі за № 431, 432), згідно з яким Позивач повідомив контрагента про розірвання Контракту з дати надіслання повідомлення, у зв`язку з невиконанням вимог Контракту та на підставі п.7.2. Контракту вимагав повернення суму внесеної передоплати за Контрактом в розмірі 208488 доларів США на протязі 3 банківських днів з дня надсилання цього листа.

Згідно з доводами позивача, під час перемовин з контрагентом за Контрактом з`ясувалося, що останній не вживає жодних дій для забезпечення повернення позивачу коштів і не надає будь-яких належних доказів неможливості переказу коштів у банк України, у зв`язку з чим позивачем було прийнято рішення про звернення до суду з позовом.

Відповідно до статті 9 Контракту, позивач склав заяву про відкриття арбітражного провадження Лондонського суду міжнародного арбітражу. Разом з тим, відповідно до Регламенту LCIA разом з заявою про відкриття арбітражного провадження позивачем подається підтвердження факту оплати реєстраційного збору. Без фактичного отримання такого платежу заява про відкриття арбітражного провадження розглядатиметься секретаріатом LCIA як така, що не була подана, а арбітражний розгляд в рамках арбітражної угоди не розпочинається. У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до АТ «АЛЬТБАНК» з запитом від 07.03.2022 № 116/1/22 щодо надання роз`яснень про можливість сплати судового збору на рахунки арбітражного суду поза межами України в сумі 1950 фунтів стерлінгів за реквізитами іноземного суду, враховуючи Постанову Правління Національного Банку України № 18 від 24.02.2022. Згідно з довідкою від 08.03.2022 № 04-1/590-1 АТ «АЛЬТБАНК» повідомив позивача, що банки продовжують свою роботу з урахуванням обмежень, визначених Постановою Правління Національного Банку України №18 від 24.02.2022. Також Банк зазначив, що банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню. Додатково повідомив, що уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з Україні, крім випадків, передбачених пунктом 14 Постанови № 18 від 24.02.2022.

Розуміючи об`єктивну неможливість подання заяви про відкриття арбітражного провадження Лондонського суду міжнародного арбітражу, позивач продовжив переговори з контрагентом за Контрактом в ході яких дізнався про його поглинання компанією Blackhawk, у зв`язку з чим провів переговори з останньою.

Внаслідок вказаних переговорів, між Recoil Suppression Systems, LLC (Первісній боржник), Blackhawk Modifications, Inc. (Новий боржник) та позивачем (Кредитор) укладено договір про переведення та прийняття боргу від 15.04.2022 № 15/04-22 (далі - Договір), предметом якого визначено, що Первісний боржник має заборгованість перед Кредитором у розмірі 208488 доларів США, яка виникла в результаті повернення передоплати за Договором № 05_03/2021 від 05.03.2021 (далі - Борг). Первісний боржник цим передає весь обсяг Боргу Первісного боржника Новому боржнику (п.1.1.). Новий боржник цим визнає і приймає на себе Борг і зобов`язується повністю погасити Борг Кредитору, як зазначено у цьому Договорі (п.1.3.). Кредитор не заперечує проти переведення Боргу (п.1.4.). Борг Нового боржника має бути сплачений Кредитору в повному обсязі протягом 2 тижнів з дня набрання чинності Договором (п. 2.1.). Новий боржник зобов`язується належним чином виконати грошові зобов`язання, визначені п.2.1.

Відповідно до банківської виписки, передплата за Контрактом в сумі 208488 доларів США (еквівалент 6099295,59 грн.) була повернута на рахунок позивача 03.05.2022 компанією Blackhawk Modifications, Inc.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Таким чином, Торгово-промислова палата України підтвердила, що з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до висновків Київської Торгово-промислової палати, викладених у листі від 20.12.2022 № 17/03-4/525, за результатом розгляду заяви позивача щодо засвідчення форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання позивачем обов`язку, передбаченого статтею 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII щодо дотримання граничних строків розрахунків за операціями з нерезидентами з імпорту товарів, оскільки звернення до Лондонського суду міжнародного арбітражу з позовом до нерезидента, який порушив строк поставки за укладеним Контрактом є правом, а не обов`язком позивача, то за таких обставин у позивача відсутній факт порушення зобов`язань, а тому відсутні підстави для засвідчення форм-мажорних обставин. Разом з тим зазначено, що у випадку відсутності заборони на здійснення транскордонних переказів валютних цінностей з України, введеної пунктом 14 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18, позивач мав би можливість в період з 24.02.2022 по 03.05.2022 сплатити реєстраційний збір, необхідних для звернення до Лондонського суду міжнародного арбітражу за позовом до нерезидента, який порушив строк поставки за Контрактом.

Таким чином позивач вважає, що вжив усіх можливих заходів для забезпечення дотримання граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товару за Контрактом. Недотримання відповідних строків мало місце виключно через обставини, що знаходилися поза волею позивача та за відсутності його вини.

Натомість, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 05.03.2021 № 05_03/2021 з компанією «Recoil Suppression Systems, LLC», у зв`язку з повідомленням ДПС України від 09.06.2022 № 4849/7/99-00-07-05-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 09.06.2022 № 2042/8) за період з 05.03.2021 по 28.09.2022, за результатами якої складено акт від 30.09.2022 №28958/26-15-07-02-06-03/37411277 (далі- Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення, а саме: частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2019 № 5, в частині порушення граничних строків розрахунків на суму 208488 доларів США (еквівалент 6099295,59 грн.) за імпортним контрактом від 05.03.2021 № 05_03/2021 з компанією «Recoil Suppression Systems, LLC» (США).

Такі висновки сформовані відповідачем виходячи з того, що розрахунки між сторонами Контракту на суму 208488 доларів США (повернення авансу за імпортним контрактом) здійснені з порушенням граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (365 календарних днів). При цьому відповідач зазначив, що довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов контракту щодо виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин до перевірки не надано. Також вказав, що до перевірки не надано документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого Контрактом.

Відповідно до розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях позивача за період з 05.03.2021 по 28.09.2022 відповідачем визначений період порушення граничних строків розрахунків з 23.03.2022 по 03.05.2022 у кількості 42 днів, на підставі чого здійснено розрахунок суми пені за ставкою 0,3 відсотка від суми простроченої заборгованості (6099295,59 грн.) за кожен день прострочення, що склала 768511,24 грн.

Не погоджуючи з висновками Акту, позивач подав відповідачу до нього заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту залишені без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.11.2022 № 00294470702, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 768511,24 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон № 2473-VIII).

Відповідно до статті 3 Закону № 2473-VIIІ, відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.

У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Згідно з частиною першою, другою статті 4 Закону № 2473-VIIІ, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої, другої, четвертої статті 5 Закону № 2473-VIIІ гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, зокрема, за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Відповідно до статті 7 Закону № 2473-VIIІ транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи.

Порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.

Згідно з частиною першою, четвертою статті 11 Закону № 2473-VIIІ, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIIІ, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, окрім іншого: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 13 Закону № 2473-VIIІ, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

За приписами частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIIІ, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

При цьому, заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначає Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене Постановою Правління

Національного банку України 02.01.2019 № 5 (далі Положення № 5).

Так, пунктом 21 Положення № 5 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIIІ, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

З матеріалів справи судом встановлено, що авансовий платіж за Контрактом сплачений позивачем на рахунок контрагента 23.03.2021, а повернуті позивачу кошти (аванс) Новим боржником 03.05.2022, тобто наявна обставина порушення граничного строку розрахунку за Контрактом з 23.03.2022 по 02.05.2022 (41 календарний день), у той час, як відповідачем неправильно визначений відповідний період з 23.03.2022 по 03.05.2022 у кількості 42-х днів, що призвело до невірного розрахунку суму пені, відображеного в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, при формуванні висновків про порушення позивачем граничного строку розрахунку за Контрактом та застосуванні до нього пені, відповідачем не з`ясовувались та не враховувалися питання об`єктивної неможливості дотримання позивачем таких строків в межах Контракту, у тому числі враховуючи дію в Україні воєнного стану та обмежень здійснення транскордонних розрахунків.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIIІ, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Так, Торгово-промисловою палатою України (лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.) засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію російської федерації проти України, для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення.

Таким чином, з дня введення воєнного стану з 24.02.2022 і до його відміни, на території України існують форс-мажорні обставини, які не були враховані відповідачем під час формування висновків Акту та прийняття спірного рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIIІ, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Водночас, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, Правлінням Національного Банку України винесено постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова № 18), пунктом 14 якої уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.

Наведені обставини унеможливили подання позивачем до Лондонського суду міжнародного арбітражу, як передбачено умовами Контракту, складеної ним заяви про відкриття арбітражного провадження, оскільки обов`язковою умовою її подання для прийняття судом є подання доказів сплати судового збору на рахунок арбітражного суду в сумі 1950 фунтів стерлінгів, які неможливо було сплатити внаслідок заборони, встановленої Постановою № 18.

Таким чином, виходячи з об`єктивної оцінки наведених норм та наявних у справі доказів, суд доходить висновку про те, що у позивача не було об`єктивної можливості виконати вимоги валютного законодавства в частині дотримання граничних строків розрахунку за Контрактом. Окрім того суд зазначає, що така неможливість фактично спричинена не винною поведінкою позивача, а об`єктивними обставинами та поведінкою контрагента за Контрактом.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає також таке.

Статтями 1 та 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, частиною першою статті 68 Конституції України констатовано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу суті та меж податкового обов`язку, змісту податкової дисципліни, обсягу повноважень органів публічної адміністрації у галузі податкової справи, механізмів та заходів податкового контролю, приводів та порядку і способів та підстав застосування заходів податкового примусу, складу протиправних діянь у вигляді податкових правопорушень, міри юридичної відповідальності винних осіб та правил її реалізації з 01.01.2011 унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з підпунктом 14.1.162. пункту 14.1. статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

Відповідно до норм підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Виходячи з наведеного слідує, що у розумінні ПК України пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Окрім наведеного суд зазначає, що у розумінні пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Платники податків, податкові агенти, а також інші суб`єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень (пункт 110.1. статті 110 ПК України).

Відповідно до статті 111 ПК України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами пункту 112.7 статті 112 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

З наведеного в сукупності слідує, що у цілях застосування норм ПК України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як суб`єктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди.

При цьому, згідно з пунктом 112.7 статті 112 ПК України, порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

За приписами пункту 112.8. статті 112 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Як вже зазначено вище судом встановлено, що з 24.02.2022 в Україні існують форс-мажорні обставини, що фактично позбавило позивача права на звернення до Лондонського суду міжнародного арбітражу за захистом своїх прав в межах Контракту, внаслідок заборони, встановленої Постановою № 18.

Наведені обставини також призвели до неможливості виконання позивачем вимог національного законодавства щодо дотримання граничних строків розрахунків за Контрактом та пошуків додаткових засобів впливу на контрагента за Контрактом з метою повернення сплачених позивачем авансових коштів.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач вживав усіх можливих законних заходів (надіслання претензії, повідомлення про розірвання договору, переговори) до спонукання контрагента за Контрактом за для його виконання, отже суд вважає, що у діях позивача відсутні ознаки правопорушення у розумінні податкового законодавства.

Одночасно підлягає врахуванню й те, що позивач не допускав порушення строків розрахунків за Контрактом, натомість порушення таких строків допустив контрагент позивача за Контрактом (компанія Recoil Suppression Systems, LLC), тобто нерезидент, у той час, як нормами ПК України встановлені умови притягнення платника податків до відповідальності.

Разом з тим, як під час проведення перевірки позивача, так і під час прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем з незрозумілих для суду підстав, були проігноровані наведені очевидні та документально підтверджені обставини відсутності умислу та вини позивача у спірних правовідносин.

Наведені обставини в сукупності є цілком достатніми підставами для визнання протиправним оскарженого податкового-повідомлення рішення та, відповідно, його скасування в силу своєї протиправності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн. (платіжне доручення від 10.11.2022 № 1452) та 9046,67 грн. (платіжне доручення від 16.12.2022 № 1566), що підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙР СЕРВІС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 01.11.2022 № 00294470702.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙР СЕРВІС» (ЄДРПОУ 37411277) судові витрати у сумі 11527 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 67 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.