Рішення

від 31.07.2023 по справі 400/6125/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 р. № 400/6125/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

до відповідача:ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮГ М`ЯСО», вул. Озерна, 9, м.Миколаїв, 54058,

про:накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮГ М`ЯСО» (далі відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 547591,25 грн на користь держави.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач вчасно не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання і має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 547591,25 гривні. Оскільки відповідача відсутнє зареєстроване майно, тому для забезпечення надходжень до бюджету позивач вважає за доцільне заявити позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 (а.с. 56-57) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали від 29.05.2023 суд надіслав відповідачу на його поштову адресу місцезнаходження, яку він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу і довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20). Отже, зазначена копія ухвали суду не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористався. На підставі частини шостої статті 162 КАС України суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Відповіді № 90432 від 29.05.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 62) відповідач зареєстрований як юридична особа з 23.01.2019.

Позивач прийняв податкові повідомлення-рішення (далі ППР) щодо відповідача:

від 24.09.2021 № 00080951807 (форма «ПС») про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем з податку на додану вартість на суму 340,00 грн (а.с. 11-13), яке було надіслано на поштову адресу відповідача, але ним не отримано у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) (а.с. 15-16) і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5400500375805 (а.с. 14);

від 27.09.2021 № 811914290703 (форма «Р») про збільшення відповідачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковий період травень 2021 року на суму 546231,25 грн (а.с. 40-41), яке було надіслано на поштову адресу відповідача, але ним не отримано у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) (а.с. 43) і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5401711248784 (а.с. 42);

від 11.11.2021 № 000097241807 (форма «ПС») про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем з податку на додану вартість на суму 1020,00 грн (а.с. 25-27), яке було надіслано на поштову адресу відповідача, але ним не отримано у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) (а.с. 29-30) і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5400500419586 (а.с. 28).

Вищезазначені ППР відповідач не оскаржив в адміністративному або судовому порядку.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 23.11.2021 № 0044961-1302-1404 (форма «Ю») на суму 546571,25 грн (а.с. 36), яка була надіслана на поштову адресу відповідача, але ним не отримана у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) (а.с. 37-38).

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача становить 547591,25 грн, з яких 547591,25 грн з податку на додану вартість, що підтверджується розрахунком податкової заборгованості (а.с. 7) та витягом з інтегрованої картки платника (а.с. 20).

З метою забезпечення надходжень до бюджету відповідного податкового боргу з позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що ППР від 24.09.2021 № 00080951807 (форма «ПС») (а.с. 11-13), від 27.09.2021 № 811914290703 (форма «Р») (а.с. 40-41) і від 11.11.2021 № 000097241807 (форма «ПС») (а.с. 25-27) надсилались відповідачу засобами поштового зв`язку, які він не отримав у зв`язку «із закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення і довідками до поштового відправлення (ф. 20) (а.с. 14-16, 28-30, 42-43).

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак відповідні ППР вважаються врученим відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни ППР відповідачем не оскаржені, а тому зазначені у них суми податкових зобов`язань підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання ППР, і вважаються узгодженими.

Проте, як встановив суд, у цей строк відповідач не сплатив відповідні суми податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що у зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 23.11.2021 № 0044961-1302-1404 (форма «Ю») на суму 546571,25 грн (а.с. 36), яка була надіслана на поштову адресу відповідача, але ним не отримана у зв`язку «із закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується Довідкою до поштового відправлення (ф. 20) (а.с. 37-38).

Враховуючи абзац другий пункту 42.5 статті 45 ПК України, вищезазначена податкова вважається врученою відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відтак суми грошових зобов`язань відповідача із податку на додану вартість, визначених відповідно доППР від 24.09.2021 № 00080951807 (форма «ПС») (а.с. 11-13), від 27.09.2021 № 811914290703 (форма «Р») (а.с. 40-41) і від 11.11.2021 № 000097241807 (форма «ПС») (а.с. 25-27), вважаються узгодженими та є податковим боргом.

Що стосується безпосередньо арешту коштів та інших цінностей, то суд зазначає наступне.

У ПК України розрізняються два види арешту, а саме: арешт майна та арешт коштів на рахунку платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом України передбачені також інші (спеціальні) випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, ПК України встановлено два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням;

арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 380/9147/21.

Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є:

1) наявність у платника податків податкового боргу;

2) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вище суд встановив, що грошові зобов`язання відповідача, визначені ППР від 24.09.2021 № 00080951807 (форма «ПС») (а.с. 11-13), від 27.09.2021 № 811914290703 (форма «Р») (а.с. 40-41) і від 11.11.2021 № 000097241807 (форма «ПС») (а.с. 25-27) є податковим боргом.

Згідно із розрахунком податкової заборгованості (а.с. 7) та витягом з інтегрованої картки платника (а.с. 20) загальний розмір податкового боргу відповідача становить 547591,25 грн, з яких 547591,25 грн з податку на додану вартість. На яку дату складений цей Розрахунок ні у самому Розрахунку, ні у позовній заяві позивач не зазначив.

У підтвердження відсутності у відповідача майна позивач подав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.02.2022 (а.с. 44) та витяг з інформаційної бази щодо транспортних засобів (а.с. 45), сформований 11.02.2022. Згідно з цих документів відповідне майно у відповідача відсутнє.

Вищенаведені документи складені ще у лютому 2022 року і станом на 26.05.2023 (день подання цієї позовної заяви) містять неактуальні дані, а отже вони, враховуючи статтю 75 КАС України, не можуть вважатися достовірними, оскільки на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи відсутність майна у відповідача в 2023 році.

Також позивач не надав доказів вчинення ним дій з метою встановлення наявності рухомого майна, окрім нерухомого, яке може бути використано як джерело погашення податкового боргу, зокрема яке знаходиться за адресою його місцязнаходження: вул. Озерна, 9, м. Миколаїв, Миколаївська область.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак позивач не довів обставини відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Поряд з цим суд встановив, що позивач сплатив за подання цього позову судовий збір в розмірі 4751,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням від 01.11.2021 № 1086 (а.с. 1) і від 23.12.2021 № 3113 (а.с. 2).

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за поданням до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий суб`єктом владних повноважень, юридичної або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору становить 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2684,00 гривні.

З огляду на те, що позовна заява містить вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 2684,00 грн (?2684,00 Х 1= ?2684,00).

Тобто позивач сплатив судовий збір на 2067,00 грн більше, ніж встановлено законом (?4751,00 - ?2684,00 = ?2067,00).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сплачений судовий збір за подання цієї позовної заяви може бути повернутий позивачу за ухвалою суду в разі подання ним до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮГ М`ЯСО» (вул. Озерна, 9, м. Миколаїв, 54058; код ЄДРПОУ: 42769078) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЮГ М`ЯСО», що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 547591,25 грн на користь держави відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 31 липня 2023 року