Постанова

від 04.07.2023 по справі 357/7566/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 357/7566/19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/62/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача Білич І.М.

суддів Лапчевська О.Ф., Слюсар Т.А.

при секретарі Рагушіній І.В.

за участі: представника скаржника - адвоката Тетері С.І.

представника відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин»

- адвокат Косяк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Тетері Світлани Ігорівни, яка дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року ухваленого під головуванням судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О.Я.,

по цивільній справі № 357/7566/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Ілюшиної М.О., за результатами розгляду якого просило:

- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0089 загальною площею 1,14 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0088 загальною площею 1,1401 га.;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди вказаних земельних ділянок та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на них;

- витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» зазначені земельні ділянки;

- внести зміни до договору оренди землі № 90 від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, тобто із зміною ідентифікації об`єкту оренди, зазначивши, що в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0089 загальною площею 1,14 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0088 загальною площею 1,1401 га на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, із зазначенням нормативно грошової оцінки цих земельних ділянок;

- вирішити питання відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода», укладено договір оренди землі № б/н, за яким ОСОБА_1 передала товариству в оренду земельну ділянку площею 2,2801 га з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 10 років. 21 листопада 2014 року відбулася державна реєстрація договору оренди. В подальшому, за скаргою ОСОБА_1 , наказом Міністерства юстиції від 15 березня 2018 року скасовано державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, на підставі якого передала останньому в оренду вищевказану земельну ділянку. 15 березня 2018 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин». 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з новим орендарем договір про розірвання договору оренди земельної ділянки. Пізніше, на підставі заяви ОСОБА_1 від 22 листопада 2018 року земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078 було поділено на дві земельні ділянки, з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088. 12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 . Не зважаючи на те, що право оренди позивача за договором оренди залишилось дійсним та продовжує діяти щодо спірних земельних ділянок, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві земельні ділянки. Позивач вважає, що ОСОБА_1 не мала права передавати спірні земельні ділянки в оренду іншим особам. Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договір оренди є дійсним.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 12 липня 2019 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І. подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст. 6, 17, 24, 31 Закону № 161- XIV, ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-IV та з порушенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Вказуючи, що чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, щодо якої ним вже укладено договір оренди землі, передавати її у користування іншій особі шляхом укладення з нею договору оренди землі. Договір оренди землі є укладеним і такими, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», а, відтак, діяв на момент укладення нею та ТОВ Агрокомплекс «Узин» оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку з чим, укладенням нового договору оренди порушені права позивача на оренду спірних земельних ділянок набуті на підставі договору. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем. У проміжку між укладенням договору оренди землі і державною реєстрацією права оренди, договір оренди землі діє для його сторін. Вважаючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку, в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормам ст.., ст. 2, 3 Закону № 1952-IV, ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України, так як право оренди позивача на спірні земельні ділянки, що виникло у нього на підставі договору оренди землі, є дійсним і підлягає судовому захисту у зв`язку з його порушенням відповідачами. Висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, який був переданий в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України і не узгоджується з висновкам Великої Палати Верховного Суду у справах № 367/2022/15-ц, № 922/2723/17. Також суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача, що оскарження ним рішень державного реєстратора про скасування державної реєстрації земельних ділянок та про державну реєстрацію спірних земельних ділянок, не буде ефективним способом поновлення порушених прав позивача, не зважаючи на те, що поділ земельної ділянки було здійснено без відома і без згоди ТОВ «Олійникова Слобода», та з порушенням норм ч. 12 ст. 186 ЗК України, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій». Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування спірного рішення Державного реєстратора є неналежним, оскільки таке рішення вичерпало свою дію. Також, в апеляційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19. Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи врахував висновки Верховного Суду, які не мав правових підстав враховувати.

01 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначаючи, що судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди землі № б/н від 17 червня 2013 року є нечинним/неукладеним, а відповідно таким, що не породжує прав та обов`язків для сторін. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту жодним чином не зможе захистити його, ніби то порушено право, оскільки на підставі відповідного судового рішення, він не зможе зареєструвати право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У позивача відсутнє будь-яке право, яке порушено, оспорюється та/чи не визнається відповідачем. Позивач не є заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, не є стороною договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року, а тому, судом першої інстанції правомірно встановлено відсутність у позивача права оскаржувати такі договори. Наведена у апеляційній скарзі судова практика, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

22 березня 2021 року від відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останнє не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи, що станом на 10 грудня 2018 року - момент укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів оренди землі, державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078, за скаржником була скасована. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив п. 37 договору від 17 червня 2013 року є хибним, помилковим та не підтверджується доказами по справі. Вказуючи, що зі скасуванням у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за скаржником у відповідності до п. 37 договору від 17 червня 2013 року він є таким, що не набув чинності, а тому, договори оренди укладені між відповідачами не порушують права скаржника. На час розгляду даної справи, наказ МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за скаржником на належну відповідачу-1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078 є чинним. Крім того, заходи поділу відповідачем-1 зазначеної земельної ділянки, також є чинними. Вважає, обраний скаржником спосіб захисту порушених прав таким, що не є ефективним та не відновлює його прав, які існували до звернення до суду, що є однією із самостійних підстав для відмови у задоволенні позову, а державного реєстратора, неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, за клопотанням адвоката Тетері С.І., яка діє в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода», зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Тетері С.І., яка дії в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року, до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/9440/20.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року за клопотанням представника ТОВ «Олійникова Слобода», зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Тетері С.І., яка дії в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року, до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 357/8104/19.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року за клопотанням представника ТОВ «Узин», зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Тетері С.І., яка дії в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність договору оренди земельної ділянки, який не набув чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власника земельної ділянки для її поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем. Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078 на дві з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_1 та передача їх в оренду іншому орендарю, після скасування реєстрації права оренди позивача ТОВ «Олійникова Слобода», не порушує прав останнього. Станом на час розгляду справи земельна ділянка, яка була передана в оренду позивачу, поділена, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери. Отже, земельна ділянка площею 2,2801 га не існує як об`єкт цивільних прав. Об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та площі, припинилось існування земельної ділянки площею 2,2801 га, що є перешкодою для ефективного захисту прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди. Внесення рішенням суду запропонованих позивачем змін до договору оренди від 17 червня 2013 року може призвести до порушень позивачем меж здійснення цивільних прав. Спір у даній справі виник між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», а держреєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. є неналежним відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити із зазначеної підстави.

Однак, погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції в повній мірі не можливо, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,280 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у межах Олійниковослобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (т І а.с. 20).

17 червня 2013 року між ТОВ «ім.Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №б/н, об`єктом якого є земельна ділянка площею 2,2801 з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078 розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради. Договір укладено на 10 років. Згідно п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т. І а.с.17-18).

21 листопада 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ «ім.Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», за індексним номером 17377687 (т. І а.с.25).

Наказом Міністерства Юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року задоволено колективну скаргу громадян, в тому числі, й ОСОБА_1 , та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, за індексним номером 17377687 від 21 листопада 2014 року (т. І а.с. 42).

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс Узин» укладено договір оренди №б/н земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078, після чого, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин», з індексним номером 40134104, що сторонами не заперечується.

Судом також встановлено, що ТОВ «Олійникова Слобода» оспорило в судовому порядку укладений з ТОВ Агрокоплекс «Узин» договір оренди земельної ділянки справа №357/9195/18 (т. І а.с. 43-48, 49).

Після чого, 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

Згідно інформації наданої ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04 липня 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078 була поділена згідно документацій із землеустрою щодо поділу, яка надійшла по онлайн сервісу з присвоєнням кадастрових номерів, а саме: 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088 (т. І а.с. 50).

12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на сформовані внаслідок поділу, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т. І а.с. 51-54).

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельні ділянки площею 1,1400 га та 1,1401 га з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088 (т. І а.с. 144-146).

13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088 за ТОВ Агрокомплекс «Узин» (т. І а.с. 147, 148).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Водночас повноваження власника певним чином обмежуються, оскільки згідно з 2-3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На час укладення договору оренди між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 від 17 червня 2013 року, стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 17 червня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 17 червня 2013 року) визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 17 червня 2013 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. від 21 листопада 2014 року за індексним номером 17377687.

Вказане рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін (т. ІV а.с. 03-23).

Унаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, право оренди позивача за договором оренди землі від 17 червня 2013 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку (21 листопада 2014 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

При цьому, та обставина, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:03:003:0078 була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088, не припиняє права оренди на неї орендаря ТОВ «Олійникова Слобода», оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.

Власниця земельної ділянки - відповідач ОСОБА_1 не заявляла вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень нею не надано, підстав для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно приписів ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в частині наявності підстав для витребування у тимчасове (строкове) володіння позивача з тимчасового (строкового) володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:03:003:0089 та 3220484400:03:003:0088.

При цьому, слід зазначити, що «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем.

У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди, оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у даному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.

Таким чином, доводи апеляційної скаржника в частині наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, не знайшли свого підтвердження.

Також, не знайшли свого підтвердження й доводи апеляційної скарги в частині скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора, оскільки рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для внесення змін до договору оренди землі від 17 червня 2013 року, колегія суддів відхиляє, оскільки станом на час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, строк дії вказаного договору сплив.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Так, згідно п. 5 договору оренди землі від 17 червня 2013 року, сторони визначили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору, орендар, який має намір скористатися переважним право на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди або продовжити дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

З вказаного вбачається, що станом на день перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення суду, строк дії договору оренди землі від 17 червня 2013 року сплив.

При цьому, згідно наданих представником ОСОБА_1 пояснень у суді апеляційної інстанції, остання не має наміру продовжувати з позивачем строк дії договору.

Отже, оскільки станом на день перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення суду строк дії договору оренди землі від 17 червня 2013 року сплив, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з підстави спливу строку дії договору оренди землі.

Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 1 ст. 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Тетері Світлани Ігорівни, яка дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року скасувати та постановити нове, за яким:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тесту судового рішення.

Суддя - доповідач:

Судді: