Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/8897/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2023Справа № 910/8897/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Маркетинг" про стягнення 21 731,85 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" (далі ? Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Маркетинг" 21 731,85 грн, з яких: 16 115,70 грн ? основний борг, 4 947,20 грн ? інфляційні втрати, 668,95 грн ? три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 червня 2023 року було відкрито провадження у справі № 910/8897/23 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 12 червня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/8897/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 12 червня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

17 липня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла заява від 12 липня 2023 року № 12/07/01, у якій останнє повідомило про те, що внаслідок порушення роботи програми бухгалтерського обліку ним не було враховано часткового погашення спірної основної заборгованості відповідачем, у зв`язку з чим на момент звернення до суду з даним позовом борг відповідача становив 9 000,00 грн. На підтвердження даної обставини до цієї заяви позивачем долучено копії платіжних інструкцій: від 6 червня 2022 року № 2500 на суму 1 000,00 грн, від 20 червня 2022 року № 2517 на суму 2 000,00 грн, від 20 вересня 2022 року № 2590 на суму 1 000,00 грн, від 7 жовтня 2022 року № 46 на суму 1 115,70 грн, від 7 листопада 2022 року № 2647 на суму 1 000,00 грн та від 22 лютого 2023 року № @2PL132175 на суму 1 000,00 грн. Відтак, позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог до 12 133,56 грн, з яких: 9 000,00 грн ? основний борг, 2 762,82 грн ? інфляційні втрати, 370,74 грн ? три проценти річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 липня 2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду вищенаведеної заяви Підприємства та повернуто її разом з доданими до неї документами заявнику, в зв`язку з невиконанням останнім приписів частини 5 статті 46 ГПК України.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За частиною 2 статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрі Майнінг Сервіс", яке у подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Маркетинг" (далі - Підприємство), був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.

На виконання вказаної угоди в січні 2022 року Товариство поставило Підприємству продукцію на загальну суму 16 115,70 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 4 січня 2022 року № 1040041 на суму 3 480,00 грн, від 11 січня 2022 року № 1110097 на суму 3 635,70 грн та від 12 січня 2022 року № 1120027 на суму 9 000,00 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та вказівок на недоліки товару, а також скріплені печатками вказаних суб`єктів господарювання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 лютого 2018 року в справі № 910/9075/17.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки у вищевказаних видаткових накладних, які засвідчують факт поставки і прийняття товару, строк його оплати не вказано, відповідач зобов`язаний був оплатити такий товар у день його прийняття.

Судом встановлено, що заборгованість Підприємства становила: станом на 5 січня 2022 року за видатковою накладною від 4 січня 2022 року № 1040041 - 3 480,00 грн; станом на 12 січня 2022 року за видатковою накладною від 11 січня 2022 року № 1110097 - 3 635,70 грн; станом на 13 січня 2022 року за видатковою накладною від 12 січня 2023 року № 1120027 - 9 000,00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи і було вказано самим позивачем у його заяві від 12 липня 2023 року № 12/07/01, у період з 6 червня 2022 року по 22 лютого 2023 року відповідач частково оплатив поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 7 115,70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 6 червня 2022 року № 2500 на суму 1 000,00 грн, від 20 червня 2022 року № 2517 на суму 2 000,00 грн, від 20 вересня 2022 року № 2590 на суму 1 000,00 грн, від 7 жовтня 2022 року № 46 на суму 1 115,70 грн, від 7 листопада 2022 року № 2647 на суму 1 000,00 грн та від 22 лютого 2023 року № @2PL132175 на суму 1 000,00 грн.

Отже, на момент звернення Товариства до суду з даним позовом (29 травня 2023 року) у відповідача була відсутня заборгованість на вищевказану суму. Відтак, позовні вимоги позивача в частині стягнення спірної заборгованості на суму 7 115,70 грн є необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Оскільки сума боргу відповідача, яка складає 9 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної суми заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення суми боргу в зазначеному розмірі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням покладеного на відповідача обов`язку щодо оплати товару, позивач також просив суд стягнути з нього 668,95 грн трьох процентів річних та 4 947,20 грн інфляційних втрат, нарахованих за періоди: з 5 січня 2022 року по 29 травня 2023 року на суму боргу 3 480,00 грн за видатковою накладною від 4 січня 2022 року № 1040041; з 12 січня 2022 року по 29 травня 2023 року на суму боргу 3 635,70 грн за видатковою накладною від 11 січня 2022 року № 1110097; з 13 січня 2022 року по 29 травня 2023 року на суму боргу 9 000,00 грн за видатковою накладною від 12 січня 2022 року № 1120027.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не було враховано сум часткового погашення боргу відповідачем, у зв`язку з чим неправильно визначено базу нарахування (суми боргу) у визначені періоди прострочення виконання грошового зобов`язання, судом здійснено власний розрахунок сум вищевказаних компенсаційних виплат.

За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних становить 514,55 грн, а інфляційних втрат - 4 212,73 грн, у зв`язку з чим позов у частині стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню у вищезазначених розмірах. Вимоги про стягнення 154,40 грн трьох процентів річних та 734,47 грн інфляційних втрат є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Маркетинг" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код 42239767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Формула" (03169, місто Київ, вулиця Садова, будинок 70-А-110; ідентифікаційний код 37582601) 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 514 (п`ятсот чотирнадцять) грн 55 коп. трьох процентів річних, 4 212 (чотири тисячі двісті дванадцять) грн 73 коп. інфляційних втрат та 1 695 (одну тисячу шістсот дев`яносто п`ять) грн 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31 липня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко