Рішення

від 13.07.2023 по справі 358/758/22

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/758/22 Провадження № 2/358/252/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю позивача відповідача ОСОБА_1 , представника позивача відповідача адвоката Кушніра Б.С., відповідача -позивача ОСОБА_2 , представника відповідача позивача адвоката Захарченко М.О.,

розглянув у відкритому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Компанія «Світ Тепла» про визнання об`єктів інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя торговельних марок,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 06.09.2022 року звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єктів інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя.

В обґрунтування позову зазначила наступне. З 06.09.2003 року по 31.12.2021 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Під час шлюбу відповідач зареєстрував на своє ім`я 4 об`єкти прав інтелектуальної власності. Так, 05.03.2013 року він подав заявку на знак для товарів і послуг (торгову марку) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та 10.06.2014 року отримав свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів і послуг № НОМЕР_1 . 25.04.2017 року він подав заявку на знак для товарів і послуг (торгову марку) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і 25.02.2019 року отримав свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 . 12.09.2017 року він подав заявку на знак для товарів і послуг (торгову марку) « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і 27.08.2019 року отримав свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів і послуг № НОМЕР_3 . Крім того, під час шлюбу відповідач подав на реєстрацію авторське право на твір збірку зображень «Djoul» та отримав свідоцтво № НОМЕР_4 від 31.01.2018 року. Вказані об`єкти прав інтелектуальної власності, на переконання позивача, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте за час шлюбу. З цих підстав просить визнати спільною сумісною власністю подружжя вказані вище 4 об`єкти прав інтелектуальної власності та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.10.2022 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, вирішено питання про витребування доказів.

25.10.2022 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначив, що позов не визнає, оскільки набуття майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності відбулось не за рахунок придбання цих об`єктів за грошові кошти, а за рахунок створення цих об`єктів шляхом його інтелектуальної та творчої діяльності. Відповідач, також, зазначив, що позивач не брала участь ні у створенні Торговельних марок та Збірки своєю інтелектуальною чи творчою діяльністю, ні в процедурі складання та подання заявок на реєстрацію торговельних марок та інших дій для отримання свідоцтва. Торговельні марки та Збірка були створені та зареєстровані під час та задля здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Світ Тепла», єдиним учасником якого є відповідач. Саме відповідач своєю інтелектуальною та творчою діяльністю створював Торговельні марки та Збірку. Порядком реєстрації торгової марки допускається реєстрація двох власників знаків, однак позивач цим правом в той час не скористалася. Крім того, відповідно до Договору про поділ майна подружжя, укладеного між ними, торговельні марки та збірка не визнані як спільна сумісна власність. Визнання Торговельних знаків та Збірки спільною сумісною власністю негативно вплине на підприємницьку діяльність ТОВ «Компанія «Світ Тепла» та загрожує блокуванням діяльності товариства. Визнання Торговельних знаків та Збірки спільною сумісною власністю відповідач вважає недоцільним та неефективним способом захисту. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

07.11.2022 року в суд надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя торговельних марок. Предметом зустрічного позову визнано позивачем, як визнання спільною сумісною власністю подружжя торговельних марок «Свято М`яса» та «Свято м`яса якість та смак». В обґрунтування позову зазначив, що під час шлюбу, а саме 15.09.2020 ОСОБА_1 подала заявку на реєстрацію вказаних торговельних марок, та 26.10.2022 року державну реєстрацію вказаних марок було здійснено. Володільцем обох реєстрацій зазначено ОСОБА_3 . Враховуючи, що заявки на реєстрацію торговельних марок були подані та збір за подання заявки на знак для товарів та послуг був сплачений за час шлюбу, позивач ОСОБА_2 вважає, що вони є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, позивач ОСОБА_2 зазначив, що зустрічний позов доцільно розглядати одночасно із первісним, оскільки вони мають однаковий характер та стосуються визнання права спільної сумісної власності на об`єкти права інтелектуальної власності. Просить визнати спільною сумісною власністю торговельні марки «СВЯТО М`ЯСА» та «СВЯТО М`ЯСА ЯКІСТЬ ТА СМАК», вирішити питання про судові витрати. Також, позивач за зустрічним позовом просить поновити строк на подання зустрічного позову та зазначив, що останній день строку, встановленого для подання відзиву 20.10.2022. Однак, станом на вказану дату не було підтвердження набуття позивачкою прав на торговельні марки, оскільки реєстрації були здійснені 26.10.2022.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року поновлено строк на подання зустрічного позову, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 прийнятий до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом, призначена дата підготовчого судового засідання.

28.11.2022 року надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_2 . Відповідач за зустрічним позовом у відзиві звертає увагу, що права на знаки для товарів і послуг були зареєстровані майже через рік після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, тому вважає, що фактично права на спірні знаки виникли після розірвання шлюбу. Однак, з метою процесуальної економії часу суду та опонентів вважає можливим визнання спільною сумісною власністю подружжя усіх об`єктів інтелектуальної власності, які є предметом первісного та зустрічного позовів.

06.12.2022 року надійшла відповідь позивача за зустрічним позовом- ОСОБА_2 на вказаний відзив. Він зазначає, що відповідач не надала підтвердження за березень 2022 року щодо отримання нею повідомлення про можливу відмову у реєстрації знаку. Вказав, що створення торговельної марки та набуття права на неї відбувається до моменту корегування переліку товарів/послуг, для яких ОСОБА_1 просила надати правову охорону, а саме під час шлюбу, до моменту подання заявки та торговельну марку.

06.12.2022 року в суд надійшло клопотання від відповідача позивача ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ТОВ «Компанія «Світ тепла», яке було задоволено ухвалою суду від 04.05.2023 року.

25.05.2023 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи ТОВ «Компанія «Світ Тепла» на первісну позовну заяву, в яких зазначено, що компанія заперечує проти первісного позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що торговельні марки «DJOUL», «SVIT-TEPLA», «PASKAL co» компанія використовує для виробництва, імпорту та збуту опалювального обладнання, іншого супутнього устаткування відповідно до ліцензійних договорів, укладених із ОСОБА_2 20.04.2022 між компанією та ОСОБА_2 укладено ліцензійний договір про використання торговельної марки «PASKAL co». Вказані торговельні марки слугують брендами компанії та засобом індивідуалізації товарів компанії серед конкурентів. Товариство вважає, що в разі задоволення первісного позову, позивач буде чинити перешкоди у використанні компанією вказаних торговельних марок. Об`єкти інтелектуальної власності не належать до спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_1 не брала жодної участі в їх створенні своєю особистою працею та коштами. Позовна заява не містить обґрунтування наявності вказаних обставин. Позивач за первісним позовом не вказала, що саме для неї означає та чи інша торговельна марка. Висновок позивача за первісним позовом про застосування до об`єктів права інтелектуальної власності положень про право спільної сумісної власності компанія вважає помилковим з огляду на те, що вказані відносини врегульовані Книгою 4 ЦК України та Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». В задоволенні первісного позову з цих підстав просить відмовити.

31.05.2023 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач відповідач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги за первісним позовом та просили їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову не заперечували. Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтувала наступним. Зазначила, що компанія «Світ тепла» була організована нею та відповідачем Лещінським після реєстрації шлюбу між ними. Працювали в компанії разом та в рівних частинах докладали зусиль для її розвитку. Вона приймала участь у створенні назви компанії. У створенні торгової марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » їй та відповідачу Лещінському допоміг маркетолог Д.Поступний. Торговельну марку «PASKAL» вона придумувала разом із відповідачем, відкрили Інтерет, перебрали відомих людей, та залишили те, що сподобалось їм по звучанню. Реєстрацією торговельних марок займалися спеціально уповноважені не це дорученням особи. Щодо домовленостей між нею та відповідачем ОСОБА_4 на ведення бізнесу позивач пояснила, що виконувала фінансову та адміністративну частину, займалася логістикою, а відповідач займався PR-компанії, комерційною частиною, роботою з клієнтами. Працювали вони однаково удвох. В свідоцтвах про реєстрацію прав на товарні знаки та художній твір зазначений лише відповідач, оскільки реєстрація на двох співвласників є затратною в матеріальному плані, крім того сам відповідач так хотів. Під час укладення договору про поділ майна, вона не брала до уваги торгові марки, та було вирішено питання щодо поділу рухомого та нерухомого майна. Крім того, між ними існували усні домовленості щодо утримання та виховання дітей, яких відповідач не дотримався, тому вона вирішила звернутися до суду з даним позовом. Також, позивач зазначила, що тривалий час приблизно 15 років вона була підписантом документів компанії, разом із тим її трудова книжка залишилася у відповідача, тому свою посаду не може вказати.

В судовому засіданні представник відповідача позивача ОСОБА_2 адвокат Захарченко М.О. висловила їх спільну позицію, первісний позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві, та просила відмовити у задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов. Зазначила, що вважає помилковою позицію позивача ОСОБА_1 щодо застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, щодо рівних прав подружжя на права інтелектуальної власності, оскільки остання не довела, що вона своєю власною працею та коштами приймала участь у їх створенні.

В судовому засіданні відповідач позивач ОСОБА_2 , під час його допиту в якості свідка пояснив, що зі шкільних років робив замальовки на шкільних зошитах на бумазі. Ідеї найменувань «DJOUL» та «PASKAL» є невипадковими словами, оскільки це прізвища вчених-фізиків-математиків, якими він надихався у шкільні роки; ідея найменування компанії «Світ тепла» виникла в 2001 році після перегляду журналу Жовті сторінки. Зазначив, що ОСОБА_5 розробляв графічну історію, автором найменувань виступав лише він ОСОБА_2 . Крім того зазначив, що ОСОБА_1 в компанії відповідала за бухгалтерію, а він за стратегію, маркетинг, якість. Участь у створенні торгових марок, їх модифікації ОСОБА_1 не приймала ні особистою участю, ні фінансово, оскільки він мав власні заощадження, жодних довіреностей він на неї не виписував. Вважає, що дії позивача за первісним позовом спрямовані на зупинку діяльності ТОВ «Світ Тепла». Зустрічний позов просить задовольнити з підстав, у ньому зазначених.

В судове засідання представник третьої особи ТОВ «Компанія «Світ Тепла» не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду він нього не надходило, суду надані письмові пояснення щодо первісного позову.

З урахуванням думки сторін та положень ст.223 ЦПК України, судом ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Вислухав позиції сторін, їх представників, пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини справи.

06.09.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб, який зареєстровано у Відділі РАГС Конотопського міського управління юстиції Сумської області, актовий запис № 357. (т.1 а.с.10).

Мають спільних дітей 2006 та 2012 р.р. народження. (т.1 а.с.15,16).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2021 року шлюб між ними розірвано. (т. 1 а.с. 11-13).

05.03.2013 року ОСОБА_2 (представник ОСОБА_7 ) подав заявку на знак для товарів і послуг (торгову марку) « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та 10.06.2014 року отримав свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів і послуг № НОМЕР_1 . (т.1 а.с.17-18).

31.01.2018 ОСОБА_2 (представник ОСОБА_8 ) отримав свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_4 - збірку зображень «Djoul». (т.1 а.с.19).

12.09.2017 року ОСОБА_2 (представник ОСОБА_7 ) подав заявку на знак для товарів і послуг (торгову марку) « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». 27.08.2019 року отримав свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів і послуг № НОМЕР_5 (т.1 а.с.20-21).

25.04.2017 року ОСОБА_2 (представник ОСОБА_7 ) подав заявку на знак для товарів і послуг (торгову марку) « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 25.02.2019 року отримав свідоцтво про реєстрацію знаку для товарів і послуг № НОМЕР_2 . (т.1 а.с.22).

20.04.2022 між ТОВ «Компанія «Світ Тепла» та ОСОБА_2 укладено ліцензійний договір про використання торговельної марки «PASKAL co», сторонами обумовлені порядок використання знаку, винагорода та відповідальність сторін. (т.2 а.с.32-33).

10.08.2022 року ОСОБА_1 направила листи до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) про необхідність дотримання її прав як співвласника вказаних вище знаків для товарів і послуг та збірки забражень (т.1 а.с. 23-42).

07.10.2022 року ДП УКРПАТЕНТ повідомив ОСОБА_1 про необхідність внесення змін до відомостей Реєстру стосовно власника свідоцтв України на торговельні марки №№254490, 263845, 186524 за згодою іншого власника для захисту майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки. (т.2 а.с. 2-4).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.10.2022 року, зареєстровано ТОВ «Компанія «Світ Тепла», засновник ОСОБА_2 , керівник ОСОБА_9 , дата запису 13.05.2014.

15.09.2020 року ОСОБА_3 (представник ОСОБА_10 ) подала заявки на торговельні марки «Свято М`яса» та «Свято М`яса Якість та Смак». 26.10.2022 здійснено державну реєстрацію вказаних торговельних марок, та видані свідоцтва відповідно № НОМЕР_6 та НОМЕР_7 . (т.1 а.с.229-232).

Згідно договору поділу майна подружжя 13.09.2021 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначили перелік рухомого та нерухомого майна, набуте ними за час спільного проживання у спільну сумісну власність подружжя, та здійснили його розподіл. Згідно п.6 вказаного Договору, після його підписання, майнові претензії щодо вказаного майна вважаються врегульованими. Згідно п.10 Договору сторони підтвердили, що не мають зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору. Після підписання договору майнові претензії сторін, щодо вказаного майна, набутого у шлюбі, вважаються врегульованими.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що його брат відповідач позивач ОСОБА_2 є ідейною та творчою людиною, завжди щось малював, проектував. Назви Джоуль та Паскаль його брат придумав ще у 1997 році, сам процес створення він не бачив, а лише написи, створені його братом у 10-11 класах. У компанії «Світ тепла» він працював до 2008 року, після цього залишив компанію, та повернувся лише у 2019 році. Щодо розподілу функцій у компанії зазначив, що ОСОБА_1 відповідала за бухгалтерію, а ОСОБА_2 за комерцію. Впевнений, що спірні товарні знаки створив саме його брат ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 21 СК України шлюб - сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

При цьому, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); спільна участь особистою працею кожного з подружжя в набутті таких прав.

Зі встановлених під час розгляду справи обставин за первісним позовом вбачається, що ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1 набуто у власність ряд об`єктів інтелектуальної власності: права на торговельні марки, збірку зображень.

Слід зазначити, що особисті немайнові права інтелектуальної власності виникають з моменту створення об`єкта права інтелектуальної власності, за загальними правилами, належать автору (творцю, винахіднику), чинні безстроково, не підлягають відчуженню та не залежать від майнових прав (їх наявності чи відсутності). До них належать, зокрема, право на визнання людини творцем, право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, що може завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта, інші права.

До майнових прав інтелектуальної власності належать: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в т.ч. забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Цивільний кодекс України встановив їх вичерпний перелік.

Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути внеском до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. У тому числі об`єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметом поділу під час розлучення - з урахуванням наявності у чоловіка та дружини майнових прав на такі результати чи об`єкти.

Право володіння, користування та розпорядження майном (майновими правами) належить власнику. Власником майнових прав інтелектуальної власності є автор (творець, винахідник) або інша особа, якій таке право може належати відповідно до закону чи договору.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ст. 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Виходячи з змісту вищенаведених правових норм та беручи до уваги загальні засади поділу майна між подружжям, на переконання суду, об`єкти інтелектуальної власності можуть бути предметом поділу між подружжям.

Щодо чинників, які беруться судом до уваги для визнання права інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя та його подальшого поділу, слід зауважити, що чинним законодавством чітких критеріїв не встановлено. Зважаючи на загальноправові принципи справедливості та добросовісності, необхідності врахування інтересів обох з подружжя, суд вважає за доцільне виходити, зокрема, з таких підстав: 1)момент виникнення права (під час перебування у шлюбі чи ні); 2)джерело набуття такого права (особисті кошти одного з подружжя чи спільні); 3)спільна участь особистою працею кожного з подружжя в набутті таких прав інтелектуальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що право інтелектуальної власності ОСОБА_2 на торговельні марки, збірку зображень виникло у нього під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

За положеннями статті 12ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті12та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Разом з тим, положеннями частини п`ятої статті 12ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частинах першій та другій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач за первісним позовом посилається на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 брала участь у створенні ОСОБА_2 вищевказаних об`єктів інтелектуальної власності своєю особистою працею та коштами.

Доводи позивачаза первіснимпозовом проїї перебуванняу трудовихвідносинах ізТОВ «Світ Тепла» належним чином не підтверджені.

Разом з тим, надані позивачем до первісного позову докази не є достатніми для висновку про те, що об`єкти права інтелектуальної власності, створені ОСОБА_2 , створювались також за рахунок спільних коштів та особистої участі ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо тверджень представника позивача за первісним позовом адвоката Кушніра Б.С., після надання пояснень позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні, про наявність свідків, які можуть підтвердити факт спільної участі сторін у створенні товарних знаків, суд зазначає, що відповідно до ч.2, 4 ст.83 ЦПК України, позивач, повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Так, матеріали справи не містять жодних тверджень позивача ОСОБА_1 про наявність свідків, які можуть підтвердити її участь у створенні торговельних марок та протягом тривалого строку підготовчого судового засідання жодних клопотань про виклик свідка від позивача за первісним позовом не надходило. В підготовчому судовому засіданні судом з`ясовувалося питання щодо надання сторонами всіх наявних доказів, на що сторона позивача надала стверджувальну відповідь. Таким чином справу було розглянуто за заявними матеріалами.

Щодо твердженьпредставника позивачаза первіснимпозовом адвоката КушніраБ.С.,що вінне бувобізнаний пронаявність свідків,суд зазначає,Ордер напредставництво інтересів ОСОБА_1 датований 30.05.2023року,а судовийрозгляд посуті призначенийна 13.07.2023року,що свідчитьпро наявністьу сторонипозивача запервісним позовомдостатньо часудля узгодження правовоїпозиції.

Також, посилання представника позивача за зустрічним позовом на тривале очікування з боку відповідача тексту мирової угоди, як на підставу відсутності будь-яких клопотань, спростовуються листом представника ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 від 21.10.2022 року про очікування пропозицій саме від останньої щодо врегулювання спору. (т.1 а.с.180).

Щодо інших доказів за первісним позовом, суд зазначає наступне.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_6 щодо його впевненості у створенні лише його братом спірних за первісним позовом знаків для товарів та послуг, оскільки його впевненість ґрунтується на власних думках та припущеннях.

Щодо доводів представника відповідача-позивача адвоката Захарченко М.О. про невідповідність ст.78 ЦПК України Звіту про вартість творів, оскільки позивач не мала права замовляти оцінку майна, суд зазначає, що даний звіт є підтвердженням ціни позову, а вартість об`єктів права інтелектуальної власності не є предметом позову, оскільки питання грошової компенсації в позові не ставиться. Таким чином, вказаний звіт був прийнятий судом.

Щодо доводів представника відповідача-позивача адвоката Захарченко М.О. про невідповідність ст.77 ЦПК України листів ОСОБА_1 до ДП УКРПАТЕНТ, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Вказані листи підтверджують заявлені вимоги позивача щодо невизнання її прав, тому суд взяв їх до розгляду.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 суду не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів її участі у створенні ОСОБА_2 об`єктів інтелектуальної власності, у зв`язку із чим у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо доводів за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Так, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить визнати спільною сумісною власністю подружжя торговельні марки «Свято М`яса» та «Свято М`яса Якість та Смак», що обґрунтував тим, що заявки на реєстрацію торговельних марок було подано ще за час шлюбу, а саме 15.09.2020 року, тому вони є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позов визнала із зазначенням доводів про процесуальну економію час суду та опонентів. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що не заперечує проти задоволення зустрічного позову лише після задоволення її первісного позову.

Відповідно до статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

В розумінні статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України".

Згідно із статтею 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Статтею 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття прав інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюється законом (стаття 494 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини другої, п`ятої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку (знак) та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Таким чином, суд виходить з того, що у зв`язку із тим, що свідоцтва на торговельні марки були отримані ОСОБА_1 вже після розірвання шлюбу 26.10.2022 року, вказані об`єкти інтелектуальної власності не можуть бути визнані судом спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на них не поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Крім того, сторони не позбавлені права звернутися до уповноваженого органу для внесення змін до відомостей Реєстру стосовно власника свідоцтв відповідно до Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затв. Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 № 10.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати не підлягають відшкодуванню сторонам, у зв`язку із необґрунтованістю поданих позовів.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141,263-265,268, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Компанія «Світ Тепла» про визнання об`єктів інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя торговельних марок відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 01.08.2023 року у зв`язку із перебуванням головуючого по справі в нарадчій кімнаті з 19.07.2023 по 31.07.2023 включно по іншому провадженню.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець