Рішення

від 22.01.2015 по справі 362/4640/14-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4640/14-ц

Провадження № 2/362/182/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

при секретарі - Даниленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Гребінківська державна нотаріальна контора Васильківського району Київської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування частково недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування частково недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування.

Вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , яку фактично позивач прийняв, вступивши у володіння та управління житловим будинком; здійснюючи постійний догляд за батьком під час хвороби; поховавши останнього за власний рахунок; користуючись речами спадкодавця; обробляючи земельну ділянку, що знаходиться біля житлового будинку; встановлюючи пам`ятник на кладовищі; проводячи ремонтні роботи будинку та доглядаючи за ним, а також будучи зареєстрованим у вказаному будинку. Заяви до нотаріальної контори позивач не подавав, вважаючи, що фактичне прийняття спадщини є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину в будь-який термін, а також через перебування його у хворобливому стані 15 серпня 2001 року та 30 вересня 2001 року. Звернувшись 27 травня 2014 року до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та дізнався про те, що 12 грудня 2001 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне спадкове майно, вказавши про відсутність інших спадкоємців, а також про відсутність доказів факту прийняття ним спадщини. Також зазначив, що у травні 2014 року йому стало відомо про оформлення 17 липня 2009 року ОСОБА_5 договору дарування належного останній майна, до складу якого входить і спірне спадкове майно, на ОСОБА_3 .

Вважаючи свідоцтво про право на спадщину, видане 12 грудня 2001 року на ім`я ОСОБА_5 недійсним; договір дарування від 17 липня 2009 року на ім`я ОСОБА_3 частково недійсним, ОСОБА_1 просив суд визначити йому тримісячний строк для прийняття спадщини та визнати за ним право власності на спадкове майно, шляхом задоволення заявленого ним позову в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених у ньому підстав та просили їх задовольнити.

ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та представник останньої в судовому засіданні заявлених вимог не визнали, вказуючи на їх необґрунтованість та просили суд відмовити в їх задоволенні, застосувавши строки позовної давності, оскільки позивачу про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім`я матері стало відомо в 2001 році, а про договір дарування - 18 червня 2012 року під час складення ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на тимчасову реєстрацію в належному ОСОБА_3 будинку.

ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала, вказавши, що претензій щодо спадкового майна не має, оскільки житлом забезпечена, а тому не має наміру оформлювати своїх спадкових прав.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 , суду пояснив, що він є сусідом позивача, про обставини відкриття спадщини та її фактичного прийняття знає лише зі слів самого позивача, він декілька разів йому допомагав коли позивач хворів, особисто сім`ю позивача він не знає, як і померлого батька позивача.

Суд, заслухавши позивача, відповідачів, представників сторін, свідка, повно, всебічного та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України, передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, за ч. 4 ст. 60 ЦПК України, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, як івстановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом достовірно встановлено, що як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 25 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 21, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , дітьми яких є також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що визнано сторонами, а тому, в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Лосятин Васильківського району Київської області помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 25 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного правління юстиції Київської області, актовий запис № 9 (а.с. 15).

30 травня 2014 року постановою державного нотаріуса Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області вих. № 41102/31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належне після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 майно в у зв`язку із відсутністю доказів та пропущенням строку прийняття спадщини (а.с. 9).

Як вбачається із спадкової справи № 344/2001 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (а.с.123-152):

- 11 грудня 2001 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 отримати належні тій спадкові права про що видала довіреність, посвідчену 11 грудня 2001 року секретарем виконавчого комітету Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області. 12 грудня 2001 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Гребінківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки, розташованої в с. Лосятин Васильківського району Київської області, про що 12 грудня 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 6889;

- 24 жовтня 2005 року до Гребінківської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові внески з відповідними відсотками та компенсацією, про що 24 жовтня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 3784;

- 25 квітня 2007 року до Гребінківської державної нотаріальної контори на підставі довіреності, посвідченої Лосятинською сільською радою Васильківського району 28 березня 2007 року, реєстровий № 11, звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини та видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на частину будинку та свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому, в заяві зазначено про відсутність інших спадкоємців окрім ОСОБА_2 ;

- 25 квітня 2007 року державним нотаріусом Гребінківською державної нотаріальної контори Куценко О.К. видано свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, зареєстроване в реєстрі за № 1-1344, та свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-1347, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

- 18 травня 2007 року державним нотаріусом Гребінківською державної нотаріальної контори Куценко О.К. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-1708, на земельну ділянку площею 0,656 га, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с. 125-126, 131, 132, 135, 137-138, 143-144, 151).

17 липня 2009 року ОСОБА_2 подарувала, ОСОБА_3 прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,4060 га, кадастровий № 3221484601:01:002:0004, та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий № 3221484601:01:002:0005, розташовані в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку, зареєстрованим в реєстрі за № 2-1800; договором дарування земельної ділянки, зареєстрованим в реєстрі за № 2-1806 та договором дарування земельної ділянки, зареєстрованим в реєстрі за № 2-1803, посвідченими державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області (а.с. 173-176).

Згідно довідки Лосятинської сільської ради Васильківського району № 163 від 28 березня 2007 року наданої для пред`явлення за місцем вимоги та відповіді Лосятинської сільської ради Васильківського району № 110 від 22 травня 2014 року на адвокатський запит, в житловому будинку АДРЕСА_1 починаючи з 10 лютого 1928 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав та був зареєстрований померлий ОСОБА_5 та починаючи з 03 травня 1933 року та по час надання відповіді лише відповідачка - ОСОБА_2 . Позивач зареєстрований у будинку з 18 червня 2012 року на півроку за договором найму. Даних про те, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою та будинком по АДРЕСА_1 , та, що здійснював поховання батька за власні кошти сільській раді невідомо (а.с. 19, 142).

З огляду погосподарської книги № 2 на 2011-2015 роки Лосятинської сільської ради вбачається, що власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , в ньому зареєстровані ОСОБА_2 - мати та ОСОБА_1 , дату та підставу реєстрації якого з наданої останнім копії книги встановити неможливо (а.с. 13-14).

Разом з тим, як встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/4229/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2014 року залишено без змін, 18 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до ОСОБА_3 про надання йому дозволу на тимчасову реєстрацію в належному їй будинку АДРЕСА_1 без будь-яких претензій на вселення та проживання в ньому, з метою налагоджування свого особистого життя та працевлаштування, на підставі якої 18 червня 2012 року між останніми було укладено договір найму житлового приміщення строком на шість місяців, які фактично закінчилася 19 грудня 2012 року (а.с. 48, 49, 54-55, 154).

Як вбачається із довідки Лосятинської сільської ради від 17 грудня 2014 року №676, позивач по справі знятий з реєстрації в АДРЕСА_1 згідно рішення суду. ОСОБА_2 1933 року народження зареєстрована одна за вказаною адресою. Власником будинку є ОСОБА_3 (а.с.155).

Згідно книги запису викликів лікаря додому Ковалівської амбулаторії ЗП-СМ, медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , журналу реєстрації довідок Ковалівської амбулаторії ЗП-СМ 2014 рік, станом на 15 серпня 2001 року, 30 вересня 2001 року ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_2 (а.с. 104, 106, 110, 112).

Вказане спростовує доводи позивача щодо фактичного прийняття у визначений законодавством шестимісячний строк спадщини, шляхом управління та володіння спадковим майном, а саме проживання разом з спадкодавцем до дня його смерті та після.

Позивачем не надано суду належних доказів здійснення ним поховання батька та встановлення на кладовищі пам`ятника, як і здійснення капітального ремонту спадкового будинку.

В судовому засіданні ОСОБА_3 надано товарні чеки, видаткові накладні та комерційні пропозиції щодо закупівлі будівельних матеріалів для ремонту будинку (а.с. 50-53).

Статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зі змісту ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності для даних правовідносин розпочався від дня, коли ОСОБА_1 18 червня 2012 року звернувся із письмовою заявою до ОСОБА_3 про надання йому дозволу на тимчасову реєстрацію в належному їй будинку АДРЕСА_1 без будь-яких претензій на вселення та проживання в ньому, з метою налагоджування свого особистого життя та працевлаштування, на підставі якої 18 червня 2012 року між останніми було укладено договір найму житлового приміщення строком на шість місяців, які фактично закінчилася 19 грудня 2012 року, а тому, враховуючи час звернення до суду із позовом; день, коли він довідався про порушення свого права; загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, суд приходить до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у позові в зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачів.

Як роз'яснено у п. 1 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли під час дії ЦК УРСР, то при вирішенні справи, зокрема щодо положень спадкування, суд керується нормами цього Кодексу та іншого законодавства, що діяло на момент виникнення цих правовідносин.

Згідно ст.ст. 524, 525, 526 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на момент відкриття спадщини (далі - ЦК Української РСР), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу).

За вимогами ст.ст. 527, 529 ЦК Української РСР,спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Положенням ст. 548 ЦК Української РСР визначено підстави прийняття спадщини, для придбання якої необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

За ч. 2 ст. 549 ЦК Української РСР, значені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» передбачений ст.549 ЦК шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

У відповідності до ст. 550 ЦК Української РСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Згідно ст. 552 ЦК Української РСР, спадкоємець, який вступив у володіння і управління спадковим майном до з`явлення інших спадкоємців, не вправі розпоряджатися спадковим майном (продавати, заставляти та ін.), поки не мине шість місяців з дня відкриття спадщини або поки не буде одержано ним свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. ст. 560, 561 ЦК Української РСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , вступивши у спадщину, здійснила дарування спадкового майна лише у 2009 році, тобто протягом шести місяців ним не розпоряджалася; ОСОБА_1 протягом шести місяців починаючи з 06 квітня 2001 року - дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття не подавав; в судовому засіданні підтвердження фактичного вступу ним в управління або володіння спадковим майном не знайшло; відсутня згода спадкоємців, які прийняли спадщину, на прийняття ОСОБА_1 спадкового майна; причини пропуску позивачем строку є неповажними, оскільки стаціонарне лікування останнього ним не підтверджено, а надані документи містять рекомендації щодо амбулаторного лікування хворого, то суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст. ст. 524-527, 529, 548, 549, 550, 552, 560, 561 ЦК Української РСР, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 16, 57, 60, 61, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Гребінківська державна нотаріальна контора Васильківського району Київської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування частково недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 26 січня 2015 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко