Постанова

від 21.06.2023 по справі 910/3191/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 910/3191/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

за участю секретаря судового засідання Зорі В.С.

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022

у справі № 910/3191/22 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Регіон"

про розірвання договору оренди від 08.07.2021 №07/21/02,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» (далі - ТОВ «Біохімінвест») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Регіон» (далі - ТОВ «ТСК Регіон») про розірвання укладеного сторонами договору оренди від 08.07.2021 №07/21/02 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 08.07.2021 ТОВ «Біохімінвест» (орендар) і ТОВ «ТСК Регіон» (орендодавець) укладено Договір, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) на умовах оперативної оренди приміщення загальною площею 172,46 кв.м., розташоване на 2-му поверсі нежитлової офісної будівлі літера «Б», загальною площею 7 381,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4; у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України позивач з метою захисту життя та здоров`я своїх працівників змушений призупинити свою діяльність, у тому числі і використання орендованих приміщень; з метою розірвання Договору ТОВ «Біохімінвест» було надіслано відповідачу листа від 25.03.2022 №03; ТОВ «ТСК Регіон» листом від 11.04.2022 №ТР-Вих-2022-27 відмовило у розірванні Договору за взаємною згодою сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімінвест» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Регіон» про розірвання договору оренди від 08.07.2021 №07/21/02.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/3191/22 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що після підписання та укладення з відповідачем договору мала місце істотна зміна обставин, якими позивач керувався при прийнятті рішення про укладення договору, саме: військова агресія Російської Федерації проти України та є підставою для розірвання договору в розумінні вимог ч.2 ст. 652 ЦК України.

Крім того, форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) підтверджуються листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. 652 ЦК України, порушено норми ст. 73, 74 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022 для їх розгляду визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/3191/22;

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1107/23 від 22.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному та судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/3191/22 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Андрієнко В.В.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1565/23 від 02.05.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Андрієнка В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/3191/22 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

08.07.2021 ТОВ «Біохімінвест» (орендар) і ТОВ «ТСК Регіон» (орендодавець) укладено Договір, за умовами якого:

- день закінчення оренди - останній день строку оренди, вказаний в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору, або дата дострокового припинення оренди чи розірвання Договору (підпункт 1.1.7 пункту 1.1 Договору);

- строк оренди - період, протягом якого орендар має право користуватися приміщенням відповідно до умов Договору; перебіг строку оренди починається в день початку оренди та закінчується в день закінчення оренди (підпункт 1.1.29 пункту 1.1 Договору);

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) приміщення загальною площею 172,46 кв.м., розташоване на 2-му поверсі нежитлової офісної будівлі літера «Б», загальною площею 7 381,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, в порядку та на умовах передбачених Договором (пункт 2.1 Договору);

- об`єкт оренди надається орендарю для використання з метою, наведеною у додатку №1 до Договору; в будь-якому разі використання об`єкту оренди не може суперечити його функціональному призначенню (пункт 2.2 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до моменту повернення приміщення орендодавцю, що визначається з урахуванням умов статті 3 та деталізується у Додатку №1 (пункт 4.1 Договору);

- сторони домовилися, що Договір достроково може бути розірваний за взаємною згодою сторін, в підтвердження чого сторони укладуть договір про розірвання Договору, або шляхом односторонньої відмови однієї із сторін від Договору у випадках та порядку, що визначені Договором чи законодавством, або шляхом його розірвання в судовому порядку (пункт 19.1 Договору);

- підписанням Договору сторони підтверджують, що припинення Договору шляхом його дострокового розірвання внаслідок односторонньої відмови однієї зі сторін від Договору у випадках, передбачених Договором чи законодавством, не вважається порушенням прав чи законних інтересів сторін та не тягне за собою виникнення у сторони, яка відмовилася від Договору, зобов`язання щодо відшкодування збитків, будь-якої шкоди, сплати неустойки, оскільки не є порушенням зобов`язання в розумінні статті 610 ЦК України, а є правом сторони, що встановлене Договором та законодавством України (пункт 19.5 Договору).

Згідно з Додатком №1 до Договору метою оренди є використання приміщення для розміщення офісу, а днем закінчення оренди є 15.07.2022.

Листом від 25.03.2022 вих. №03 позивач повідомив дочірнє підприємство «Горизонт Парк» про намір достроково припинити дію договору, у зв`язку з чим просив вказане підприємство надіслати проект додаткової угоди про розірвання договору від 16.07.2021 №07/21/04 про надання послуг з організації паркування. Орієнтовна дата припинення з 01.05.2022.

Відповідач 11.04.2022 на адресу позивача направив лист вих. №ТР-Вих-2022-27, яким повідомив позивача про відмову у розірвання Договору за взаємною згодою сторін.

Відмова у розірванні договору оренди за взаємною згодою стала підставою для звернення з позовом до суду.

Розглянувши доводи апелянта,перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Одночасне існування умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин» повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Нормативно-правове та зобов`язальне (договірне) регулювання відносин сторін з моменту укладення договору залишилося незмінним.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Позивач вважає, що наявні всі умови, передбачені частиною другою статті 652 ЦК України для розірвання Договору у судовому порядку у зв`язку із зміною обставин, а саме:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (Договір оренди було укладено до введення воєнного стану на території України; передбачити виникнення даних обставин було об`єктивно неможливо);

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (усунути причини вторгнення військ Російської Федерації позивач об`єктивно не може);

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (виконання Договору позивачем, який не припиняє здійснення своєї господарської діяльності через неможливість її здійснювати на територіях України, де ведуться активні бойові дії та існує великий ризик для життя та здоров`я працівників компанії);

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ні Договір, ані звичаї ділового обороту не передбачають, що будь-яка із сторін Договору може нести ризик зміни обставин у вигляді введення воєнного стану/початку війни тощо).

Крім того, обставини непереборної сили ( форс-мажорні обставини) позивач підтверджує листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, у пункті 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2020 справі № 910/11888/19 міститься правовий висновок щодо питання застосування положень частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні": "Вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів".

Подібний правовий щодо застосування положень статті 652 ЦК України, викладено в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/291/20.

Правові наслідки об`єктивної неможливості виконання зобов`язань не повинні змінюватись з наслідками дії обставин непереборної сили. Сама по собі дія обставин непереборної сили, яку підтверджує Торгово-промислова палата Сертифікатом, є підставою лише для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не припиняє його дії.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, які унеможливлювали використання позивачем орендованого приміщення і за які він не відповідав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача з вимогою про зменшення орендної плати або звільнення від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про доведеність одночасного існування умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували призупинення діяльності ТОВ «Біохімінвест» і неможливість користування орендованими приміщеннями в період дії воєнного стану у зв`язку з його знищенням.

Крім того, розірвання Договору оренди № 07/21/02 від 08.07.2021 з ініціативи позивача матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону - ТОВ «ТСК Регіон» того, на що воно розраховувало при укладенні Договору.

Враховуючи викладене вище, висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваним за рішенням суду є обгрунтованим.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/3191/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/3191/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3191/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 28.07.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук