Рішення

від 13.07.2023 по справі 908/784/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/100/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2023 Справа № 908/784/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія Велес (69083 м. Запоріжжя, вул. Світлогорська, буд. 1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 44366134)

до відповідача: Комунального підприємства Управління капітального будівництва (69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 60б, ідентифікаційний номер юридичної особи 04054151)

про стягнення 47 000 грн 00 коп.

представники сторін

від позивача: Юсубов Е.С., ордер АР № 1112222 від 17.05.2023, Шостак О.В. - директор, паспорт НОМЕР_1 від 10.04.1997

від відповідача: Коновалов В.М., дов. № 30 від 10.01.2023

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія Велес звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Управління капітального будівництва 15 161 грн 29 коп. основного зобов`язання, строк виконання якого настав, 31 838 грн 71 коп. упущеної вигоди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 позовні матеріали № 908/784/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/784/23, присвоєно справі номер провадження 27/100/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

05.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог, зазначивши, що позивач просить стягнути 15 161 грн 29 коп. - суму основного зобов`язання, це вартість послуг за період 01.01.2023 по 10.01.2023, проте позивач не надавав акт наданих послуг, не підписував їх, чого не заперечує у своєму позові, що свідчить про відсутність факту надання послуг та підстав для оплати. Акт звірки не є належним доказом про наявність заборгованості в сумі 15 161 грн 29 коп. оскільки такий акт не підписаний з боку КП «УКБ». Позивачем до матеріалів справи не залучені первинні документи, на які міститься посилання в акті звірки, такі документи не підписані з боку КП «УКБ». Таким чином позовні вимоги в цій частині заявлені без належного обґрунтування, документального підтвердження. Підставою для стягнення 31 838 грн 71 коп. є втрата позивачем можливості надати додаткові послуги з посилення охорони на відповідному об`єкті через відсутність охоронців, які були задіяні на об`єкті КП «УКБ» «Будівництво полігону твердих побутових відходів №3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області». Якби відповідач попередив про це завчасно, згідно п. 9.2 Договору, за 15 календарних днів, то позивач не відхилив би пропозицію ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» та зміг вчасно перенести пости охорони з одного об`єкту на інший та втратив очікуваного приросту в доходах, як би відповідач завчасно попередив. На підтвердження даної вимоги позивач залучив до матеріалів справи лише лист ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» від 09.01.2023 №121/1. КП «УКБ» критично оцінює даний доказ, оскільки до матеріалів справи не залучено сам договір №79/10 від 01.11.2022, на який міститься посилання у листі. Також відсутнє документальне підтвердження з боку ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» про необхідність посилення постів охорони, про які додаткові об`єкти охорони йде мова, чому ці об`єкти не були передбачені під час укладання договору, чи укладено договір з іншою охоронним підприємством на охорону об`єктів, від яких змушений був відмовитися позивач. У відповіді на лист від 19.01.2023 №60 позивач не ставив питання про відшкодування упущеної вигоди хоча лист ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» вже був. Лист ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» датовано 09.01.2023, проте не зазначено коли такий лист отримано позивачем, відсутня відповідь позивача на лист ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» про відмову від надісланої пропозиції. Враховуючи, що позивач знав про розірвання договору 10.01.2023 він міг надати додаткові послуг ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» з 11.01.2023. Таким чином, на думку відповідача, вказані обставини свідчать, що позивачем не надано беззастережних доказів реальної можливості отримання доходів, які він міг отримати з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 17.04.2023 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 17.05.2023.

03.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній вказав, що із змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що КП «Управління капітального будівництва» не заперечує проти суми боргу в розмірі 15 161 грн 29 коп., яка виникла за період надання позивачем послуги КП «Управління капітального будівництва» з фізичної охорони об`єкту незавершеного будівництва «Будівництво полігону твердих побутових відходів № 3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області» з 01.01.2023 по 10.01.2023 року. Крім того, навіть із змісту листа КП «Управління капітального будівництва» від 03.02.2023 № 109 про оплату за надані послуги, яке було направлено на адресу ТОВ «Охоронна компанія Велес», відповідач зазначав, що готовий оплатити вартість послуг з охорони Об`єкту за період з 01.01.2023 по 10.01.2023 в сумі 15 161 грн 29 коп. Тим самим підтверджуючи наявну у нього заборгованість перед позивачем за надані останнім послуги. Проте, станом на сьогоднішній день так і не здійснив оплату за надані послуги. Відповідач зазначає, що позивачу, супровідним листом від 19.01.2023 року № 60 була направлена додаткова угода, якою КП «Управління капітального будівництва» намагалося врегулювати питання оплати вартості послуг за період з 01.01.2023 по 10.01.2023. На думку відповідача, підписання вказаної вище додаткової угоди давало б підстави здійснити оплату за надані послуги. В подальшому, відповідач знову наголошував на тому, що оплата послуг в сумі 15 161 грн 29 коп. можлива лише за умови підписання додаткової угоди на вказану суму. Протиправна поведінка відповідача у даному випадку полягає в тому, що КП «Управління капітального будівництва» 10.01.2023 року прийняло рішення про розірвання Договору від 09.01.2023 № 999/23/01 в односторонньому порядку, надіславши позивачу лист від 10.01.2023 року № 29 про звільнення Об`єкту охорони 11.01.2023, тобто на наступний день, не попередивши Виконавця про це за 15 календарних днів до дати вступу відповідного рішення в силу. Тим самим, порушивши умови вказаного Договору, а саме п. 9.2., де зазначено, що Замовник зобов`язаний попередити Виконавця не менш як за 15 календарних днів про прийняте рішення призупинити чи розірвати Договір про закупівлю. В період надання відповідачу охоронних послуг позивач мав ще інших контрагентів, яким також надавав послуги з фізичної охорони об`єктів. Під час дії договору від 09.01.2023 року № 999/23/01 з КП «Управління капітального будівництва», 09.01.203 року на адресу Позивача від ТОВ «Восток Автомир» надійшов лист про посилення постів на об`єкті. Але у зв`язку з тим, що ТОВ «Охоронна компанія Велес» мала діючий договір з КП «Управління капітального будівництва», весь наявний персонал позивача був задіяний на об`єкті КП «Управління капітального будівництва», та позивач був впевнений в добросовісності свого контрагента, пропозицію стосовно посилення постів охорони на об`єкті ТОВ «Восток Автомир» було відхилено. У зв`язку з чим, такі незаконні дії відповідача, які полягають у порушенні умов п. 9.2 Договору від 09.01.2023 року № 999/23/01, стосовно розірвання договору, призвели до того, що ТОВ «Охоронна компанія Велес» понесла збитки у сумі 31 838 грн 71 коп. у вигляді упущеної вигоди.

У судовому засіданні 17.05.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 13.06.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 26.06.2023.

В судовому засіданні 26.06.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 13.07.2023.

У судовому засіданні 13.07.2023 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 13.07.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 13.07.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні 13.07.2023 підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2023 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

09.01.2023 Комунальним підприємством Управління капітального будівництва (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія Велес укладено Договір про фізичну охорону об`єкту «Будівництво полігону твердих побутових відходів №3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області» (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник передає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надання послуг з фізичної охорони об`єкту незавершеного будівництва «Будівництво полігону твердих побутових відходів №3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області», шляхом виставлення поста або декількох постів фізичної охорони та організації комплексу практичних заходів, спрямованих на попередження та припинення протиправних дій стосовно відвідувачів, працівників та захисту майна Замовника.

Відповідно до п.3.2 Договору, загальна сума договору складає 47 000 грн в т.ч. ПДВ - 0 грн.

Згідно з п.3.9 Договору, термін надання послуг: січень 2023 року.

Позивач посилався на те, що Замовник вирішив розірвати в односторонньому порядку в супереч вимогам Договору, надіслав лист з вимогою звільнити об`єкт 11 січня 2023 року о 9.30.

Пунктом 9.2 Договору визначено, якщо Замовник прийняв рішення про призупинення надання послуг або розірвання Договору про закупівлю, він зобов`язаний письмово попередити виконавця не менш як за 15 календарних днів до дати вступу такого рішення в силу, і таке попередження вважається безумовно прийнятим Виконавцем.

11.01.2023 об`єкт було звільнено на вимогу Замовника, позивач не погоджувався та не підписував акти виконаних робіт, вважаючи порушенням вимог п.9.2 Договору.

Позивач вказав на те, що в період дії чинного Договору з відповідачем позивач також мав багатьох контрагентів яким надавав послуги з фізичної охорони об`єктів, зокрема ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР». 09 січня 2023 року отримали лист від про посилення постів на об`єкті, ТОВ «ОХОРОННА КОМПАНІЯ ВЕЛЕС» змушене було відхилити пропозицію, у зв`язку з тим, що весь наявний персонал був задіяний на об`єкті КП «УКБ» фізична охорона об`єкта «Будівництво полігону твердих побутових відходів №3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області.

Позивач вказав на те, що в зв`язку з порушенням умов Договору відповідачем позивач поніс наступні збитки та упущену вигоду на суму 31 838 грн 71 коп., це саме та сума на яку міг би розраховувати Позивач.

В зв`язку з тим, що відповідач отримав послуги від позивача, але зобов`язання щодо їх оплати не виконала, заборгованість у розмірі 15 161 грн 29 коп. за період з 01.01.2023 по 11.01.2023 залишається за відповідачем.

01.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 39 від 01.03.2023, відповідно до якої вимагав у семиденний термін перерахувати позивачу заборгованість з оплати охоронних послуг у розмірі 15161 грн 29 коп основного боргу та суму втраченої вигоди в розмірі 31838 грн 71 коп.

Відповідь на вказану претензію матеріали справи не містять.

Позивач посилався на те, що відповідач свої зобов`язання по Договору не виконав, а саме не здійснив оплату наданих позивачем послуг в розмірі 15161 грн 29 коп., а розірвання з боку відповідача Договору спричинило збитки позивачу у вигляді упущеної вигоди в розмірі 31838 грн 71 коп., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою Договір № 999/23/01 про фізичну охорону об`єкту «Будівництво полігону побутових відходів № 3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області є договором надання послуг.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином відповідно до умов Договору.

Відповідач в супереч вимогам п. 9.2 Договору прийнявши рішення розірвати Договір не дотримався 15 календарних днів після письмово попередження щодо такого припинення.

Судом встановлено, що оскільки сума договору склала 47000 грн (п. 3.6 Договору), а фактичне надання послуг здійснювалось за період з 01.01.2023 по 11.01.2023, то сума основного зобов`язання склала 15161 грн 29 коп.

Таким чином, судом вбачається, що позивачем вирахувано суму основного зобов`язання пропорційно дням фактично наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листування між сторонами, а саме лист відповідача № 60 від 19.01.2023, останній надсилалась на адресу позивача для підпису додаткова угода № 1 від 07.01.2023, відповідно до якої зазначено, що сума договору складає 15161 грн 29 коп.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти існування в них основного зобов`язання в розмірі 15161 грн 29 коп, підтвердив, що дійсно було отримано охорону об`єкту.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів оплати отриманих послуг не надав. Отже, взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору належним чином та в повному обсязі не виконав.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивач не надавав акт наданих послуг, не підписував їх, що свідчить про відсутність факту надання послуг та підстав для оплати. Акт звірки не є належним доказом про наявність заборгованості в сумі 15 161 грн 29 коп., оскільки такий акт не підписаний з боку КП «УКБ», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 Договору підтвердженням надання послуг є акт наданих послуг. Замовник зобов`язаний до 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг підписати акт або надати мотивовану відмову від його підписання. У разі ненадання мотивованої відмови від підписання акту надання послуг в зазначений цим пунктом договору період, послуги вважаються виконаними в повному обсязі і з належною якістю.

Оплата послуг здійснюється Замовником після підписання акту наданих послуг, наданих виконавцем, протягом 15 робочих днів надходження коштів від Головного розпорядника коштів (п. 3.4 Договору).

Згідно п.3.7 Договору розрахунки по даному Договору проводяться у відповідності до законодавства України у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів перерахованих головним розпорядником коштів, наданих для фінансування предмету договору про закупівлю шляхом: поетапної оплати Замовником виконаних послуг після підписання Сторонами акту здачі- приімання виконаних робіт (наданих послуг), складених виконавцем і затверджених Замовником, рахунку - фактури в межах затвердженого Розрахунку (Додаток №1) Договору про закупівлю після надходження коштів для фінансування предмету Договору про закупівлю на рахунок Замовника від Головного розпорядника коштів.

Позивачем на адресу КП «Управління комунального будівництва» було направлено акт № 0000001 здачі-прийняття робіт та рахунок № СФ-0000005 від 11.01.2023 року на суму 26 274 грн19 коп.

Згідно вказаного акту та рахунку позивач зазначає, що ТОВ «Охоронна компанія Велес» були проведені послуги з охорони об`єкта незавершеного будівництва «Будівництво полігону твердих побутових відходів № 3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області» за період з 01.01.2023 по 11.01.2023.

Жодної письмової відмови від підписання акту № 0000001 здачі-прийняття робіт чи заперечень на них зі сторони КП «Управління капітального будівництва» матеріали справи не містять, тому заперечення відповідача щодо відсутності акту є безпідставними.

Вимога позивача про оплату послуг саме в розмірі 15161 грн 29 коп., є правомірною та співмірною з кількістю днів надання послуг.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманих послуг на суму 15161 грн 29 коп., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 31838 грн 71 коп., що не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, окрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, обов`язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов`язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні зобов`язання.

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вимоги, позивач посилається на те, що підприємство позивача втратило можливість надати додаткові послуги з посилення фізичної охорони на відповідному об`єкті через відсутність охоронців, які були задіяні на об`єкті КП «УКБ» фізична охорона об`єкта «Будівництво полігону твердих побутових відходів №3 на землях Сонячної селищної ради, Запорізького району, Запорізької області. Якщо б Відповідач попередив про це завчасно, згідно п.9.2 Договору, за 15 календарних днів, то Позивач не відхилив пропозицію ТОВ «ВОСТОК АВТОМИР» та зміг вчасно перенести пости охорони з одного об`єкта на інший та втратив очікуваного приросту в доходах, якби відповідач завчасно попередив.

Також на підтвердження своїх аргументів, позивач надав лист ТОВ «Восток Автомир» № 121/1 від 09.01.2023 про посилення охорони у зв`язку з необхідністю виявлених додаткових об`єктів охорони у період з 11.01.2023 по 31.01.2023 з відповідним збільшенням суми Договору на суму 38838 грн 71 коп., який не є належним доказом для обґрунтування стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).

Як зазначено вище, спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо оплати заборгованості за надані позивачем послуги.

Так, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з оплати заборгованості у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, у вигляді упущеної вигоди.

У зв`язку з необґрунтованістю, відсутністю складових збитків, недоведеністю наявності збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача із заподіяними збитками, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Європейський Суд у пункті 83 рішення від 11 січня 2007 року у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" (Kuznetsov and Others v. Russian Federation) зазначив: "83. Суд повторює, що у відповідності до установленого прецедентним правом, яке відображує принцип належного відправлення правосуддя, у рішеннях судів та органів правосуддя повинні бути належним чином вказані підстави, за якими вони були винесені. Пункт 1 статті 6 зобов`язує судові інстанції вказувати мотивування постановлених ними рішень, проте цей пункт не можна тлумачити як зобов`язуючий надавати докладну відповідь з кожного приводу. Те, у якій мірі повинно виконуватись це зобов`язання, залежить від характеру рішення (див. п. 29 рішення у справі "Руіз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 19994p., Серія А, № 303-А).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено про подання протягом п`яти днів заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія Велес до Комунального підприємства Управління капітального будівництва задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Управління капітального будівництва (69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 60б, ідентифікаційний номер юридичної особи 04054151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна компанія Велес (69083 м. Запоріжжя, вул. Світлогорська, буд. 1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 44366134) 15161 (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят одну) грн 29 коп. основного зобов`язання, 865 (вісімсот шістдесят п`ять) грн 81 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 01.08.2023 після виходу судді з щорічної відпустки.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.