Рішення

від 12.07.2023 по справі 908/981/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 Справа № 908/981/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури (69061 м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17, адреса для листування: 69089 м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, буд. 53) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70432 Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. першотравнева, буд. 50, ідентифікаційний номер юридичної особи 05383342)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 117-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 37442525)

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

за участю

представник прокуратури: Тронь Г.М., посвідчення від 01.03.2023

представника позивача: Гайдук С.П., ордер СЕ № 1061280 від 02.05.2023

представник відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.07.2019, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, площею 1,3000 га, яка розташована на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізько області за межами населених пунктів, укладений між Запорізькою обласною державною адміністрацією (ідентифікаційний код юридичної особи: 00022504, пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005), від імені якої діє Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 20488417, вул. Істоміна, буд. 8, м. Запоріжжя, 69089) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБЮТОП" (ідентифікаційний код юридичної особи: 37442525, вул. Перемоги, буд. 117-Б, м. Запоріжжя, 69005) (за номером запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 32320567 орендодавцем є Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 05383342), орендарем є Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБЮТОП");

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" (ідентифікаційний код юридичної особи: 37442525, вул. Перемоги, буд. 117-Б, м. Запоріжжя, 69005) повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 05383342, вул. Першотравнева, буд. 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432) земельну ділянку площею 1,3000 га, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, розташовану на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/981/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/981/23, присвоєно справі номер провадження 27/131/23. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023 відкладено підготовче провадження на 29.05.2023.

Ухвалою суду від 29.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.06.2023.

12.06.2023 судом розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкладено розгляд справи по суті до 12.07.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на поштову адресу та електронну адресу відповідача TEHSOYUZ2004@GMAIL.COM.

Відповідно до безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" є: 69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 117-Б, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП", а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2023, яка отримана відповідачем - 18.04.2023.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/981/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У судовому засіданні 18.05.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, колегія суддів вийшла з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він(орган) знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Звертаючись з даним позовом прокурор намагається захистити інтереси держави у даних правовідносинах.

Інтереси держави України та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю, частково, або навіть взагалі не пересікатися.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання Принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічні висновки щодо звернення прокурора з позовом до суду в інтересах територіальної громади викладені у п. 6.41 - 6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Несплата орендної плати відповідачем понад 2 роки порушує економічні інтереси держави, як загалом, так і інтересів Степненської територіальної громади Запорізького району Запорізької області зокрема. До місцевого бюджету не надходять кошти, які могли б бути використані для задоволення загальних потреб територіальної громади.

Враховуючи систематичне невиконання орендарем земельної ділянки умов Договору, враховуючи існуючу на теперішній час суму заборгованості за договором оренди, яка складає понад 200 тис грн, що є істотною для громади, місцевий бюджет Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області таким чином не доотримує кошти, які могли бути витрачені як для вирішення проблем територіальної громади, так і в умовах дії правового режиму воєнного стану - на потреби, пов`язані зі зміцненням обороноспроможності держави.

В свою чергу, розірвання спірного Договору надасть державі в особі Степненської територіальної громади Запорізького району Запорізької області можливість передати оспорювану земельну ділянку на більш вигідних умовах та суттєво збільшити надходження коштів до бюджету.

В п. 5.40 постанови Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21 суд зазначив, що виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду в|ід 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19.

З урахуванням викладеного, вказані порушення інтересів держави та інтересів Степненської територіальної громади Запорізького району Запорізької області свідчать про наявність «порушень інтересів держави» у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав представництва.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області 24.01.2023 скеровано лист № 54-641 вих-23'з викладом виявлених порушень вимог Договору та земельного законодавства та переліком питань в тому числі щодо того, чи вживались Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів держави, чи звертався вказаний суб`єкт владних повноважень до суду з відповідним позов та чи планує звернутись до суду з таким позовом.

Листом № 02-22/148 від 13.02.2023 Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області повідомила, що наразі зазначеним суб`єктом владних повноважень вживаються заходи щодо уточнення суми боргу ТОВ «УКРЄВРОБЮТОП» зі сплати орендної плати та підготовки позовної заяви до Господарського суду Запорізької області.

З огляду на викладене та на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області 06.03.2023 повторно скеровано лист № 54-1920вих-23 щодо того, чи вжились Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів держави, чи звернувся вказаний суб`єкт владних повноважень до суду з відповідним позов та чи планує звернутись до суду з таким позовом.

Листом від 08.03.2023 № 02-22/248 Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області повідомила, що у зв`язку з невиконанням місцевого бюджету під час дії воєнного стану Степненська сільська рада не має можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви та захистити свої порушені права.

Отже, вищевказана відповідь свідчить, що Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області не вжито та не планується вжиття заходів щодо поновлення порушених інтересів держави.

Крім того, враховуючи виникнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в липні 2020 року, подальше повідомлення окружною прокуратурою суб`єкту владних повноважень про порушення інтересів держави у січні 2023 року та отримання остаточної відповіді у березні 2023 року, є, таким чином, розумним строком, протягом якого суб`єктом владних повноважень не вжито заходів щодо поновлення порушених інтересів держави.

Враховуючи викладене, прокурором дотримано порядок, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на що до суду із вказаним позовом звертається саме прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізькою обласною державною адміністрацією, від імені якої діє Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області укладено договір оренди землі від 08.07.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЄВРОБЮТОП».

Об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342, загальною площею 1,3000 га.

Категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку,(енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для будівництва об`єкта забезпечення життєдіяльності населених пунктів (об`єкта сміттєпереробного виробництва), що розташована на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від ; 08.07.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди у вигляді вказаної земельної ділянки.

Вказаний договір оренди зареєстровано 08.07.20219 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право № 32320567).

Договір укладено строком на 10 років, та визначено річний розмір орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 118 700,71 грн.

У подальшому, під час дії договору оренди землі відбулась зміна власника земельної ділянки (орендодавця). Замість Запорізької обласної державної адміністрації новим орендодавцем вказаної земельної ділянки стала Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Зазначені зміни зареєстровано 10.09.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право № 32320567).

Разом з тим, як вбачається з інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, у ТОВ «УКРЄВРОБЮТОП» 29.06.2020 виник податковий борг по орендній платі з юридичних осіб за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342 та станом на 09.11.2022 вказаний борг складає 207 705,16 грн, що підтверджується`наданим помісячним розрахунком податкового боргу та податковими деклараціями з плати за землю за 2020 та 2021 роки.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. 4.4. Договору внесення орендної плати проводиться рівними частинами щомісячно до 30 числа, наступного за звітним, на рахунок Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що своєчасне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою є прямою вимогою законодавства.

Відповідачем орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342 не сплачується, у зв`язку з чим у Товариства з обмежною відповідальністю «УКРЄВРОБЮТОП» утворився податковий борг, який на теперішній час, складає 207 705 грн 16 коп.

Згідно наданого Головним управлінням ДПС у Запорізькій області розрахунку податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЄВРОБЮТОП» встановлено помісячний розмір заборгованості відповідача починаючи з 01.07.2020.

Окружною прокуратурою встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 280/219/21 задоволено позовну заяву Головного управління і ДПС у Запорізькій області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЄВРОБЮТОП» податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 49 437 грн 58 коп. за період з 01.07.2020 по 01.10.2020.

Крім того, листом від 10.11.2022 Головне управління ДПС у Запорізькій області повідомило окружну прокуратуру, що відповідно до вимог Податкового кодексу України управлінням до боржника застосовується весь комплекс заходів по погашенню податкового боргу, у тому числі звернення до суду щодо отримання дозволів на стягнення такого боргу з рахунків боржника.

Таким чином, встановлено, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області в межах їх повноважень вживаються заходи щодо стягнення з ТОВ «УКРЄВРОБЮТОП» податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342, з огляду на що, у дійсній позовній заяві вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати по вказаній земельній ділянці не заявляється.

В свою чергу, главою 58 ЦК України встановлені загальні правила регулювання договору найму (оренди).

Так, за ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Систематична несплата орендної плати, як наслідок, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою за приписами: п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Пунктом 12.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, в тому числі за зміну або розірвання Договору з порушенням умов, наведених в цьому Договорі, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та даного Договору.

Відповідно до п. 11.4 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, зазначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею Кодексу.

Частиною 2 ст. 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою^ про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18 аналіз вимог ст.ст. 1, 13, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 ЦК України дає підстави для висновку, що вказані положення закону вимагають саме систематичне (два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, не зважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки за нормами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 5.38, 5.40 постанови Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21 суд зазначив, що систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 23.03.2021 у справі №922/2754/19, від 23.11.2022 у справі № 130/1039/20.

Наслідком розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.07.2019 є повернення земельної ділянки орендарем орендодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 6.1 Договору у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Крім того, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким, зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно - заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємства, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З урахуванням зазначених законодавчих змін, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.09.2021 внесені зміни щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342, який на теперішній час виступає Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні приписи містить ст. 1 Закону України «Про оренду землі» щодо визначення оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші істотні умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За визначенням ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За визначенням підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вже зазначало ще вище, згідно з інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЄВРОБЮТОП» 29.06.2020 виник податковий борг по орендній платі з юридичних осіб за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342 та станом на 09.11.2022 вказаний борг складає 207 705 грн 16 коп. що підтверджується наданим помісячним розрахунком податкового боргу та податковими деклараціями з плати за землю за 2020 та 2021 роки.

Вищенаведене свідчить, що відповідач, всупереч умовам договору та чинному законодавству, систематично не здійснював сплату орендної плати за землю.

Таким чином, порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендних платежів підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 34 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Суд приймає до уваги, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 12.07.2023 № 338799789 зареєстровано об`єкт - земельна ділянка, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, площею 1.3 га, власник: Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Отже, Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, площею 1,3000 га, але у зв`язку тим, що земельна ділянка наразі перебуває в оренді, це перешкоджає та позбавляє позивача можливості в реалізації своїх прав у розпорядженні в повному обсязі своїм майном та вчиняти будь-які дії із ним.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, не направлення іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання умов договору щодо внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, договір оренди земельної ділянки від 08.07.2019, укладений між Запорізькою обласною державною адміністрацією від імені якої діє Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" підлягає розірванню судом у зв`язку із систематичною несплатою орендарем орендної плати, а земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:02:001:1342 загальною площею 1,3000 га підлягає поверненню Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" на користь Степненської територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Доказів відсутності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не надано.

Чинне законодавство систематичність порушення, як підстави для розірвання договору оренди, вбачає в двох та більше випадках несплати орендної плати, передбаченої договором. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/526/19, від 08.04.2020 у справі № 904/23/18 та постановах Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016 у справі № 6-977цс16.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо застосування норм ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 31,32 Закону України «Про оренду землі» під час розгляду справ, пов`язаних з розірванням договорів оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати за користування землею. Зокрема, правові висновки наведені у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 10.10.2019 у справі №293/1011/16ц, у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 311/32/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19 та від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Систематичність порушення щодо сплати орендних платежів підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Враховуючи те, що спірні об`єкти нерухомості є державною власністю, їх відчуження повинно здійснюватися з урахування особливостей його правового режиму та виключно в порядку, встановленому законодавством України.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.07.2019 та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області земельну ділянку площею 1,3000 га, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, розташовану на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів підлягають задоволенню.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.07.2019, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, площею 1,3000 га, яка розташована на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів, укладений між Запорізькою обласною державною адміністрацією (ідентифікаційний код юридичної особи: 00022504, пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005), від імені якої діє Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 20488417, вул. Істоміна, буд. 8, м. Запоріжжя, 69089) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБЮТОП" (ідентифікаційний код юридичної особи: 37442525, вул. Перемоги, буд. 117-Б, м. Запоріжжя, 69005) (за номером запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 32320567 орендодавцем є Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 05383342), орендарем є Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБЮТОП").

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" (ідентифікаційний код юридичної особи: 37442525, вул. Перемоги, буд. 117-Б, м. Запоріжжя, 69005) повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 05383342, вул. Першотравнева, буд. 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432) земельну ділянку площею 1,3000 га, кадастровий номер 2322188600:02:001:1342, розташовану на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОБІОТОП" (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 117-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 37442525) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок: ЦІА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2023 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Враховуючи відпустку судді, рішення оформлено і підписано 01.08.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.