Рішення

від 12.07.2023 по справі 908/880/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 Справа № 908/880/23

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035 м. Запоріжжя, вул. Я.Новицького, 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; фактична адреса: 69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 60Б, ідентифікаційний номер юридичної особи 37573068)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z (01103 м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 18А, ідентифікаційний код юридичної особи 31010988)

про повернення майна

за участю

прокурора: Ліпартія А.О., посвідчення № 075797 від 01.03.2023

представника позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ. А-5) загальною площею 46,98 кв.м., у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1, розташовану по вул. 12 Квітня, 25-а у м. Запоріжжя, вартістю 161 300 грн 00 коп., з одночасним підписанням акту приймання-передачі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/880/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 23.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/880/23. Присвоєно справі номер провадження 27/119/23. Підготовче судове засідання призначено на 17.04.2023.

Ухвалою суду від 17.04.2023 в порядку ст. 183 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 22.05.2023.

Ухвалою суду від 22.05.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.06.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 12.07.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Прокурор підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити, зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ. А-5) загальною площею 46,98 кв.м., у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1, розташовану по вул. 12 Квітня, 25-а у м. Запоріжжя, вартістю 161 300 грн 00 коп., з одночасним підписанням акту приймання-передачі.

Позивач у судове засідання не прибув, 12.07.2023 надав до канцелярії суду клопотання в якому зазначив, що Запорізькою міською радою було прийнято рішення від 17.03.2023 № 55 «Про припинення шляхом ліквідації департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради», зі змінами, згідно рішення Запорізької міської ради від 27.04.2023 №130, департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради перебуває наразі в процесі ліквідації (припинення).

Зазначеним рішенням Запорізької міської ради було затверджено персональний склад ліквідаційної комісії з припинення шляхом ліквідації для проведення передбаченої законодавством процедури ліквідації департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Головою комісії призначено Сичову Наталю Валентинівну - начальника адміністративного відділу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. З моменту відкриття ліквідаційної процедури всі права керівника юридичної особи переходять голові ліквідаційної комісії (ліквідатору). У зв`язку з відсутністю компетентного представника (юриста) департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та керуючись статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив суд розглянути справу № 908/880/23 без участі його представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Клопотання долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення відповідачу № 0600029038756, відповідно до якого зазначено, що станом на 26.06.2023 поштове відправлення не вручено під час доставки з «інші причини».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z станом на 12.07.2023 є: 01103 м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 18А, що відповідає юридичній адресі відповідача,зазначеній у позовній заяві.

Отже, судом встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z зазначеній на конверті, що повернувся до суду з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 23.03.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 12.07.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Заслухавши прокурора, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора, суд

УСТАНОВИВ:

05.02.2019 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 386/13 по вул. 12 Квітня, 25а.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди Орендодавець, Балансрутримувач передали, а Орендар прийняв в строкове платне користування комунальне майно, а саме: частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ. А-5) загальною площею 46,98 кв. м, у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1 по вул. 12 Квітня, 25а, яке перебуває на балансі КП «ВРЕЖО №7», його вартість відповідно до звіту про незалежну оцінку станом на 31.10.2018 складала 161 300,00 грн без ПДВ.

Пунктом 1.2 Договору оренди, майно використовується Орендарем на правах оренди для надання побутових послуг населенню.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно з актом приймання-передачі від 05.01.2019 Орендодавець, Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв у строкове платне користування об`єкт комунальної власності - частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ А-5) загальною площею 46,98 кв. м, у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1 по вул. 12 Квітня, 25 а.

Відповідно до розділу 3 Договору ТОВ «ЛАКМА-Z» зобов`язаний сплачувати щомісячно орендну плату не пізніше 15 числа місяця.

Строк дії Договору оренди відповідно до п. 11.1 становить 2 роки 11 місяців з 05.02.2019 по 05.01.2022.

Відповідно до п. 2.4 Договору у разі закінчення строку дії цього Договору Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно з підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

У п. 5.12 Договору оренди зазначено, що Орендар у разі припинення цього Договору зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону можуть бути продовжені договору, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору.

Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 141 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), рішення про продовження договору оренди без проведення аукціону або про відмову у продовженні договору оренди приймається відповідно до частин ч. ч. 4, 5 ст. 18 Закону 157-ІХ. У межах строків, установлених ч. 5 ст. 18 Закону 157-ІХ, орендодавець може переглянути додаткові умови передачі майна в оренду згідно з п. 54 цього Порядку з урахуванням особливостей, передбачених п. 138 цього Порядку.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» про продовження Договору оренди та наявності заборгованості зі сплати орендної плати, 24.12.2021 Департамент ЗМР листом № 5953/01/01-07 повідомив Орендаря, з одночасним повідомленням Балансоутримувача, про те, що договір оренди від 05.02.2019 № 386/13 підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, з вимогою передати комунальне майно за актом приймання-передачі.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради листом від 19.12.2022 № 3205/01/01-07/5773 повідомив Вознесенівську окружну прокуратуру про наявність вищевказаного листа від 24.12.2021 та зазначив, що нерухоме майно Орендарем за актом приймання-передачі не повернуто.

В листі від 02.02.2023 № 277/01/01-07/641 Департамент ЗМР підтвердив, що пропозиції щодо продовження строку дії Договору оренди від Орендаря не надходили, орендоване комунальне майно за актом приймання-передачі не повернуто.

Відповідно до листа КП «ВРЕЖО №7» від 14.12.2022 № 2237 оспорюване майно з орендованого користування не повернуто, акт приймання-передачі майна не підписувався, заборгованість з орендної плати не погашена.

Отже, на момент подання позовної заяви комунальне майно Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» не повернуто Орендодавцю, акт приймання-передачі не підписано (понад 1 рік з моменту закінчення строку дії Договору), заборгованість з орендної плати не погашена.

Як зазначив прокурор, доступ до оспорюваного комунального майна у Орендодавця та Балансоутримувача відсутній.

З моменту укладення вищевказаного Договору оренди між Орендодавцем та Орендарем виникли господарсько-договірні зобов`язання, засновані на положеннях Господарського кодексу України (далі - ГГЖ України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також на умовах Договору оренди, що були узгоджені сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГПК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У ст. 283 ГК України зазначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором.

У п. 2.1 Договору оренди вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі майна.

Передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору оренди).

Пунктом 2.4 Договору оренди, у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання, Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.

Згідно з п. 2.5 Договору оренди, обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за Договором.

У п. 5.10 Договору оренди зазначено, що Орендар зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ до орендованого майна представників Орендодавця та Балансоутримувача з метою здійснення контролю за виконанням умов цього Договору.

У разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані(п. 5.12 Договору оренди).

У п. 11.1 Договору оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 05.02.2019 по 05.01.2022.

Згідно з п. 11.9 Договору оренди дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його укладено та невнесення Орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд.

Відповідно до п. 10.5 Договору оренди спори, що виникають у ході виконання умов цього Договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що вже понад 1 рік з моменту закінчення строку на який укладено Договір оренди, в порушення вимог вищевказаного законодавства та умов Договору оренди Орендар не повертає комунальне майно Орендодавцю з одночасним підписанням Акту приймання-передачі комунального майна та не надає, що підтверджується листами Департаменту ЗМР та КП «ВРЕЖО № 7», хоча обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» (п. 2.5 Договору оренди).

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 291 Господарського кодексу України, статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; статтею 785 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок наймача у разі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів повернення приміщення відповідачем і на даний час, а також не містять будь-яких доказів звільнення відповідачем приміщення.

У відповідності до приписів частини 3 статті 136 Господарського кодексу України визначено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності та суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Враховуючи наведене, позивач як орендодавець вправі захистити своє право господарського відання, зокрема шляхом вимоги про повернення частини орендованого приміщення.

Станом на момент звернення прокурора з даним позовом до суду, факт істотних порушень відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення № 386/13 від 05.02.2019 (які виявилися у систематичному невиконанні зобов`язань по сплаті орендної плати) позов є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ. А-5) загальною площею 46,98 кв.м., у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1, розташовану по вул. 12 Квітня, 25-а у м. Запоріжжя, вартістю 161 300 грн 00 коп., з одночасним підписанням акту приймання-передачі, підлягає задоволенню.

Прокуратурою встановлено порушення державних та суспільних інтересів у частині безпідставного використання вищевказаного комунального майна з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z», яке не повернуто Орендодавцю після закінчення строку, на який було укладено Договір оренди, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво внтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Як приклад застосування поняття «інтерес» у широкому сенсі Конституційний суд навів положення статей 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104. 121, 127, 140 Конституції України (254к/96-ВР), які наголошують на національних інтересах, інтересах національної безпеки, економічного добробуту, територіальної цілісності, громадського порядку, здоров`я і моральності населення, політичних, економічних, соціальних, культурних інтересах, інтересах суспільства, інтересах усіх співвітчизників, інтересах громадянина, інтересах держави, спільних інтересах територіальних громад сіл, селищ та міст тощо. Вказуючи на наявність таких інтересів, Конституція України (254к/96-ВР ) підкреслює необхідність їх забезпечення (стаття 18), задоволення (стаття 36) чи захисту (статті 44, 127), (п.3.2 рішення № 18-рп/2004 від 01.12.2004).

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України (254к/96-ВР ) охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. " (п.3.4 рішення Конституційного суду України № 18-рп 2004 від 01.12.2004).

Судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у постановах від 05.10.2016 (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 (справа № 6-1376ц16) підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 Рішення). Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас не визначене чітко коло законних інтересів, які можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.

Згідно з ст. 142 Конституції України та ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Як зазначено в п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди, в частині, яка стосується не повернення орендованого майна, порушуються насамперед економічні інтереси територіальної громади міста Запоріжжя, бюджет якої щомісячно недоотримує кошти, які б могла отримати передавши вищевказане нежитлове приміщення в оренду.

Таким чином, інтереси держави полягають у наступному.

Відповідно до норм Основного Закону Україна є правовою державою, а громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» в свою чергу, ігноруючи норми вищевказаного законодавства, виявляючи зневагу до Держави, безпідставно (понад 1 рік після закінчення строку на який укладено Договір оренди) користується оспорюваним комунальним майном, перешкоджає Орендодавцю здійснювати контроль за використанням зазначеного майна та не сплачує орендної плати.

Зазначене нівелює підриває авторитет держави.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» своїми діями позбавив територіальну громаду м. Запоріжжя гарантованого їй державою права вільно володіти та управляти своїм майном, як безпосередньо, так і через Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Таким чином, Департамент ЗМР протягом тривалого часу позбавлений можливості управляти оспорюваним нерухомим майном, в інтересах територіальної громади, що призвело до не надходження до місцевого бюджету грошових коштів від оренди та іншого використання такого майна.

Крім того, Департамент ЗМР позбавлений права передати оспорюване комунальне майно в оренду добросовісному орендарю шляхом проведення аукціону відповідно до норм Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Орендодавець - це юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

У п.п. 1.1 п. 1 Положення про Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Положення) зазначено, що Департамент ЗМР є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, першому заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за відповідним напрямком роботи.

Як зазначено в п.п. 1.6 п.1 Положення, Департамент в межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди, договори з юридичними та фізичними особами, набувати майнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судах усіх інстанцій.

Згідно з п. п. 3, 6 п. 2 Положення, для реалізації політики держави та органів місцевого самоврядування у сфері управління та відчуження майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя на Департамент покладаються завдання здійснення повноважень орендодавця об`єктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м. Запоріжжя з питань орендних відносин здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням комунального майна суб`єктами, які наділені правами та обов`язками щодо такого майна законом або договором.

Відповідно до п. п. 1 п. 5.1 Положення Департамент при виконанні покладених на нього завдань має право представляти інтереси міської ради, виконавчого комітету в межах делегованих департаменту повноважень, визначених цим Положенням та рішеннями міської ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до умов Договору оренди Орендодавцем оспорюваного комунального майна є Депаратамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

У п. 8.2 Договору оренди зазначено, що Департамент ЗМР має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання переданого в оренду майна.

До обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z» належить повернути оспорюване комунальне майно після припинення Договору оренди (п. 5.12).

Таким чином, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як виконавчий орган Запорізької міської ради та орендодавець за Договором оренди № 356/13 від 05.02.2019 в силу вищезазначених положень є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, який наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Позивач 24.12.2021 листом № 5953/01/01 -07 повідомив Орендаря, з одночасним повідомленням Балансоутримувача, про те, що договір оренди від 05.02.2019 № 386/13 підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, з вимогою передати комунальне майно за актом приймання-передачі.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради листом від 19.12.2022 № 3205/01/01-07/5773 повідомив Вознесенівську окружну прокуратуру про наявність вищевказаного листа від 24.12.2021 та зазначив, що нерухоме майно Орендарем за актом приймання-передачі не повернуто.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області на адресу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» неодноразово скеровувались листи від 30.11.2022 № 52-8710 вих-22, від 30.11.2022 № 52-8711 вих-22, від 17.01.2023 № 52-103-531 вих-23.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

З відповідей Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 19.12.2022 № 3205/01/01-07/5773 та від 02.02.2023 № 277/01/01-07/641 вбачається, що упродовж тривалого часу (понад 1 рік), а саме з моменту спливу строку дії договору оренди (з 05.01.2022), дієвих заходів до повернення комунального майна, зокрема шляхом пред`явлення позову Департаментом не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Враховуючи, що органами уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах не здійснює захист інтересів держави, прокурор, виконуючи субсидіарну роль, правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту ЗМР, діючи на виконання передбаченої ст. 131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави в суді, спрямованої на захист об`єктивно існуючих порушень інтересів держави, складовою частиною яких є захист насамперед суспільних та економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ. А-5) загальною площею 46,98 кв.м., у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1, розташовану по вул. 12 Квітня, 25-а у м. Запоріжжя, вартістю 161 300 грн 00 коп., з одночасним підписанням акту приймання-передачі підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАКМА-Z (01103 м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 18А, ідентифікаційний код юридичної особи 31010988) повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; фактична адреса: 69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 60Б, ідентифікаційний номер юридичної особи 37573068) частину нежитлового приміщення XV підвалу (літ. А-5) загальною площею 46,98 кв.м., у складі приміщень №№ 21, 23-26, 32 та місця загального користування № 1, розташовану по вул. 12 Квітня, 25-а у м. Запоріжжя, вартістю 161 300 грн 00 коп., з одночасним підписанням акту приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКМА-Z»

(код ЄДРПОУ 31010988, юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Бойчука

Михайла, 18А) на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ

02909973, юридична адреса: вулиця Матросова, 29 а, м. Запоріжжя, 69005) на

розрахунковий рахунок № UА438201720343180001000000271, код класифікації

видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973 кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Враховуючи відпустку судді, рішення оформлено і підписано 01.08.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.