Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/7913/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/7913/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство професійної безпеки

«Лев»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегі Трейд»

про стягнення 127.536,46 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

19.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство професійної безпеки «Лев» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегі Тренд» про стягнення 127.536,46 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 01/12/21 про охорону об`єкту від 01.12.2021 позивачем в період з січня по лютий 2022 року надано послуги відповідачу на загальну суму 137.000,00 грн, що підтверджується, підписаними між сторонами актами здачі прийняття робіт № ОУ-000008 від 31.01.2022 на загальну суму 68.500,00 грн та № ОУ-000019 від 28.02.2022 на загальну суму 68.500,00 грн. За умовами договору вартість охоронних послуг становить 68.500,00 грн в місяць з ПДВ; оплата послуг здійснюється до 16-го числа поточного (розрахункового) місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Відповідачем сплачено вартість наданих послуг частково у розмірі 68.500,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем порушено умови договору, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 127.536,46 грн, з яких 68.500,00 грн основного боргу, 37.278,95 грн пені, 19.103,33 грн інфляційних втрат, 2.654,18 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7913/23; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.05.2023 було направлено 26.05.2023 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494451766 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, вхід «Б», офіс 6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 25.05.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 31.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494451766, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 15.06.2023 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 25.05.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство професійної безпеки «Лев» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вегі Трейд» (відповідач, замовник) укладено договір про охорону об`єкту № 01/12/21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та оплачує, а виконавець на підставі ліцензії МВС України серії АЕ № 284750 від 25.12.2013 бере на себе зобов`язання з охорони об`єкту, зазначеного у Дислокації (додаток № 1) та забезпечення пропускного режиму на ньому.

Згідно з додатком № 1 до договору (Дислокація) об`єктами охорони є:

1) КПП за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Леніна (Соборна), 111; кількість постів - один цілодобовий.

2) Експедиційно-логістичний центр, площею 264,3 кв.м за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Леніна (Соборна), 111; кількість постів - один цілодобовий.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг охорони, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 68.500,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 37.278,95 грн, 19.103,33 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2.654,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 5.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом року. В частині виконання грошових зобов`язань, стосовно оплати за надані послуги, договір діє до їх повного виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі якщо не пізніше 30 днів до моменту закінчення договору від жодної із сторін не надійте письмове повідомлення про припинення його дії, то цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Доказів в підтвердження виявлення однієї із сторін небажання продовжувати договірні відносини сторонами не подано, а отже договір є продовженим.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість охоронних послуг визначається відповідно до розрахунку вартості охорони (додаток № 2), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно додатку № 2 (розрахунок вартості охорони об`єкту) вартість послуг охорони об`єктів визначено в розмірі 68.500,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з п. 4.3 договору фактичне надання виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому «Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг)», який складається не пізніше 5-го числа наступного місяця, що слідує за звітним. У разі, якщо протягом 5 (п`яти) діб після вказаного у цьому пункті договору терміну замовник не підпише такого акту або не надасть аргументованої відмови від його підписання, послуги вважаються наданими за відповідний період в повному обсязі та належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано послуги охорони загальною вартістю 5137.000,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг)

№ ОУ-000008 від 31.01.2022 на суму 68.500,00 грн;

№ ОУ-00009 від 28.02.2022 на суму 68.500,00 грн.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата замовником послуг з охорони, здійснюється до 16-го числа поточного (розрахункового) місяця (тобто місяця в якому надаються послуги). Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату наданих послуг охорони за січень 2022 року до 17.01.2022 включно, а за лютий 2022 року до 16.02.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справ вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг охорони в загальному розмірі 68.500,00 грн, а саме 09.02.2022 сплачено 30.000,00 грн за січень 2022 року та 03.02.2022 сплачено 38.500,00 грн за лютий 2022 року (фільтрована банківська виписка за період з 01.01.2022 по 15.05.2023).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.1.12 договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати охоронні послуги надані виконавцем.

Проте, матеріалами справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 68.500,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг охорони не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 68.500,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг охорони не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.5 договору за прострочення терміну розрахунків з виконавцем, передбачених цим договором, замовник за весь період прострочення платежів сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем нарахована пеня на суму боргу 38.500,00 грн за період з 17.01.2022 до 16.02.2022 та на суму боргу 68.500,00 грн за період з 17.02.2022 до 16.05.2023.

Суд не погоджується з такими розрахунками позивача з огляду на наступне

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за надані послуги, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Враховуючи, що в силу умов п. 4.2 договору відповідач зобов`язаний був вносити платежі до 16-го числа поточного місяця, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо з урахуванням здійснених оплат.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням викладеного вище, період прострочення по сплаті наданих послуг у січні 2022 року починає обчислюватись з 18.01.2022 та припиняється 18.07.2022, а за надані послуги у лютому 2022 року починає обчислюватись з 17.02.2022 та припиняється 17.08.2022.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, за розрахунками суду з урахуванням здійснених відповідачем оплат (знаходиться в матеріалах справи) становить 10.511,21 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 10.511,21 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 19.103,33 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 38.500,00 грн за лютий 2022 року та на суму боргу 68.500,00 грн за період з березня 2022 року по квітень 2023 року) та 2.654,18 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 38.500,00 грн за період з 17.01.2022 до 16.02.2022 та на суму боргу 68.500,00 грн за період з 17.02.2022 до 16.05.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 2.705,26 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 2.654,18 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19.103,33 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство професійної безпеки «Лев» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегі Трейд» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, вхід «Б», офіс 6, код ЄДРПОУ 43711150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство професійної безпеки «Лев» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 28, код ЄДРПОУ 36239680) 68.500 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 10.511 (десять тисяч п`ятсот одинадцять) грн 21 коп. пені, 19.103 (дев`ятнадцять тисяч сто три) грн 33 коп. інфляційних втрат, 2.654 (дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 18 коп. 3% річних, 2.120 (дві тисячі сто двадцять) грн 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова