Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/2090/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023Справа № 910/2090/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбут"

до Державного підприємства "Національна атомна генеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція"

про стягнення 180 768,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Армбут" (далі - ТОВ "Армбут", позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 180 768,54 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання товару № 53-123-01-20-06237 від 27.03.2020 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого відповідачу товару, внаслідок чого у ДП "НАЕК "Енергоатом" утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Армбут" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 117 599,40 грн., інфляційні втрати в сумі 54 203,78 грн., 3 % річних у сумі 8 965,36 грн, що разом становить 180 768,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач неправильно здійснив розрахунок штрафних санкцій, оскільки відповідальність відповідача наступає після виконання позивачем умов п. 3.2, 5.1 договору. Також вказав, що неналежне виконання зобов`язань за договором з його боку сталося внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану на території України, у зв`язку з чим ринок електричної енергії України перебуває у кризовому стані, а значне зростання простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" потягло виникнення заборгованості відповідача перед власними контрагентами, у тому числі перед позивачем, проте, ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснює усі можливі заходи для погашення наявної у нього заборгованості.

Розглянувши надані учасниками справи заяви по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 27.03.2020 між ТОВ "Армбут" (постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) був укладений договір поставки № 53-123-01-20-06237 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар (реле контролю струму) у кількості, асортименті і цінах, зазначених у специфікації № 1 (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору загальна вартість товару є твердою та складає 117 599,40 грн. Оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 договору постачання здійснюється на протязі 60 днів (строк визначається інженером) з дати публікації договору в системі Prozorro, але не пізніше 01.07.2020, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", або ВП ЮУАЕС відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Згідно з п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3 примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документи, що підтверджують якість товару (паспорт або сертифікат, тощо).

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно з п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС».

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою і діє до 31.12.2021 (п. 12.1, 12.2).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару (реле контролю струму), його кількість та вартість у сумі 117 599,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до видаткової накладної № IF000058 від 08.05.2020, підписаної сторонами без зауважень, поставив відповідачу товар на загальну суму 117 599,40 грн. При цьому зі штампу ДП "НАЕК "Енергоатом" вбачається, що вказаний товар пройшов у відповідача вхідний контроль якості 12.05.2020, а 27.05.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Армбут" зареєструвало податкову накладну на суму поставленого товару.

Отже строк для оплати товару за видатковою накладною № IF000058 від 08.05.2020, згідно з п. 2.2 договору, настав 31.07.2020 (45 робочих днів з 28.05.2020, після реєстрації податкової накладної у ЄРПН, враховуючи вихідні дні та святкові дні).

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, вартість поставленого товару у визначений договором строк не сплатив.

Доводи ДП "НАЕК "Енергоатом" про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань за відсутності його вини суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Так, відповідач вказував, що порушення зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок чого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Вказані обставини є форс-мажорними (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а тому ДП "НАЕК "Енергоатом" має бути звільнене від відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за порушення обов`язку своєчасної оплати товару.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з п. 7.2 укладеного сторонами договору форс-мажорні обставини визнаються у випадках їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.

Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатись на них як причину невиконання своїх зобов`язань (п. 7.3 договору).

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання ДП "НАЕК "Енергоатом" договору поставки товару № 53-123-01-20-06237 від 27.03.2020, а також доказів повідомлення позивача, на виконання п. 7.3 договору, про виникнення таких обставин.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 53-123-01-20-06237 від 27.03.2020, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (сплати вартості товару). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язань за договором поставки від 27.03.2020.

Отже сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від відповідальності (сплати інфляційних втрат та 3 % річних) за неналежне виконання зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на перебування ринку електричної енергії у кризовому стані та порушення контрагентом відповідача (ДП "Гарантований покупець") зобов`язань перед ДП "НАЕК "Енергоатом", то суд їх приймає до уваги, проте, зазначає, що виходячи з положень ст. 526, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, належне виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов`язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті товару договір поставки не містить.

При цьому неналежне виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань вплинуло також на інтереси ТОВ "Армбут", що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору та своєчасне отримання коштів.

Отже зазначені доводи також є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку покупця нести відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 117 599,40 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 54 203,78 грн. та 3 % річних у сумі 8 965,36 грн., заявлених позивачем, то суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивач правомірно просить застосувати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 53 355,79 грн. та 3 % річних у сумі 8 830,41 грн., тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки при розрахунку матеріальних втрат позивачем не враховано положення п. 2.2 договору (щодо застосування п. 3.2, 5.1 договору).

Отже позовні вимоги ТОВ "Армбут" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 711,53 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 18 000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 18 000,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Дрогомирецькому І.М. (серія ІФ № 001503 від 10.04.2019); ордеру серія АТ № 1036422 від 31.01.2023 про надання правничої допомоги ТОВ "Армбут" адвокатом Дрогомирецьким І.М.; договір про надання правничої допомоги № 2023/11 від 12.01.2023, укладений між ТОВ "Армбут" та адвокатом Дрогомирецьким І.М.; акта приймання-передачі наданих послуг про надання правничої допомоги № 2023/11 від 10.03.2023; платіжної інструкції № 1031 від 12.04.2023 на загальну суму 18 000,00 грн.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку з урахуванням викладеного, суд зважає на категорію розглянутої справи, яка є простою та не містить складного предмету доказування; підставою позову є поставка товару; ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів; підготовка такого позову не зайняла великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста; розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в ході якого відповідач не заперечував проти прострочення оплати товару, а суд не проводив додаткові процесуальні дії. Також суд приймає до уваги заперечення відповідача, у яких останній просив зменшити суму правничої допомоги з огляду на її завищений розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Армбут" на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

За таких обставин, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 711,53 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку із частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Армбут" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 180 768,54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Армбут" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67, ідентифікаційний код 38712874) основний борг у сумі 117 599 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 53 355 (п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 79 коп., 3 % річних у сумі 8 830 (вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 41 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 8 951 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 2 696 (дві тисячі шістсот дев`яносто шість) грн. 79 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 31 липня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.