Рішення

від 25.07.2023 по справі 922/1403/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023м. ХарківСправа № 922/1403/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індичка", с. Кровне до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІ 2", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індичка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІ 2", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 741 200,53 грн., з яких: 331 491,44 грн. основний борг, 226 650,90 грн. пеня, 17 416,29 грн. три проценти річних та 165 641,90 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №09/10-1 від 09.10.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 11.05.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання 25.07.2023 не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1403/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки сторони своїми процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача та представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

09.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індичка" (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІ 2" (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки №09/10-1 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1-1.3 якого, постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію продукції та вважаються невід`ємною частиною даного договору. Під поняттям "продукція" розуміється: м`ясо та м`ясна продукція індика (надалі "продукція"), що поставляється від постачальника покупцю на умовах цього договору. Постачальник та покупець відповідно підтверджують, що укладання цього договору та його виконання для постачальника та покупця не суперечить нормам чинного законодавства України, у відповідності до якого здійснюється господарська або інша діяльність Сторін, а також, відповідно, підтверджують те, що укладання цього договору та його виконання не суперечить цілям діяльності сторін, положенням їхніх установчих документів чи інших локальних актів сторін.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору, загальна сума цього договору складається із сум конкретних поставок продукції, що здійснені протягом терміну дії цього договору. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на продукцію і загальної кількості продукції всіх партій (згідно з видатковими накладними), проданої відповідно до умов даного договору. Ціни за цим договором встановлюються у національній валюті України - гривня.

Згідно п.п. 4.1-4.4. договору, поставка продукції здійснюється постачальником до складу покупця своїм транспортом, або транспортом третіх осіб або самовивіз продукції покупцем за допомогою власного транспортного засобу або транспортним засобом третіх осіб. Продукція поставляється на умовах DDP (згідно правил Інкотермс у редакції 2020 р.) за адресою, погодженою сторонами, а при самовивозі продукції - на умовах ЕХW (згідно правил Інкотермс у редакції 2020 р.) за адресою: Сумська область, Сумський район, село Кровне, вул. Гірська, 39. Вартість доставки продукції включається в ціну продукції. Датою поставки партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на партію продукції обома сторонами, що засвідчує приймання продукції покупцем від постачальника.

У розділі 8 договору сторони погодили, що оплата кожної партії продукції здійснюється в безготівковій формі на підставі видаткових накладних, що підписані уповноваженими представниками сторін. Розрахунки також можуть здійснюватися шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника. Покупець проводить оплату за партії продукції протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію продукції. У разі затримки оплати партії продукції постачальник має право не здійснювати наступну поставку продукції до повного проведення розрахунків за попередні партії продукції та, крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору. В цьому випадку постачальник не несе відповідальність за несвоєчасну поставку продукції. Днем здійснення платежу в безготівковій формі вважається день в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник проводить звірку розрахунків з покупцем за поставлену продукцію до 10 числа кожного місяця, який іде за періодом щодо якого здійснюється звірка, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків. Акт звірки взаєморозрахунків надсилається постачальником на електронну пошту покупця, вказану в даному договорі. Акт звірки взаєморозрахунків вважається отриманим покупцем з моменту його відправлення постачальником, що фіксується в електронній пошті постачальника як "відправлено". Покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів, після отримання Акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та направити на електронну пошту постачальника сканкопію або в той же строк, направити мотивовану відмову від підписання та скорегований Акт звірки взаєморозрахунків. У випадку, не направлення покупцем постачальнику належним чином оформленого Акту звірки взаєморозрахунків у вищезазначений строк, вважається, що Акт звірки взаєморозрахунків погоджений покупцем. Покупець вважається таким, що виконав зобов`язання по оплаті партії продукції тоді, коли грошові кошти були перераховані покупцем та зараховані на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.п. 10.1-10.3 договору, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про розірвання (припинення) договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на 1 (один) календарний рік. Договір може бути розірвано виключно за згодою двох сторін, що оформлюється додатковою угодою. У випадку, якщо покупець порушив строки оплати продукції, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши покупця за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання договору. Розірвання договору не звільняє сторони від проведення взаєморозрахунків по виконаних до припинення договору зобов`язаннях.

Як вказує позивач, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу продукції на загальну суму 8 275 306,62 грн. Остання поставка була здійснена позивачем 23.02.2022. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 331 491,44 грн. Остання дата оплати товару відповідачем була 09.09.2022.

На підтвердження поставки товару відповідачу позивачем суду надані копії видаткових накладних: №1793 від 07.02.2022, №1794 від 07.02.2022, №1918 від 09.02.2022, №1920 від 09.02.2022, №2017 від 11.02.2022, №2018 від 11.02.2022, №2205 від 14.02.2022, №2152 від 14.02.2022, №2206 від 14.02.2022, №2284 від 16.02.2022, №2343 від 17.02.2022, №2344 від 17.02.2022, №2530 від 21.02.2022, №2534 від 21.02.2022, №2584 від 21.02.2022, №2677 від 23.02.2022, копії товарно-транспортних накладних: №Р1793 від 07.02.2022, №Р1794 від 07.02.2022, №Р1918 від 09.02.2022, №Р1920 від 09.02.2022, №Р2017 від 11.02.2022, №Р2018 від 11.02.2022, №Р2205 від 14.02.2022, №Р2152 від 14.02.2022, №Р2206 від 14.02.2022, №Р2284 від 16.02.2022, №Р2343 від 17.02.2022, №Р2344 від 17.02.2022, №Р2530 від 21.02.2022, №Р2534 від 21.02.2022, №Р2584 від 21.02.2022, №Р2677 від 23.02.2022, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2020 - 01.02.2023.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі, не надав. Таким чином, оскільки строк оплати за договором настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача в сумі 331 491,44 грн. матеріалами справи підтверджена та є обґрунтованою.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 226 650,90 грн. пені, 17 416,29 грн. трьох процентів річних та 165 641,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідачу за порушення зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно достатті 611 ЦК Українив разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертоїстатті 231 ГК Україниякщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

У п. 9.4 договору сторони обумовили, що за прострочення оплати партії продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.6 договору, пеня визначена у п. 9.4 договору, підлягає нарахуванню протягом 3 (три) календарних роки.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачу пені, процентів річних та інфляційних втрат.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Закон", суд дійшов висновку, що нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат виконане позивачем без урахування п.8.2 договору, відповідно до якого покупець проводить оплату за партії продукції протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів, а не календарних, як застосовано позивачем у розрахунку, а тому обґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 223 588,46 грн., трьох процентів річних у розмірі 16 956,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 119 882,63 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІ 2" (61002, м. Харків, вул. Алчевський, 2, оф. 2-9, код ЄДРПОУ 35244349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індичка" (42323, Сумська область, Сумський район, с. Кровне, вул. Гірська, 39, код ЄДРПОУ 34362966) - 331 491,44 грн. основного боргу, 223 588,46 грн. пені, 119 882,63 грн. інфляційних втрат, 16 956,93 грн. три проценти річних та 10 378,80 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індичка" (42323, Сумська область, Сумський район, с. Кровне, вул. Гірська, 39, код ЄДРПОУ 34362966).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПІ 2" (61002, м. Харків, вул. Алчевський, 2, оф. 2-9, код ЄДРПОУ 35244349).

Повне рішення підписано 01 серпня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова